Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

На матеріалі рукопису Млечка із зібрання Хрептовичів у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського приділено увагу традиційним напоям білоруської шляхти Великого князівства Литовського та культурі їхнього вживання. В історико-культурному контексті проаналізований спектр старопольських рецептів напоїв першої чверті ХVІІ ст.. The history of traditional beverages of the Belorussian szlachta of the Grand Duchy of Lithuania and the culture of their consumption in the first quarter of the 17th century are covered based on the materials of the manuscript of Orsha standard-bearer Mikolaj Mleczko, which is part of the Chreptowicz collection from the fonds of the Institute of Manuscript of V. I. Vernadsky National Library of Ukraine. Review of historical codicological features of the manuscript is given. Within the historical cultural context a range of old Polish receipts of spirit beverages of the first quarter of the 17th century is analyzed. Based on the texts analysis, it has been established that beer was the most popular beverage in Cholopieniczy estate, which belonged to Mleczko and was located in Orsha lands. Among other issues covered are private contacts of Mikolaj Mleczko, the area of Belorussian beverages distribution, peculiarities and technology of their production, and adoption of new receipts by local consumers – magnates and szlachta of the Grand Duchy of Lithuania. Specifics of the processes of traditional beverages preparation are covered within the history of cuisine culture of Baroque epoch.. На материалах рукописи Николая Млечко, оршанского хорунжего, из собрания Хрептовичей в фондах Института рукописи Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского освещена история традиционных напитков белорусской шляхты Великого княжества Литовского и культура их употребления в первой четверти ХVII в. Рассмотрены историко-кодикологические особенности рукописи. В историко-культурном контексте проанализирован спектр старопольских рецептов алкогольных напитков первой четверти ХVІІ в. На основании анализа текстов рецептов установлено, что в поместье Холопеничи на Оршанщине, принадлежавшем Н. Млечко, наиболее популярным являлось пиво. Среди комплекса вопросов освещаются личные контакты Н. Млечко, ареал распространения белорусских напитков, специфика и технология их изготовления, заимствование новых рецептур местными потребителями – магнатами и шляхтой Великого княжества Литовского. Особенности процессов изготовления традиционных напитков рассмотрены в русле истории кулинарной культуры эпохи барокко.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

На матеріалі рукопису Миколая Млечка із зібрання Хрептовичів, що зберігається у фондах Інституту рукопису НБУВ, розглядаються начиння для напоїв білоруської шляхти Великого князівства Литовського та традиції столування в ХVІІ ст. В контексті культури бароко проаналізовані різновиди столового посуду для напоїв та специфіка їх застосування. За даними інвентарів висвітлюються особливості використання Млечками фамільного столового срібла, оздобленого геральдичною символікою, а також скляного начиння.. Tableware for beverages of the Belarusian nobles of the Grand Duchy of Lithuania and the tradition of serving the table were considered based on the materials of the manuscript by Nikolai Mlechko from the Khreptovich collection, deposited in the funds of the Institute of Manuscript of Vernadsky National Library of Ukraine. The types of Old Polish tableware for beverages, common in the fi rst quarter of the ХVІІ century, as well as the specifi cs of their use by the nobles in the daily and ceremonial way are analyzed in the context of the Baroque culture. Traditions and peculiarities of use of the ancestral table silverware, decorated with heraldic symbols, in the Mlechko manor are considered on the base of the documents of tableware inventories. When comparing in the descriptions the elements of silver products, it was established that they are typical objects of Baroque jewelry with their inherent decorativeness and pomposity. Attention is also paid to the use of fashionable glassware for beverages, which got wide popularity in European countries in that period. The sources of receipt and transportation of various types of bewerage tableware to the Mlechko’s Kholopenichi estate, as well as their contacts with the Baltic trade and cultural centers have been analyzed. Inventory lists of bewerage tableware contained in the manuscript of N. Mlechko are a multidimensional source for research. The data recorded in them make it possible to identify innovations in the decorative and applied arts of the Baroque and their reception in the everyday culture of the Belarusian nobles (as exemplifi ed by its representatives the Mlechko) of the Grand Duchy of Lithuania in the ХVІІ century. At the same time, the lists contain valuable heraldic and historical-genealogical information regarding the Belarusian and Lithuanian aristocratic families who lived in this period in the Grand Duchy of Lithuania.. На материале рукописи Николая Млечка из собрания Хрептовичей, хранящейся в фондах Института рукописи Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского, рассмотрена столовая посуда для напитков белорусской шляхты Великого княжества Литовского и традиции сервировки стола. В контексте культуры барокко проанализированы виды старопольской посуды для напитков, распространенные в первой четверти ХVІІ в., а также специфика их использования в повседневном и торжественном обиходе шляхты. На документальном материале инвентарей посуды освещаются традиции и особенности применения Млечками фамильного столового серебра, украшенного геральдической символикой. При сопоставлении в описаниях элементов серебряных изделий установлено, что они являются типичными предметами ювелирного искусства барокко, с присущей им декоративностью и помпезностью. Также уделено внимание использованию Млечками модной стеклянной посуды для напитков, приобретающей в ту эпоху широкую популярность в европейских странах. Проанализированы источники поступления и транспортировки различных видов питьевой посуды в имение Млечков Холопеничи, а также их контакты с прибалтийскими торгово-культурными центрами. Инвентарные списки питьевой посуды, содержащиеся в рукописи Н. Млечка, представляют собой многоаспектный источник для исследований. Данные, зафиксированные в них, дают возможность определить новации в декоративно-прикладном искусстве барокко и их рецепцию в повседневной культуре белорусской шляхты (на примере ее представителей Млечков) Великого княжества Литовского в ХVІІ в. В тоже время списки содержат ценную геральдическую и историко-генеалогическую информацию относительно белорусских и литовских аристократических родов, проживавших в данную эпоху на территории Великого княжества Литовского.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

На основі архівних та друкованих джерел здійснене дослідження збірки слов’янознавчих видань з особистої бібліотеки відомого вченого-славіста, професора та декана історико-філологічного факультету Університету св. Володимира Тимофія Дмитровича Флоринського (1854–1919). Висвітлено історію надходження бібліотеки Т. Д. Флоринського до ВБУ. Проаналізовано кількісний та тематичний склад збірки видань зі слов’янознавства, які за провенієнціями можуть бути віднесені до бібліотеки науковця.. Based on archival and printed sources the history and current state of documents from the personal collection of Tymofii Dmytrovych Florynskyi, Slavic philology, history and Вуzаntоlоgу scientist, professor and dean of the History and Philology Faculty of St. Volodymyr University, (1854–1919) have been investigated. The quantitative and thematic composition of the scientist’s personal library is analyzed; the stages of its creation and sources of replenishment are traced. The section of periodicals, particularly magazines, has been studied in detail; the value of some of them lies primarily in the fact that they have T. D. Florynskyi’s notes on bindings of the publications or title sheets. In particular, these include such editions as “Český Časopis of Historický”, “Vestnik Kral.Ceske of spolecnosti nauk”, “Наставник. Лист професорскога Друштва”, “Rječnik of hrvatskoga ili srpskoga jezika”, “Nastavni Vjesnik casopis za srednje škole”, “Из Гласа српске of Кральевске академиjе”, and some others. In the process of studying the scientist’s book collection the thematic orientation of the library is clarifi ed. It was revealed that the library of the scientist mainly corresponded to his scientifi c interests. The library can be conditionally divided into the following thematic parts: the history of the southern and western Slavs (Bulgarians, Serbs, Poles and others); the history of Slavic literatures; Slavic linguistics; Slavic folklore and ethnography; Slavic paleography.Also, thanks to the study of archival materials, records of T. D. Florynskyi, which contain valuable information about when and from which private persons books in foreign languages were handed to him, were revealed. The study based on the personal correspondence of Vira Ivanivna Florynska, the scientist’s widow, shows the process of books transferring by T. D. Florynskyi to the National Library of Ukraine.. На основе архивных и печатных источников проведено исследование истории и современного состояния документов из личного собрания известного ученого в сфере славянской филологии, истории, византологии, профессора и декана историко-филологического факультета Университета св. Владимира Тимофея Дмитриевича Флоринского (1854–1919). Проанализирован количественный и тематический состав личной библиотеки ученого, прослежены этапы ее создания, а также источники комплектования. Подробно изучены периодические издания, в частности журналы; ценность некоторых из них заключается, в первую очередь, в том, что они имеют записи Т. Д. Флоринского на переплетах изданий или титульных листах. В частности, это такие издания, как: «Český Časopis of Historický», «Vestnik Kral. Ceske spolecnosti nauk», «Наставник. Лист професорскога Друштва», «Rječnik hrvatskoga ili srpskoga jezika», «Nastavni Vjesnik casopis za srednje škole», «Из Гласа српске Кральевске академиjе» и некоторые другие. В процессе изучения книжной коллекции ученого выяснена тематическая направленность библиотеки. Установлено, что библиотека Т. Д. Флоринского главным образомотвечала его научным интересам. Библиотеку можно условно разделить на следующие тематическое разделы: история южных и западных славян (болгар, сербов, поляков и других), история славянских литератур, славянское языкознание, славянские фольклор и этнография, славянская палеография. Также благодаря изучению архивных материалов выявлены записи Т. Д. Флоринского, в которых имеется ценная информация о том, когда и от каких частных лиц ему были переданы книги на иностранных языках. В исследовании на основании личной переписки Веры Ивановны Флоринской, вдовы ученого, освещен процесс передачи книг Т. Д. Флоринского во Всенародную библиотеку Украины.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Розглядається кодекс т. зв. «Повчань святих отців» зі збірки Інституту рукопису НБУВ з позиції взаємодії автора, писця та читача. Встановлено, що автором латиномовної збірки проповідей слід вважати абата Нюрнберзького монастиря Святого Егідія Генріха Гульпенського (1429–1435), який склав їх у різний час. Переписувач рукопису в цьому ж монастирі кодифікував тексти до 1472 р., створивши власну систему для користування книгою за допомогою ініціалів, рубрик. Виділено трьох умовних читачів, що залишили помітки на полях рукопису.. The article is dedicated to so-called Lections of Church Fathers from the collection of the Institute of Manuscript of Vernadsky National Library of Ukraine (Fund 1, Unit 4783) from the point of the interactions of the author, a scriber, and a reader. We state that the author of the Latin book of sermons was Henry of Gulpen (Heinrich von Gulpen), the Abbot of St. Egidien Monastery of Nurnberg in 1429–1435, who compiled them in different time. He was a well-educated person, doctor of theology, took part in the Councils of Constance and of Basel. Nevertheless, almost all the works by Henry of Gulpen were lost, and this book of sermons may help bring attention back to the scholar’s name. A scriber of the texts made codification of the texts in this monastery before 1472, having created the system of the book usage with initials and rubrics. We did not find a name of the scriber, but other manuscripts from the St. Egidien Monastery of the same period include several names. The manuscript consists of 232 sermons for 26 feasts from St. Andrew until Corpus Christi. The fi rst sermon of the feast starts with the puzzled initial, which combines several colors. Each next initial is either red or blue. Historical initial of the fi rst folium shows a scriber or a reader of the codex. We suppose this is a “portrait” of the author of the sermons – Henry of Gulpen, whose portrait was on the stained glass of the St. Egidien Monastery of Nurnberg and was done in the same style as others miniatures from Nurnberg of the 1470s. We distinguish three readers, who made systematic marginal notes in the codex. The fi rst one was a reviser of the text and made most important corrections of the text and the owner inscriptions. The second one did the marks with red, the third – with light brown. The readers also made formatting of the sermons, introduced new rubrics, schemes, number and sign marks, etc. The article also has examples of marginal notes of other readers, but they are not regular.. Статья рассматривает кодекс т. н. «Поучений святых отцов» из коллекции Института рукописи Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского (ф. 1, ед. хр. 4783) с позиции взаимодействия автора, писца и читателя. Установлено, что автором латинского сборника проповедей следует считать аббата Нюрнбергского монастыря Святого Эгидия Генриха Гульпенского (1429–1435), который составил их в разное время. Высокообразованный, доктор теологии, он участвовал во Вселенских Соборах в Констанце и Базеле. Впрочем, почти все труды Генриха Гульпенского утрачены, и этот сборник проповедей может послужить активизации внимания к имени ученого. Писец рукописи в этом же монастыре кодифицировал тексты до 1472 года, создав собственную систему пользования книгой с помощью инициалов, рубрик. Имя писца не удалось установить, но другие рукописи из монастыря Святого Эгидия этого же времени называют ряд имен. Кодекс содержит 232 проповеди на 26 праздников – со дня Андрея до праздника Тела Господнего. Начальная проповедь имеет инициалпазл, сочетающий несколько цветов. Следующие инициалы – красные или синие, поочередно. Историзированный инициал первого фолио изображает писца или читателя кодекса. Мы предполагаем, что это – изображение автора – Генриха Гульпенского, портрет которого был среди витражей монастыря Святого Эгидия и выполнен в стиле миниатюр из города Нюрнберг 1470-х годов. Выделены три условных читателя, которые оставили систематические пометки на полях рукописи. Первый сделал исправление текста и надписи о собственности. Второй делал примечания красным, третий – светло-коричневым. Читатели осуществляли разметку проповедей, вводили дополнительные рубрики, схемы, числовые или знаковые отметки и т. д. В статье также приведены примеры маргиналий других читателей, однако они не имеют постоянного характера.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

У публікації представлені, насамперед, публічно-правові акти – універсали та листи гетьманів і полковників (усього 19 документів – універсали та лист Івана Самойловича, Івана Скоропадського, Данила Апостола, полковників Андрієвича, Кочубея, Новицького). Деякі документи взято з копій довоєнного часу, оригінали яких зберігаються в Російському державному архіві давніх актів. У цілому опубліковані тут документи проливають додаткове світло на історію Полтавщини ХVІІ–ХVІІІ ст., передусім на політичні аспекти.. In this article, we continue to publish sources on the history of Poltava region, launched in the previous issue of the collection of articles of the Institute of Manuscript of Vernadsky National Library of Ukraine “Manuscript and Book Heritage of Ukraine. Archeographic Research of Unique Archival and Librarian Funds” (Is. 21). This time public-law acts – the universals and the letters of hetmans and colonels (in total, 19 documents – universals and letters of Ivan Samoilovich, Ivan Skoropadsky, Daniel Apostle, Colonels Kirill Andreevich, Paul Apostle, Joachim Gorlenko, Vasily Kochubey and especially Ilya Novitsky) are presented. The earliest is the document of Prince Jeremiah Vishnevetsky, concerning the management of the estates of the prince – the city of Chyhyryn-Dibrova . Other categories of documents are also presented: the obligations of priests, purchase deeds, letters. Some documents are taken from copies of the prewar time, the originals of which are deposited in the Russian State Archive of Ancient Acts. They cover the events of the initial period of the Ruin. In general, the documents published here shed additional light on the history of Poltava in the 17th and 18th centuries, especially its political aspects. The article contains previously unknown documents relating to the past of the Hetman period in Poltava region, the towns and villages of Lubny, Myrhorod and Poltava regiments, their socio-economic, political and ecclesiastical history, such poorly studied sotnias as Ostapivska, cities flooded with artificial Dnieper reservoirs in the 20th century – Chyhyryn-Dibrova; some of the Princely genera(Iskra). The annexes contain a register of the document relating to the history of the village of Zubany, whose inhabitants took part in the famous anti-feudal uprising of the eighteenth century. The information potential of the published documents is analyzed.. В данном материале продолжаем публикацию источников по истории Полтавщины, начатую в предыдущем выпуске сборника статей Института рукописи Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского «Рукописна та книжкова спадщина України. Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів» (вып. 21). На этот раз представлены публично-правовые акты – универсалы и письма гетманов и полковников (всего 19 документов – универсалы и письма Ивана Самойловича, Ивана Скоропадского, Даниила Апостола, полковников Кирилла Андреевича, Павла Апостола, Иоакима Горленко, Василия Кочубея и особенно Ильи Новицкого). Наиболее ранним является документ князя Иеремии Вишневецкого, касающийся управления владениями князя – городом Чигирин-Диброва. Представлены и другие категории документов: обязательства священников, купчие, письма. Некоторые документы взяты из копий довоенного времени, оригиналы которых хранятся в Российском государственном архиве древних актов. Они освещают события начального периода Руины. В целом опубликованные здесь документы проливают дополнительный свет на историю Полтавщины XVII–XVIII вв., особенно на ее политические аспекты. В публикации приводятся неизвестные ранее документы, котрые касаются прошлого Полтавщины гетманских времен, городов и сел Лубенского, Миргородского и Полтавского полков, их социально-экономической, политической и церковной истории, таких малоизученных сотен, как Остапьевская, городов, которые затоплены искусственными днепровскими водохранилищами в ХХ в. – Чигирин-Диброва, некоторых старшинских родов (Искры). В дополнениях приводится регест документа, относящегося к истории села Зубани, жители которого участвовали в известном антифеодальном восстании ХVIII в. Анализируется информационный потенциал публикуемых документов.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи. Дослідити структуру, зміст, окремі текстологічні особливості, провенієнції, супутні записи й помітки латинського рукопису доби пізнього Середньовіччя, проаналізувати конструкцію кодексу та матеріали, використані для його створення. Встановити час написання та оправлення рукопису, а також локалізувати місце його виготовлення. Методологія передбачає комплексне використання статистичного, порівняльного, емпіричного методів дослідження, методу джерельної евристики, а також залучення спеціальних методів кодикології та бібліопегістики з урахуванням регіональних особливостей побутування кодексу. Наукова новизна. Вперше проведено детальне візуальне та текстологічне вивчення структури тексту. Представлено інформацію стосовно конструкції та особливостей виготовлення кодексу (книжного блока, оправи), фізичного стану та збереженості його складових. Висловлено нові припущення щодо авторства окремих текстів та подальшої їх атрибуції. Вперше наведено й прокоментовано супутні записи, представлено ілюстрації, локалізовано місце виготовлення кодексу та його оправи, уточнений час їхнього створення в межах семи років. Висновки. Кодекс містить бесіди на 26 знаменних свят церковного календаря «зимової доби» – від дня св. Андрія до дня Тіла і Крові Христових. Низку бесід атрибутовано ще укладачами кодексу як твори Якова Ворагинського. Кодекс оправлено в дерев’яні дошки, поволочені світлою шкірою зі сліпим тисненням та оздоблені металевою фурнітурою. На верхній кришці – пергаменна наклейка із заголовком у мідній фенестрі. На початку кодексу, в ініціалі, розміщено мініатюру із зображенням священнослужителя з книжкою. Кольорові ініціали виконано синьою, червоною фарбами і сусальним золотом у стилі оздоблення тогочасних рукописів та інкунабул. Вкладний запис свідчить про передавання рукопису до монастиря св. Еґідія в березні 1472 р. Місцем виготовлення кодексу та його оправи, найвірогідніше, також був бенедиктинський монастир св. Еґідія в Нюрнберзі в 1465–1472 рр. Найбільш імовірними джерелами надходження кодексу до Києва могли бути колекція Шодуарів, книгозбірня римо-католицької семінарії або бібліотека римо-католицьких біскупів, що входили в 1920-ті роки до зібрання Волинського державного музею в Житомирі, яке згодом було передане до фондів НБУВ.. Aim of the research is to study the structure, content, certain textual peculiarities, provenance, inscriptions and notes of the Latin late medieval manuscript, to analyze the structure of the codex and used materials, to determine the time and to localize the place of its writing and binding. Methodology involves the complex use of the statistical, comparative, empirical methods, and the method of source heuristics, the special methods of codicology and bibliopegy taking into account the regional characteristics of the codex as well. Scientific novelty. For the first time, a detailed visual and textual study of the structure of the codex was carried out. The comprehensive information about the design and features of the making of the codex (book block, binding), its physical condition and preservation of its components is provided. New assumptions were made regarding the authorship of the texts and their further attribution. For the first time the margin iscriptions were presented and commented, the illustrations added. The place of manufacture and binding of the codex was localized, the time of its creation specified, narrowing the time borders to seven years. Conclusions. The codex includes sermons on 26 special dates of the Church calendar in winter time, from St. Andrew’s day to the feast of Corpus Christi. Some sermons had been attributed to Jacobus da Voragine already by the scriptors of the codex. The bookbinding was made of blind stamped pigskin over wooden boards, with metal clasps and cornerpieces and a title under the brass frame. The first initial includes a miniature representing a clergyman with a book. Initials were decorated with multi-coloured and gilded floral embellishments according to the decoration style of manuscripts and incunabula of those times. A donation note says that the manuscript was handed to the St. Egidien monastery in March 1472. The codex was probably written and bound in the Benedectine monastery of St. Egidien in Nuremberg in 1465–1472. The most probable provenances of the codex were the collection of Chaudoirs family, the library of the Roman Catholic Seminary or Roman Catholic Bishops Library, that in the 1920s made a part of the Volyn State Museum collection in Zhytomyr, which was later transferred to the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine.. Цель работы. Исследовать структуру, содержание, отдельные текстологические особенности, провениенции, сопутствующие записи и пометки латинской рукописи эпохи позднего Средневековья, проанализировать конструкцию кодекса и материалы, использованные для его создания. Установить время написания и переплетения рукописи, а также локализовать место её изготовления. Методология исследования предполагает использование комплекса статистического, сравнительного, эмпирического методов и метода источниковедческой эвристики, а также специальных методов кодикологии и библиопегистики с учетом региональных особенностей бытования кодекса. Научная новизна. Впервые проведено детальное визуальное и текстологическое изучение структуры текста. Представлена информация о конструкции и особенностях изготовления кодекса (книжного блока, переплета), физического состояния и сохранности его составляющих. Высказаны новые предположения относительно авторства отдельных текстов и их дальнейшей атрибуции. Впервые приведены и прокомментированы сопутствующие записи, представлены иллюстрации, локализовано место изготовления кодекса и его переплета, уточнено время их создания, сужены его границы в пределах семи лет. Выводы. Кодекс содержит беседы на 26 знаменательных праздников церковного календаря «зимней поры» – от дня св. Андрея до дня Тела и Крови Христовых. Часть бесед атрибутирована еще составителями кодекса как сочинения Якова Ворагинского. Кодекс переплетен в светлую кожу со слепым тиснением и металлической фурнитурой и заголовком в медной фенестре. В начале кодекса в инициале находится миниатюра с изображением священнослужителя с книгой. Многоцветные инициалы украшены сусальным золотом и растительными мотивами в стиле оформления рукописей и инкунабул того времени. Вкладная запись свидетельствует о поступлении рукописи в монастырь св. Эгидия в марте 1472 г. Местом изготовления кодекса и его переплета, вероятнее всего, был также бенедиктинский монастырь св. Эгидия в Нюрнберге в 1465–1472 годы. Наиболее вероятными источниками поступления кодекса были коллекция Шодуаров, библиотека римо-католической семинарии или библиотека римо-католических бискупов, в 1920-е годы входившие в собрание Волынского государственного музея в Житомире, которое впоследствии было передано в Национальную библиотеку Украины имени В. И. Вернадского.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи полягає в залученні до наукового обігу маловідомого джерела з історії культури греків українського Надазов’я, що сприятиме вивченню особливостей релігійного життя грецької громади у XVIII–XIX ст. у Криму та Надазов’ї. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні комплексу історичних, мовознавчих та джерелознавчих методів, уживаних у палеографічних та кодикологічних студіях. Наукова новизна зумовлена залученням до історичних, зокрема релігієзнавчих, праць невідомих раніше матеріалів, які можуть сприяти розв’язанню питань реконструкції світогляду й повсякденного життя греків як у Криму, так і після їхнього переселення до Надазов’я. Висновки. Рукопис придбав В. І. Григорович 1874 р. під час науково-пошукової подорожі Надазов’ям у місцевого жителя. Уперше кодекс побіжно описав німецький орієнталіст Отто Блау. Нині кодекс зберігається у відділі рукописів Російської державної бібліотеки в Москві (колекція В. Григоровича, № 62). Евхологіон був створений 1778 р. – після виходу християн із Криму, але до заснування грецьких сіл і м. Маріуполя. Запропонований археографічний опис і зміст рукопису містять перелік богослужбових та інших текстів і молитов грецькою та урумською мовами. У складі рукопису також – місячний календар на 1779 р., Місяцеслов і низка неканонічних молитов та народних замовлянь проти хвороб. Значна частка текстів була скопійована з друкованих грецьких видань, інші корелюють з уже відомими нам текстами народних молитов і замовлянь, зокрема з молитвами св. Кипріяна і св. Георгія. Окремі замовляння збірки спрямовані проти демонів або персоніфікованих хвороб, відомих грекам під назвами Аври, Матки, Гелу, Мігрені. Рукопис містить чимало поміток і записів тюркськими (урумськими) діалектами, що свідчить про їхню поширеність серед кримських і надазовських греків.. The aim of publication is to introduce to researchers one of the almost uknown sources on the history and culture of the Greeks (Rumeis and Urums), settled in Ukrainian Azov sea region, and to promote studies of the religious side of life of the Crimean/Azov Greek communities in the 18th – 19th cc. Methodology is based on a wide complex of historical, linguistic and source studies methods used in palaeography and codicology. Scientific novelty іs determined by introduction to historical and religious studies of the new source, which should be of great help in the way of reconstruction of mentality and everyday life of the Greeks in Crimea and later on, after their resettlement, in the Azov sea region. Coclusions. The Euchologion was bought by Professor V. I. Hryhorovych іn 1874 during his research expedition from the local dweller. Later the manuscript was studied by German orientalist Otto Blau. Now the manuscript is kept in the Manuscripts department of the State Library of Russia in Moscow (V. I. Hryhorovych collection, № 62). The manuscript was compiled in the late 1778, that is after the exit of Christians from Crimea, but before the final foundation of Greek settlements and the city of Mariupol in the North Azov sea region. The present description of the manuscript includes the list of Church services and gospels in Greek and Turkish dialects. Among the other texts: the Lunar calendar for the year 1779, Menologion and a number of non-canonical prayers and folk incantations or charms against illness. Some parts of the manuscript had been copied from the Greek printed books, the others correspond to the already known texts of folk spells and incantation such as saint Cyprian and saint George prayers. Some incantations were used against demons or personified deceases, known among the Greeks as Aura, Matrix, Gellu, Migraine. There is a lot of remarks, translations and notes in Turkish (Urum) dialects in the manuscript, which probably indicate the range of the usage of vernacular Turkish among the Crimean-Azov Greeks in 18th–19th cc.. Целью работы является введение в научный оборот малоизвестного источника по истории культуры греков украинского Приазовья (румеев и урумов), изучение которого будет способствовать освещению особенностей религиозной жизни греческих общин Крыма и Приазовья в XVIII–XIX вв. Методология исследования основана на использовании комплекса исторических, лингвистических и источниковедческих методов для проведения палеографических и кодикологических исследований. Научная новизна обусловлена привлечением к историческим, в частности религиеведческим, исследованиям не изучавшихся ранее материалов, которые помогут решению ряда вопросов, связанных с воссозданием мировоззрения и особенностей повседневной жизни греков как в Крыму, так и позднее в Приазовье. Выводы. Евхологион был приобретен в 1874 г. во время научных изысканий профессора В. И. Григоровича у местного жителя. Впервые был кратко описан немецким ориенталистом Отто Блау. В настоящее время кодекс хранится в отделе рукописей Государственной библиотеки России в Москве (собрание В. И. Григоровича, № 62). Рукопись была составлена в конце 1778 г. после выхода христиан из Крыма, но до основания ими греческих поселений и г. Мариуполя. Представленные археографическое описание и содержание рукописи включают перечень богослужебных текстов и молитв на греческом языке и на тюркских диалектах. Среди других текстов – лунный календарь на 1779 г., Месяцеслов, а также ряд неканонических молитв и народных заговоров против болезней. Значительная часть текстов была скопирована с греческих печатных изданий, другие коррелируют с известными нам по иным источникам молитвами и заговорами крымско-надазовских греков, в частности – с молитвами св. Киприана и св. Георгия. Отдельные заклятия сборника направлены против демонов или персонифицированных заболеваний, известных грекам под именами Авры, Матки, Мигрени и Геллу. В рукописи немало помет и записей на тюркских (урумских) диалектах, свидетельствующих об их распространении среди крымско-надазовских греков.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи полягає в залученні до наукового обігу маловідомих рукописних текстів із білоруського медоситництва ХVІІ ст., що сприятиме вивченню історико-кулінарної спадщини на теренах Великого князівства Литовського. Адже старопольські рецептури питних медів ХVІІ ст., збережені у шляхетських рукописних зібраннях, є доволі рідкісними археографічними джерелами, яким присвячуються студії не лише українських, а й білоруських, литовських, польських істориків. Методологія обґрунтована принципами публікації старопольських рукописних історичних джерел ХVІ–ХIX ст., а також визначенням старопольської фахової термінології ХVІІ–ХVIII ст. Наукова новизна роботи полягає в першій публікації двох старопольських рецептур питного меду ХVII ст. з білоруських земель Великого князівства Литовського та визначенні їхніх особливостей у порівнянні з іншими рецептурами з медоситництва в Речі Посполитій. У публікації до польських текстів рецептур надається їхній переклад українською мовою, також здійснений уперше. Водночас до рецептур, на підставі фахових та довідкових видань, укладений Словник старопольських кулінарних, господарсько-побутових і метрологічних термінів, а також доданий перелік латинських слів та виразів, які зустрічаються в тексті. Висновки. Інформативна цінність запропонованих до публікації рецептур полягає в тому, що вони віддзеркалюють регіональні традиції медоваріння, оскільки походять із північно-західної частини білоруських земель – з Міра та з Холопенич, що є істотним для вивчення історії медоситництва у Великому князівстві Литовському. Наявність рецептур питного меду ХVІІ ст. свідчить про практичну зацікавленість шляхтича Миколая Млечка, який застосовував досвід місцевих фахівців-медоварів у власному маєтку Холопеничі.. The aim of work is to introduce for scholarly circulation scarcely known manuscript texts in Belarusian mead manufacturing of the 17th century, and thus facilitate the study of historical culinary heritage on the terrain of the former Grand Duchy of Lithuania. Old Polish mead recipes of the 17th century, preserved in manuscript collections of the szlachta (nobility) are quite rare archaeographic sources that attract the studies of not only Ukrainian, but also Belarusian, Lithuanian, and Polish historians. The methodology is grounded on the principles of publication of old Polish manuscript historical sources of the 14th–19th centuries, as well as definition of the old Polish special terminology of the 17th–18th centuries. The scientific novelty of the work is in the first publication of two old Polish mead recipes of the 17th century from Belarusian lands of the Grand Duchy of Lithuania and definition of their peculiarities in comparison to other mead recipes in the Polish-Lithuanian Commonwealth. The publication of the Polish texts of the recipes provides the Ukrainian translation which has been done for the first time. In addition to the recipes, on the basis of professional and reference publications, the Glossary of the old Polish culinary, household, and metrological terms has been compiled, and the list of Latin words and phrases met in the text was supplemented. Conclusions. The informative value of the published recipes is in the fact that they represent the regional mead manufacturing traditions; they originate from the North-Western part of the Belarusian lands (from Mir and Khalopyenichy), and thus are essential for the research of the mead manufacturing history in the Great Duchy of Lithuania. The availability of the 17th century mead recipes might also demonstrate the practical interest of the nobleman Mykolai Mlechko who used the experience of local professional mead manufacturers in his own estate in Khalopyenichy.. Цель работы состоит во введении в научный оборот малоизвестных рукописных текстов по белорусскому медоварению ХVІІ в., что способствует изучению историко-кулинарного наследия на землях Великого княжества Литовского. Cтаропольские рецептуры питных медов ХVІІ в., сохранившиеся в шляхетских рукописных собраниях, являются достаточно редкими археографическими источниками, которым посвящаются исследования не только украинских, но и белорусских, литовских и польских историков. Методология основана на принципах публикации старопольских рукописных исторических источников ХVІ–ХIX вв., а также предусматривает определение старопольской специальной терминологии ХVІІ–ХVIII вв. Научная новизна работы предполагает публикацию двух старопольских рецептур питного меда ХVII в. из белорусских земель Великого княжества Литовского и определение их особенностей по сравнению с другими рецептурами медосытництва в Речи Посполитой. При публикации польских текстов рецептур приводится, соответственно, их перевод на украинский язык, также осуществленный впервые. На основе специальных и справочных изданий к рецептурам был составлен Словарь старопольских кулинарных, хозяйственно-бытовых и метрологических терминов, а также прилагается список латинских слов и выражений, встречающихся в тексте. Выводы. Информационная ценность опубликованных рецептур состоит в том, что они отражают региональные традиции медоварения, берущие начало в северо-западной части белорусских земель – в Мире и Холопеничах, что важно для изучения истории медосытництва в Великом княжестве Литовском. Тексты рецептур питного меда ХVІІ в. свидетельствуют о практическом подходе шляхтича Николая Млечко, применившего опыт местных медоваров в своем имении Холопеничи.