Публікації випуска

Метою роботи є обґрунтування оцінки періоду кінця XVIII – першої половини XIX ст. як важливого етапу розвитку української біографіки, що знаменувався утвердженням її народознавчих, патріотичних світоглядних засад у поєднанні з освоєнням досягнень європейської науки Нового часу. Методологія дослідження ґрунтується на застосуванні джерелознавчих, історіографічних та книгознавчих методів досліджень. Наукова новизна полягає в запропонованому перегляді побутуючих у науковій літературі уявлень щодо запізнілого розвитку в Україні історичної біографіки, нібито лише з другої половини ХІХ ст. Проаналізовано взаємодію в українській біографіці двох напрямів, зокрема першого – «збирання імен», систематизація і представлення в довідковій літературі персоналій діячів України, який корінням своїм був пов’язаний з ідеалами «малоросійського» автономізму, поширеними в середовищі козацької старшини, та становлення на противагу йому нового героїко-романтичного спрямування, заплідненого ідеями національного відродження слов’янських народів, – напряму, який запропонував свої уявлення про пантеон національних героїв – діячів сильних і самодостатніх, борців за загальну справу. Висновки. Початковий етап Українського національного відродження від кінця XVIII ст. до європейської Весни народів 1848 р. став часом становлення модерної української біографіки. У цей період визначився її характер як самобутнього і самостійного стосовно зовнішніх ідейних впливів напряму розвитку вітчизняної гуманітарної науки і культури, тісно пов’язаного із самою серцевиною національного руху, боротьбою українства за самоствердження в колі інших європейських народів. The aim of this study is to substantiate the estimation of late 18th century and the first half of the 19th century as an important stage in the development of Ukrainian biography marked by the establishment of its patriotic ethnographic vision, combined with mastering of achievements of modern European science. The study methodology involved approaches of source criticism, historiography and bibliology. Scientific novelty lies in the proposed revision of some widespread in scientific literature notions about the late development of historical biography in Ukraine, allegedly only from the second half of the 19th century. The interaction in the Ukrainian biography of two directions is analyzed: the so-called ‘name collecting’ (systematization and presentation of Ukrainian figures in reference literature, with roots in the ‘Malorossian’ autonomistic ideals, common among the Cossack elite) and the emergence of its romantic-heroic counterpart, a direction fertilized by the national revival ideas of the Slavic peoples, offering a different conception, that of a national heroes pantheon with figures of strong and self-sufficient fighters for the common cause. Conclusions. The initial stage of the Ukrainian National Revival from the late 18th century to the European Spring of Nations in 1848 was the time when modern Ukrainian biography emerged. During this period it gained character of an original and independent (in terms of external ideological influences) branch of domestic science and culture, closely connected to the very core of national movement, the struggle of Ukrainians for self-affirmation among other European nations.

Попередній перегляд:

Публікації випуска

Метою дослідження є аналіз внеску наукових і видавничих центрів української діаспори в розвиток вітчизняної біографіки та його значення для розвою гуманітарної науки і культури в сучасній Україні.Методологія дослідження ґрунтується на комплексному застосуванні принципів історизму та наукової об’єктивності, джерелознавчих, історіографічних та книгознавчих методів. Наукова новизна полягає в цілеспрямованому виокремленні проблематики біографічної дослідницької та видавничої роботи з-поміж інших напрямів діяльності осередків української діаспори, що дозволяє зосередити увагу на її важливих рисах, проблемах та результатах, досвіді й уроках. Проаналізовано основні етапи розвитку біографічних досліджень у провідних наукових осередках діаспори впродовж ХХ ст., їх основні проблемно-тематичні спрямування, питання піднесення методологічного рівня, розширення хронологічного та жанрового діапазону. Висновки. Науковим і видавничим осередкам української діаспори належить значний внесок у справу збирання, систематизації й публікації біографічних та біобібліографічних матеріалів як про визначних діячів української історії та культури, визвольного руху, так і про численних представників політичної і трудової еміграції в різних країнах світу. Заслугою вчених діаспори є збереження пам’яті й поширення інформації про достойників нації, імена яких було заборонено згадувати в Україні за радянських часів, ознайомлення широкого загалу українців у країнах їх розселення, а також світової громадськості з Україною як самостійним суб’єктом загальнолюдського цивілізаційного процесу та її величезним творчим людським потенціалом крізь віки. Освоєння науковцями й освітянами на Батьківщині історико-біографічних напрацювань учених діаспори сприяло швидкому розгортанню біографічних досліджень у перші десятиліття незалежності України. The goal of the research is to analyze the contribution made to the development of national biography by scientific and publishing centers of the Ukrainian diaspora, and their significance in the rise of culture and humanities in modern Ukraine. The research methodology is based on joint application of the principles of historical and scientific objectivity, source criticism, historiography and bibliography approaches. Scientific novelty consists in purposefully separating of issues related to biographical research and publishing done by the Ukrainian diaspora from its other areas of activity, thus highlighting its important features, problems, achievements, experiences and lessons. The main stages of development of biographical research in the main scientific centers of the diaspora during the 20th century, their main problem-thematic directions, issues of raising the methodological level, expanding the chronological and genre range are analyzed. Conclusions. Ukrainian diaspora’s scientific and publishing centers have to their credit a significant contribution to the collection, systematization and publication of biographical and biobibliographic materials on prominent figures in Ukrainian history and culture, the liberation movement, and on numerous representatives of political and labor emigration in different countries. The merit of diaspora scientists is preserving the memory and dissemination of information about the honored national figures, whose names were forbidden to be mentioned in Ukraine during the Soviet era, to acquaint the general public of Ukrainians in their settlements, as well as the world community with Ukraine as an independent subject of world civilization process and its enormous creative human potential through the ages. The adoption by educators and scientists in the Homeland of historical and biographical achievements of their diasporic counterparts contributed to the rapid growth of biographical research in the first decades of Ukraine’s independence.

Попередній перегляд: