Проаналізовано відмінності судової системи та журналістики. Розкрито типологію конфліктів, причини колізій, недосконалість законодавства. Висвітлено досягнення та недоліки сучасної публіцистики, а також зарубіжний досвід.

Проанализированы различия судебной системы и журналистики. Раскрыта типология конфликтов, причины коллизий, несовершенство законодательства. Освещены достижения и просчеты современной публицистики, а также зарубежный опыт в данной областе.

Изучены особенности функционирования русского языка в современном судебном общении. Проведен социокультурный анализ современного судебного общения, протекающего в рамках судебного разбирательства по гражданским делам. Рассмотрены специфика судебного диалога, жанровые особенности судебного общения, судебный этикет, речевое поведение основных участников гражданского судопроизводства (судьи, истца и ответчика), а также принцип кооперации П. Грайса и процессуальный регламент. Проанализированы коммуникативные неудачи в структуре судебной коммуникации, изложены коммуникативные тактики их предупреждения/преодоления. Приведены фрагменты судебных диалогов и образцы процессуальных документов, составленных для разных видов гражданских споров.

На нововідкритих матеріалах висвітлено дані стосовно матеріально-технічного стану Української Галицької Армії восени 1919 р.

Розглянуто одну з найгучніших справ, за допомогою якої сталінський режим планував "упокорити" українську інтелігенцію. Спираючись на досягнення своїх попередників, автор використовує недоступні ще до сьогодні документи та матеріали, що дозволяють глибше зрозуміти причини і наслідки справи та процесу "Спілки визволення України".

Розглянуто історію загального та судового красномовства, зміст і процес підготовки судової промови, промов державного обвинувача та захисника. Запропоновано методику проведення навчальних ігор з даної проблематики. Наведено судові промови, висловлювання мислителів стародавнього та сучасного світу про ораторське мистецтво, афоризми з римського права, українські прислів'я та приказки, які можна використати у судових промовах.

Рассмотрена история общего и судебного красноречия, содержание и процесс подготовки судебной речи, речи государственного обвинителя и защитника. Предложена методика проведения учебных игр по данной проблематике. Приведены судебные речи, высказывания мыслителей древнего и современного мира об ораторском искусстве, афоризмы по римскому праву, украинские пословицы и поговорки, которые можно использовать в судебных речах.

Розглянуто питання судових промов державного обвинувача й адвоката-захисника у судовому процесі, зокрема, наголошено на характерних рисах, структурі, засобах і прийомах побудови. Визначено ораторське мистецтво як складник професійних якостей судових риторів. Обгрунтовано та сформульовано конкретні пропозиції щодо внесення змін і доповнень КК та КПК України, спрямовані на вдосконалення професійної діяльності судових ораторів з метою зростання правових, мисленнєво-мовленнєвих, етичних тенденцій у кримінальному судочинстві України на рівні сучасних вимог.

Варьирование юридической лексики исследуется на материале субституции лексем со значением лица. Вслед за В. Г. Гаком и В. М. Лейчиком рассмотрены три вида речевого варьирования (субституции) - морфологический, семантический и денотативный. Подробно описаны разновидности семантической субституции как основного вида варьирования юридической лексики.

Висвітлено питання загальної та судової риторики. Простежено історичний розвиток риторики, показано специфіку ораторського мистецтва. Розглянуто жанри красномовства та сфери його застосування. Показано особливості судової, обвинувачувальної та захисної промов.

Висвітлено основні критерії виокремлення ключових слів (КС) у судовій промові відомого адвоката І. О. Булінського, яку вміщено до збірки "Судові промови адвокатів України" як найкращу в цьому професійному сегменті, здійснено класифікацію КС відповідно до тематичних груп та пояснено їх роль в обраному жанрі, а також зроблено їхній аналіз з огляду на їх іманентну впливовість.

Викладено теоретичні та практичні проблеми ораторського мистецтва як навчальної дисципліни, яка має дати основи знань з підготовки та виголошення переконливої промови, сприяти формуванню вмінь і навичок публічних виступів. Значну увагу приділено юридичному красномовству.

Досліджено правничий дискурс, який містить прагматичні, етичні, етнічні, соціальні, психолінгвістичні моменти. Лінгвістика та граматичні особливості дискурсу мають схожі завдання з риторикою, оскільки лінгвістичний і риторичний аналізи мови базуються на позамовних моментах. Мистецтво мовного спілкування в усіх наукових сферах бере початок від риторики, яка пов'язана з іншими науками. Найближчою риторика є до філософії і є її складовою. Зважаючи на те, що красномовство є комунікативним феноменом, воно підпадає під дію законів комунікації. Нині поширеним є розуміння публічного мовлення як того чи іншого виду дискурсу. Поняття дискурсу часто використовується поряд, а інколи й синонімічно з такими поняттями, як комунікація, мова певних видів діяльності, мовна поведінка та ін. Відтак дискурсивна парадигма дослідження мови становить певний ракурс описання та аналізу останньої. Дискурсивна парадигма базується на роботах французьких структуралістів, які приділяли певну увагу риториці, розрізняючи її лінгвокультурні модуси. У такому вимірі риторика стає предметом культурологічного аналізу.

У комунікативній практиці доводиться доволі часто стикатися з ситуацією, коли не тільки є необхідним чітке уявлення про істинний стан справи, а й слід об'єктивно продемонструвати, чому саме це вважається істинним, тобто проявити інтелектуальну здатність довести опонентам чи адресатам правильність своєї позиції за допомогою аргументації, способу міркування та спілкування. Щоб впевнено себе почувати в такій ситуації, необхідні знання з теорії аргументації - галузі філософських знань.

Враховуючи принцип змагальності, за яким відбувається судовий процес, а також часто вирішальну роль у ньому людського чинника, розглянуто специфічні особливості судової аргументації, характерні для кожного учасника юридичного дискурсу. Особливий акцент зроблено на риторичному аспекті аргументативної практики, застосовуваної у судочинстві, коли найповніше розкривається значення виступів учасників процесу у вирішенні конкретної справи.

Досліджено проблематику розгляду судами загальної юрисдикції скарг заявників на дії та рішення слідчого та прокурора, якими неправильно застосовуються норми процесуального права в частині розгляду зазначених скарг не за участі заявника, а за участю її представника, процесуальний статус якого не визначений кримінальним процесуальним законодавством.