|
|
Haidarzhi, Ye. I.
Vasoactive intestinal polypeptide level in gastroesophageal reflux disease before and after surgical treatment [] !Otitkn.pft: FILE NOT FOUND! !oizd.pft: FILE NOT FOUND! !ospec.pft: FILE NOT FOUND! !oistaspk_H.pft: FILE NOT FOUND! УДК:
Шифр журнала:
Кл.слова (ненормированные):
gastroesophageal reflux disease -- vasoactive intestinal peptide
Анотація: Істотне поширення гастроезофагеальної рефлюксної хвороби (ГЕРХ) з кожним роком привертає дедалі більше уваги фахівців у галузі діагностики та лікування цієї патології. Здійснено грунтовні дослідження етіологічних і патогенетичних факторів виникнення ГЕРХ. Окремий інтерес викликає роль гуморальних факторів, один із них - вазоактивний інтестинальний пептид (ВІП). Відомостей про динаміку цього гормона при хірургічному лікуванні ГЕРХ нині недостатньо. Мета роботи - вивчити динаміку ВІП у сироватці крові при хірургічному лікуванні ГЕРХ та його вплив на функцію нижнього стравохідного сфінктера (НПС). Хірургічне лікування в модифікації Nissen здійснили 35 пацієнтам із ГЕРХ: 26 (74,3 %) жінок, 9 (25,7 %) чоловіків (середній вік - 55,3 +- 11,3 року). Група порівняння - 20 практично здорових осіб: 14 (70,0 %) жінок, 6 (30,0 %) чоловіків (середній вік - 56,7 +- 10,6 року). Дослідження ВІП здійснено шляхом імуноферментного аналізу в плазмі венозної крові. Зразки крові в пацієнтів основної групи брали перед операцією та через 2 - 3 місяці після неї. ВІП (Vasoactive intestinal peptide ELISA, S-1201, BCM Diagnostics) визначали на імуноферментному комплексі ImmunoChem-2100 (США). В основній групі до операції рівень ВІП становив 3,1 +- 1,1 нг/мл, після втручання - 2,2 +- 1,0 нг/мл. У групі порівняння ВІП визначили на рівні 2,1 +- 1,1 нг/мл. При ГЕРХ до операції рівень ВІП статистично відрізнявся від показника у групі порівняння та від післяопераційних значень. Після хірургічного лікування значення ВІП знизилися до рівня практично здорових пацієнтів. Виявлено позитивний кореляційний зв'язок між рівнем ВІП і часом кислотної експозиції в стравоході, загальною кількістю рефлюксів, кількістю рефлюксів тривалістю понад 5 хвилин, максимальною тривалістю рефлюксів і ступенем запалення стравоходу. Висновки: при хірургічному лікуванні ГЕРХ виявили статистично значуще зниження рівня ВІП до рівня практично здорових осіб. Помірний позитивний кореляційний зв'язок між рівнем ВІП, часом кислотної експозиції в стравоході, середньою кількістю рефлюксів, кількістю рефлюксів тривалістю понад 5 хвилин і максимальною тривалістю рефлюксів підтверджує інгібувальну дію ВІП на тонус нижнього стравохідного сфінктера. Взаємозв'язок ступеня запалення стравоходу та рівня ВІП підтверджує опосередкований (через дію ВІП) інгібувальний вплив ступеня тяжкості езофагіту на тонус нижнього стравохідного сфінктера. Підтверджено активну роль ВІП у патогенезі ГЕРХ і досягненні стійких результатів хірургічного лікування. !oprip481_H.pft: FILE NOT FOUND!
Дод. точки доступу:
Holovko, M. H.; Okhrimenko, H. I.
|
|