Об'єкт: комплекси і об'єкти соціально-житлової інфраструктури, створені в столиці України у 1-й третині 1920-х – сер. 1930-х рр.; мета: виявити принципи і архітектурно-містобудівні результати реалізації соціально-житлових програм в Харкові столичного періоду (1917-1934 рр.), а також визначити етапи та організаційні умови їх здійснення; методи: в основу методики дослідження покладено принципи системного підходу в архітектурі, який допомагає інтегрувати деякі аспекти соціології та історіографії у історично-теоретичне дослідження архітектури та містобудування, й дозволяє виявити вплив архітектурного середовища на людську свідомість. Соціальний аспект дослідження розкрито завдяки теорії соціального проектування, на поняттях якої базується дослідження, і яка допомагає виявити контекст становлення проектної діяльності як потужного інструменту соціальної перетворювальної дії; новизна: вперше виявлено провідну роль і взаємозв'язок двох найбільших програм розвитку і створення столичного адміністративно-урядового центру та найбільшого промислового комплексу; виявлено соціально-програмний зміст у житловому будівництві столичного Харкова і позначена зміна концептуальних підходів в ході реалізації цього будівництва; простежено вплив концепцій і практичних експериментів радянського і європейського архітектурно-містобудівної авангарду на здійснення соціально-житлових програм столичного Харкова; отримали подальший розвиток методика дослідження, яка ґрунтується на системному підході до вивчення архітектурно-містобудівного розвитку столичного Харкова, враховуючи соціальний аспект архітектурних об'єктів тих років; інтеграція архітектури та містобудування столичного Харкова у контекст теорії соціального проектування; вдосконалено зміст понять: соціально-житлова програма, соціально-житлова інфраструктура, програма розвитку, програма створення; зміст типологічних концепцій/моделей, що отримали своє втілення у архітектурно-містобудівних комплексах столичного Харкова; результати: виявлено архітектурно-містобудівні результати реалізації соціально-житлових програм у Харкові в період 1917-1934 рр. і розкрито еволюцію концептуальних підходів до створення житлових комплексів, досліджено соціальні чинники розвитку типології житла та розміщення житлових комплексів у зв'язку з завданнями перебудови Харкова для виконання столичних функцій; ступінь впровадження: архітектурне проектування, навчальний процес; галузь: архітектура.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат