Дисертація присвячена комплексному аналізу головних етапів та особливостей процесу встановлення існуючого українсько-польського кордону. Показано місце українського питання в багатовекторній дипломатії сталінського керівництва (1941-1945 рр.) з польським еміграційним і польським комуністичним урядами на фоні формування антигітлерівської коаліції та ролі "великої трійки" у вирішенні питань післявоєнного врегулювання, в тому числі, територіального. Вперше в українській історіографії комплексно розглядаються основні принципи і методи, а також організаційні засади з демаркації українсько-польського кордону 1946-1948, 1951 рр.

Індекс рубрикатора НБУВ: Х912.39(4УКР)-(4ПОЛ)

Рубрики:

Державні кордони окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69212 Пошук видання у каталогах НБУВ 
Видання зберігається у :

Відображено геополітичні суперечності становлення кордону України з Румунією. Розкрито значення геополітичного положення в розвитку українсько-румунських відносин. Проаналізовано роль геоекономічного чинника у відносинах двох держав. Обгрунтовано перспективну модель геоетнополітичної співпраці України та Румунії. Окреслено взаємні геополітичні інтереси двох держав у загальноєвропейському контексті.

Висвітлено підходи до визначення поняття "транскордонне співробітництво", проаналізовано види та форми його реалізації за умов європейської інтеграції України.

Обгрунтовано формування механізму інноваційно орієнтованого розвитку співробітництва прикордонних регіонів

Індекс рубрикатора НБУВ: Т3(0)64-612.36 + Х912.39(4Укр)

Рубрики:

Історія

Державні кордони окремих країн

Шифр НБУВ: Ж69723 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено законодавчу основу прикордонного співробітництва в Європейському Союзі й Україні. Визначено, що всі законодавчі акти ЄС, пов'язані з транскордонним співробітництвом, можна розділити на 2 групи: документи, які регулюють прикордонне співробітництво всередині ЄС, тобто між країнами - членами ЄС, та документи, що регулюють фінансові інструменти ЄС для прикордонного співробітництва між ЄС і сусідніми країнами.

Рассмотрены теоретические и практические вопросы картографо-геодезического обеспечения договорно-правового оформления государственной границы Украины.

Розглянуто поняття ефективності системи контролю обстановки на державному кордоні, запропоновано новий методологічний апарат для визначення параметрів та показників ефективності системи контролю, обгрунтовано їх використання для побудови перспективної системи контролю обстановки на державному кордоні України.

Висвітлено механізми державного управління у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України. Запропоновано шляхи вдосконалення механізмів державного управління, а також розроблено науково-практичні рекомендації щодо завершення договірно-правового оформлення державного кордону України. Визначено пріоритетні напрями вдосконалення механізмів державного управління у сфері договірно-правового оформлення державного кордону України.

Вивчено стан і визначено напрями вдосконалення адміністративно-правового забезпечення національної безпеки України у прикордонній сфері. Узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід правового регулювання діяльності суб'єктів забезпечення національної безпеки у прикордонній сфері. Обгрунтовано необхідність побудови теорії забезпечення безпеки у прикордонній сфері як виду національної безпеки. Уточнено лінгвістично-юридичний зміст ключових понять прикордонної сфери. Досліджено концептуальні підходи державної політики України щодо забезпечення національної безпеки у прикордонній сфері. Проаналізовано стан реформування системи прикордонного відомства та модернізації основних напрямів адміністративно-юрисдикційної діяльності органів Держприкордонслужби України. Охарактеризовано організаційні та правові засади управління персоналом прикордонного відомства. Розглянуто основні напрями вдосконалення адміністративно-правового регулювання відносин у прикордонній сфері.

Вивчено вітчизняний та зарубіжний досвід адміністративно-правового забезпечення охорони національних інтересів у прикордонній сфері. Досліджено досвід ЄС щодо забезпечення безпеки у прикордонній сфері. Аргументовано необхідність введення в науковий обіг поняття "забезпечення національної безпеки України у прикордонній сфері" як підвиду системи забезпечення національної безпеки України, а також подане його визначення. Обгрунтовано пропозицію щодо запровадження в юридичній науці нової групи спеціальностей, яка б забезпечувала науковий супровід відповідного виду національної безпеки України. Розроблено наукові положення щодо удосконалення правової регламентації нового безпекового інституту: проекту "буферна зона". Аргументовано пропозиції щодо визначення та закріплення у вітчизняному законодавстві поняття та переліку "загроз національній безпеці України у прикордонній сфері". Визначено перелік найбільш небезпечних загроз. Уточнено правовий зміст та сутність ключових понять щодо прикордонної сфери. Детально проаналізовано правові засади діяльності органів Держприкордонслужби щодо забезпечення охорони національних інтересів України у прикордонній сфері. Розкрито зміст системи управління персоналом Держприкордонслужби України. Запропоновано ідеї щодо розробки доктринальних актів які містять принципи формування спеціального соціально-правового захисту персоналу Державної прикордонної служби України, осіб, звільнених зі служби, та близьких їм осіб як об’єктивного явища, яке обумовлено особливостями службової діяльності щодо захисту національних інтересів України у прикордонній сфері. Сформульовано пропозиції з удосконалення норм адміністративного законодавства, які врегульовують відносини, пов’язані із забезпеченням охорони національних інтересів України у прикордонній сфері. Визначено шляхи упорядкування діяльності відповідних уповноважених суб’єктів.

Розглянуто процес становлення та сучасний стан українсько-російського державного кордону. Використано визначення державного кордону як соціального інституту, визначено його структуру та функції. Проаналізовано політичні рішення щодо встановлення держкордону України, його делімітацію та демаркацію. Розглянуто процес інституціоналіації державного кордону на ділянці між Україною та Російською Федерацією, що мав специфічні характеристики, пов'язані з переходом від статусу внутрішнього адміністративного кордону до зовнішнього державного. Поетапно розглянуто процес встановлення держкордону та правовий аспект цього процесу.

Визначено міжнародно-правові підстави та встановлено особливості міжнародно-правового врегулювання державного кордону України з кордонами сусідніх із нею держав (Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією, Республікою Молдова, Республікою Білорусь і Російською Федерацією), включаючи особливості режиму кордону, делімітації, демаркації, редемаркації, а також врегулювання точок стику державних кордонів України з державними кордонами сусідніх з нею країн. З’ясовано особливості делімітації морських територіальних просторів України як прибережної держави: внутрішніх вод, територіального моря, прилеглої зони, виключної економічної зони та континентального шельфу. Визначено історико-правові (у тому числі, міжнародно-правові) особливості формування сучасних державних кордонів України (1917 - 1991 рр.). Узагальнено правові (доктринальні) позиції про міжнародно-правовий статус сухопутних, морських, повітряних кордонів України та кордонів України у надрах.

Сформовано розрахунковий вираз показника оцінки ризиків поточного прикордонного контролю в автомобільних пунктах пропуску, наведено приклад використання цього показника для прийняття рішень.

Досліджено генезу існуючих теоретичних підходів до проблем інституціоналізму, його впливу на використання конкурентних позицій регіонів. Для подолання інституційних пасток доведено необхідність формування інститутів у сфері транскордонного співробітництва та європейської інтеграції, міжрегіональних зв'язків. Окреслено напрями прискореного розвитку інноваційної інфраструктури, створення ринку об'єктів інтелектуальної власності, удосконалення механізмів формування державного замовлення, доступу до ресурсів міжнародних фінансових організацій за умов децентралізації управлінських функцій.

Представлено результати роботи групи експертів українських аналітичних центрів, зокрема проект "Запровадження Міжнародної тимчасової адміністрації на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей як частина миротворчої стратегії для України". У процесі цієї роботи виникла ідея не просто миротворчої місії, яка б створила безпекові умови для реалізації Мінських домовленостей, а двокомпонентної миротворчої місії, яка складалася б як із безпекової частини, так і з адміністративно-управлінської. Надано визначення терміну "Міжнародна тимчасова адміністрація" (МТА). Обгрунтовано політичну позицію України щодо можливого складу МТА. Визначено пріоритетні завдання МТА та умови, у разі виконання яких можливо формування законних органів місцевого самоврядування на окупованих територіях Донецької та Луганської областей.