Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Досліджуються дарчі написи, виявлені автором на примірниках бібліотечного сегмента "Празького архіву" у Державній науковій архівній бібліотеці, м. Київ. Проаналізовано особливості застосування дарчих написів на примірниках книжкового, журнального та газетного фондів. Наведено приклади написів, адресатів та адресантів і кількісні параметри. The commemorative inscriptions detected by the author on the copies from the library segment of the "Prague Archive" at the State Scientidic Archive Library in Kyiv are investigated. The peculiarities of employing commemorative inscriptions on the copies from book, journal and newspaper collections are analyzed. Examples of inscriptions, adressees and senders, as well as apecific numbers, are given.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Предметом статті є ідентифікація двох аркушів давньоєгипетського сувою на чотирьох фотографіях з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (фонд XXIV, № 2702). З’ясовано, що на цих світлинах представлений папірус № 147822 Національного Музею у Варшаві (т. зв. "папі-рус Битомський"). Фотографії цього сувою з фондів Інституту рукопису дозволяють визначити ім’я його першого власника й припустити, що цей манускрипт був привезений з Єгипту до Польщі графом Олександром Браницьким і до Другої світової війни зберігався в його бібліотеці в Суха-Бескидзькій. Оскільки О. Браницький був одним із піонерів фотографії в Польщі, знімки цього папірусу, можливо, були зроблені ним власноруч. The article subject is the identification of two sheets of an ancient Egyptian manuscript on four photographs from the fonds of the Institute of Manuscript of V. Vernadsky National Library of Ukraine (fond XXIV, No. 2702). We have discovered that these photos feature the papyrus No. 147822 from the National Museum in Warsaw (“papyrus Bytomski”). Photos of this scroll from the Institute of Manuscript fonds allow to find the name of its first owner and to assume that this manuscript was brought from Egypt to Poland by the Earl Aleksander Branicki and was stored before World War II in his library in Sucha Beskidzka. As A. Branicki was one of photography pioneers in Poland, pictures of this papyrus might be taken by him . Предметом статьи является идентификация двух листов древнеегипетского свитка по четырем фотографиям из фондов Института рукописи Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского (ф. XXIV, № 2702). Выяснено, что на этих фотографиях представлен папирус № 147822 Национального Музея в Варшаве (т. н. "папирус Бытомский"). Фотографии этого свитка из фондов Института рукописи позволяют определить имя его первого владельца и предположить, что эта рукопись была привезена из Египта в Польшу графом Александром Браницким и до Второй мировой войны хранилась в его библиотеке в Суха-Бескидзке. Поскольку А. Браницкий был одним из пионеров фотографии в Польше, снимки этого папируса, возможно, были сделаны им собственноручно

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Уперше вводиться до наукового обігу важлива пам’ятка українського літописання початку ХVІІІ ст. – літописець Свято-Михайлівського Видубицького монастиря. Встановлені джерела, якими користувався літописець, час написання пам’ятки, оригінальні звістки, особливо з історії Гнилецького монастиря, який припинив своє існування як мінімум у ХVІ ст. The article presents to science an important Ukrainian record of the early 18th century, Saint Michael’s Vydubychi Monastery’s chronicle, which covers predominantly the history of Vydubychi Monastery since its foundation by Kyiv prince Vsevolod Yaroslavych, Yaroslav Mudryi’s son, till the early 16th century. Determined is the scope of sources, which were the basis of the chronicle, as well as the date of the record’s creation, and certain original data, especially the data concerning the history of Hnylets Monastery. The latter, as to the author, had been founded by Saint Theodosius Pechersky, but was destroyed as early as in the 16th century. In addition, given in the article is an original ending of the record, taken from the other record’s variant, which is also deposited in the Institute of Manuscript of V. Vernadsky National Library of Ukraine. В данной статье впервые вводится в научный оборот важный памятник украинского летописания начала ХVІІІ в. – летописец Свято-Михайловского Выдубицкого монастыря, в котором освещается, главным образом, история Выдубицкого монастыря со времени его основания киевским князем Всеволодом Ярославичем, сыном Ярослава Мудрого, до начала ХVI в. Установлен круг источников, на которые опирался летописец, время написания памятника, оригинальные сведения, особенно по истории Гнилецкого монастыря. Последний, по утверждению автора, был основан св. Феодосием Печерским, но был разрушен еще как минимум в ХVІ ст. В дополнении приводится оригинальное окончание памятника по другой редакции, также хранящейся в ИР НБУВ

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Наведено невідомі раніше документи, які стосуються минулого Полтавщини гетьманських часів, міст і сіл Гадяцького, Лубенського, Миргородського і Полтавського полків, їх соціально-економічної, політичної та церковної історії. Проаналізовано інформаційний потенціал опублікованих документів. The publication presents previously unknown documents on the history of Poltava region in the 17–18th centuries found in the fonds of the Institute of Manuscript of V. I. Vernadsky National Library of Ukraine. The documents cover the past of Poltava region in hetman times, cities and villages of Hadiach, Lubny, Myrhorod and Poltava regiments, their socio-economic, political and ecclesiastic history. The documents include four conveyances of 1654–1699; a defence universal of 1707 of Lubny colonel Dmytro Zelenskyi to the Holy Protection Church in Lubny and its warden Vasyl Lekhnenko, by which they were released from local taxes and duties; a universal of hetman Danylo Apostol of 1729, by which he confirmed the handover to officer Ivan Lomykovsky of three villages located near Myrhorod on the West and South-West from it; a complaint of gunner Petro Tiuliupa to hetman Ivan Skoropadsky against Hadiach colonel Mykhailo Myloradovych; an excerpt from a list of nuns of Saint Flor and Lavr Monastery of Kyiv, native residents of Poltava region. К публикации представлены неизвестные ранее документы из истории Полтавщины XVII–XVIII ст., найденные в фондах Института рукописи Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского. Документы касаются прошлого Полтавщины гетманских времен, городов и сел Гадячского, Лубенского, Миргородского и Полтавского полков, их социально-экономической, политической и церковной истории. Это, в частности, четыре купчих 1654–1699 гг.; оборонный универсал 1707 г. лубенського полковника Дмитрия Зеленского Свято-Покровской церкви в Лубнах и ее титарю Василию Лехненко, которым они освобождались от местных повинностей и налогов; универсал гетмана Даниила Апостола 1729 г., которым он подтверждал передачу бунчуковому товарищу Ивану Ломиковскому трех сел, которые находяться вблизи Миргорода на запад и юго-запад от него; жалоба пушкаря Петра Тюлюпы гетману Ивану Скоропадскому на гадяцкого полковника Михаила Милорадовича; выписка из списка монахинь киевского монастыря свв. Флора и Лавра – уроженок Полтавщины.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

У публікації представлені, насамперед, публічно-правові акти – універсали та листи гетьманів і полковників (усього 19 документів – універсали та лист Івана Самойловича, Івана Скоропадського, Данила Апостола, полковників Андрієвича, Кочубея, Новицького). Деякі документи взято з копій довоєнного часу, оригінали яких зберігаються в Російському державному архіві давніх актів. У цілому опубліковані тут документи проливають додаткове світло на історію Полтавщини ХVІІ–ХVІІІ ст., передусім на політичні аспекти. In this article, we continue to publish sources on the history of Poltava region, launched in the previous issue of the collection of articles of the Institute of Manuscript of Vernadsky National Library of Ukraine “Manuscript and Book Heritage of Ukraine. Archeographic Research of Unique Archival and Librarian Funds” (Is. 21). This time public-law acts – the universals and the letters of hetmans and colonels (in total, 19 documents – universals and letters of Ivan Samoilovich, Ivan Skoropadsky, Daniel Apostle, Colonels Kirill Andreevich, Paul Apostle, Joachim Gorlenko, Vasily Kochubey and especially Ilya Novitsky) are presented. The earliest is the document of Prince Jeremiah Vishnevetsky, concerning the management of the estates of the prince – the city of Chyhyryn-Dibrova . Other categories of documents are also presented: the obligations of priests, purchase deeds, letters. Some documents are taken from copies of the prewar time, the originals of which are deposited in the Russian State Archive of Ancient Acts. They cover the events of the initial period of the Ruin. In general, the documents published here shed additional light on the history of Poltava in the 17th and 18th centuries, especially its political aspects. The article contains previously unknown documents relating to the past of the Hetman period in Poltava region, the towns and villages of Lubny, Myrhorod and Poltava regiments, their socio-economic, political and ecclesiastical history, such poorly studied sotnias as Ostapivska, cities flooded with artificial Dnieper reservoirs in the 20th century – Chyhyryn-Dibrova; some of the Princely genera(Iskra). The annexes contain a register of the document relating to the history of the village of Zubany, whose inhabitants took part in the famous anti-feudal uprising of the eighteenth century. The information potential of the published documents is analyzed. В данном материале продолжаем публикацию источников по истории Полтавщины, начатую в предыдущем выпуске сборника статей Института рукописи Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского «Рукописна та книжкова спадщина України. Археографічні дослідження унікальних архівних та бібліотечних фондів» (вып. 21). На этот раз представлены публично-правовые акты – универсалы и письма гетманов и полковников (всего 19 документов – универсалы и письма Ивана Самойловича, Ивана Скоропадского, Даниила Апостола, полковников Кирилла Андреевича, Павла Апостола, Иоакима Горленко, Василия Кочубея и особенно Ильи Новицкого). Наиболее ранним является документ князя Иеремии Вишневецкого, касающийся управления владениями князя – городом Чигирин-Диброва. Представлены и другие категории документов: обязательства священников, купчие, письма. Некоторые документы взяты из копий довоенного времени, оригиналы которых хранятся в Российском государственном архиве древних актов. Они освещают события начального периода Руины. В целом опубликованные здесь документы проливают дополнительный свет на историю Полтавщины XVII–XVIII вв., особенно на ее политические аспекты. В публикации приводятся неизвестные ранее документы, котрые касаются прошлого Полтавщины гетманских времен, городов и сел Лубенского, Миргородского и Полтавского полков, их социально-экономической, политической и церковной истории, таких малоизученных сотен, как Остапьевская, городов, которые затоплены искусственными днепровскими водохранилищами в ХХ в. – Чигирин-Диброва, некоторых старшинских родов (Искры). В дополнениях приводится регест документа, относящегося к истории села Зубани, жители которого участвовали в известном антифеодальном восстании ХVIII в. Анализируется информационный потенциал публикуемых документов.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Метою роботи є актуалізація та введення в науковий обіг невідомих досі історичних джерел, що мають важливе значення для історії України, зокрема для історії такого її регіону, як Полтавщина. Методологія дослідження спирається на використання, насамперед, історико-логічного методу. Наукова новизна. На основі аналізу представлених до публікації документів виявлено їхній інформаційний потенціал, по кожному з них виділені найбільш важливі відомості з історії Полтавщини гетьманських часів. Виявлені і вперше оприлюднюються 29 невідомих досі документів, зокрема: публічно-правові акти – універсали і листи гетьманів і полковників– універсали та листи Івана Скоропадського і Данила Апостола, полковників Максима Ілляшенка, Іллі Новицького, Павла Апостола, генеральної старшини і сотників. Переважна більшість документів походить із шеститомного рукописного архіву охочекомонного полковника Іллі Новицького, що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадского. Окремі рукописи були віднайдені у фондах Центрального державного історичного архіву України у Києві. Висновки. Опубліковані документи проливають додаткове світло на історію Полтавщини останньої третини XVII – першої третини XVIII ст., особливо на її політичні аспекти. У публікації вперше наводяться документи, що стосуютьсяминулого Полтавщини гетьманських часів, міст і сіл Лубенського, Миргородського та Полтавського полків, їхньої соціально-економічної, політичної історії, історії маловивчених сотень, а також міст, які у ХХ ст. були затоплені штучними дніпровськими водосховищами; деяких старшинських родів (зокрема Іскри). The aim of the research is the actualization and introduction into the scientific circulation of the unknown historical sources that have specific value for the history of Ukraine, and particularly for the history of Poltava province. The methodology of the research is based on application of the methods of historical and logical analysis. The scientific novelty of the paper. The analysis of the studied documents made it possible to defi ne their informational potential and to outline the most crucial facts of Poltava province history under the rule of Ukrainian Hetmans. Previously unknown 29 documents are published for the first time: public legal acts, statutes and universals of Hetmans and colonels, including documents and letters of Hetmans Ivan Skoropadskyi and Danylo Apostol, colonels Maksym Illiashenko, Illia Novytskyi, Pavlo Apostol, other members of the Cossack leadership and Cossack centurions. The majority of the presented documents belong to the archive of irregular military colonel Illia Novytskyi that is preserved in the Institute of Manuscript of V. I. Vernadsky National Library of Ukraine. Some documents have been found in the depositories of the Central State Historical Archives of Ukraine in Kyiv. Conclusions. The documents published shed extra light on the history of Poltava province in the last third of the 17th – the first third of the 18th centures with special focus on its political aspects. The paper shows the documents related to the past of Poltava province in the period of Hetmans’ Rule, towns and villages of the Lubny, Myrhorod and Poltava regiments, their social and economic development, political history, the history of some unexplored Cossack regiments and towns that were flooded in the 20th centure during creation of Dnipro artificial water reservoirs; as well as the history of some major Cossack families, in particular Iskra family. Целью работы является актуализация и введение в научный оборот неизвестных сегодня исторических источников, которые имеют важное значение для истории Украины, в частности для истории такого ее региона, как Полтавщина. Методология исследования основывается на использовании, в первую очередь, историко-логического метода. Научная новизна. На основании анализа представленных к публикации документов выявлен их информационный потенциал, по каждому из них выделены наиболее важные сведения по истории Полтавщины гетманских времен. Выявлены и впервые представляются 29 неизвестных доселе документов, в частности: публично-правовые акты – универсалы и письма гетманов и полковников – универсалы и письма Ивана Скоропадского и Данила Апостола, полковников Максима Илляшенко, Ильи Новицкого, Павла Апостола, генеральной старшины и сотников. Преимущественное большинство документов происходит из шеститомного рукописного архива полковника нерегулярных войск Ильи Новицкого, который хранится в Институте рукописи Национальной библиотеки Украины имени В. И. Вернадского. Отдельные рукописи были отысканы в фондах Центрального государственного исторического архива Украины в Киеве. Выводы. Опубликованные документы проливают дополнительный свет на историю Полтавщины последней трети XVII – первой трети XVIII в., особенно на ее политические аспекты. В публикации впервые приводяться документы, которые касаются прошлого Полтавщины, гетманских времен, городов и сел Лубенского, Миргородского и Полтавского полков, их социально-экономической, политической истории, истории малоизученных сотен, а также городов, которые в ХХ в. были затоплены искусственными днепровскими водохранилищами; некоторых старшинских родов (в частности Искры).

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи. Залучити до наукового обігу листи Сергія Федоровича Тележинського, композитора, хорового диригента, педагога, активного діяча «Просвіти», українського патріота, до Олександра Антоновича Кошиця, відомого диригента і популяризатора української пісні. Через аналіз цього епістолярію привернути увагу дослідників до маловідомої постаті С. Ф. Тележинського, його професійної діяльності та, відповідно, зменшити кількість «білих плям» у біографії митця. Методологія дослідження спирається на біографічний, просопографічний та історико-логічний методи, застосування яких дає змогу вивчити зв’язки двох непересічних діячів української культури в умовах сталінського тоталітарного режиму. Наукова новизна дослідження полягає у введенні до наукового обігу листів С. Ф. Тележинського, що зберігаються в особовому фонді О. А. Кошиця в Осередку української культури і освіти (Ukrainian Cultural and Educational Cеntre, Oseredok) у Вінніпезі (Манітоба, Канада), та є унікальним, але, на жаль, важкодоступним джерелом для істориків української культури. Висновки. Для розкриття важливого аспекту біографій С. Тележинського та О. Кошиця стосовно можливого повернення останнього на батьківщину, розкриття обставин, в яких проходила й розвивалася справа повернення, зокрема в умовах посилення тоталітарного режиму в СРСР, їхній епістолярій є безперечно цінним документальним комплексом. Листи С. Тележинського свідчать про його щире бажання прислужитися батьківщині, висвітлюють його організаційну діяльність із залученням кращих сил, зокрема сина видатного українського композитора М. В. Лисенка – Остапа, в музичній сфері УРСР. The aim of the work. Put into scientific circulation and analyze the letters of the composer, choral conductor, teacher, activist of "Prosvita", Ukrainian patriot Serhii Fedorovych Telezhynskyi to the outstanding conductor and popularizer of Ukrainian song Oleksandr Koshyts. Also draw the attention of researchers to the little-known figure of Serhii Telezhynskyi, his professional activities and reduce the number of white spots in his biography. The research methodology is based on biographical, prosopographical and historical-logical methods, thanks to which it is possible to analyze the correspondence of two outstanding cultural figures of Ukraine in the conditions of Stalin's totalitarian regime. The scientific novelty of the study lies in the introduction into scientific circulation of S. F. Telezhynskyi's letters, which are stored in O. A. Koshyts' own fond at the Ukrainian Cultural and Educational Center (Oseredok) in Winnipeg (Manitoba, Canada) and is a unique and at the same time difficult-to-access source for the history of Ukrainian culture. Conclusions. To reveal an important aspect of the biographies of S. Telezhynskyi and O. Koshyts regarding the possible return of the latter to his homeland, the disclosure of the circumstances in which the return took place and developed, in particular in the conditions of strengthening of the totalitarian regime in the Union of Soviet Socialist Republics, their correspondence is undoubtedly a valuable source. Analysis of S. F. Telezhynskyi's correspondence reveals his sincere desire to serve his homeland, his organizational activities with the involvement of the best forces in the musical industry in the Ukrainian Soviet Socialist Republic, in particular the son of the famous Ukrainian composer M. V. Lysenko - Ostap.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета дослідження. Узагальнити сучасні підходи до поняття цифрової гуманітаристики та її предметну галузь, розкрити роль наукових бібліотек у формуванні інтегрованих цифрових електронних ресурсів, розвитку партнерства технічних та гуманітарних наук у реалізації ініціатив із цифрової підтримки гуманітарних досліджень. Методологія. У дослідженні використано методи системного аналізу наукових праць з цифрової гуманітаристики та її інноваційного напряму – баз даних історико-культурної спадщини України, які мають новий інтелектуальний результат, застосовано й низку інших методів і процедур. Новизна. Розкрито поняття цифрової гуманітаристики, що утверджується у світі, позитивний досвід створення ресурсів документальної культурної спадщини в наукових бібліотеках України за допомогою інтеграції методів технічних та гуманітарних наук як продукту нової інтелектуальної якості. Висновки. Сучасні погляди на цифрову гуманітаристику та її предметну галузь ще й досі розвиваються – від конкретних форм створення ресурсів до широкого проникнення цифрових технологій у підготовку та реалізацію гуманітарних досліджень на базі розвою інтегрованих технологій. Про це свідчать дослідження західних дослідників: М. Таллера, М. Террас, Е. Ванхутта, О. Ле Деуфа, Дж. Фландерс (J. Flanders), Т. Веллер та ін. Досвід цифрової гуманітаристики в бібліотеках розкрито у працях Р. Кіа та К. Джорансон, Е. Хювенена та інших. Досвід таких проектів у світі та Україні, зокрема в кооперації спеціалістів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, показує позитивний приклад роботи з цифровими джерелами історико-культурної спадщини. Інтеграція методів технічних та гуманітарних наук у створення інтелектуальних цифрових проектів здійснюється спільними колективами, які узгоджують мету, завдання, підходи до структури та контенту, визначення набору смислових відносин та моделей, методи розкриття інформації та управління нею. Такі цифрові БД є якісно новим науковим продуктом, інтелектуальною власністю та вважаються електронною науковою публікацією. The aim of the article. To summarize existing approaches to the concept of digital humanities and its branch, the role of scientific libraries in the formation of integrated digital electronic resources; development a partnership of technical sciences and humanities in the field of initiatives to digitally support humanitarian research. Methodology. Systematic analysis of scientific works on digital humanities and completion of digital projects of new intellectual outcome to create a digital source databases of historical and cultural heritage in Ukraine and a number of other methods and procedures. Originality. The concept of digital humanities established in the world is revealed, a positive experience of creating a digital resources of documentary cultural heritage in the scientific libraries of Ukraine through integration of methods of technical and humanities sciences as a product of a new intellectual quality. Conclusions. The scope of the concept and subject area of digital humanities are still evolving from specific forms of restricting of resource creation to the widespread penetration of digital technologies in preparation and implementation of humanitarian research, based on the development of integrated technologies. It is evident by the studies of Western researchers M. Thaller, M. Terras, E. Vanhoutt, Olivier Le Deuff, J. Flanders, T. Weller and others. Experience of digital humanities in the libraries is highlighted in works of Kea R. and K. Joranson E. Hyvönen. Experience of such projects in the world and in Ukraine, in particular the cooperation of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine specialists, shows a positive example of work and digital sourses of cultural heritage. Integration of methods of development of technical sciences in the creation of intelligent digital projects through joint teams that agree on goals, objectives, approaches to structure and content, specifications of special modeling, methods of information disclosure, management. Such digital databases are a qualitatively new product, an intellectual property, and are considered in a world to be an electronic scientific publication.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи. Опрацювання інструментів кореляції між документальними та усноісторичними джеелами, які стосуються Голодомору. Використовуючи сучасні підходи до теоретичних засад усної історії, застосувати їх стосовно усноісторичних джерел Голодомору з точки зору їхньої достовірності та правової сили. Методологія. У процесі проведення дослідження було використано історико-порівняльний метод, який дозволив виокремити спільні та відмінні властивості документальних та усноісторичних джерел у цілому та частково (стосовно Голодомору). Також застосовано метод дедукції як шлях розкладання загального (характеристики усної історії взагалі) на частини (характеристики усної історії Голодомору). Наукова новизна. Виявлено сильні та слабкі сторони усної історії Голодомору як історичного джерела та показано, що наявні недоліки, за умови застосування джерелознавчої критики, подібно до будь-якого іншого історичного джерела, можна мінімізувати. На прикладах Голокосту, геноциду в Руанді та Голодомору в Україні з’ясовано їхні відмінності, запропоновано порівняльну характеристику застосування усної історії як інформації, що має доказове значення. Висновки. Радянський режим знищив частину офіційної документації, хронологічно пов’язаної з 1930-ми роками. Тому усна історія є незамінною для поглиблення історичних студій Голодомору та подолання гіпотез пострадянських часів про його причини (ними визнавалися неврожай, погана погода та ін.). Вік респондентів, травматичність події, боротьба колективної та індивідуальної пам’ятей, недосконала паспортизація записів, накладення в пам’яті респондентів двох історичних подій – голоду 30-х та 40-х років ХХ ст. – не є перешкодою для використання усної історії. Правова сила усної історії була підтверджена, зокрема, Україною при порушенні Службою безпеки України кримінальної справи щодо організаторів геноциду. The goal of the research.The article aims to elaborate instruments of correla-tion between documents and oral history sources that deal with the Holodomor.Using contemporary approaches toward theoretical foundation of oral history, toapply them toward the Holodomor oral history from the point of view of their cre-dibility and validity. Methodology. The research uses historical-comparativist ap-proach that allowed separating common and distinctive features of documents and oral history sources in general and in particular (regarding the Holodomor). Also, method of deduction is used as a way to divide general (features of oral history in general) to parts (features of the Holodomor oral history). Scientific novelty. The article reveals strong and weak sides of the Holodomor oral history as a historical source. It shows that existing shortcomings, providing source criticism, like with any other historical source, can me minimized. Using examples of the Holocaust, Rwanda geno-cide and the Holodomor in Ukraine, the author analyzes their differences, suggests comparative characteristics of using oral history as information that has evidentiary value. Conclusions. The Soviet regime had destroyed part of official documentation, chronologically connected to 1930s. That is why oral history is irreplaceable for fur-ther research of the Holodomor and for overcoming of post-Soviet hypotheses about the causes of the famine (such as poor harvest, bad weather etc.). Respondents’ age, traumatical nature of the event, fight of collective and individual memories, poorly organized passportization of oral history, mixing of two events in memory of re-spondents – famine of 1930-s and 1940-s is not an obstacle to use oral history. Juridi-cal value of oral history has been confirmed in Ukraine by initiating of a criminal case by the Security Service of Ukraine toward organizers of the genocide.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Метою роботи є оцінка передумов і аналіз особливостей створенняі функціонування друкованих видань української діаспори в різних країнах пострадянського простору. У роботі використано методи ретроспективного, порівняльного і системного аналізу для визначення ключових характеристик, конкретно-історичних передумов створення й опису друкованих видань української діаспори. Застосування методу комплексного підходу дозволило поєднати різні засоби наукового дослідження, не порушуючи принципів об’єктивного пізнання. Наукова новизна полягає у спробі заповнення прогалини в дослідженнях видавничої справи української діаспори пострадянських країн, що існує, незважаючи на доволі тривалу історію вивчення діаспорної преси і накопичений значний масив різнопланових праць. Висновки. Видання україномовних газет складало важливу частину діяльності української діаспори пострадянських країн, а створений масив друкованої продукції є цінним історико-культурним надбаннямі невід’ємним елементом загальноукраїнської етнічної ідентичності. Переважна більшість видань спрямовувала свою діяльність на задоволення інформаційно-культурних потреб діаспори, а деякі видання намагалися взяти на себе роль координуючого і консолідуючого органу. З огляду на хронічний брак фінансування, видання українських газет діаспори у кращому випадку тривало від одного до декількох років. Суттєвий вплив на україномовну пресу здійснює і політика країни проживання, яка в окремих випадках набуває характеру прямих утисків. Основною причиною поступового згортання українського друку в діаспорі є розвиток новинних і пошукових сервісів Інтернет, а також соціальних мереж, що виявили надпотужний консолідуючий потенціал. Українські товариства діаспори пострадянських країн з початку 2000-х років активно створюють Інтернет-сайти, сторінки в соціальних мережах і, таким чином, істотно розширюють власні інформаційно-культурні та комунікаційні можливості. For decades history of Ukraine, first of all its tragic pages, was silenced and falsified. Before the Second World War, testimonies about the famine of 1932–1933 in Ukraine seldom penetrated through the through Soviet border despite informational blockade to the countries of Western Europe and Northern America. These testimonies were published in press, mostly in diasporic one. From summer of 1941, when after the German invasion Ukrainian lands were occupied, first during the years after the tragedy, sudden possibilities to openly tell the truth about the famine by survivors were opened. Main ground for revealing the facts of Stalin regime crimes was Ukrainian local legal occupation press. The goal of the research: to make revealing, comprehensive analysis and classification of oral history sources about the Holodomor on pages of legal Ukrainian press from the period of Nazi occupation. Methodology is based on usage of totality of general scientific (historical, structural-functional, comparative, analytical), as well as special methods of research (historical-bibliological, bibliographical). Scientific novelty consists in the declared task. Publications about oral history sources of the famine of 1932–1933 on pages of occupational press in Ukraine during the Second World War are absent. 184 testimonies from 184 newspaper issues are analyzed. The author, researching corresponding publications, separates five groups of oral history sources about the famine of 1932–1933. Conclusions. Survivors’ testimonies fit well into anti-Bolshevik ideological narrative of new regime. One has to take unto accout that survivors were allowed to talk loudly about physchological trauma and to tell horrible details about extermination of them with famine for the first time, almost 10 years after the famine. And occupational regime used this as full as it could. Topic of the famine is intertwined in various contexts, first of all – in repressed past on level of a village and a state, including collectivization, Ukrainization, dekulakization etc. On pages of occupational press the topic of the famine was presented in several types of publications – memoirs, articles, letters, art and folklore. With some corrections on style of material presentation, “occupational” narrative quite correlates with massive of the first testimonies of prewar period in terms of content.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета статті – встановити авторство рукописного збірника середини ХІХ ст., проаналізувати вміщені в ньому реґести документів з історії Мгарського й Ладанського монастирів, опублікувати не друковані раніше документи. Методологічне підґрунтя становить міждисциплінарний підхід, використано насамперед порівняльно-історичний метод та метод класифікації. Наукова новизна полягає в уведенні до наукового обігу незнаних джерел ХVІІ–ХVІІІ стосуються історії двох важливих монастирів Гетьманщини, у встановленні імені упорядника збірника ХІХ ст. Висновки. Насамперед було встановле но ім’я упорядника збірника середини ХІХ ст.: це відомий український історик Микола Маркевич (1804–1860). У статті розглядається й сам рукописний збірник середини ХІХ ст. із фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, в якому містяться нариси з історії Глухова, Густинського Свято-Троїцького, Мгарського Свято-Преображенського й Ладанського (Ладинського) Свято-Покровського монастирів та документи щодо їхньої історії, церковних ієрархів; вказано на причини зацікавлення цими сюжетами М. Маркевича. Встановлені три джерела, з яких автор запозичив матеріали для свого збірника: це рукописні книги 30-х років ХVІІІ ст. Специфіка подання реґестів М. Маркевича полягає в тому, що він не тільки скорочував документи, але й додавав часом свої коментарі, розбив їх на окремі розділи. Основна увага приділена тим частинам збірника, де висвітлюється історія Свято-Преображенського Мгарського і Свято-Покровського Ладанського монастирів; з наведених автором реґестів документів виокремлено ті, які переповідають тексти невідомих досі, й вони наводяться в додатку. Особливо важливим є те, що вони доповнюють "Український дипломатарій ХVІ–ХVІІІ ст." та "Український Православний Дипломатарій ХVІ–ХVІІІ ст.". The purpose of the article is to establish the authorship of the manuscript collection of the middle of the 19th century, to analyze the registries of documents from the history of the Mgar and Ladan monasteries contained in it, to publish previously unpublished documents. The methodological basis is an interdisciplinary approach, primarily comparative-historical and classification methods are used. The scientific novelty consists in the introduction into scientific circulation of unknown sources of the 17th-18th centuries, which relate to the history of two important monasteries of the Hetmanshchyna, in establishing the name of the compiler of the collection of the 19th century. Conclusions. First of all, the name of the compiler of the collection of the middle of the 19th century was established. This is the famous Ukrainian historian Mykola Markevych (1804-1860). The article examines the manuscript collectionof the middle of the 19th century. from the fonds of the Institute of Manuscript of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, which contains essays on the history of Hlukhov, Hustyn Holy Trinity, Mgar Holy Transfiguration and Ladan (Ladynskyi) Holy Intercession monasteries and documents related to their history, church hierarchs, the reasons for such an interest in these subjects are indicated by M. Markevych. There are three sources from which the author borrowed materials for his collection; these are handwritten books from the 30s of the 18th century. The specificity of M. Markevych`s presentation of regests is that he not only shortened the documents, but also sometimes added his comments, dividing them into separate sections. The main attention is paid to those parts of the collection where the history of the Holy Transfiguration of Mgar and Holy Intercession of Ladan monasteries ishighlighted, from the regests of documents given by the author, those that retell the texts of unknown ones are singled out and they are listed in the appendix. It is especially important that they complement the "Ukrainian Diplomatary of the 16th–18th centuries" and "Ukrainian Orthodox Diplomatary of the 16th-18th centuries".

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Метою статті є залучення до наукового обігу невідомих досі історичних джерел, що мають важливе значення для історії України, особливо такого її регіону, як Київщина. Методологія. У роботі використано насамперед біографічний та історико-логічний методи вивчення історичних джерел із залученням спеціальних методів археографії, джерелознавства, документознавства, архівознавства та палеографії. Наукова новизна статті полягає в тому, що в ній уперше аналізується та публікується низка документів останньої третини ХVІІ – першої третини ХVІІІ ст. з історії Київщини із книгосховищ України та Польщі. Це, зокрема, документи з колекції Миколи Маркевича з фондів Інституту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, які містяться у збірнику реґестів документів ХVІІ–ХVІІІ ст., упорядкованому українським істориком,та документи з актової книги ХVІІ–ХVІІІ ст. міста Козелець зі складу колекції польського історика Мар’яна Гожковського, що зберігається у відділі рукописів Бібліотеки Польської Академії мистецтв та Польської Академії наук. Висновки. Ця публікація проливає додаткове світло на історію важливого регіону України гетьманських часів. У статті наводяться невідомі раніше документи, що стосуються минулого Києва й Київщини, Київського та Переяславського полків, міст Переяслава і Козельця, їхньої соціально-економічної й церковної історії, деяких шляхетських та старшинських родів. Зокрема, публікуються акти обрання видатних церковних і культурних діячів України ХVІІ ст. Сильвестра Косіва та Йосифа Тризни, відповідно – київським митрополитом і архімандритом Києво-Печерської лаври, які підписали видатні церковні й політичні діячі Ігнатій Оксенович Старушич, Інокентій Гізель, Адам Кисіль, Остафій Виговський (батько гетьмана України) та інші. Доповнюють ці документи грамоти київських митрополитів Гедеона Четвертинського і Гавриїла Кременецького. На основі аналізу документів, що публікуються, визначено їхній інформаційний потенціал, по кожному з них виділено найважливіші відомості з історії Київщини гетьманських часів. The purpose of the article is to bring into scientific circulation unknown historical sources that are important for the history of Ukraine, especially for the history of such a region as the Kyiv Region. Methodology. The work primarily uses biographical and historical-logical methods of studying historical sources with the involvement of special methods of archeography, source studies, document studies, archival studies, and paleography. The scientific novelty of the article is that it analyzes and publishes for the first time a number of documents from the last third of the 17th – the first third of the 18th centuries on the history of the Kyiv Region from the book repositories of Ukraine and Poland. These are, in particular, documents from the collection of Mykola Markevych from the fonds of the Institute of Manuscript of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine, which are contained in the collection of registries of documents of the 17th–18th centuries, organized by a Ukrainian historian, and documents from the act book of the 17th–18th centuries from the city of Kozelets from the collection of the Polish historian Maryan Gozhkowski, which is kept in the Manuscripts Department of the Library of the Polish Academy of Arts and Polish Academy of Sciences. Conclusions. This publication sheds additional light on the history of an important region of Hetman-era Ukraine. The article contains previously unknown documents relating to the past of Kyiv and the Kyiv Region, the Kyiv and Pereyaslav regiments, the cities of Pereyaslav and Kozelets, their socio-economic, church history, and some noble and noble families. In particular, acts of election of prominent church and cultural figures of Ukraine of the 17th century Sylvester Kosiv and Yosif Trizna as the Metropolitan of Kyiv and Archi mandrite of the Kyiv-Pechersk Lavra, respectively, which were signed by prominent church and political figures Ignatius Oksenovych Starushych, Innokenty Gisel, Adam Kysil, Ostafy Vyhovskyi (father of the Hetman of Ukraine) and others, have been published. These documents are complemented by the letters of Kyiv Metropolitans Gedeon Chetvertynskyi and Gavriil Kremyanetskyi. Based on the analysis of the published documents, their informational potential has been determined, and the most important information from the history of the Kyiv Region during the Hetman period has been highlighted for each of them.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи. Опрацювання і залучення до наукового обігу частини неопублікованого листування українського етнографа, діалектолога та краєзнавця В. Г. Кравченка з українським лексикографом, етнографом та громадським діячем Б. Д. Грінченком, що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського і є цінним джерелом для вивчення історії Поділля ХІХ століття. Використання невідомої раніше інформації для глибшого розуміння життєвих реалій різних представників сільського населення Поділля. Методологія. У процесі проведення дослідження було використано насамперед метод наукової евристики, біографічний, історико-логічний та критичний методи вивчення історичних джерел й антропологічний підхід, що в комплексі надає змогу висвітлити повсякденне буття пересічного українця-селянина кінця ХІХ століття. Наукова новизна. Вперше введено до наукового обігу листування двох видатних українських діячів науки і культури В. Г. Кравченка і Б. Д. Грінченка, що актуалізує унікальну інформацію про селянський побут у прикордонних районах Поділля означеного періоду. Висновки. Оскільки предметом історії повсякденності є приватне життя, умови праці, відпочинку, побутові проблеми пересічних людей, а об’єктом виступають як письмові, так і усні матеріали, то неопубліковані листи В. Г. Кравченка до Б. Д. Грінченка слід розглядати як джерело для вивчення українського прикордонного села кінця ХІХ століття. Завдяки майстерному і детальному описові епізодів з життя простих людей до нас дійшла унікальна інформація, зафіксована сучасником на папері, що власне стане в нагоді для осмислення рівня життя та моральних засад тодішнього суспільства та глибшого відтворення історичної епохи. The goal of the work. Processing and bringing into scientific circulation part of the unpublished correspondence of the Ukrainian ethnographer, dialectologist and local historian Vasyl Kravchenko to the Ukrainian lexicographer, ethnographer and writer Borys Hrinchenko, which are stored in the Institute of Manuscript of the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine and are a particularly valuable source for studying the history of Podillia of the 19th century. The use of previously unknown information for a deeper understanding of the life realities of various representatives of the rural population of Podillia. Methodology. In the process of conducting the research, the method of scientific heuristics, biographical, historical-logical, critical methods of studying historical sources and an anthropological approach were used, which in the complex makes it possible to illuminate the everyday life of an average Ukrainian peasant at the end of the 19th century. Scientific novelty. For the first time, the correspondence of two outstanding Ukrainian figures of science and culture, Vasyl Kravchenko and Borys Hrinchenko, was introduced into scientific circulation, which provide unique information about the life of peasants in the border areas of Podillia at the end of the 19th century. Conclusions. Since the subject of the history of everyday life is the private life of ordinary people, the conditions of work, rest, and everyday problems, and the sources are both written and oral materials, the unpublished letters of Vasyl Kravchenko to Borys Hrinchenko can be considered as a source for studying the Ukrainian village of the border regions at the end of the 19th century. Thanks to the skillful and detailed description of episodes from the lives of ordinary people, we have received unique information recorded by a contemporary on paper, which will actually be useful for understanding the standard of living and moral foundations of the society at that time and for a deeper reproduction of the historical era.

Попередній перегляд: