Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Представлено короткий огляд видів оздоблення, що зустрічаються на рукописних Євангеліях XVI ст. При аналізі оправ автори спиралися на фонди трьох найбільших рукописних збірок України: Інституту рукопису національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського, Львівської національної наукової бібліотеки імені Василя Стефаника НАН України та Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького. Статистичний аналіз списків Євангелій із зазначених зібрань показав, що відсоток первинних оправ досить незначний. Автори детально зупиняються на причинах, що це пояснюють. Основна увага була приділена видам та характеру оздоблення, яке застосовувалося при оправленні та переоправленні рукописних Євангелій XVI ст. The article presents a brief survey of the types of decorations found on the book-bindings of sixteenth-century manuscript copies of the Gospels. The authors examined items from the collections of the three largest manuscript repositiories of Ukraine: the Vernadsky National Library of Ukraine, the Stefanyk National Library of Ukraine inLviv, and the Sheptyts'ky national Museum in Lviv. The statistical analysis of the copies of the Gospels shows that very few original bindings have survived. The authors offer a detailed discussion of the causes of this phenomenon. The focus of the article is on the types and character of the decorations applied in the process of binding and subsequent rebinding of sixteenth-century manuscript copies of the Gospels.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Здійснено спробу іконографічного вивчення сюжетів на середниках, якими оздоблювалися шкіряні оправи, створені в інтролігаторській майстерні Києво-Печерської Лаври, розглядаються основні сюжети, характерні для її оправ, та окреслюються подальші перспективи вивчення в Україні сюжетних середників. Визначено також коло проблеми, з якими стикаються сучасні дослідники при вивченні оздоблення і оформлення шкіряних оправ рукописних книг. . An attempt of iconography study of centerpieces subjects from Kyiv-Pechersk Lavra book binder workshops leather book-covers was realized; the main subjects characteristic to its book-covers were observed, and the prospects for further centerpieces subjects study in Ukraine were determined. As well as the circle of problems faced by the scholars in the study of decoration of manuscripts leather bindings were designated.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Висвітлено питання атрибуції первинності та вторинності оправ при описуванні кириличних рукописних книг ХVІ ст. Основну увагу приділено шкіряним оправам як найпоширенішим у зазначений період. При розгляді конструктивно-технологічних ознак датованих оправ кириличних рукописних книг виділено ряд основних ознак, на які слід звертати увагу для більш точної атрибуції первинних оправ та оправ пізнішого часу. На прикладах з власного досвіду показано, як шляхом візуального огляду блока рукопису та складових елементів його оправи можна визначити її первинність чи вторинність. The article deals with the question of attribution of primary and secondary settings in the description of Cyrillic manuscripts of the XVI century. Considering the basic types of bindings that are on the books of this period, the author focuses on leather bindins, the most common in that period. Considering the structural and technological features of the dated Cyrillic manuscript bindings the author identifies a number of key characteristics. Attention should be paid for more accurate attribution of the original bindings and those of later time. The examples from the author’s own experience have shown how by the visual examination of the manuscript and its binding components we can identify the primary and secondary binding. Освещены вопросы атрибуции первичности и вторичности переплётов при описании кириллических рукописных книг XVI в. Основное внимание уделено кожаным переплётам как самым распространённым в указанный период. При рассмотрении конструктивно-технологических признаков датированных оправ кириллических рукописных книг выделен ряд основных признаков, на которые следует обращать внимание для более точной атрибуции первичных оправ и оправ позднего времени. На примерах из собственного опыта показано, как путём визуального осмотра блока рукописи и составляющих элементов его оправы можно определить её первичность или вторичность.