Індекс рубрикатора НБУВ: Ш12-751 + Х893.9(4УКР)-2 + Х894.9(4УКР)25

Рубрики:

Окреме мовознавство. Мови світу

Кримінальний процес окремих країн

Криміналістика окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Висвітлено основні положення міжнародно-правових актів, національного законодавства України щодо запобігання тортурам та інших порушень прав людини під час допиту. Проаналізовано найбільш поширені порушення загальнолюдських стандартів прав і свобод у процесі проведення дізнання та досудового слідства. Розглянуто допит як інформаційний процес та норму спілкування.

Освещены основные положения международно-правовых актов, национального законодательства Украины по предупреждению пыток и других нарушений прав человека во время допроса. Проанализированы наиболее распространенные нарушения общечеловеческих стандартов прав и свобод в процессе проведения дознания и досудебного следствия. Рассмотрен допрос как информационный процесс и норма общения.

Розглянуто тактичні особливості допиту осіб, які скоїли злочини, передбачені ст. 210 і 211 КК України, а також свідків. Проаналізовано недоліки, що зустрічаються в практичній діяльності; подано практичні рекомендації з підготовки та проведення допиту підозрюваних у типових тактичних ситуаціях. Указано коло осіб, які можуть бути свідками у справах даної категорії, визначено метод допиту кожної категорії свідків і найбільш ефективні тактичні прийоми його проведення.

Рассмотрены тактические особенности допроса лиц, совершивших преступления, предусмотренные статьями 210 и 211 УК Украины, а также свидетелей. Проанализированы недостатки, встречающиеся в практической деятельности; сформулированы практические рекомендации по подготовке и проведению допроса подозреваемых в типовых тактических ситуациях. Указан круг лиц, которые могут быть свидетелями по делам данной категории, опреден метод допроса каждой категории свидетелей и наиболее эффективные тактические приемы его проведения.

The tactical features of interrogation of faces making crime, foreseen clause 210 and 211 СС of Ukraine, and also attests are esteemed. The lacks meeting in practical activity are analyzed; the practical guidelines on opening-up and realization of interrogation suspected in standard tactical situations are stated. The circle of persons is underlined, which one can be the attests on the given category, the subject of interrogation of each category of the attests and most effective tactical methods of its realization is determined.

Висвітлено загальні проблеми одержання вербальної інформації (ВІ) у кримінальному процесі України. Розкрито сучасне значення даної інформації та її роль у слідчій діяльності, розглянуто вплив соціально-психологічних особливостей особи на її формування. Особливу увагу приділено використанню досягнень науково-технічного прогресу у процесі її одержання. Проаналізовано особливості законодавчого врегулювання проведення слідчих дій, пов'язаних з одержанням ВІ, наведено рекомендації щодо їх удосконалення.

Освещены общие проблемы получения вербальной информации (ВИ) в криминальном процессе Украины. Раскрыты современное значение данной информации и ее роль в следственной деятельности, рассмотрено влияние социально-психологических особенностей личности на ее формирование. Особое внимание уделено использованию достижений научно-технического прогресса при ее получении. Проанализированы особенности законодательного урегулирования проведения следственных действий, связанных с получением ВИ, приведены рекомендации по их усовершенствованию.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4УКР)14 + Х894.9(4УКР)25

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Криміналістика окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Індекс рубрикатора НБУВ: Х893.9(4УКР)722.016 + Х894.9(4УКР)25

Рубрики:

Кримінальний процес окремих країн

Криміналістика окремих країн

Шифр НБУВ: Ж27747 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Досліджено теоретичні та практичні питання правового регулювання залучення свідка до кримінального судочинства, а саме - правової регламентації його правового статусу. Проаналізовано положення чинного законодавства та положення проекту КПК України щодо змісту прав і обов'язків свідка, запропоновано обмежити виконання обов'язків цим суб'єктом певними рамками. Сформульовано висновок про участь свідка у правовідносинах, взаємопов'язаних і невзаємопов'язаних з доказуванням, якими є: правовідносини щодо одержання відшкодування витрат, зумовлених викликом для дачі показань; оскарження дій дізнавача та слідчого; забезпечення безпеки шляхом застосування заходів, передбачених законом. Визначено недоліки їх правового регулювання, а також сформульовано конкретні положення щодо його удосконалення. Доведено наявність у свідка законного інтересу, внесено пропозиції стосовно механізму забезпечення свідка правом на правову допомогу під час їх відстоювання. Вивчено спірні питання наділення правовим статусом свідка осіб, які виконували оперативно-розшукові заходи, проводили дізнання, були слідчими або понятими. Зроблено висновок про неможливість наділення їх правовим статусом свідка у тій же справі. Визначено правову природу особи, відносно якої є дані про її причетність до вчинення злочину, але немає підстав для наділення її статусом підозрюваного. Наголошено на доцільності її допиту як свідка з дотриманням меж предмета показань цього суб'єкта кримінального процесу.

