Досліджено типологію конструкцій посесивності та їх структурно-семантичні особливості у сучасній українській мові. Посесивність розглянуто як одну з універсальних категорій, що виявляється на семантико-синтаксичному рівні та відображає відношення між двома об'єктами коли один об'єкт сприймається як елемент особистої сфери іншого об'єкта (особи) або коли один об'єкт (особа) має право володіння чи користування іншим об'єктом (матеріальним). Зазначено, що посесивне значення реалізується на словотвірному, лексичному й синтаксичному рівнях. Одиниці всіх рівнів перебувають у системному зв'язку і становлять однорівневі та різнорівневі деривати. З урахуванням положень трансформаційного синтаксису виділено посесивну конструкцію, що конститується на базі дієслова мати. Висловлено тезу, що процес трансформації відбиває явище асиметрії між базовою й дериваційною одиницями на семантико-синтаксичному рівні. Зауважено, що аналіз причин асиметрії зазначених планів, ступеня трансформації ядерного речення дає змогу визначити співвідношення однорівневих та різнорівневих дериватів, а також шляхом порівняння виділити компоненти посесивних відношень, які відбуваються на семантико-синтаксичному й семантичному рівнях. Складність, багатокомпонентність значень посесивних предикативних конструкцій базується на семантичних опозиціях (активність/пасивність посесора; статичність/динамічність посесивного зв'язку, відчуваність /невідчуваність об'єкта володіння), що є релевантними у разі визначення характеру посесивного зв'язку, а також зумовлюють структуру й семантику посесивних конструцій.

  Завантажити