|
|
340.1
М 52
Мережко, Сергій Іванович.
Формування та реалізація державної політики протидії корупції [Текст] : автореферат дис. ... д.філософ : 281 / С. І. Мережко ; керівник В. Б. Дзюндзюк ; Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2024УДК:
Анотація: У дисертації показано, що в українському законодавстві корупція визначається як використання особами уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування наданих їм службових повноважень чи пов’язаних з ними можливостей для одержання неправомірної вигоди. Таким чином, законодавчо визначено, що корупція може існувати виключно в публічному секторі. У дисертації доведено, що концептуальне розходження між індивідуальною та інституційною корупцією зазвичай супроводжується твердженням про те, що логіка перекладання відповідальності на людей за корупцію для розподілу відповідальності і винності недоречна. Відповідно, необхідний інституційний підхід, оскільки в більшості випадків корупційні практики настільки вкоренилися в політичній культурі, що їх важко обговорювати з точки зору відповідальності окремих агентів. Навпаки, якщо інституційну корупцію можна пояснити в основному, виходячи з інституційних особливостей і механізмів, що забезпечують основу, на якій діють посадові особи, то практичне значення полягає в тому, що для усунення корупції слід звертати увагу на передісторію і структурні умови, а не визначати відповідальних за корупційні дії.За результатами проведеного дослідження визначено кілька антикорупційних стратегій, які можна вважати ефективними для нашої країни. Проте у дисертації показано, що жодний із трьох підходів сам по собі не може бути достатнім. Ефективна антикорупційна стратегія повинна використовувати всі три підходи і передбачати: розробку та впровадження антикорупційної нормативно-правової бази і створення антикорупційних структур як на національному рівні, так і на рівні окремих організацій і відомств; упровадження принципів і культури належного врядування в діяльність органів публічної влади; проведення структурних реформ, спрямованих на усунення недоліків в економічній політиці й інститутах ринкової економіки.Доведено необхідність залучення громадськості до вирішення питань профілактики та виявлення корупції. З огляду на це показано, що антикорупційна політика на місцевому рівні повинна спиратися на громадсько-мережеву модель боротьби з корупцією. Центром пропонованої моделі є громадська антикорупційна мережа, яка формується з представників громадських організацій, що представляють інтереси своїх громад у боротьбі з корупцією насамперед на місцевому рівні.. The dissertation shows that in Ukrainian legislation, corruption is defined as the use by persons, who authorized to perform the functions of the state or local self-government, of the official powers granted to them or related opportunities to obtain an illegal benefit. Thus, it is legally determined that corruption can exist exclusively in the public sector.The dissertation proves that the conceptual difference between individual and institutional corruption is usually accompanied by the statement that the logic of shifting responsibility for corruption to people for the distribution of responsibility and guilt is inappropriate. Accordingly, an institutional approach is necessary, since in most cases corrupt practices are so entrenched in the political culture that it is difficult to discuss them in terms of the responsibility of individual agents. On the contrary, if institutional corruption can be explained mainly on the basis of institutional features and mechanisms that provide the basis on which officials act, then the practical significance is that in order to eliminate corruption, attention should be paid to the background and structural conditions, not to determine responsible for corruption.According to the results of the conducted research, several anti-corruption strategies have been identified that can be considered effective for our country.However, the dissertation shows that none of the three approaches can be sufficient by itself. An effective anti-corruption strategy should use all three approaches and include: the development and implementation of the anti-corruption legal framework and the creation of anti-corruption structures both at the national level and at the level of individual organizations and departments; implementation of the principles and culture of good governance in the activities of public authorities; implementation of structural reforms aimed at eliminating shortcomings in economic policy and institutions of the market economy.The need to involve the public in solving issues of prevention and detection of corruption has been proven. In view of this, it is shown that anti-corruption policy at the local level should be based on the public-network model of fighting corruption. The center of the proposed model is a public anti-corruption network, which is formed from representatives of public organizations representing the interests of their communities in the fight against corruption, primarily at the local level.
Дод. точки доступу:
Дзюндзюк, Вячеслав Борисович (керівник.); Viacheslav Dziundziuk; Serhii Merezhko; Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна
|
|