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Метою роботи є дослідження іконографії портретних зображень маршалів Франції доби Наполеона у гравюрах з видання Gavard Ch. Galerie des marechaux de France. Paris, 1839 із зібрання Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Методологія дослідження базується на застосуванні іконографічного та іконологічного методів, а також порівняльного мистецтвознавчого (формального) аналізу зображень, створених за життя конкретної портретованої особи і пізніше в різних видах і жанрах образотворчого мистецтва, а також у документах, творах літератури, насамперед мемуарах сучасників. Наукова новизна. Портретні зображення визначних історичних осіб завжди були й залишаються актуальними для науки, незалежно від її галузі. Проте спеціальне дослідження методом іконографічного аналізу гравірованих портретів маршалів Наполеона з видання Gavard Ch. Galerie des marechaux de France. Paris, 1839 відсутнє. Отож уперше на матеріалах різних видів образотворчого мистецтва (скульптурні монументи, живописні батальні композиції, жанрові сцени, парадні та інтимні портрети, мініатюри, гравіровані портрети і навіть твори дрібної пластики та декоративного мистецтва) та мемуарах сучасників прослідковано іконографію маршалів Наполеона. Висновки. Практичним результатом дослідження є уточнення окремих позицій у каталожному описі та в електронній базі даних НБУВ «Європейський гравірований портрет XVI–XIX ст. із зібрання НБУВ». На основі іконографічного вивчення окремих гравірованих портретів маршалів Франції з видання Gavard Ch. Galerie des marechaux de France. Paris, 1839 можемо зробити висновок, що всі автори «Галереї» активно зверталися до наявних зображень портретованих і, дотримуючись заданої замовником єдиної композиційної схеми, створили цілісну графічну портретну галерею Героїв нації, яка набула у сприйнятті нащадків меморіального значення.. The aim of the research is to study the iconography of engraved portraits of the Marshals of France of the Napoleonic era presented in the Gavard Ch. Galerie de mare-shaux de France, Paris, 1839 edition from the collection of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine. The methodology of the study is based on employing iconographic and iconological methods, as well as comparative art-study (formal) analysis of the images created in the lifetime of the concrete portrayed person and at a later time – in various forms and genres of figurative arts, as well as documents, literature, primarily, the memoirs of their contemporaries. Scientific novelty. The iconography of Napoleon's marshals has been traced relying on the examination of various forms of fine art (monumental sculptures, battlefield paintings, genre scenes, full-dress and intimate portraits, miniatures, engraved portraits and even the works of small plastic art, and those of decorative art), as well as memoirs of contemporaries. Conclusions. The practical results of the study is the specification of certain entries in the catalogue description and V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine electronic database "European engraved portrait of the 16th–19th centuries in the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine collection". The iconographic study of some engraved portraits of the marshals of France from the Gavard Ch. Galerie de marechaux de France, Paris, 1839 edition suggests that all the authors of the "Gallery" repeatedly turned to the available images of the portrayed marshals, and following the general composition scheme set by their customers, they created a wholesome graphic portrait gallery of national heroes that won a memorial status in the eyes of succeeding generations.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи. Репрезентація ін-формаційного потенціалу зібрання ук-раїнського плаката ХХ століття з фон-дів відділу образотворчих мистецтвІнституту книгознавства Національ-ної бібліотеки України імені В. І. Вер-надського як важливого візуальногоджерела для дослідження польсько-українських відносин 1920–1980-х ро-ків. Методологія. Використано пе-редусім історико-порівняльний ме-тод, що дозволив визначити спільней відмінне в інформаційних та есте-тичних властивостях плакатів, видру-куваних у Польщі й Україні на різнихетапах історії, та у творчості окремихмитців. Іконографічний і стилістич-ний аналіз застосовано для уточнен-ня атрибуції деяких творів. Науковановизна. У статті вперше зробленоспробу виокремити полоніку в зібран-ні українського друкованого плакатаХХ століття відділу образотворчихмистецтв Інституту книгознавстваНаціональної бібліотеки України іме-ні В. І. Вернадського, систематизувати її за тематично-хронологічним прин-ципом від 1920-х до 1980-х років (зафактичною наявністю плакатів у зіб-ранні відділу). Наступним кроком упродовженні нашого дослідження ста-не висвітлення полоніки в українсько-му кіноплакаті й окреме опрацюванняматеріалу періоду Другої світової вій-ни. Висновки. Плакати із зібраннявідділу образотворчих мистецтв булосистематизовано за чотирма основни-ми тематично-хронологічними гру-пами: 1) польсько-більшовицька вій-на (1919–1920 рр.); 2) політика коре-нізації (1920–1930-ті рр.); 3) початок Другої світової війни та приєднаннязахідноукраїнських земель до УРСР(1939–1940 рр.); 4) культурна співп-раця країн "Варшавського догово-ру" (1960–1980-ті рр.). Проаналізова-но характерні зразки плакатів у кож-ній групі. Показано своєрідність окре-мих майстрів, специфіку політичногозабарвлення. Окреслено напрям май-бутньої наукової розвідки за даною темою.. The goal of the research. Representing of information potential of the 20th century Ukrainian posters from the fonds of the Department of Fine Arts of the Institute of Book Studies of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine as an important visual source for the study of the Polish-Ukrainian relations in the 1920s – 1980s. Methodology. The use of the comparative historical method made it possible to identify common and different traits in the informative and aesthetic properties of posters created in Ukraine during different periods, including works of individualartists. Methods of iconographic and stylistic analysis were applied to accurately attribute some items. Scientific novelty: the first attempt to identify and chronologically systematize Polish-related themes in the Department of Fine Arts of the Institute of Book Studies of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine (basedon the posters’ confirmed availability in the collection). Conclusions. Polish themein the 20th century’s Ukrainian posters was driven by specific historical and cultural factors, namely, by 1919–1921 Polish-Soviet war, the nativisation policy in 1920–1930, accession of the Western Volhynia and Eastern Halychyna in 1939, as well asby the cultural cooperation between the Warsaw Pact countries in the 1960s – 1980s.The author took a close look at the distinct features in the stylistic of posters, the originality of individual artists, specific political connotations, and the growing influence of the Polish posters starting late 1950s. The next step in our research studyis a representation of the Polish theme in the Ukrainian cinema posters and materials related to the World War II period.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи. Уведення до наукового обігу друкованих кіноплакатів із зібрання відділу образотворчих мистецтв Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського як візуальних інформаційних джерел для вивчення українсько-польських культурних взаємин 1960–1980-х років. Методологія. Метод систематизації залучено для опрацювання збірки полоніки у фонді українських друкованих кіноплакатів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Історико культурологічний метод застосовано для вивчення історії польського кіно, діяльності кіноорганізацій та спільних проєктів польських кінематографістів у межах співпраці з митцями інших країн. Мистецтвознавчий аналіз використано для образно-стильової характеристики кіноплакатів, присвячених польському кінематографу. Наукова новизна. Виокремлена із зібрання українських друкованих кіноплакатів відділу образотворчих мистецтв Інституту книгознавства Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського збірка плакатів польської тематики вперше стала об’єктом вивчення в контексті досліджень польського кінематографа другої половини 1950-х – початку 1980-х років в Україні. Висновки. Неабияке пожвавлення радянсько-польської культурної співпраці на початку 1960-х років та активне надходження в український прокат нових польських кінокартин спричинили виникнення такого феноменального явища, як полоніка, у вітчизняних друкованих кіноплакатах. Плакати, виконані українськими митцями у другій половині ХХ ст., сьогодні сприймаються як своєрідні артефакти, оригінальні аркушеві образотворчі видання з історії польського кіномистецтва відповідного періоду, як документальні джерела кінематографічної біографістики та національного кіновиробництва Польщі. Вони репрезентують широке жанрове й тематичне спрямування рекламованих і пропагованих в Україні польських кінокартин кінця 1950-х – початку 1980-х років і одночасно є вагомими візуально-інформаційними джерелами для дослідження українсько-польських культурно-мистецьких взаємин. Детальний аналіз окремих зразків кіноплакатів наочно демонструє специфіку даного різновиду плакатної графіки й ілюструє особливості творчих експериментів українських митців у художній рекламі польських фільмів.. The goal of the research. Introduction into scientific circulation of printed film posters from collection of the Fine Arts Department of the Institute of Book Studies of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine as visual information sources for studying the Ukrainian-Polish cultural relations of the 1960s-1980s. Methodology. The method of systematization was used to work out the collection of polonika in the fond of Ukrainian printed film posters of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine. The historical and cultural method is used to study the history of the Polish cinema, the activities of film organizations and joint projects of Polish filmmakers in cooperation with artists from other countries. Art criticism analysis is used for figurative and stylistic characteristics of film posters dedicated to the Polish cinema. Scientific novelty. Separated from the collection of Ukrainian printed film posters of the Fine Arts Department of the Institute of Book Studies of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, collection of posters on the Polish subjects, for the first time, became the object of study in the context of studies of the existence of the Polish cinema in the second half of the 1950s – early 1980s in Ukraine. Conclusions. A remarkable revival of the Soviet-Polish cultural cooperation in the early 1960s and the active arrival of new Polish films in Ukrainian distribution led to the emergence of such a phenomenal phenomenon as polonika in domestic printed film posters. Posters made by Ukrainian artists in the second half of the 20th century are now perceived as peculiar artifacts, original sheets of fine publications on the history of the Polish cinema art of the corresponding period, as documentary sources of cinematographic biographies and national film production in Poland. They represent a wide genre and thematic direction of Polish films advertised and promoted in Ukraine in the late 1950s – early 1980s and at the same time are important visual and informational sources for the study of the Ukrainian-Polish cultural and artistic relations. A detailed analysis of individual samples of film posters clearly demonstrates the specifics of this type of poster graphics and illustrates the peculiarities of creative experiments of Ukrainian artists in artistic advertising of Polish films.

Попередній перегляд: