 Бур'янов, О. А. Рубрикатор НБУВ: Шифр журнала: Кл.слова (ненормированные): акроміально-ключичний суглоб -- вивихи -- оперативне лікування Анотація: Вивихи акроміального кінця ключиці є доволі поширеним травматичним пошкодженням апарату руху та опори і, за даними різних авторів, становлять від 3 до 26,1 % від вивихів інших локалізацій і близько 10 % у структурі гострих пошкоджень плечового пояса, займаючи третє місце після вивихів плеча та передпліччя. Зустрічаються переважно у чоловіків молодого, найбільш працездатного віку, що зумовлює соціальну значущість даного пошкодження. Мета дослідження - визначити чинники, що негативно впливають на анатомо-функціональний результат оперативного лікування вивихів акроміального кінця ключиці. За період з 2015 по 2020 рр. проведений ретроспективний аналіз 93 пацієнтів, яким було виконане оперативне втручання з приводу вивиху акроміального кінця ключиці. Стабілізація акроміального кінця ключиці забезпечувалась фіксацією за Вебером і використанням Hookplatе. Хороші результати отримані в 49,5 % випадків, задовільні - у 31,2 %, незадовільні - у 19,3 % пацієнтів. Незадовільні результати лікування пацієнтів мають прямий зв'язок зі зростанням тяжкості пошкодження. Так, при використанні способу фіксації за Вебером при вивихах II типу за Tossy незадовільні результати становлять 9,7 %, в той час як при вивихах III типу за Tossy - 27,0 %, при застосуванні Hookplatе - 15,8 та 29,4 % відповідно. Висновки: причиною незадовільних результатів оперативного лікування вивихів акроміального кінця ключиці є тяжкість пошкодження та відсутність діагностично-лікувального алгоритму при діагностиці та лікуванні. При вивихах III типу за Tossy фіксація за Вебером або використання Hookplatе та ушивання пошкоджених акроміально-ключичних зв'язок не забезпечує достатньої ефективності оперативного втручання. !oprip481_H.pft: FILE NOT FOUND! Дод. точки доступу: Кваша, В. П.; Чекушин, Д. А.; Науменко, В. О. |