У роботі презентовано лінгвопрагматичний аналіз мовного втілення феномену страху в текстах жахів української й англомовної лінгвокультур. Теоретико-методологічна база дослідження уможливила аналіз вигаданого світу дискурсу жахів, особливостей референції в ньому, взаємодії об'єктів референції у вираженні відтінків базового комунікативного смислу. Теоретично доведено суб'єктність як основу смислотворення й смислосприйняття, що заґрунтовано на широкій гуманітарній і філологічній основі. Цю теорію розгорнуто в напрямі аналізу дискурсивної зумовленості референційного відбиття суб'єктів джерел страху. Обґрунтовано вплив типу референції на смислотворення й успішність комунікації за умови адекватного сприйняття адресатом інтенції автора, закладеної в референції джерела страху. Різновиди референції суб'єктів-джерел страху скласифіковано в 6 типів; встановлено дискурсивно зумовлені різновиди кореференції в текстах жахів. Відповідно до особливостей референції запропоновано розрізняти конвенційні й неконвенційні тексти жахів, які мають різне ослівлення джерела страху.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат