|
|
Коваль, Е. А.
Оценка эффективности применения флавоноида кверцетина при остром инфаркте миокарда в отдаленный постинфарктный период [Text] !Otitkn.pft: FILE NOT FOUND! !oizd.pft: FILE NOT FOUND! !ospec.pft: FILE NOT FOUND! !oistaspk_H.pft: FILE NOT FOUND! Рубрикатор НБУВ: Тематичні рубрики:
Шифр журнала:
Кл.слова (ненормированные):
кверцетин -- постинфарктный период -- функциональное состояние сердца
Анотація: Вивчено вплив флавоноїду кверцетину в гострому періоді інфаркту міокарда (ІМ) на виживання пацієнтів і функціональний стан міокарда протягом першого року після ІМ. Обстежено 110 хворих (з них 99 чоловіків) у терміни 3,6 і 12 місяців після першого гострого неускладненого Q-IM віком (<$E 52,2~symbol С~9,1>) року. 30-м пацієнтам (група I) у перші 5 діб ІМ додатково до базисної терапії (<$E beta>-адреноблокатори, нітрати, інгібітори АПФ, аспірин, гепарин) призначали внутрішньовенно кверцетин. 80 пацієнтів, які одержували лише базисну терапію, увійшли в групу контролю (група II). Групи були зіставні за статтю, віком і локалізацією ІМ. Протягом усього періоду спостереження практично всі хворі в обох групах одержували терапію <$E beta>-адреноблокаторами й інгібітори АПФ у максимально переносних дозах. Основними завданнями функціональних досліджень стали: оцінка систолічної та діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ), виявлення резидуальної ішемії міокарда, електричної нестабільності міокарда, оцінка вегетативного балансу. Протягом періоду спостереження померло 3 (10,0 %) пацієнти з групи, які одержували кверцетин, і 9 (11,3 %) з групи контролю. У групі I спостерігалося 5 (16,6 %) випадків повторного нефатального ІМ, а в II - 17 (21,2 %), стабільної стенокардії у 5-ти (16,6 %) і 32-х (40,0 %) пацієнтів, відповідно. Госпіталізація у випадку застійної серцевої недостатності сталася у 4-х (13,3 %) пацієнтів з I групи і у 27-ми (33,7 %) з контрольної. Достовірна різниця між групами спостерігалась тільки щодо кількості пацієнтів зі стенокардією (<$E roman p~<<~0,05>). Враховуючи невеликий обсяг вибірки в дослідженні, об'єднано серйозні
кардіальні "випадки" (смерть, повторний нефатальний ІМ і госпіталізація з приводу серцевої недостатності). У групі I зареєстровано 12 таких "випадків", у групі II - 53. Це розходження виявилося статистично достовірно (<$E roman p~<<~0,05>). Дванадцятимісячне виживання без проявів серйозних коронарних "випадків" було достовірно кращим у групі, яка одержувала кверцетин (<$E roman p~<<~0,05>). За даними ЕхоКГ, навантажувального тесту, добового моніторування ЕКГ, аналізу варіабельності серцевого ритму в динаміці відзначено позитивний вплив терапії кверцетином на процеси післяінфарктного ремоделювання, стан діастолічної функції ЛШ і зменшення електричної нестабільності міокарда. Пацієнти з цієї групи мали кращу толерантність до фізичного навантаження та ліпші показники вегетативного балансу у віддаленому післяінфарктному періоді. Введення кверцетину в лікування ІМ у перші 5 діб захворювання сприяє зменшенню частоти розвитку стенокардії та кількості серйозних кардіальних "випадків". Застосування кверцетину позитивно впливає на стан систолічної та діастолічної функцій ЛШ і ступінь симпатоадреналової активації, сприяє поліпшенню працездатності і зменшенню електричної нестабільності міокарда. Цей ефект проявляється у віддаленому післяінфарктному періоді, незалежно від прийому базисної терапії (<$E beta>-адреноблокатори, інгібітори АПФ). !oprip481_H.pft: FILE NOT FOUND!
Дод. точки доступу:
Прог, Р. В.
Видання зберігається у :
|
|