Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

На основі аналізу листів видатного українського та російського філолога, дослідника давньої української літератури В. М. Перетца до українського літературознавця, мистецтвознавця, історика Церкви та української науки М. І. Петрова, що зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, висвітлено багаторічну наукову співпрацю та творчі стосунки між ученими. Відображено діяльність В. М. Перетца і М. І. Петрова з дослідження рукописних пам’яток, які зберігалися в Церковно-археологічному музеї Київської духовної академії, бібліотеці Києво-Софійського собору, з вивчення документів про історію Києво-Могилянської академії в архіві Святійшого Синоду в Санкт-Петербурзі. Висвітлено співпрацю вчених із дослідження історії української літератури та українського театру як членів Петербурзької академії наук. Акцентовано увагу на малодосліджених фактах біографій науковців.. In the article based on the analysis of letters of prominent Ukrainian and Russian philologist, historian of Ukrainian literature, the academician of the St. Petersburg and All-Ukrainian Academies of Sciences V. M. Peretts’s to the Ukrainian literary critic, art critic, historian of church and Ukrainian science, the corresponding member of the St. Petersburg Academy of Sciences, the academician of the All-Ukrainian Academy of Sciences M. I. Petrov, many years of scientifi c cooperation and creative connections between the scientists are shown. The source of the study is the correspondence of V. M. Peretts, which is deposited in the funds of the Institute of Manuscript of Vernadsky National Library of Ukraine and has never been a subject of special scientific research. The article refl ects activities of V. M. Peretts and M. I. Petrov in the study of ancient books and manuscripts, which are deposited in the Church Archaeological Museum of the Kyiv Theological Academy, the library of the Saint Sophia Cathedral in Kyiv, and also in the study of documents on the Kyiv-Mohyla Academy in the archives of the Holy Synod in St. Petersburg. The paper highlights the scientifi c cooperation of V. M. Peretts and M. I. Petrov on the study of the history of Ukrainian literature and the Ukrainian theater, publication of scientifi c works in academic editions as members of the St. Petersburg Academy of Sciences. Special attention is paid to the little investigated facts of biographies of the scientists. In the article conclusions about considerable infl uence of M. I. Petrov’s on V. N. Peretts’s formation as a scientist are made, and the author claims that the scientists’ professional and personal relations based on such feelings as mutual respect, aspiration to creative research and desire to be useful to the Ukrainian science. Further studies of epistolary heritage of V. M. Peretts in archival and library funds of Ukraine will give the chance to open a role and a contribution of the Ukrainian philologists to the development of Ukrainian research and creation of the Ukrainian scientific life.. В статье на основе анализа писем выдающегося украинского и русского филолога, исследователя древней украинской литературы, академика Петербургской и Всеукраинской академий наук В. Н. Перетца к украинскому литературоведу, искусствоведу, историку Церкви и украинской науки, члену-корреспонденту Петербургской академии наук, академику Всеукраинской академии наук Н. И. Петрову освещены многолетнее научное сотрудничество и творческие связи между учеными. Источником исследования стала корреспонденция В. Н. Перетца, которая хранится в фондах Института рукописи Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского и ранее не была предметом специального научного изучения. В статье отображена деятельность В. Н. Перетца и Н. И. Петрова, направленная на исследование рукописей, хранящихся в Церковноархеологическом музее Киевской духовной академии, библиотеке Киево-Софийского собора, а также на изучение документов о Киево-Могилянской академии в архиве Святейшего Синода в Санкт-Петербурге. Раскрыто сотрудничество В. Н. Перетца и Н. И. Петрова в исследованиях истории украинской литературы и украинского театра, при публикации научных трудов в академических изданиях как членов Петербургской академии наук. Особое внимание обращено на недостаточно исследованные факты биографий ученых. Сделаны выводы о значительном влиянии Н. И. Петрова на формирование В. Н. Перетца как ученого, утверждается, что основой профессиональных и личных отношений ученых были такие чувства, как взаимоуважение, стремление к творческому поиску и желание быть полезным украинской науке. Дальнейшее изучение эпистолярного наследия В. Н. Перетца в архивных и библиотечных фондах Украины даст возможность раскрыть роль и вклад украинских филологов в развитие украиноведческих исследований и построение украинской научной жизни.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета дослідження. Метою цієї статті є реконструкція реальної та ідеальної складових емоційного світу людини українського середньовіччя, а саме – актуальності плачу та смутку через смерть близьких та оціночного ставлення до них. Методологія дослідження базується на застосуванні історико-порівняльного, історико-хронологічного та історико-системного, а також інтерпретаційного та іконографічного методів. Зазначений методологічний підхід дозволяє шляхом детального аналізу текстів і контекстів реконструювати актуальність нерадісних емоцій через смерть ближніх і оціночне ставлення до них у середовищі печерської общини впродовж певного хронологічного періоду (ХІ–ХVІ ст.), у тісному зв’язку зі східнохристиянською і давньоруською традиціями. Наукова новизна полягає у відтворенні реального емоційного світу середньовіччя шляхом виявлення однієї з найактуальніших обставин печалі та сліз. Розкрито оціночне ставлення братії печерської общини до таких нерадісних емоцій та виявлено його причини. Набули подальшого розвитку наукові знання про Києво-Печерський патерик як цінне джерело до рекон-струкції реального та ідеального світу людини давньоруської доби. Висновки. У результаті аналізу значної кількості джерел з’ясовано, що смерть ближніх була однією з найактуальніших обставин печалі та сліз в епоху українського середньовіччя. Оціночне ставлення печерської спільноти до таких емоцій було нейтральним. Це пов’язано з тим, що вони безпосередньо не сприяли спасінню душі, але й не перешкоджали цьому. З’ясовано, що смерть сприймалась у двох вимірах: як закінчення земного шляху людини і як розлука. Відповідно, нерадісні емоції за такої обставини засвідчували цінність життя, в тому числі як джерела благ (духовних, душевних і матеріальних) для інших. Виявлене оціночне ставлення до аналізованих печалі та сліз співвідносилося зі східнохристиянською та давньоруською традиціями.. The aim of this article is to reconstruct the real and ideal component of the emotional world of human of the Ukrainian Middle Ages, namely, the urgency of crying and sadness over the death of the closed ones and the evaluation attitude to them. The methodology of the study includes application of historical-comparative, historical-chronological, historical-systemic, interpretation and iconographic methods. This methodologicalapproach allows, through a detailed analysis of the texts and contexts, to reconstructthe urgency of joyless emotions over the death of the closed ones and the evaluation attitude to such sadness and tears among the Cave community during a certain chronological period (11th – 16th centuries), in connection with the Eastern Christian and Old Russian traditions. The academic novelty is represented by reconstitution of real emotion world of the Middle Age, through identification of one of the most pressing circumstances of sadness and tears. Assessment of such emotions in the environment of the Cave community is revealed. The scientific knowledge about the Kyivan Cave Patericon as a valuable source for the reconstruction of the “real” and “ideal” emotional world of a man of the Old Rus’ age has acquired further development. Conclusions. As a result of the analysis of a large number of sources, it was revealed that the death of the closed ones was one of the most pressing circumstances of sadness and tears in the Ukrainian Middle Ages. The evaluation attitude of the Cave community to such emotions was definitely neutral. This is due to the fact that they did not directly contribute to the salvation of the soul, but did not prevent it. It has been found that death is perceived in two dimensions: as the end of the earthly path of a man and as separation. Accordingly,joyful emotions in such circumstances evidenced the value of life, including as sources of benefits (spiritual and material) to others. The revealed evaluative attitude to the analysed emotions is consistent with the Eastern Christian and Old Russian traditions.

Попередній перегляд: