Метою дослідження є визначення основних принципів та прийомів реабілітації прирічкових територій. В роботі виявилено проблематичні аспекти, щодо організації прирічкового міського простору; узагальнено історію освоєння і функціонального насичення прирічкових міських просторів; проаналізувано природно-рекреаційний потенціал та сучасний стан ландшафтно-урбанізованих прирічкових територій. Проаналізувано світовий досвід архітектурно-планувальної реконструкції прирічкових територій та виявлено існуючі напрями реабілітації міського середовища вздовж акваторії, фактори їх формування, організації та умови здійснення еколого-містобудівної оптимізації у контексті сучасних програм сталого розвитку. Існуючі методичні підходи до реновації прирічкових територій міста систематизовано і доповнено методичними пропозиціями щодо впровадження екологічно стійких рекреаційних елементів в структуру прирічкового простору, для формування цілісного непреривного рекреаційного коридору вздовж акваторії. Сформульовано принципи планувальної організації та реабілітації прирічкових територій. Запропоновано моделі реабілітації окремих ділянок вздовж акваторії, для формування рекреаційного каркасу та водно-зеленого діаметру на прикладі м. Дніпро.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат