Простийпошук |
Розширений пошук |
Абеткові покажчики |
||
| Каталоги бібліотек установ Національної академії наук України | ||||
Бази даних
Інститут клітинної біології та генетичної інженерії - результати пошуку
Національна бібліотека України імені В. І. ВернадськогоІнститут археологіїІнститут біоорганічної хімії та нафтохіміїІнститут біохімії імені О. В. ПалладінаІнститут ботанікиімені М. Г. Холодного
Інститут гідробіологіїІнститут географіїІнститут економіки та прогнозуванняІнститут електродинамікиІнститут зоологіїІнститут історії УкраїниІнститут клітинної біології та генетичної інженеріїІнститут літератури імені Т. Г. ШевченкаІнститут математикиІнститут проблем кріобіології і кріомедициниІнститут проблем міцностіімені Г. С. Писаренка
Інститут сходознавства імені А. Ю. КримськогоІнститут теоретичної фізики імені М. М. БоголюбоваІнститут технічної теплофізикиІнститут фізикиІнститут фізики напівпровідниківІнститут фізіології імені О. О. БогомольцяІнститут філософіїІнституту соціології
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
| Сортувати знайдені документи за: | ||
| автором | назвою | роком видання |
| Формат представлення знайдених документів: | ||
| повний | стислий | |
Пошуковий запит: (<.>K=ГЕОГРАФИ$<.>+<.>K=ЧЕЛОВЕЧЕСК$<.>+<.>K=ИЗМЕРЕНИ$<.>) | |||
|
Загальна кількість знайдених документів : 7 Представлено документи з 1 до 7 |
|||
| 1. | Анотація: Метод биолистической трансформации был использован для генетического усовершенствования трех коммерческих сортов ячменя отечественной селекции (Оксамытовый, Водограй и Гетьман). Для трансформации использовали конструкцию pHLFTuBA, содержащую ген интереса, ген человеческого лактоферрина (hLF) под контролем глютелинового В-1 (GluB-1) промотора риса. В качестве селективного маркерного гена использовали ген мутантного a-тубулина, обеспечивающего устойчивость к трифлюралину (гербицид динитроанилинового ряда). Для установления селективной концентрации трифлюралина был проведен скрининг его разных концентраций в диапазоне от 0,1 до 30 мкМ. После 2–3 месяцев селекции на 10 мкМ трифлюралина были получены две трансгенные линии растений ячменя сорта Оксамытовый и каллусная линия сорта Гетьман. Для подтверждения стабильной интеграции гена hLF был проведен ПЦР-анализ листьев растений-регенерантов после их адаптации в грунте. В обеих линиях ячменя был амплифицирован фрагмент гена hLF размером 734 п.н. Дод. точки доступу: Емец, А.И.; Пирко, Я.В.; Корховой, В.И.; Абумхади, Н.; Блюм, Я.Б. | ||
| 2. | Рубрики: Сікура Дод. точки доступу: Сергеева, М.Н. (худож.); Главная редакция географической литературы | ||
| 3. | Шифр журнала: Ц2/2012/46/1 Кл.слова: морковь -- рекомбинантный белок -- интерферон альфа-2b -- клеточная культура -- культура «бородатых» корней Анотація: Описано получение суспензионных, каллусных и корневых культур, инициированных из растений моркови сортов Нантская и Перфекция, которые согласно предыдущим исследованиям характеризовались наиболеевысоким уровнем содержания рекомбинантного белка человеческого интерферона альфа-2b и проявляли наиболее высокую антивирусную активность белковых экстрактов (до 12,8 · 103 МЕ/мг СРБ. (Антивирусная активность экстрактов каллусных образований была значительно ниже по сравнению с активностью растительных экстрактов исходных организмов. Однако уровень антивирусной активности экстрактов суспензионных культур (до 11,42 · 103 МЕ/мг СРБ) и экстрактов Ri-корней (до 8,40 · 103 МЕ/мг СРБ) был сопоставимым с аналогичными показателями антивирусной активности рекомбинантного белка листьев трансгенных растений моркови, что свидетельствует о возможности использования описанных культур для относительно быстрого получения рекомбинантного терапевтического белка при лечении и профилактике заболеваний вирусной природы. Ю.С. Лучаківська, З.М. Олевинська, О.М. Кіщенко, М.Я. Співак, М.В. Кучук ОДЕРЖАННЯ КУЛЬТУРИ «ВОЛОХАТИХ» КОРЕНІВ, КАЛЮСНИХ ТА СУСПЕНЗІЙНИХ КЛІТИННИХ КУЛЬТУР МОРКВИ (DAUCUS CAROTA L.), ЗДАТНИХ ЕКСПРЕСУВАТИ ЛЮДСЬКИЙ ІНТЕРФЕРОН АЛЬФА-2b Описано отримання суспензійних, калюсних та кореневих культур, ініційованих з рослин моркви Нантська та Перфекція, які згідно з попередніми дослідженнями демонстрували найбільш високий рівень вмісту рекомбінантного білка людського інтерферону альфа-2b та найбільш високу антивірусну активність білкових екстрактів (до 12.8 · 103 МО/мг СРБ). Антивірусна активність екстрактів калюсних утворень була значно нижчою порівняно з активністю рослинних екстрактів вихідних організмів. Проте рівень антивірусної активності екстрактів суспензійних культур (до 11,42 · 103 МО/мг СРБ) та екстрактів Ri-коренів (до 8,4 · 103 МО/мг СРБ) був подібним до аналогічних показників антивірусної активності сумарного білка листя трансгенних рослин моркви, що вказує на можливість використання описаних культур для відносно швидкого одержання рекомбінантного терапевтичного білка при лікуванні і профілактиці захворювань вірусної природи. Дод. точки доступу: Олевинская, З.М.; Кищенко, Е.М.; Спивак, Н.Я.; Кучук, Н.В. | ||
| 4. | Шифр журнала: Ц2/2012/46/2 Кл.слова: senescence -- immortalization -- transformation -- oncogene -- karyotype -- cell cycle -- anti-tumor therapy Анотація: А.А. Степаненко, В.М. Кавсан Иммортализация и злокачественная трансформация эукариотических клеток Чтобы стать полностью трансформированной опухолевой клеткой, нормальная клетка должна преодолеть ряд внутренних клеточных барьеров и приобрести большое число хромосомных изменени. Первым и необходимым шагом в злокачественной трансформации является преодоление старения, или иммортализация клетки. Иммортализированные клетки могут бесконечно долго пролиферировать в присутствии ростовых факторов и питательных веществ. Иммортализированные клетки никогда не имеют нормального диплоидного кариотипа, xoтя во время роста подвергаются контактному ингибированию, не формируют колоний в мягком агаре (т.е. зависимый от подложки рост) и не формируют опухолей при введении иммунодефицитным мышам. Все эти свойства могут быть приобретены с дополнительными хромосомными изменениями. Множественные генетические изменения, включая приобретение/потерю целых хромосом или отдельных участков/локусов, транслокацию хромосом и генные мутации, необходимы для установления трансформированно-го фенотипа. Процесс клеточной трансформации достаточно хорошо изучен наклеточных культурах in vitro. Большинство экспериментов, выявивших трансформирующую способность генов (онкогенов), надэкспрессироанных и/или мутированных в опухолях, было выполнено с использованием таких клеточных культур, как мышиные эмбриональные фибробласты (MEFs), мышиная клеточная линия фибробластов NIH3T3, клеточная линия человеческой эмбриональной почки 293 (293 клетки) и эпителиальные клеточные линии молочной железы человека (главным образом, HMECs и MCF10A), которые представляют собой иммортализированные клетки (кроме первичных мышиных фибробластов) с измененными геномами (поли-/анеуплоиды со значительными хромосомными перестройками) и склонные к полной злокачественной трансформации при культивирования. Недавно обновленный список онкогенов включает более 467 генов, которые, как полагают, вовлечены в развитие опухоли, когда соответственным образом изменены (точковые мутации, делеции, транслокации или амплификации). Однако исследования на мышах свидетельствуют, что более 3000 генов могут вносить вклад в развитие опухоли. Целью настоящего обзора является понять механизмы клеточной иммортализации различными «иммортализующими агентами» ,онкоген-индуцируемой клеточной трансформации иммортализированных клеток и умеренный ответ на терапию из-за «склонности» опухоли к приобретению многочисленных генных и хромосомных изменений, внутри- и межопухолевой гетерогенности. О.А. Степаненко, В.М. Кавсан ІМОРТАЛІЗАЦІЯ ТА ЗЛОЯКІСНА ТРАНСФОРМАЦІЯ ЕУКАРІОТИЧНИХ КЛІТИН Щоб стати повністю трансформованою пухлинною клітиною, нормальна клітина повинна подолати низку внутрішніх клітинних бар’єрів і придбати велику кількість хромосомних змін. Першим необхідним кроком у злоякісній трансформації є подолання старіння, або іморталізація клітини. Іморталізовані клітини можуть нескінченно довго проліферувати в присутності ростових факторів і поживних речовин. Іморталізовані клітини майже ніколи не мають нормального диплоїдного каріотипу, тим не менш вони під час росту піддаються контактному інгібуванню, не формують колоній в м’якому агарі (тобто залежне від підкладки зростання) і не формують пухлин при введенні імунодефіцитним мишам. Всі ці властивості стабільно можуть бути придбані з додатковими хромосомними змінами. Множинні генетичні зміни, включаючи набуття або втрату цілих хромосом або окремих ділянок/локусів, транслокація хромосом і генні мутації, є необхідними для встановлення трансформованого фенотипу. Процес клітинної трансформації досить добре вивчений на клітинних культурах in vitro, Більшість експериментів з виявлення трансформуючої здатності генів (онкогенів), надекспресованих та/або мутованих в пухлинах, було виконано з використанням таких клітинних культур, як мишачі ембріональні фібробласти (MEFs), клітинна лінія мишачиx фібробластів NIH3T3, клітинна лінія людської ембріональної нирки 293 (293 клітини) і епітеліальні клітинні лінії молочної залози людини (головним чином, HMECs і MCF10A) ,які представляють собою іморталізовані клітини (крім первинних мишачих фібробластів) зі змінними каріотипами (полі-/анеуплоїди зі значними хромосомними перебудовами) і схильні до повної злоякісної трансформації при культивуванні. Нещодавно оновлений список онкогенів включає понад 467 генів, що залучені , як вважають, до розвитку пухлини, коли відповідним чином змінені (точкові мутації, делеції, транслокації або ампліфікації. Однак дослідження на мишах свідчать проте, що понад 3000 генів можуть робити внесок у розвиток пухлини. Мета даного огляду зрозуміти механізми клітинної іморталізації різними «іморталізуючими агентами» ,онкогеніндукованої клітинної трансформації іморталізованих клітин і помірну відповідь на терапію через «схильність» пухлини до придбання численних генних та хромосомних змін та гетерогенністю усередині і між пухлинами. Дод. точки доступу: Kavsan, V.M. | ||
| 5. | Дод. точки доступу: Sheremet, Ya.; Бабаянц, О. В.; Лучакивская, Ю. С.; Акинина, Г. Е.; Межжерин, С. В.; Петренко, Ю. А.; Шаблій, В. А.; Грищенко, Н. В.; Цимбалюк, В. І.; Yemets, A. I.; Бабаянц, Л. Т.; Олевинская, З. М.; Попов, В. Н.; Кокодий, С. В.; Петренко, А. Ю.; Кучма, М. Д.; Бычкова, А. М.; Васильєва, І. Г.; Blume, Ya. B.; Гораш, А. Ф.; Кищенко, Е. М.; Кулиш, А. В.; Кирик, В. М.; Лившиц, А. Б.; Олексенко, Н. П.; Спивак Н.Я., Кучук Н.В.; Верлатый Д.Б., Федоренко Л.В.; Лобинцева, Г. С. ; Кравченко С.А., Пампуха В.Н., Соловьев А.А., Кучеренко А.М., Татарский П.Ф., Афанасьева Н.А., Дубровская Е.В., Пацкун Э.И., Зимак-Закутная Н.О., Никитчина Т.В., Логуш С.Ю., Лившиц Л.А.; Чопик Н.Г., Цюбко О.І., Галанта О.С., Сніцар Н.Д. | ||
| 6. | Рубрики: 2015 (Момот) Дод. точки доступу: Макаревич, М.Ф. (отв. ред.) | ||
| 7. | Рубрики: 2020Дар Дод. точки доступу: Жебровская, Екатерина Ивановна; Кашпаров, Ввлерий Александрович; Украинский НИИ сельскохозяйственной радиологии | ||
 |
| Інститут клітинної біології та генетичної інженерії |