|
|
616.7
ВАСИЛЕНКО, АНТОН ВОЛОДИМИРОВИЧ.
Оптимізація хірургічного лікування тяжких переломів тип С3 дистального метаепіфіза променевої кістки [Текст] : автореферат дис. ... к. мед. н. : 14.01.21 / А. В. ВАСИЛЕНКО ; керівник І. М. Зазірний ; Державна установа "Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України", 2020УДК:
Анотація: Переломи дистального метаепіфізу променевої кістки (ДМЕ ПК) - одназ актуальних і довічних проблем в ортопедії та травматології. На переломи ДМЕПК припадає близько 40-50% усіх пошкоджень кісток верхньої кінцівки.Страфун С. С., Тимошенко С.В. зазначають, що приблизно 20-25% з цих хворихмають нестабільні, внутрішньосуглобові переломи із значним зміщенням. Уструктурі розглянутих ушкоджень переломи ДМЕ ПК складають до 47,3 %, апереломи типу С – у 41 % пацієнтів. Провідною причиною (до 50 %) винекненняпереломів типу С є високоенергетична травма. Переломи даної локалізації частосупроводжуються ушкодженням м'якотканинних структур та кісток зап'ястякистьового суглоба – до 16 % випадків. При вивченні результатів лікуваннязвертає на себе увагу той факт, що якщо з відновленням анатомії суглоба тапрофілактики гнійних ускладнень досягнуто суттєвих успіхів, то функціякінцівки повністю відновилася тільки в 63,8 % потерпілих. При цьому в 23,1 %хворих мало місце обмеження згинання (флексія)/розгинання (екстензія)зап'ястя в межах від (20°-40° /0°/ 30°-60°). Метою дослідження було покращеннярезультатів лікування переломів дистального метаепіфізу променевої кісткишляхом оптимізації та розробки чіткого алгоритму хірургічного лікуванняперелому типу С3 в залежності від анатомічного орієнтування пошкодження,розробки та впровадження патогенетично обґрунтованої системивідновлювального лікування та реабілітації. Для реалізації поставленої метибули виконані такі завдання: провести аналіз тактики і результатів лікування; наоснові біомеханічного дослідження виявити оптимальні конструкції дляостеосинтезу; провести аналіз ефективності застосування різних видівфіксаторів у лікуванні пацієнтів з нестабільними переломами дистальногометаепіфізу променевої кістки, та вдосконалити послідовний алгоритм репозиціїперелому і багаторівневу, внутрішньо-суглобову, стабільно-функціональнуфіксацію перелому АО типу 23- С3. В основі наукової роботи лежить аналізрезультатів хірургічного лікування 117 хворих з нестабільними переломамиДМЕ ПК тип С. На підставі аналізу результатів лікування в основній іконтрольній групі пацієнтів були встановлені тактичні та технічні помилки. Доперших відносяться: неправильний вибір методу лікування, недостатня (абовідсутня) передопераційна підготовка. До технічних помилок віднесені:неадекватно обраний операційний доступ, недостатня репозиція, особливовідламків, які утворюють суглобову поверхню, ігнорування відновлення зміщень дорсо-ульнарних структур (фрагменти DW та DUC) неправильний вибір фіксатора, що обумовлює використання зовнішньої іммобілізації, відсутність інтраопераційного рентгенологічного контролю, неадекватна реабілітація та профілактика ускладнень. На підставі індивідуального підходу при лікуванні пацієнтів з внутрішньосуглобовими переломами дистального метаепіфізу променевої кістки, який базується на чітких показаннях до вибору способу фіксації в залежності від типу перелому, передопераційному плануванні, впровадженню розробленого алгоритму при остеосинтезі, післяопераційному лікуванні, яке направлене на профілактику та гальмування ускладнень в кистьовому суглобі, при переломах типу С1 відмінний результат отримали у – 50,0 %, добрий – 38,9 %, задовільний 11,1 %; С2 – 51,8 %, 33,9 %, 14,3 %; при С3 відмінний результат отримали у 46,8 % пацієнтів, добрий – у 32,3 %, задовільний – у 16,1 %; незадовільний – у 4,8 %. Незадовільні результати лікування пояснюються неадекватною передопераційної підготовкою, неправильним вибором способу фіксації і незадовільною репозицією відламків.. Fractures of the distal metaepiphysis of the radial bone (DME RB) are one of thetopical and lifelong problems in orthopedics and traumatology. About 40-50% of alldamage to the upper extremity bones accounts for DME RB fractures. Strafun S.S.,Tymoshenko S.V. note that approximately 20-25% of these patients have unstable,intra-articular fractures with significant displacement. On this basis, each specificsurgical intervention for intra-articular fracture of type C3, starting from the planningstage, should be considered as reconstructive-restorative intervention, which means acombination of complete reconstruction of the shape of the articular surfaces andcreating conditions for unloading and maximizing unloading taking into account thereal situation, early recovery of the volume of movements in the joints. In the structure of the considered damages, fractures account for up to 47.3%, and type C fractures in 41% of patient. In this case, 23.1% of patients experienced flexion (flexion) / extension (wrist extension) within (20 ° - 40 ° / 0 ° / 30 ° - 60 °). In 1.5% of patients there was pain of varying degrees. The aim of the study was to improve the results of treatment of fractures of the distal metaepiphysis of the radial bone by optimizing and developing a clear algorithm for surgical treatment of type C3 fracture, depending on the anatomical orientation of the damage, the development and implementation of a pathogenetically sound system of rehabilitation treatment and rehabilitation. The basis of the scientific work is the analysis of the results of surgical treatment of 117 patients with unstable fractures of DME RB type C. Technical errors include: inadequately selected operating access, inadequate repositioning, especially fragments that form the articular surface, ignoring the restoration of displacements of the dorsal-ulnar structures (DW and DUC fragments) incorrect choice of the retainer, which causes the use of external immobilization, lack of intrapagent rehabilitation and prevention of complications. Based on the individual approach in the treatment of patients with intraarticular fractures of the distal metaepiphysis of the radial bone, which is based on clear indications for the choice of fixation method, depending on the type of fracture, preoperative planning, implementation of the developed algorithm for osteosynthesis, postoperative surgery, osteosynthesis complications in the wrist joint, with fractures of type C1, an excellent result was obtained in - 50.0%, good - 38.9%, satisfactory 11.1%; C2 - 51.8%, 33.9%, 14.3%; at C3 excellent result was obtained in 46,8% of patients, good - in 32,3%, satisfactory - in 16,1%; unsatisfactory - in 4,8%. Poor treatment results are explained by inadequate preoperative preparation, incorrect choice of fixation method and poor reposition of fragments.
Дод. точки доступу:
Зазірний, Ігор Михайлович (керівник.); Zazirniy Igor Mykhaylovych; Vasylenko Anton ; Державна установа "Інститут травматології та ортопедії Національної академії медичних наук України"
|
|