Науково обгрунтовано доцільність виробництва капсул і таблеток індометацину методом прямого пресування. Вивчено технологічні характеристики субстанції індометацину та ряду допоміжних речовин. Розроблено склад, технологію промислового виробництва капсул і таблеток індометацину.

  Скачати повний текст

Визначено вплив фармацевтичних факторів на фізико-хімічні властивості лікарських засобів, їх стабільність і термін зберігання. Доведено специфічну активність, нешкідливість опрацьованих лікарських засобів і встановлено відповідність їх вимогам Державної Фармакопеї України за показником "мікробіологічна частота". На опрацьовані лікарські засоби розроблено проекти аналітичної нормативної документації.

  Скачати повний текст

Проведено комплексне дослідження гелів з карбомерами. Розроблено препарати для місцевого застосування у формі гелів з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ). Вперше вивчено реологічні та біофармацевтичні властивості гелів з карбомерами залежно від концентрації та типу карбомеру, хімічної природи лугу, складу дисперсійного середовища, pH, впливу УФ-опромінення та температури. Розроблено склад і технології виробництва нових препаратів у формі гелів з НПЗЗ: Ф-гель, Ремісид, Диклофенак-Арил, здійнснено їх стандартизацію. Обгрунтовано раціональний методологічний підхід щодо розробки препаратів у формі гелів з НПЗЗ.

  Скачати повний текст

Визначено протизапальні властивості поліфенольного екстракту "Локорин". На підставі результатів скринінгових досліджень підтверджено високу протизапальну, анальгетичну та жарознижувальну активність даного препарату. Доведено, що протизапальний ефект на моделі зимозанового набряку обумовлений домінувальним впливом на пригнічення синтезу лейкотриєнів і помірним - на утворення простагландинів. Доведено здатність екстракту "Локорин" на модельних патологіях "трафаретної рани", спиртово-преднізолонової й індометацинової виразок шлунка виявляти потужну антиальтеративну дію. Показано виразну антиокиснювальну активність екстракту "Локарин" у системі in vitro та in vivo. Встановлено, що мембраностабілізувальна, капілярозміцнювальна, гепатопротекторна та кардіопротекторна активність препарату обумовлена його антиоксидантною дією. З'ясовано, що екстракт "Локорин" за внутрішньошлункового введення є відносно нешкідливою речовиною, не чинить місцевоподразнювальної дії та не впливає на функціональну активність шлунково-кишкового тракту.

  Скачати повний текст

Розроблено технологію виділення ліпофільного комплексу з плодів шипшини (ЛКПШ) та алколоїдів з коренів барбарису шляхом екстракції сировини зрідженими газами. