 Мішалов, В. Г. Рубрикатор НБУВ: Шифр журнала: Анотація: Мета роботи - вивчити особливості процесу виникнення спайок (ПВС) при накладанні тонкокишкових анастомозів та оцінити ефективність і безпечність застосування гелю проти спайок "Мезогель" у разі резекції тонкого кишечнику на тлі ПВС в черевній порожнині (ЧП). Дослідження проведено на 58 білих щурах лінії Вістар. Воно складалося з трьох етапів. На першому етапі всім тваринам виконували пересічення тонкої кишки (ТК) з накладанням анастомозу за типом "кінець у кінець" дворядним вузловим швом за Тупе. Для встановлення залежності ступеня вираження ПВС від місця розкриття ТК тварин розподілили на три підгрупи: в одній накладали анастомоз у верхній третині ТК, ближче до зв'язки Трейтця, в другій - у середній третині, в третій - у нижній третині, ближче до ілеоцекального кута. На другому етапі тварин розподілили на дві групи: 1-шу (контрольну, InD = 20) та 2-гу (основну, InD = 38), які були порівнянними за віком, масою, співвідношенням статей, місцем пересічення ТК на першому етапі операції, поширеністю і тяжкістю злукового процесу, характером та частотою післяопераційних ускладнень. Щурам контрольної групи жодних профілактичних маніпуляцій не виконували. Тваринам основної групи в ЧП вводили препарат "Мезогель", яким обробляли весь кишечник та парієтальну очеревину, зокрема ділянку нового анастомозу. Тварини 2-ї (основної) групи були розподілені на дві підгрупи. У підгрупі 2А препарат уводили з розрахунку 2,4 мл/кг маси тіла (близько 0,4 - 0,5 мл на тварину). Під час такого дозування в ЧП залишалася невелика кількість вільного гелю. У підгрупі 2Б тваринам уводили дозу препарату, достатню для покриття всієї очеревини тонким шаром (близько 0,1 - 0,2 мл), в разі цього вільного гелю в черевній порожнині не залишалося. На третьому етапі - через 4 тиж після другої операції - виконували релапаротомію, оцінено поширеність і тяжкість ПВС, наявність ускладнень. ПВС має вірогідно більшу поширеність при накладанні анастомозу в нижній та середній третині ТК у порівнянні з верхніми відділами, хоча на тяжкість ПВС локалізація анастомозу не впливає. Використання препарату "Мезогель" статистично значуще знижує поширеність і тяжкість ПВС у разі резекцій ТК, хоча частота гнійно-запальних ускладнень вірогідно зростає. За рекомендованої у літературі дози "Мезогелю" 2,4 мл/кг частота гнійно-запальних ускладнень вірогідно вища, а ефективність протидії ПВС нижча, ніж за мінімальної його кількості, достатньої для покриття очеревини тонким шаром. !oprip481_H.pft: FILE NOT FOUND! Дод. точки доступу: Бик, П. Л.; Лещишин, І. М.; Голінко, В. М. |