Дисертацію присвячено актуальним проблемам оптимізації лікувального процесу та покращанню результатів лікування хворих на післятравматичний остеомієліт, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС. Проаналізовано результати обстеження та лікування 229 хворих на післятравматичний остеомієліт довгих кісток, які перебували в клініці кістково-гнійної хірургії Інституту травматології та ортопедії Академії медичних наук України. Вперше на базі значного клінічного матеріалу розглянуто питання особливостей перебігу кістково-гнійної інфекції та лікування хворих на післятравматичний остеомієліт - мешканців районів, потерпілих внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. На підставі клініко-рентгенологічних і лабораторних досліджень виявлено, що клінічний перебіг післятравматичного остеомієліту у хворих, які потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС, більш тяжкий та затяжний, а імунологічні, біохімічні та інші патофізіологічні показники змін гомеостатичних функцій організму більш виражені. Проведені мікробіологічні та серологічні дослідження свідчать про суттєве збільшення після аварії на ЧАЕС частоти гемолітичного стрептокока групи А та частки багатокомпонентних мікробних асоціацій грамнегативних бактерій. Завдяки імунологічним дослідженням з'ясовано, що зі збільшенням терміну після аварії на ЧАЕС зміни кількісних та якісних показників Т-клітинного імунітету в опромінених хворих посилюються. Розроблено системи комплексного лікування та імунотерапії хворих на післятравматичний остеомієліт, потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС. Досліджено ефективність і доцільність застосування фторхінолонів під час проведення курсу антибіотикотерапії.

  Завантажити