Простийпошук |
Розширений пошук |
Абеткові покажчики |
||
| Каталоги бібліотек установ Національної академії наук України | ||||
Бази даних
Інститут зоології - результати пошуку
Національна бібліотека України імені В. І. ВернадськогоІнститут археологіїІнститут біоорганічної хімії та нафтохіміїІнститут біохімії імені О. В. ПалладінаІнститут ботанікиімені М. Г. Холодного
Інститут гідробіологіїІнститут географіїІнститут економіки та прогнозуванняІнститут електродинамікиІнститут зоологіїІнститут історії УкраїниІнститут клітинної біології та генетичної інженеріїІнститут літератури імені Т. Г. ШевченкаІнститут математикиІнститут проблем кріобіології і кріомедициниІнститут проблем міцностіімені Г. С. Писаренка
Інститут сходознавства імені А. Ю. КримськогоІнститут теоретичної фізики імені М. М. БоголюбоваІнститут технічної теплофізикиІнститут фізикиІнститут фізики напівпровідниківІнститут фізіології імені О. О. БогомольцяІнститут філософіїІнституту соціології
 |
Для швидкої роботи та реалізації всіх функціональних можливостей пошукової системи використовуйте браузер "Mozilla Firefox" |
|
|
| Сортувати знайдені документи за: | ||
автором | назвою | роком видання |
| Формат представлення знайдених документів: | ||
| повний | стислий | |
Пошуковий запит: (<.>K=ХВОЩ$<.>+<.>K=ВЕЛИК$<.>) | ||||
|
Загальна кількість знайдених документів : 229 Представлено документи з 1 до 20 |
||||
| ||||
| 1. | Кл.слова: Музеи антропологии и этнографии -- Этнография -- Организация научно-исследовательской работы Анотація: В 1964 г. исполнилось 250 лет существования Музея антропологии и этнографии АН СССР (МАЭ) — старейшего этнографического музея страны. Этот первый русский государственный музей находится в составе Академии наук со времени ее основания и по сей день. Настоящее издание посвящено истории создания, прошлому и настоящему знаменитого музея. Дополнено множеством иллюстраций. Дод. точки доступу: Потапов, Л. П. (отв. ред.) | |||
| 2. | Анотація: Видання здійснено за домомоги Програми "Сприяння сталому розвитку в Україні", фінансової ПРООН в Україні, урядами Великої Британії, Голландії та Німуччини. | |||
| 3. | Кл.слова: African Phycitinae -- Transvaal Museum Анотація: Український та південноафриканський вчений-біолог, ембріолог, ентомолог, професор Київського університету та Вітватерсрандського університету Йоганнесбурга (ПАР), піонер експериментальної ембріології, електронної мікроскопії та біології розвитку, автор всесвітньо відомого підручника «Вступ до ембріології». Учень Івана Шмальгаузена, вже у 28 років був доктором біологічних наук і професором Київського університету. Під час Другої світової війни працював у німецькій окупації, по тому залишив СРСР. Жив у Німеччині, Великій Британії, далі переїхав у Південно-Африканську республіку, де проявив себе видатним організатором біологічної науки. Вивчав ембріональний розвиток амфібій і асцидій, заклав основи Біології розвитку. Вперше описав десятки видів комах (веснянок, бабок, лускокрилих) з Кавказу і Південної Африки. Перейти: Відомості про Балінського / information about Balinsky Дод. точки доступу: Балінський Борис Іванович, Boris Balinsky | |||
| 4. | Анотація: Український та південноафриканський вчений-біолог, ембріолог, ентомолог, професор Київського університету та Вітватерсрандського університету Йоганнесбурга (ПАР), піонер експериментальної ембріології, електронної мікроскопії та біології розвитку, автор всесвітньо відомого підручника «Вступ до ембріології». Учень Івана Шмальгаузена, вже у 28 років був доктором біологічних наук і професором Київського університету. Під час Другої світової війни працював у німецькій окупації, по тому залишив СРСР. Жив у Німеччині, Великій Британії, далі переїхав у Південно-Африканську республіку, де проявив себе видатним організатором біологічної науки. Вивчав ембріональний розвиток амфібій і асцидій, заклав основи Біології розвитку. Вперше описав десятки видів комах (веснянок, бабок, лускокрилих) з Кавказу і Південної Африки. Перейти: Відомості про Балінського / information about Balinsky Дод. точки доступу: Балінський Борис Іванович | |||
| 5. | Шифр журнала: -529056 Рубрики: Coleoptera -- Ptinidae Кл.слова: Coleoptera, Ptinidae, Ptininae, Rovno amber, Baltic amber, Late Eocene, fossil beetles. Анотація: New Data on the Genus Sucinoptinus (Coleoptera, Ptinidae) from Rovno Amber. Bellйs, X.,??Perkovsky, E. E. — Study of fi ve examples of spider beetle inclusions from Rovno amber revealed??that at least three of these spider beetles belong to the genus Sucinoptinus Bellйs et Vitali, 2007, of??them, S. rovnoensis sp. n. (most probably from Klesov) and S. brevipennis sp. n. from Dubrovitsa are??described. S. rovnoensis is similar to the previously known S. bukejsi Alekseev in having the same??general structure of pronotum and elytra, diff ering from it by the morphology of pronotal sides, which??are only slightly rounded and practically not constricted near the base, whereas in S. bukejsi the sides??are well rounded leaving a slight but clear constriction near the base. S. brevipennis is similar to S.??bukejsi Alekseev and S. sucini Bellйs et Vitali in having the same general structure of the prothorax,??but diff ering from them in having much shorter elytra. Addition of these two new species to the two??previously known, S. sucini, from the eastern Baltic Sea coast, and S. bukejsi, from Kaliningrad Region,??indicates that the genus Sucinoptinus was much more diverse and widespread in Late Eocene forests??than former reports suggested. Вивчено 5 інклюзів птінін з ровенського бурштину. Принаймні три з??них виявилися такими, що належать до роду Sucinoptinus Belles et Vitali, 2007, і два — описано??як нові види: S. rovnoensis sp. n. (найімовірніше, з Клесова) і S. brevipennis sp. n. з Дубровиці.??S. rovnoensis відрізняють головним чином ознаки пронотума, бічні сторони якого слабо??заокруглені та практично не звужені біля основи; напівкругле вдавлення в задній третині диска??пронотума вкрите великими плоскими горбками. S. brevipennis характеризується головним чином??короткими надкрилами, які дещо довші подвоєної довжини пронотума. Два нових види, додані??до раніше відомих S. sucini Belles et Vitali зі східного узбережжя Балтики та S. bukejsi Alekseev з??Калінінградської області, вказують, що рід Sucinoptinus був різноманітнішим і поширенішим у??пізньоеоценових лісах, ніж вважалося раніше. Держатели документа: Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України : в. Б. Хмельницького, б. 15, Київ, Україна, 01030 Дод. точки доступу: Perkovsky, E. E. ; Перковський Є. Е.; Беллес К. | |||
| 6. | Шифр журнала: -529056 Рубрики: Фотоідентифікація Кл.слова: Tursiops, photo-identifi cation, mark-recapture, line transect survey, coastal migrating stock. Анотація: Th e first assessment of abundance of a local population of bottlenose dolphins in the Black Sea (near the Sudak coast) in 2011–2012 has been conducted: the results of a mark-recapture study of photo identifi ed animals were complemented by a vessel line transect survey. Th e overall abundance of a population was estimated at between 621 ± 198 and 715 ± 267 animals (Chapman and Petersen estimates), and the majority of members of the population were recorded in the surveyed area. Th e summer range covered the area of a few hundred square kilometers, similar to migrating coastal stocks in other world regions. Th e greatest density of distribution was observed in August in sea 45–60 m deep; in addition, frequent approaches to the coastline are usual for dolphins of this stock. Th ese trends in distribution may be partly explained by distribution of prey. Interaction with sprat trawling fi sheries can be a factor shaping??the local population structure. Coastal waters of Sudak and adjoining sea areas are an important habitat for bottlenose dolphins in the northern Black Sea, signifi cant for their conservation. Уперше проведено оцінку чисельності локальної популяції чорноморсь-??ких афалін (біля узбережжя в районі Судака) в 2011–2012 роках: результати аналізу даних??фотоідентифікації за принципом методу мічення і повторних виловів були доповнені судновим??лінійно-трансектним урахуванням щільності розподілу. Загальна чисельність популяції склала??від 621 ± 198 до 715 ± 267 тварин (за оцінками методами Чапмана і Петерсена), і велика частина??з них перебувала в акваторії обліку. Літній ареал популяції займає площу близько кількох сотень??квадратних кілометрів, що можна порівняти з поширенням прибережних мігруючих стад в інших??регіонах світу. Найбільша щільність розподілу тварин у серпні була відзначена в водах глибиною??45–60 м; крім того, для дельфінів цього стада звичайні часті підходи до берега. Ці тенденції в??розподілі почасти можна пояснити розподілом кормових ресурсів. Одним із факторів, що фор-??мують структуру популяції, може бути взаємодія з траулерним промислом шпрота. Прибережні??води Судака і прилегла акваторія — одне з важливих місць існування афалін в північній частині??Чорного моря, що має велике значення для їх охорони. Перейти: Відомості про Гольдіна / information about Gol'din Держатели документа: Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України : в. Б. Хмельницького, б. 15, Київ, Україна, 01030 Дод. точки доступу: Gol’din, P.E. ; Gol’din Pavel, Павло Євгенович Гольдін ; Гладіліна О.В. | |||
| 7. | Шифр журнала: В841393/2015/49/2 Рубрики: Зубаті кити Кл.слова: craniometry; ; -- краниометрия; ; -- краніометрія -- variation -- изменчивость -- мінливість -- sexual dimorphism -- половой диморфизм -- статевий диморфізм Анотація: There are two porpoise stocks in the northern Black Sea: the north-western (Odessa Gulf) and northeastern (Crimean and Caucasian waters); in addition, another stock is in the Sea of Azov. The Azov porpoises are distinct in their body size and biology. This research was conducted on the skulls of stranded sexually mature porpoises from the north-eastern Black Sea, north-western Black Sea and the Sea of Azov. In the north-eastern Black Sea samples, both present-day and old-time, the sexual dimorphism of the skull size was not significant, whereas in the Sea of Azov the females were significantly larger than males. The Azov skulls were strongly different from those from the Black Sea: they were larger, proportionally wider and had the wider rostra; also, there was no significant chronological variation within the Black Sea. The Azov and Black Sea samples were classified with the 100 % success with four variables. The northwestern Black Sea skulls were somewhat intermediate in their characteristics between the Azov and northeastern Black Sea samples, but they were classify ed together with other Black Sea specimens. The difference between the Azov and Black Sea skulls was greater than between many North Atlantic populations, despite the extreme geographical proximity of the two stocks. The low variation within the Black Sea supports the earlier conclusions on the lack of genetic variation: all the Black Sea stocks are expected to be genetically similar sub-populations, whereas the Azov and Marmara stocks possibly represent the genetically distant populations. The porpoises from the Black Sea and the Sea of Azov equally show the traits which characterize the subspecies Phocoena phocoena relicta, but the Black Sea porpoises appear to be more paedomorphic in terms of ontogenetic trajectories В северной части Чёрного моря обитает два стада морской свиньи — северозападное (Одесский залив) и северо-восточное (крымские и кавказские воды); помимо этого, ещё одно стадо обитает в Азовском море. Азовские морские свиньи отличаются размерами тела и особенностями биологии. Данное исследование было проведено по черепам выброшенных на побережье половозрелых морсиих свиней из северо-восточной и северо-западной частей Чёрного моря и из Азовского моря. В выборках из северо-восточной части Чёрного моря (как в современных, так и в старых сборах) половой диморфизм размеров черепа был незначительным, в то время как в Азовском море самки были существенно крупнее самцов. Азовские черепа существенно отличались от черноморских крупными размерами, относительно большей шириной и широким рострумом; в пределах Чёрного моря не выявлено явной временной изменчивости. Азовская и черноморская выборки классифицируются со 100 %-ной точностью с помощью четырёх переменных. Черепа из северо-западной части Чёрного моря занимают по некоторым признакам промежуточное положение между азовской и северо-восточной черноморской выборками, однако классифицируются как черноморские. Различия между азовскими и черноморскими черепами необычно велики (по сравнению со многими популяциями северной Атлантики), несмотря на крайнюю географическую близость двух стад. Слабая изменчивость черноморских черепов подтверждает выводы предыдущих исследований о малом генетическом разнообразии: предположительно, все черноморские стада — это генетически сходные субпопуляции, в то время как стада в Азовском и Мраморном морях, возможно, представляют собой более удалённые в генетическом отношении популяции. Морские свиньи и из Чёрного, и из Азовского морей в равной степени обладают признаками, характерными для подвида Phocoena phocoena relicta, однако черноморские животные оказываются более педоморфными по своей онтогенетической траектории Держатели документа: Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України : в. Б. Хмельницького, б. 15, Київ, Україна, 01030 Дод. точки доступу: Vishnyakova, K. A.; Вишнякова К. А.; Гольдин П. Е. | |||
| 8. | Шифр журнала: В841393/2015/49/4 Рубрики: Легеневі молюски Кл.слова: slugs -- слизни -- chromosomes -- хромосомы -- хромосоми -- karyotype -- кариотип -- Gastropoda -- Pulmonata -- Arionidae Анотація: Karyotypes of four species of the genus Arion were investigated, namely, A. distinctus (2n = 48m + 8sm = 56; FN = 112), A. lusitanicus s. l. (2n = 4 4m + 6 sm + 2st = 52; FN = 104), A. fuscus (n = 26, 2n = 52, FN = 104) and A. fasciatus (n = 29, 2n = 58, FN = 116). The karyotype of A. lusitanicus s. l. was identical to those of A. fuscus, A. ater and A. rufus. The karyotype of A. fasciatus in the haploid number of chromosomes is identical to another close species — A. circumscriptus (n = 29) from the United Kingdom. The identical number of chromosomes in species of the subgenus Arion (A. lusitanicus s. l., A. ater, A. rufus) and species of the subgenus Mesarion (A. fuscus) (n = 26) may be a reason for their merging. Исследованы кариотипы четырех видов слизней рода Arion: A. distinctus (2n = 48m + 8sm = 56; FN = 112), A. lusitanicus s. l. (2n = 4 4m + 6 sm + 2st = 52; FN = 104), A. fuscus (n = 26, 2n = 52, FN = 104) и A. fasciatus (n = 29, 2n = 58, FN = 116). Кариотип A. lusitanicus s. l. оказался идентичным A. fuscus, A. ater и A. rufus. Кариотип A. fasciatus по гаплоидному числу хромосом идентичен другому близкому виду — A. circumscriptus из Великобритании (n = 29) . Идентичные числа хромосом у представителей подродов Arion (A. lusitanicus s. l., A. ater, A. rufus) и Mesarion (A. fuscus) (n = 26) могут быть основами для их объединения. Держатели документа: Інститут зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України : в. Б. Хмельницького, б. 15, Київ, Україна, 01030 Дод. точки доступу: , Kadlubovska N. S.; Кадлубовская Н. С.; Harbar, D. A.; Гарбар Д. А.; Гарбар А. В. | |||
| 9. | Шифр журнала: В841393/2016/50/2 Кл.слова: urban ecology, community ecology, population densities, population trends. Анотація: Th ereis a lack of data on the population densities of birds breeding in a mosaic of typical urbanized habitats. Th isstudy was undertaken to partly fulfi l this gap in our knowledge. Counts were conducted in 2008 by means of??simplifi ed territory mapping method in a fragment (1197 ha) of a large Central European city (Wrocіaw, SW??Poland). In total, 50 bird species were breeding in the study area in 2008. Th e House Sparrow Passer domesticus,??Common Swift Apus apus and Rock Dove comprised about 3/5 of all breeding pairs. Th e other group of species,??each one with a density between 6 and 13 pairs per 100 ha, included seven species, namely the Starling, Sturnus??vulgaris, Greenfi nch, Carduelis chloris, House Martin, Delichon urbica, Tree Sparrow, Passer montanus, Great??Tit, Parus major, Blue Tit, Parus caeruleus, and Jackdaw, Corvus monedula. Th ey comprised together about 1/5.??Th e remaining 40 species nested in a density between 0.1 and 3.5 pairs per 100 ha. Th e most numerous feeding??guild were granivores (53.8%) and insectivores (37.9 %). Birds nesting on buildings comprised together 74 % ofall breeding pairs. For a few species (Luscinia megarhynchos, Saxicola torquata, Corvus cornix and Turdus pilaris)??an increase in their numbers in the last three decades has been evidenced. Існує брак даних щодо щільності популяцій птахів, які розмножуються в типово мозаїчних урбанізованих ареалах. Це дослідження мало на меті часткове заповнення цієї прогалини в наших знаннях. Підрахунки проведено в 2008 році за допомогою спрощеного методу??картування території на фрагменті (1197 га) великого центральноєвропейського міста (Вроцлава,??SW Польща). В цілому 50 видів птахів гніздилися в районі досліджень у 2008 році. Горобець??хатній, Passer domesticus, стриж чорний, Apus apus, і голуб сизий складали приблизно 3/5 всіх??гніздових пар. Інша група видів, кожен з яких з щільністю від 6 до 13 пар на 100 га, включала сім??видів, а саме: шпак звичайний, Sturnus vulgaris, зеленяк, Carduelis chloris, ластівка міська, Delichon??urbica, горобець польовий, Passer montanus, синиця велика, Parus major, синиця блакитна, Parus??caeruleus, та галка, Corvus monedula. Разом вони складали близько 1/5 частини видів. Решта 40??видів гніздувалися зі щільністю між 0,1 і 3,5 пар на 100 га. Найчисельнішою групою за способом??живлення були зерноїдні (53,8 %) і комахоїдні (37,9 %). Птахи, що гніздяться на будівлях, склали??разом 74 % всіх гніздових пар. Для кількох видів (Luscinia megarhynchos, Saxicola torquata, Corvus??cornix and Turdus pilaris) є свідчення про збільшення їхньої чисельності в останні три десятиліття. | |||
| 10. | Шифр журнала: В841393/2016/50/2 Кл.слова: Eocene, community structure, Formicidae, fossils, generic diversity, amber, climate. Анотація: На основі репрезентативних колекцій вперше проаналізовано співвідношення тропічних та??голарктичних видів мурашок у пріабонському (пізній еоцен) балтійському, бітерфельдському??(саксонському), данському та рівненському бурштинах. У вивчених репрезентативних колекціях??балтійського бурштину кількість голарктичних видів у 1,1–1,5 разів вища, ніж тропічних; у колекції??PIN-964 голарктичних та 9 тропічних видів (з 31), у колекції Гіцевіча, відповідно, 9 та 5 видів (з 29);??у репрезентативній колекції саксонського бурштину співвідношення тропічних та голарктичних??видів становить 0,9, 11 голарктичних видів проти 12 тропічних (з 55); у репрезентативній??колекції рівненського бурштину 0,65, 15 видів проти 23 (з 79); та у репрезентативній колекції??данського — 0,64, 7 проти 11 (з 36). Таким чином, у репрезентативних колекціях балтійського??бурштину голарктичні види явно переважують не тільки за долею екземплярів (у 9,8–19,6 разів,??але й за кількістю видів. У Бітерфельді голарктичних видів дещо менше, ніж тропічних, але їхніх??екземплярів ушестеро більше. У репрезентативних колекціях данського та рівненського бурштину??кількість голарктичних видів у 1,5–1,7 разів менша, ніж тропічних, але кількість їх екземплярів у??4,9–6,9 рази більша. Кількість тропічних та голарктичних видів, що представлені у пріабонському??бурштині більш ніж одним екземпляром, майже та сама: 25 видів проти 22, але голарктичні види??включають чотирьох домінантів або субдомінантів. Велика кількість голарктичних елементів у??пріабонській фауні мурашок разом із порівняно слабко представленими тропічними елементами??дуже відрізняє її від середньоеоценових (лютет) мірмекофаун Месселю та Екфельду, які не мають??голарктичних елементів зовсім. Formica phaethusa Wheeler, Glaphyromyrmex oligocenicus Wheeler,??Plagiolepis squamifera Mayr, Proceratium eocenicum Dlussky, Hypoponera atavia (Mayr), Ponera??lobulifera Dlussky, Aphaenogaster mersa Wheeler, та Ennaemerus reticulatus Mayr уперше вказуються??для рівненського бурштину, Formica gustawi Dlussky та Gnamptogenys europaea (Mayr) — для??данського. Based on representative??collections, the ratio of tropical and Holarctic ant species in Priabonian (Late Eocene) Baltic, Bitterfeld??(Saxonian), Danish and Rovno ambers is analyzed for the fi rst time. In surveyed representative collections??of Baltic amber, the ratios of Holarctic and tropical ant species are from 1.1 to 1.5; with 10 Holarctic and??9 tropical species (out of 31) in the PIN-964 collection, and 9 and 5 species (out of 29) in the Giecewicz??collection; the ratio in the representative collection of Saxonian amber is 0.9, 11 Holarctic species vs.??12 tropical species (out of 55); in the representative collection of Rovno amber it is 0.65, 15 vs. 23 species??(out of 79); and in the representative collection of Danish amber it is 0.64, 7 vs. 11 species (out of 36).??Hence, in representative collections of Baltic amber, Holarctic species clearly prevail not just in terms of??the share of their specimens (by 9.8 to 19.6 times), but also by the number of species. In Bitterfeld amber,??Holarctic species are somewhat less numerous than tropical ones, but their specimens are 6 times greater.??In representative collections of Rovno and Danish ambers, the number of Holarctic species is 1.5 to 1.7??times smaller than that of tropical species, but the number of their specimens is 4.9 to 6.9 times greater. Th e??numbers of tropical and Holarctic species represented by more than one specimen is similar in Priabonian??ambers, 25 versus 22, but Holarctic species include four dominants or subdominants. Th e abundance of??temperate elements in the Priabonian amber ant fauna along with the relatively small number of tropical??elements greatly distinguishes it from the Middle European Lutetian ant faunas of Messel and Eckfeld??in shale, which do not have temperate elements at all. Formica phaethusa Wheeler, Glaphyromyrmex??oligocenicus Wheeler, Plagiolepis squamifera Mayr, Proceratium eocenicum Dlussky, Hypoponera atavia??(Mayr), Ponera lobulifera Dlussky, Aphaenogaster mersa Wheeler, and Ennaemerus reticulatus Mayr are??new records for Rovno amber, and Formica gustawi Dlussky and Gnamptogenys europaea (Mayr) for??Danish amber. | |||
| 11. | ||||
| 12. | Шифр журнала: -529056 Рубрики: Тюлени Кл.слова: Phocidae; early Middle Miocene; Badenian; Vienna Basin; Paratethys. Анотація: Th e Devinophoca emryi material from the early Badenian, early Middle??Miocene (16.26–14.89 Ma) presents mixed cranial and especially postcranial characters with the three??extant phocid subfamilies (Cystophorinae, Monachinae and Phocinae), as well as unique postcranial??characters not seen in any taxa. Th ese distinguishing characters (i. e. well-outlined, large oval facet on??greater tubercle of humerus; broader width between the head and lesser tubercle of humerus; femoral??proximal epiphysis larger than distal; thin innominate ilium that is excavated on ventral surface)??demonstrate that this material belongs to a recently described species (D. emryi). During ecomorphotype??analyses, fossil humerus and femur bones were directly associated with their corresponding mandible to??reveal associations based on Recent morphological analogues. Strong correlation between ecomorphotypes??and postcranial morphology supports placement of this material to D. emryi and not its sister taxon,??D. claytoni. Th e previously described skull, mandible and teeth and postcranial bones described herein??were discovered at the same locality during excavations at the base of the Malй Karpaty Mountains??(Slovakia), at the junction of the Morava and Danube rivers. Th e geological age of D. emryi and the??presence of mixed characters strongly suggest that this species was an early relative to the ancestor of seals,??possibly being a terminal branch of the phocid tree. Th is material allows for emended diagnoses of the??species, updated assessments of geographical distribution Матеріал по Devinophoca emryi з раннього??баденію (початок середнього міоцену, 16.26–14.89 млн р. т.) представляє набір ознак будо-??ви кісток черепа і особливо посткраніального скелета, характерних для представників трьох??нині існуючих підродин тюленів (Cystophorinae, Monachinae і Phocinae). У той же час він??характеризується наявністю унікальних рис будови посткраніума, яких немає у жодного з??них. Ці характерні ознаки (добре окреслена, велика овальна фасетка на великому горбку??97??плечової кістки; більша відстань між головкою і меншим горбком плечової кістки, прок-??симальний епіфіз стегнової кістки більше, ніж дистальний, тонка клубова кістка з виїмкою??на вентральній поверхні) показують, що цей матеріал належить до недавно описаного виду??(D. emryi). Під час аналізу екоморфотипу викопні плечова і стегнова кістки були безпосе-??редньо пов’язані з відповідною нижньою щелепою, щоб виявити зв’язок на основі останніх??морфологічних аналогів. Сильна кореляція між екоморфотипами і посткраніальною??морфологією підтверджує приналежність цього матеріалу до D. emryi, а не його сестринсь-??кого таксона, D. claytoni. Раніше описані череп, нижня щелепа, окремі зуби, а також описані??нами кістки посткраніального скелета були виявлені в тому ж місцезнаходженні під час??розкопок біля підніжжя Малих Карпат (Словаччина), у місці злиття річок Морава і Дунай.??Геологічний вік D. emryi і наявність змішаних ознак переконливо свідчать, що цей вид був??споріднений з предком тюленів, можливо, будучи термінальною гілкою дерева фоцид. Цей??матеріал дозволяє уточнити діагнози видів, географічний розподіл і надає додаткові відомості??для роз’яснення спірних філогенетичних зв’язків у межах Phocidae. Дод. точки доступу: Koretsky, I. | |||
| 13. | Кл.слова: аспірантська | |||
| 14. | Кл.слова: Палеонтология | |||
| 15. | Кл.слова: ФАУНА -- УКРАЇНИ -- ІКСОДОВІ -- КЛІЩІ Анотація: ПЕРЕДМОВА.У першому випуску 25 тома "Фауни України" подано опис іксодових кліщів - Іхосіісіае, які належать до ряду паразитоформних кліщів - Рагаzіtifогmеs Z а с h v., 1952. Вивчення цих кліщів має велике практичне значення, оскільки вони завдають багато збитків народному господарству, особливо тваринництву. Кліщі, паразитуючи на тваринах, дуже їх виснажують. Крім того, вони є специфічними перенощиками збудникровопаразитарних захворювань сільськогосподарських тварин (піроплазмоз, нуталіоз, бабезієльоз та ін.) та багатьох трансмісивних захворювань людини (кліщовий енцефаліт, кліщові гарячки, туляремія, чума та ін.). Успішну боротьбу з кліщами та профілактичні заходи проти хвороб, що поширюються ними, можна здійснити лише на основі глибокого вивчення їх біології та особливостей поширення на певній території. В цій праці подано морфологічну та екологічну характеристику всіх і: фаз розвитку іксодових кліщів, показано їх поширення, епідеміологічне та епізоотологічне значення в умовах Української РСР. Для цього використані матеріали, зібрані автором протягом післявоєнних років на всій території республіки. Особливо цінний матеріал зібраний комплексними експедиціями Академії наук УРСР, в яких брали участь мамаліологі, орнітологи та ботаніки. Крім того, опрацьовані колекції кліщів обласних, районних санітарно-епідеміологічних та ветеринарних лабораторій. Проведені порівняльно-екологічні спостереження та дослідження строків розвитку окремих видів кліщів на стаціонарних пунктах. Використана численна література про іксодових кліщів. Автором та попередніми дослідниками на території УРСР зареєстровано 26 видів іксодових кліщів, які належать до таких родів: Іхоdеs L., Наетарhуsalіs К о с h, Воорhilиs С u г., Dеrтасепtоr Косh, Rhірісерhаlus К о с h, Нуаlотта К о с h.На підставі вивчення біології окремих видів і їх взаємозв'язків умовами середовища встановлено закономірності поширення кліщів по ландшафтних зонах України, виявлені вогнища масового розмноження, сезонна динаміка їх активності, з'ясовано характер їх зв'язків з тваринами-живителями і висвітлено роль диких тварин в розмноженні та поширенні кліщів. Опрацьовані матеріали зберігаються в колекціях Іституту зоології Академії наук УРСР. ПРЕДИСЛОВИЕ. В первом выпуске 25 тома "Фауны Украины" представлено описание иксодовых клещей - Іхосіісіае, которые принадлежат к ряду паразитоформных клещей - Рагаzіtifогmеs Z а с h v., 1952. Изучение этих клещей имеет большое практическое значение, поскольку они наносят много убытков народному хозяйству, особенно животноводству. Клещи, паразитируя на животных, очень их истощают. Кроме того, они являются специфическими перенощиками возбудителей кровепаразитарных заболеваний сельскохозяйственных животных (пироплазмоз, нуталиоз, бабезиельоз и др.) и многих трансмисивных заболеваний человека (клещевой энцефалит, клещевые горячки, туляремия, чума и др.). Успешную борьбу с клещами и профилактические мероприятия против болезней, которые распространяются ими, можно осуществить лишь на основе глубокого изучения их биологии и особенностей распространения на определенной территории. В этой работе представлена морфологическая и экологическая характеристика всех фаз развития иксодовых клещей, показано их распространение, эпидемиологическое и епизоотологическое значение в условиях Украинской ССР. Для этого использованны материалы, собранные автором на протяжении послевоенных лет на всей территории республики. Особенно ценный материал собран комплексными экспедициями Академии наук УССР, в которых принимали участие мамалиологи, орнитологи и ботаники. Кроме того, обработанны коллекции клещей областных, районных санитарно-эпидемиологических и ветеринарных лабораторий. Проведены сравнительно-экологические наблюдения и исследования сроков развития отдельных видов клещей на стационарных пунктах. Использована многочисленная литература об иксодовых клещах. Автором и предыдущими исследователями на территории УССР зарегистрировано 26 видов иксодових клещей, которые принадлежат к таким родам: Іхоdеs L., Наетарhуsalіs К о с h, Воорhilиs С u г., Dеrтасепtоr Косh, Rhірісерhаlus К о с h, Нуаlотта К о с h. На основании изучения биологии отдельных видов и их взаимосвязей с условиями среды установлены закономерности распространения клещей в ландшафтных зонах Украины, выявлены очаги массового размножения, сезонная динамика их активности, выяснен характер их связей с животными-живителями и освещена роль диких животных в размножении и распространении клещей. Обработанные материалы сохраняются в коллекциях Иститута зоологии Академии наук УССР. Дод. точки доступу: Маркевич, Олександр Прокофьевич; (Редактор тома академік АН УРСР) | |||
| 16. | Кл.слова: Фауна України -- Ссавці -- Комахоїдні -- Кажани Анотація: ПЕРЕДМОВА. Фауна України налічує понад 20 тис. видів різних тварин. Усі вони, починаючи від найдрібніших і кінчаючи найкрупнішими, відіграють велику роль в житті людини. Так, свійські і багато диких тварин є важливим джерелом продуктів харчування; вони дають хутро, сировину для легкої промисловості та ін. Разом з тим чимало диких тварин завдає значної шкоди сільському, лісовому і міському господарству, є перенощиками і збудниками хвороб людей і свійських тварин. Багато тварин, що населяють наши ліси, сади, парки, луки і поля, не приносить особливої користі і не завдає шкоди, але відіграє певну роль в угрупованнях рослин і тварин (біоценозах) та має декоративне значення і оживляє наші угіддя. Значення багатьох видів тварин нашої фауни ще не з'ясоване, а їх життя та поширення на території України не вивчені. Це у великій мірі перешкоджає перетворенню фауни, спрямованому на збільшення корисного значення однієї її частини і знешкодження другої. Відношення між самими тваринами (біоценотичні взаємовідношення) в процесі перетворення фауни змінюються: чисельність одних видів надмірно збільшується, а інших зменшується, навіть до повного зникнення. Щоб зрозуміти ці важливі зміни, що відбуваються в складі фауни, необхідно її глибоко вивчати. Велику роботу по вивченню фауни України провели колектив Інституту зоології Академії наук Української РСР і зоологи вищих учбових закладів та інших біологічних установ України. В результаті вивчення тваринного світу України стало можливим розпочати видання "Фауни України". Перші томи "Фауни України" присвячені описові найвище організованих тварин - хребетних, наступні - описові безхребетних. У двох заключних томах цього видання буде висвітлена історія фауни України, подана зоогеографічна характеристика фауни та показана історія її дослідження. У зв'зку з цим історія фауни та історія її дослідження в інших томах не наводяться. У першому випуску першого тома "Фауни України", який містить загальну характеристику класу ссавців і опис двох рядів цього класу: комахоїдних і кажанів, загальна характеристика класу ссавців написана І.Г.Підоплічком, розділ "Комахоїдні" - В.І.Абелєнцевим та І.Г. Підоплічком, розділ "Кажани" - В.І. Абелєнцевим та Б.М. Поповим. При складанні цього тома використана численна література. Щоб не переобтяжувати текст частими посиланнями на літературні джерела, найбільш загальні відомості не супроводжуються посиляннями на ті чи інші праці, але в тих випадках, коли відомості належать лише одному автору і є оригінальними, такі посилання є. Літературні джерела, на які зроблені посилання, наведені в кінці описів окремих видів або рядів. "Фауна України" має своєю метою узагальнити знання про фауну республіки, здобуті в результаті попередніх досліджень і особливо досліджень, проведених в радянський період. Разом з тим це видання повинно показати, які групи тварин або які сторони життя окремих представників фауни не вивчені, які питання, що стосуються фауни, є спірними, неясними або недоопрацьованими. "Фауна України" є не тільки посібником для спеціалістів-зоологів, а й довідником для всіх біологів, які працюють в наукових, загальних учбових, медичних, сільськогосподарських та інших закладах, а також для всіх, хто цікавиться сучасними відомостями про нашу фауну. Дод. точки доступу: Підоплічко, І.Г.; Попов, Б.М.; (Редактор тома доктор біологічних наук, проф.) | |||
| 17. | Анотація: У монографії, присвяченій питанням екології, поширення і господарського використання куницевих - цінних хутрових звірів фауни України, наведено загальну характеристику родини, діагнози родів та повні описи видів, вказано ворогів і паразитів куницевих та їх хвороби; даються рекомендації по регулюванню промислу і збільшенню чисельності корисних видів. Розрахована на спеціалістів - зоологів, біологів, що працюють у наукових, загальних учбових, сільськогосподарських та інших закладах, а також всіх, хто цікавиться сучасними відомостями про фауну України. ПЕРЕДМОВА. Куницеві - стародавня, біологічно дуже цікава родина хижих ссавців, які пристосувалися до найрізноманітніших умов існування і відіграють важливу роль у біоценозах. Представники фауни УРСР - цінні хутрові звірі, що мають велике промислове значення. Такі з них, як норка, соболь та куниці, є об'єктами кліткового і вольєрного звірівництва. Крім того, куницеві, особливо ласки, горностаї та тхори, приносять велику користь, знищуючи мишовидних гризунів і комах - небезпечних шкідників сільського і лісового господарства. Види, що населяють ліси, розповсюджують насіння деревних і чагарникових рослин, чим сприяють лісовідновленню. Борсук крім цілющого жиру має смачне висококалорійне м'ясо.Тхори та куниці можуть завдавати збитків дрібному тваринництву і мисливським господарствам. Отже, вивчення куницевих цікаве як в науковому, так і в практичному відношенні. Слід, проте, зазначити, що в масштабі всієї республіки систематичне дослідження родини не провадилось. Лише куницевих західних районів УРСР вивчала Н.А. Полушина. Деякі відомості про них знаходимо в працях В.Г.Аверіна, О.О. Мигуліна, О.П.Корнєєва, І.Г.Підоплічка, К.А. Татаринова та ін. У третьому випуску першого тома "Фауни України" підсумовано всі дані про куницевих і наведено опис видів, що населяють територію республіки. Для цього автором використано власні оригінальні матеріали, зібрані за останні 20 років під час польових екологічних досліджень, літературні і архівні джерела, а також колекційні матеріали зоологічних установ України, Москви та Ленінграда. Опрацьовані ним матеріали з куницевих зберігаються у Зоологічному музеї та відділі хребетних Інституту зоології АН УРСР. У монографії наведено коротку характеристику родини, висвітлено систематику і філогенію, вміщено таблиці для визначення підродин, родів і видів, поширених на території УРСР. В описах видів подано морфо-анатомічну характеристику, сучасне і минуле поширення; систематику, екологічні особливости та річний цикл життя; розмноження, відомості про ворогів, паразитів і хвороби, живлення, чисельність, промисел і господарське значення, а також найголовнішу літературу. Більшість ілюстрацій оригінальна і виконана автором. У таблицях для визначення і описах усіх таксономічних категорій використано як зовнішні, досить добре помітні, так і внутрішні (краніологічні та скелетні) ознаки. Щоб не переобтяжувати текст, автор наводить посилання лише на деякі літературні джерела, присвячені безпосередньо фауні України, або на ті, що містят оригінальні, дискусійні та не встановлені для звірів УРСР дані. Літературні джерела типу монографій, посібників і визначників, які стосуються родини, підродин і родів, вміщено в кінці книги; праці, присвячені окремим видам або комплексу видів певного регіону, наведено в кінці описів видів. Якщо в тексті при описі виду є посилання на джерело, а в списку літератури останнє відсутнє, то слід шукати його в списках літератури близьких видів або в загальному списку в кінці книги. Автор з вдячністю відзначає, що ця книга була написана з ініціативи І.Г. Підоплічка, який, крим того, взяв на себе труд редактора, чим сприяв виходу її у світ. Автор висловлює також подяку всім співробітникам та колегам за консультації, поради і допомогу під час складання цієї праці. Дод. точки доступу: Підоплічко, І.Г.; (Редактор тома академік АН УРСР) | |||
| 18. | ||||
| 19. | ||||
| 20. | ||||
| ||||
 |
| Інститут зології |