Вивчено формування та розвиток академічних наукових шкіл у фольклористиці (міфологічної, культурно-історичної, психологічної), діяльність видатних вчених. Висвітлено становлення вітчизняної моделі міфологічної школи у загальноєвропейському та слов'янському контекстах. Оцінено наукову спадщину українських вчених як самодостатню й оригінальну. М.Дмитренко розкрив чимало маловідомих сторінок діяльності вчених, а саме: М.Костомарова, П.Куліша. О.Потебні, О.Котляревського, М.Драгоманова. М.Сумцова, І.Франка. По-новому розглянуто діяльність представників культурно-історичної школи, період переходу української фольклористики від романтизму до позитивізму (М.Максимовича, І.Срезневського, П.Лукашевича, "Руської трійці", Й.Бодянського, П.Куліша), внесок учених у розробку проблем національного й інтернаціонального у фольклорі, своєрідність втілення на науковому полі теорії запозичення (міграції сюжетів), теорії самозародження. До аналізу залучено чисельні фольклористичні, етнологічні праці, епістолярій, оцінки українських і зарубіжних учених, архівні матеріали. Показано основоположну роль О.Потебні у формуванні психологічної школи. Проаналізовано фольклористичну концепцію вченого, його ставлення до міфологів, ідей культурно-історичної, антропологічної шкіл. Розглянуто вчення О.Потебні про психологію народної творчості, особливості культурного обміну між народами, слова та художній образ, про символ і дослідження фольклорної символіки.

  Завантажити