Розглянуто феномен самосвідомості в контексті освітнього процесу. З огляду на фундаментальні проблеми даного процесу та конкретно-історичні протиріччя його змісту, а також формування здатності судження людини як умови її саморефлексії та самоздійснення, визначено категоріальні та культурно-практичні виміри філософсько-освітніх форм самосвідомості. На підставі критичного зіставлення та взаємопроникнення філософсько-освітніх, історико-філософських, психологічних і педагогічних аспектів розвитку самосвідомості з'ясовано принципові критерії можливості розвивальної освіти. Розкрито основні закономірності становлення історичних форм самосвідомості через діалектику її філогенезу у феноменологічному просторі та в логіці форм суспільної свідомості як ідеальних форм самосвідомості людства. На підставі компаративного аналізу освітніх теорій і практик у сучасному філософському дискурсі і в контексті філософської педагогіки видатних філософів XX ст. доведено необхідність застосування філософсько-освітніх вимірів самосвідомості у розвивальному навчанні у сучасній системі освіти.

  Завантажити