Проведено монографічне дослідження актуальних правових, теоретичних та практичних проблем тактики допиту потерпілих-жінок від насильницьких злочинів у типових ситуаціях досудового та судового слідства. Здійснено криміналістичну класифікацію потерпілих-жінок від насильницьких злочинів і наведено характеристику кожної виділеної групи в аспекті їх впливу на тактику допиту. Обгрунтовано доцільність вивчення особистості потерпілої як необхідної передумови ефективності її допиту. Розроблено окремі положення щодо визначення сутності поняття, функцій та методів криміналістичного вивчення особистості потерпілої. Розкрито психологічний механізм формування показань, розроблено рекомендації щодо прийомів активізації пам'яті, подолання та нейтралізації протидії потерпілих-жінок встановленню об'єктивної істини у справі. Визначено особливості тактики допиту малолітніх та неповнолітніх потерпілих від насильницьких злочинів. Удосконалено процесуальні засади допиту на досудовому та судовому слідстві. Розроблено систему тактичних правил підготовки та проведення допиту потерпілих-жінок у типових ситуаціях досудового та судового слідства.

Проведено комплексний аналіз видів, типів та форм запитань у криміналістиці, встановлено підстави їх поділу, розроблено класифікацію й обгрунтовано можливості їх застосування слідчим (суддею) та іншими учасниками кримінального процесу, спрямованого на одержання доказової інформації. Проаналізовано наукові підходи щодо визначення сутності запитання, встановлено його істотні ознаки та місце в системі криміналістики. Запропоновано визначення поняття "запитання", досліджено його інформаційну структуру та розкрито психологічну сутність, обумовлену чинником психологічного впливу. Визначено особливості постановки та формулювання запитань, показано їх ситуаційну залежність та функції у системі слідчих дій. Розроблено узагальнену інформаційну модель постановки запитань, на базі якої алгоритмізовано процес постановки запитань, впровадження якого сприяє поліпшенню ефективності процедури прийняття оптимальних рішень.

Вперше на підставі комплексного дослідження соціально-психологічних особливостей неповнолітніх доведено доцільність диференціювання тактичних прийомів допиту залежно від окремих вікових груп. Розкрито специфіку механізму формування показань неповнолітніх, запропоновано його інтерпретацію для використання під час допиту. Визначено критерії поділу добросовісних помилок у показаннях неповнолітніх залежно від стадії формування показань, причин виникнення, виду відображення об'єктивної дійсності під час сприйняття її суб'єктом, форми вияву інформації, часу навіювання та характеру зміни інформації. Розроблено систему (відповідні підсистеми) тактичних прийомів допиту кожної вікової групи неповнолітніх, з врахуванням механізму формування показань, для використання під час допиту неповнолітніх молодших вікових груп (дошкільного та молодшого шкільного віку) та старших вікових груп неповнолітніх (підліткового віку та віку ранньої юності), що спрямовані на встановлення психологічного контакту (у конфліктній і безконфліктній ситуаціях), усунення наслідків фантазування, навіювання та конформності.

Висвітлено механізм формування показань неповнолітніх і можливості диференціювання тактичних прийомів щодо окремих вікових груп. Досліджено соціально-економічні особливості, притаманні віковим групам, їх вплив на якість показань неповнолітніх. Визначено специфіку процесу формування показань неповнолітніх та запропоновано класифікацію добросовісних помилок у показаннях цих осіб. Окрему увагу приділено специфіці підготовки та тактики проведення допиту неповнолітніх. Надано практичні рекомендації щодо тактики проведення допиту неповнолітніх різних вікових груп.

Розкрито основні етапи допиту дітей дошкільного віку в залежності від їх віку. Виокремлено психолого-педагогічні прийоми, засновані на знаннях індивідуально-психологічних особливостях, основних показниках фізичного, психічного та інтелектуального розвитку, а також вміння знаходити ефективні методи та алгоритми проведення допиту. Обгрунтовано проведення допиту категорії неповнолітніх, який обов'язково вимагає врахування вікових особливостей та попередньої підготовки слідчого.

Раскрыты основные этапы допроса детей дошкольного возраста в зависимости от их возраста. Выделены психолого-педагогические приемы, основанные на знаниях индивидуально-психологических особенностях, основных показателях физического, психического и интеллектуального развития, а также умение находить эффективные методы и алгоритмы проведения допроса. Обгрунтовано проведения допроса категории несовершеннолетних, который обязательно требует учета возрастных особенностей и предварительной подготовки следователя.

Discloses the main stages of the interrogation of preschool children, depending on their age. Highlighted the psychological and pedagogical techniques, knowledge-based individual psychological characteristics, the main indicators of physical, mental and intellectual development, as well as the ability to find effective methods and algorithms of interrogation. Interrogation of juveniles who necessarily requires consideration of age-related characteristics and preparation of the investigator.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х894.9(4Укр)25:Ч30

Рубрики:

Криміналістика окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Х894.9(4УКР)25 + Х893.9(4УКР)740.12

Рубрики:

Криміналістика окремих країн

Кримінальний процес окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69395 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано організаційно-тактичну схему допиту підозрюваного за участю захисника, яка надається у вигляді покрокової програми (алгоритму) та містить у собі сім послідовних етапів (стадій) або кроків слідчого, підозрюваного, захисника.

Досліджено проблемні питання участі захисника у допиті підозрюваного, проаналізовано сучасні особливості спілкування слідчого, захисника та підозрюваного під час допиту останнього. Виокремлено типові помилки в такій взаємодії, запропоновано окремі шляхи їх подолання.

Вперше з урахуванням положень нового КПК України досліджено проблему диференціації обізнаних осіб, визначено їх функції, встановлено роль та процесуальне положення у кримінальному провадженні. Виокремлено комплекс обставин, який входить до предмету допиту судового експерта залежно від характеру їх змісту. Сформовано комплекс обставин, який може бути з'ясований шляхом допиту спеціаліста, визначено чинники, що впливають на тактику допиту судового експерта (процесуальне положення допитуваної особи; встановлені законом межі предмета його допиту; зв'язок з раніше проведеною судовою експертизою; вид судової експертизи, а також її рід та клас; форма та зміст висновку, позиція допитуваного щодо нього; ситуація допиту). Визначено чинники, що впливають на тактику допиту спеціаліста (процесуальне положення; участь (не участь) у проведенні слідчої (судової) дії; надання (не надання) висновку, довідки або акту щодо певних питань, позиція особи, яка допитується щодо них, ситуація допиту). Виявлено типові ситуації допиту судового експерта та спеціаліста, встановлено залежність виникнення певної ситуації допиту від змісту наданого експертного висновку або висновку спеціаліста. Розроблено системи тактичних прийомів допиту судового експерта та спеціаліста у кримінальному провадженні. Поглиблено поняття обізнаних осіб і положення щодо визначення процесуального статусу судового експерта та спеціаліста, погляди на необхідність обов'язкового здійснення звуко- або відеозапису під час проведення слідчих і судових дій за участю перекладача та відеозапису - у разі участі сурдоперекладача. Удосконалено структурні елементи та зміст підготовки до допиту обізнаної особи, а також порядку його проведення; підходи щодо запитань, які ставляться судовому експерту під час його допиту; погляди на інформаційну сутність відомостей, що одержуються під час допиту обізнаної особи (судового експерта та спеціаліста).

Проаналізовано нагальні питання, що не знайшли свого достатнього унормування у чинному КПК України в частині проведення допиту підозрюваного чи обвинуваченого та визначення процесуальних гарантій достовірності їх показань. Сформульовано науково обгрунтовані пропозиції, спрямовані на вдосконалення правової регламентації процесуальних дій, розробку тактичних прийомів і засобів забезпечення достовірних показань у кримінальному судочинстві України. Узагальнення одержаних результатів дозволило запропонувати ряд змін і доповнень до КПК України.

Розглянуто актуальні теоретичні та практичні проблеми, пов'язані з законодавчим закріпленням кримінально-процесуальних гарантій достовірності показань підозрюваного. Виявлено прогалини та недоліки у цій сфері з урахуванням відповідних положень Конституції та законів України і досягнень юридичної науки. Проаналізовано літературні джерела та дані анкетування слідчих МВС України, нагальні питання, що не знайшли свого достатнього унормування у чинному КПК України в частині проведення допиту підозрюваного та визначення процесуальних гарантій достовірності його показань. Сформульовано пропозиції, спрямовані на вдосконалення правової регламентації процесуальних дій, розробку тактичних прийомів і засобів забезпечення достовірності показань підозрюваного у кримінальному судочинстві України. Запропоновано ряд змін і доповнень до КПК України.

Розкрито криміналістичну сутність і ознаки психологічного контакту та психологічний механізм його формування під час допиту. Запропоновано етапи його встановлення. Визначено роль рефлексивної взаємодії у встановленні психологічного контакту, розглянуто види чинників і умов, що впливають на формування такого контакту. Розглянуто найбільш ефективні тактичні прийоми на різних етапах установлення контакту, здійснено їх систематизацію. Запропоновано систему тактичних прийомів установлення психологічного контакту під час допиту. Наведено типові криміналістичні рекомендації щодо реалізації окремих тактичних прийомів.