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Актуальність визначення основних іконографічних типів сюжету «Розп’яття», що зустрічаються на сюжетних середниках, якими оздоблювалися українські шкіряні оправи XVIІ–XVIII ст., пояснюється відсутністю цілеспрямованих досліджень, які б охоплювали всі аспекти вивчення історії побутування української середньовічної оправи. Проаналізовано основні види відмінностей, на які слід звертати увагу при визначенні типів, варіантів або груп даного сюжету при їхній систематизації для БД кириличних оправ. Репрезентовано сім основних ознак, за якими варіанти розрізняються у виділених типах. Ці ознаки можуть стати основою для розробки системи пошуку певної сюжетної інформації в БД за окремими складовими елементами (персоналіями, атрибутами або елементами оздоблення тощо), що й досі залишається найбільш вразливим місцем будь-якої створюваної БД на книжкові оправи. Визначено також коло проблем, з якими стикаються сучасні дослідники при описуванні сюжету «Розп’яття» на середниках українських оправ. The article attempts to identify the main iconographic types of the «Crucifixion» subject, found on narrative centerpieces used to decorate Ukrainian leather bindings of XVI–XVIII centuries. We have analyzed the basic kinds of differences that should be considered when determining types, variants or groups of this subject while systematizing them for a database of Cyrillic bindings. We have presented seven main features which differentiate the variants in selected types. These features may become a basis for the development of a particular system of subject information search in a database by individual constituent elements (persons, attributes or elements of decoration etc.), which still remains the most vulnerable point of any search database on bookbindings. We have defined the range of problems that modern researchers deal with when describing the «Crucifixion» subject on Ukrainian bookbindings centerpieces. В статье была предпринята попытка определить основные иконографические типы сюжета «Распятие», встречающиеся на сюжетных средниках, используемых для украшения украинских кожаных переплётов XVI–XVIII вв. Были проанализированы основные виды различий, на которые следует обращать внимание при определении типов, вариантов или групп данного сюжета при их систематизации для базы данных кириллических переплётов. Были представлены семь основных признаков, по которым могут различаться варианты в выделенных типах. Эти признаки могут стать основой для разработки системы поиска определённой сюжетной информации в базе данных по отдельным составляющим элементам (персоналиям, атрибутам или элементам отделки и т. д.), которая до сих пор остаётся наиболее уязвимым местом в любой поисковой базе данных на книжные переплёты. Определён круг проблем, с которыми сталкиваются современные исследователи при описании сюжета «Распятие» на средниках украинских переплётов.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Стаття присвячена унікальним пам’яткам писемності урумів – тюркомовних греків українського Приазов’я. Представлено описи двох кодексів літургійного вжитку з церков Криму та Приазов’я ХVIII–XIX ст. Рукописи за своєю структурою – типові для грецької церкви Євангелістарії з суботньо-недільними читаннями з Нового Завіту, перекладені на урумську мову, виконані караманлійським письмом. The paper treats a number of unique relics of the literature of the Urums – Turkish speaking Greeks settled in the Ukrainian part of the Azov sea region since 1780. Detailed archeographic descriptions of two codices, used in liturgical service in the Greek churches of Crimea and Azov sea region during the 18th–19th centuries, are presented. The structure of both manuscripts is typical for the Greek Church Evagelistarions with Saturday-Sunday Gospel lessons, in this case in Urum dialect, written in Karamanlidika script. The first Gospel was written in 1743 in a Greek settlement Karakuba of Crimea. At the beginning of the 19th century it was placed into a luxurious binding and was used in the churches of Mariupol. The second codex was written after the migration of the Greeks to the Azov sea region. Its texts are practically identical to those of the Gospel dated to 1743, but they are based on a different phonetic approach, have another structure, and the memory recollections to the Saints are absent. Besides, the codex includes some additional lectures, if compared to the Gospel compiled in 1743. Статья посвящена нескольким уникальным памятникам письменности урумов – тюркоязычной части греков, проживающих в украинском Приазовье. Представлены подробные археографические описания двух кодексов, находившихся в литургическом употреблении в греческих церквях Крыма и Приазовья на протяжении ХVIII–ХІХ вв. По своей структуре обе рукописи являются типичными для греческой церкви Евангелистариями с субботне-воскресными чтениями Нового Завета в переводе на урумский язык, выполненные караманлийским письмом. Первое Евангелие написано в 1743 г. в Крыму, в греческом селении Каракуба. В начале ХІХ в. оно было помещено в богатый переплёт и использовалось в церквях г. Мариуполя. Второе Евангелие написано после 1780 г. в Приазовье. Его тексты практически идентичны текстам Евангелия 1743 г., но выполнены в несколько иной фонетической редакции, иначе структурированы, в частности отсутствуют чтения святым. Вместе с тем, кодекс содержит отдельные чтения, отсутствующие в Евангелии 1743 г

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Розглянуто термінологічні проблеми, що виникають при описуванні середньовічних оправ рукописних книг для наукових каталогів та електронних баз даних. Обґрунтовано необхідність формування національного тезаурусу з ремісничої та професійної термінології в українській кодикології та бібліопегістиці. Визначено основні етапи укладання тезаурусу, зокрема збирання та складання переліку і картотеки фахових термінів; перекладу, редагування та уніфікації запозичених термінів; створення електронного візуального фахового словника. The article covers terminological problems which arise when medieval manuscripts’ bindings are described for scientific catalogs and electronic databases. The author attempts to analyze the causes of these problems and ways to overcome them. Reviewed are handwritten and printed sources, which contain the terms dealing with manuscripts production, and substantiated is the relevance of formation of the national craft and professional terminology thesaurus in Ukrainian codicology and bibliopegy. We have also defined the basic steps of the dictionary creation, which are the following: collecting special terms and creating a glossary and card index; translation, editing and unification of borrowed terms; creation of a digital visual dictionary. В статье рассматриваются терминологические проблемы, возникающие при описании средневековых переплётов рукописных книг для научных каталогов и электронных баз данных. Предпринята попытка проанализировать причины возникновения этих проблем и пути их преодоления. Рассмотрены рукописные и печатные источники, содержащие термины, посвящённые производству рукописных книг, и обоснована необходимость формирования национального тезауруса ремесленной и профессиональной терминологии в украинской кодикологии и библиопегистике. Определены основные этапы создания подобного словаря: собирание и создание словаря и картотеки специальных терминов; перевод, редактирование и унификация заимствованных терминов; создание электронного визуального словаря

Попередній перегляд:

Публікації випуска

На підставі авторської колекції відбитків сюжетних середників на українських шкіряних оправах XVI–XVIII ст. здійснена спроба їхнього аналізу за формою, часом появи та поширенням в окремих регіонах України. Розглянуто проблеми, з якими стикаються дослідники при описуванні, атрибуції та іконографічному вивченні сюжетів на них. Визначено основні проблемні моменти атрибуції основних типів, варіантів або груп окремого сюжету. Окреслюються подальші перспективи вивчення сюжетних середників в Україні. The article deals with the history of study of subject center-stamps on Ukrainian leather bindings of the second half of the 16th–18th centuries in Ukraine. On the basis of a collection of subject center-stamp impressions gathered by the author, their analysis is done by types, changes of separate forms, time of appearance and the nature of plot compositions placement on the center-stamps. The author lists a number of main subjects, which most often appear on Ukrainian medieval book bindings, time of their appearance and existence of certain subjects in certain regions of Ukraine. Attempt is made to systematize them (by main kinds, types and variants). The problems faced by researchers while describing, attributing and iconographically studying subject centerstamps on medieval bookbindings are covered. Crucial points to be considered while defining main types, variants or groups of a separate subject while conducting its iconographic systematization are specified. Further prospects of subject center-stamps study in Ukraine are outlined. Рассматривается история изучения в Украине сюжетных средников на украинских кожаных переплетах второй пол. XVI–XVIII вв. На основании коллекции оттисков сюжетных средников (протирок и фото), собранных автором, сделана попытка анализа по их видам, изменениям отдельных форм, времени появления и характеру расположения сюжетов на них. Определен перечень основных сюжетов, наиболее часто встречающихся на украинских средневековых переплетах, время появления и распространение отдельных сюжетов в конкретных регионах Украины. Предпринята попытка их систематизации (основные виды, типы и варианты). Рассмотрены проблемы, с которыми сталкиваются исследователи при описании, атрибуции и иконографическом изучении сюжетных средников на средневековых переплетах. Определены основные моменты, на которые следует обращать внимание при определении основных типов, вариантов или групп отдельного сюжета при его иконографической систематизации. Определены дальнейшие перспективы изучения сюжетных средников в Украине.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи. Дослідити структуру, зміст, окремі текстологічні особливості, провенієнції, супутні записи й помітки латинського рукопису доби пізнього Середньовіччя, проаналізувати конструкцію кодексу та матеріали, використані для його створення. Встановити час написання та оправлення рукопису, а також локалізувати місце його виготовлення. Методологія передбачає комплексне використання статистичного, порівняльного, емпіричного методів дослідження, методу джерельної евристики, а також залучення спеціальних методів кодикології та бібліопегістики з урахуванням регіональних особливостей побутування кодексу. Наукова новизна. Вперше проведено детальне візуальне та текстологічне вивчення структури тексту. Представлено інформацію стосовно конструкції та особливостей виготовлення кодексу (книжного блока, оправи), фізичного стану та збереженості його складових. Висловлено нові припущення щодо авторства окремих текстів та подальшої їх атрибуції. Вперше наведено й прокоментовано супутні записи, представлено ілюстрації, локалізовано місце виготовлення кодексу та його оправи, уточнений час їхнього створення в межах семи років. Висновки. Кодекс містить бесіди на 26 знаменних свят церковного календаря «зимової доби» – від дня св. Андрія до дня Тіла і Крові Христових. Низку бесід атрибутовано ще укладачами кодексу як твори Якова Ворагинського. Кодекс оправлено в дерев’яні дошки, поволочені світлою шкірою зі сліпим тисненням та оздоблені металевою фурнітурою. На верхній кришці – пергаменна наклейка із заголовком у мідній фенестрі. На початку кодексу, в ініціалі, розміщено мініатюру із зображенням священнослужителя з книжкою. Кольорові ініціали виконано синьою, червоною фарбами і сусальним золотом у стилі оздоблення тогочасних рукописів та інкунабул. Вкладний запис свідчить про передавання рукопису до монастиря св. Еґідія в березні 1472 р. Місцем виготовлення кодексу та його оправи, найвірогідніше, також був бенедиктинський монастир св. Еґідія в Нюрнберзі в 1465–1472 рр. Найбільш імовірними джерелами надходження кодексу до Києва могли бути колекція Шодуарів, книгозбірня римо-католицької семінарії або бібліотека римо-католицьких біскупів, що входили в 1920-ті роки до зібрання Волинського державного музею в Житомирі, яке згодом було передане до фондів НБУВ. Aim of the research is to study the structure, content, certain textual peculiarities, provenance, inscriptions and notes of the Latin late medieval manuscript, to analyze the structure of the codex and used materials, to determine the time and to localize the place of its writing and binding. Methodology involves the complex use of the statistical, comparative, empirical methods, and the method of source heuristics, the special methods of codicology and bibliopegy taking into account the regional characteristics of the codex as well. Scientific novelty. For the first time, a detailed visual and textual study of the structure of the codex was carried out. The comprehensive information about the design and features of the making of the codex (book block, binding), its physical condition and preservation of its components is provided. New assumptions were made regarding the authorship of the texts and their further attribution. For the first time the margin iscriptions were presented and commented, the illustrations added. The place of manufacture and binding of the codex was localized, the time of its creation specified, narrowing the time borders to seven years. Conclusions. The codex includes sermons on 26 special dates of the Church calendar in winter time, from St. Andrew’s day to the feast of Corpus Christi. Some sermons had been attributed to Jacobus da Voragine already by the scriptors of the codex. The bookbinding was made of blind stamped pigskin over wooden boards, with metal clasps and cornerpieces and a title under the brass frame. The first initial includes a miniature representing a clergyman with a book. Initials were decorated with multi-coloured and gilded floral embellishments according to the decoration style of manuscripts and incunabula of those times. A donation note says that the manuscript was handed to the St. Egidien monastery in March 1472. The codex was probably written and bound in the Benedectine monastery of St. Egidien in Nuremberg in 1465–1472. The most probable provenances of the codex were the collection of Chaudoirs family, the library of the Roman Catholic Seminary or Roman Catholic Bishops Library, that in the 1920s made a part of the Volyn State Museum collection in Zhytomyr, which was later transferred to the V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine. Цель работы. Исследовать структуру, содержание, отдельные текстологические особенности, провениенции, сопутствующие записи и пометки латинской рукописи эпохи позднего Средневековья, проанализировать конструкцию кодекса и материалы, использованные для его создания. Установить время написания и переплетения рукописи, а также локализовать место её изготовления. Методология исследования предполагает использование комплекса статистического, сравнительного, эмпирического методов и метода источниковедческой эвристики, а также специальных методов кодикологии и библиопегистики с учетом региональных особенностей бытования кодекса. Научная новизна. Впервые проведено детальное визуальное и текстологическое изучение структуры текста. Представлена информация о конструкции и особенностях изготовления кодекса (книжного блока, переплета), физического состояния и сохранности его составляющих. Высказаны новые предположения относительно авторства отдельных текстов и их дальнейшей атрибуции. Впервые приведены и прокомментированы сопутствующие записи, представлены иллюстрации, локализовано место изготовления кодекса и его переплета, уточнено время их создания, сужены его границы в пределах семи лет. Выводы. Кодекс содержит беседы на 26 знаменательных праздников церковного календаря «зимней поры» – от дня св. Андрея до дня Тела и Крови Христовых. Часть бесед атрибутирована еще составителями кодекса как сочинения Якова Ворагинского. Кодекс переплетен в светлую кожу со слепым тиснением и металлической фурнитурой и заголовком в медной фенестре. В начале кодекса в инициале находится миниатюра с изображением священнослужителя с книгой. Многоцветные инициалы украшены сусальным золотом и растительными мотивами в стиле оформления рукописей и инкунабул того времени. Вкладная запись свидетельствует о поступлении рукописи в монастырь св. Эгидия в марте 1472 г. Местом изготовления кодекса и его переплета, вероятнее всего, был также бенедиктинский монастырь св. Эгидия в Нюрнберге в 1465–1472 годы. Наиболее вероятными источниками поступления кодекса были коллекция Шодуаров, библиотека римо-католической семинарии или библиотека римо-католических бискупов, в 1920-е годы входившие в собрание Волынского государственного музея в Житомире, которое впоследствии было передано в Национальную библиотеку Украины имени В. И. Вернадского.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи. Дослідити характер оздоблення, схеми розміщення тиснення та складові елементи оформлення первинних оправ на стародруках Михайла Сльозки, виготовлених у його інтролігаторськіймайстерні при друкарні, які можна вважати попередниками видавничих оправ на українських землях. Методологія дослідження передбачає використання статистичного, порівняльного та емпіричного методів,а також залучення спеціальних методів кодикології та бібліопегістики. Комплексне застосування цих методів дозволяє, за браком архівних джерел, встановити час та місце створення окремо взятої пам’ятки. Наукова новизна. Вперше здійснено детальне візуальне, техніко-конструктивне та іконографічне вивченняпервинних оправ на стародруках з майстерні М. Сльозки. Вперше впорядковано альбом протирок з інструментів (середники, косинці, басми), які використовувались інтролігаторами при оздобленні оправ майстерні, наведено їхні розміри та описання сюжетів середників і косинців, що стане в пригоді при атрибуції новознайдених оправ даної майстерні. Для атрибуції оправ М. Сльозки (визначення первинності), окрім аналізувласницьких і супутніх записів, були застосовані методи кодикології, бібліопегістики та іконографії, що дозволило ствердити приналежність певних оправ до майстерні М. Сльозки та уточнити час їхнього створення, звузивши його межі до кількох років після друкування тексту. Висновки. На підставі проведеного дослідження можна констатувати, що місцем виготовлення виявлених оправ на виданнях М. Сльозки є йогоінтролігаторська майстерня, започаткована при друкарні. Також припускаємо, що для оздоблення оправ,окрім середників та косинців, які різалися майстрами друкарні, інтролігаторами застосовувалися також інструменти (наприклад, накатки), які купували на ярмарках. The aim of the work. The work most fully explored the kind of decoration, placementschemes of embossing and constituent design elements of primary bookbindingon the Słiozka old printed books made in his bindery and which can be considered aspredecessors of publishing binding on Ukrainian lands. The research methodology involvesthe use, in addition to the statistical, comparative, empirical methods, also theinvolvement of special methods of bibliology and bibliopegy. The complex use of thesemethods makes it possible to set the time and place of creation of a particular monumentin the absence of archival sources. Scientific novelty. For the first time, a detailed visual,technical-constructive and iconographic study of the decoration of primary bindings onSliozka’s old printed books was made. For the first time, a prepared album of rubbing ofthe embossing tools (centre-pieces, corners, small stamps) used by bookbinders in thedecoration of the workshop bindings was arranged. А description of the plots of centrepiecesand corners was given, which will be useful in attributing plots on newly discoveredbindings. To attribute Sliozka’s bindings (determination of their primacy), in additionto proprietary and related records, were used the methods of codicology, bibliopegyand iconography. This allowed not only to localize the place of manufactures of bindingson Sliozka’s publications copies, but also to specify the time of their creation, narrowingit up to several years after printing the text. Conclusions. Based on the research out, itcan be argued that the place of production of the discovered and researched bindingson Sliozka’s editions is his bindery started at the printing house. It can be assumed that inbindings decoration, in addition to the centre-pieces end corners, which were cut by themasters of the printing house, bookbinders used another tool (for example, rolls), whichwas bought at fairs, as evidenced by the images on them.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи. Дослідити види за-стібок на українських оправах XIV–XVIII ст. та визначити найбільш типо-ві для зазначеного періоду. Методоло-гія дослідження передбачає викори-стання статистичного, порівняльногота емпіричного методів, комплексневикористання котрих дозволяє вста-новити час та місце поширення різнихтипів застібок як для окремої пам’ятки, так і для цілісного зібрання. Науко-ва новизна. Проведено аналіз існую-чих публікацій, присвячених вивчен-ню середньовічних книжкових засті-бок. Здійснено спробу уніфікації тер-мінології, що застосовується при їхописуванні. Вперше виконано деталь-не візуальне, техніко-конструктивнета іконографічне вивчення застібокXIV–XVIII ст., визначено найбільш розповсюджені типи та хронологічнімежі їх уживання. Висновки. Дослі-дження дозволило визначити основ-ні конструктивні типи застібок, при-таманні українським оправам пе-ріоду Середньовіччя та Ранньомо-дерної доби. Межі їх уживання чіткопов’язуються з конструктивними типа-ми оправи, що поширювалися україн-ськими землями в різні історичні пе-ріоди. Зокрема, вдалося виокремититипи застібок, характерні для україн-ських оправ київського та галицько-го регіонів. Від середини XVI ст. поя-ва книгодрукування на теренах Укра-їни сприяла запровадженню готично-го типу оправи. Разом з нею отриму-ють поширення застібки на пробій,що стають домінуючими, але остаточ-но не витісняють шпенькові. Найдов-ше традиція використання оправ тазастібок візантійського типу затрима-лася в Галичині – до кінця XVII ст. Цепов’язано як з домінуючими позиція-ми Православної Церкви в цьому ре-гіоні, так і з відсутністю друкареньна території Перемишльської єпархіїі відносно невеликою їх кількістю уЛьвівській. Пошук оптимальних засо-бів удосконалення застібок сприяв по-яві нових підтипів у межах уже існую-чих. Їх виявлення потребує подальшо-го поглиблення досліджень. Це дозво-лить визначити типові ознаки, прита-манні застібкам інших регіонів Укра-їни, й уточнити хронологічні та регіо-нальні межі їх появи та поширення.Дослідження висвітлило низку додат-кових питань, пов’язаних з виробни-цтвом та розповсюдженням певнихтипів і підтипів застібок, що відкри-ває нові напрями їх подальшого ви-вчення. The aim of the work. To study the types of fasteners on Ukrainian frames of the14th – 18th centuries and determine the most typical for the specified period. The research methodology involves the use of statistical, comparative and empirical methods. Their complex use makes it possible to establish the time and place of distribution of various types of fasteners both for an individual monument and forthe entire assembly. Scientific novelty. An analysis of existing publications devoted to the study of medieval book fasteners was carried out. An attempt was made tounify the terminology used in their description. For the first time, a detailed visual, technical-constructive and iconographic study of fasteners of 14th – 18th centurieswas carried out, the most distributed types and chronological limits of their usewere determined. Conclusions. The study made it possible to determine the main constructive types of book fasteners characteristic of Ukrainian Bookbinding of the Middle Ages and Early Modern period. The limits of their use are clearly related to the constructive types of bookbinding that were widespread in Ukrainian lands indifferent historical periods. In particular, it was possible to single out the types of clasps characteristic of Ukrainian bookbinding of the Kyiv and Galicia regions. From the middle of the 16th century the dissemination of book printing on the territory of Ukraine contributed to the introduction of the Gothic type of bookbinding. Along with it, there is a spread of fastenings on the catch plate, which become dominant, but do not completely supplant fastenings on the pegs. The longest tradition of using Byzantine-type bookbinding and clasps lasted in Galicia until the end of the 17thcentury. This is due both to the dominant positions of the Orthodox Church in this region, and to the absence of printing houses on the territory of the Przemyśl Diocese and their relatively small number in the Lviv Diocese. The search for optimal means of improving fastenings contributed to the emergence of new subtypes within the existing ones. Their detection requires further expansion of research boundaries. This will make it possible to determine the typical features characteristic of fastenings in other regions of Ukraine and clarify the chronological and regional boundaries of their appearance and distribution. The study highlighted a number of additional issues related to the production and distribution of certain types and subtypes of fastenings, which opens new directions for their further study.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Мета роботи. Висвітлити найважливіші характеристики сербських кодексів XVII ст. з колекції Церковно-археологічного музею Київської духовної академії з фондів Інститу ту рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського у взаємозв’язку з історичними Здійснити кодикологічний опис рукописних пам’яток з визначенням історичних персоналій та місць, пов’язаних з їхньою долею. Методологія. У процесі дослідження було використано історико-порівняльний метод, який дозволив виокремити спільні та відмінні характеристики рукописів. Наукова новизна. Узагальнено результати кодикологічного дослідження сербських рукописних книг XVII ст. з фонду Церковно-археологічного музею як окремої групи з внутрішніми взаємозв’язками, визначено їхні спільні палеографічні характеристики та ознаки, висвітлено відображені в записах обставини побутування рукописів та історія місць створення й зберігання. Опубліковано відбитки з інструментів для тиснення, що збагачує знання про види інструментів для оздоблення сербських шкіряних оправ та дозволяє звузити хронологічні рамки їхнього використання і сприяє більш точному їх датуванню. Висновки. Місцем створення сербських рукописів XVII ст. здебільшого були монастирі в Сербській державі та в монастирях Афона. Рукописи на писані сербським півуставом, ресавським правописом, на папері венеційського або турецького виробництва; мають високий рівень оздоблення з використанням різних стилів: балканської плетінки, тератологічного та рослинного. У записах засвідчено участь у їхній долі історичних осіб, серед яких – писець Святопавлівського Афонського монастиря Євфимій, архієпископ (патріарх Сербський) Паїсій (1614–1646 рр.), митрополит Герцеговинський Симеон (1615–1630 рр.) та інші, а також історичні події, зокрема неврожай та підвищені ціни на жито 1715 р., голод 1622 р. та 1783 р., будівництво церкви в монастирі Убожац у 1622 р. Оправи сербських рукописів XVII ст., крім однієї, є первинними, що дозволило встановити закономірності їхніх конструктивних особливостей та оздоблення й визначити характер оформлення оправ зазначеного періоду та застосованих для цього інструментів. Досліджувані рукописи надійшли до Київської духовної академії через відомих учених колекціонерів – архімандрита Антоніна Капустіна та протоієрея Михайла Раєвського. The goal of the research. The article aims to highlight the most important characteristics of the Serbian codes of the 17th century in Church-Archeological Mu seum of the Kyiv Theological Academy collection of the Institute of Manuscript of V. I. Vernadskyi National Library of Ukraine establishing relationships with the historical realities. Also, to make the historical and codicological description of the manuscript identifying historical personalities and places associated with their life. Methodology. The research uses historical-comparative approach that allows sepa rating common and distinctive features of Serbian manuscripts of the 17th century. Scientific novelty. The article summarizes the results of the Codicological Research of Serbian manuscripts of the 17th century in the Church-Archaeological Museum collection as a separate group with their interrelationship and paleographic charac teristics. The research uncovers the daily life and conditions of preservation of the manuscripts. The article shows reprints of the new embossing tools. This contributes to more accurate dating of the Serbian leather bindings. Conclusions. Serbian manu scripts of the 17th century were written mainly in the monasteries of both Serbia and Athos. The manuscripts are written in the Serbian Half Ustav, Resava orthography on Venetian or Turkish paper. They have a high level of decoration using various styles: Balkan braid, teratological and plant. The records testify to the participation in their life of historical persons, such as the scribe of St. Paul's Athos Monastery Euthymius, Archbishop (Patriarch of Serbia) Paisius (1614–1646), Metropolitan Simeon of Herzegovina (1615–1630), and others. Also, historical events, such as the crop failure and increased prices for rye in 1715, the famine of 1622 and 1783, the construction of the church in the Ubožac monastery in 1622. Except for one, the bindings of Serbian manuscripts of the 17th century are original. This made it possible to establish regularities of their design features and decoration and determine the styles of the design of the bindings of the specified period and the tools used for this. The Serbian manuscripts of the 17th century were sent to the Kyiv Theological Academy by famous scientists and collectors: Archimandrite Antonina Kapustin and Archpriest Mykhailo Raevskyi.

Попередній перегляд: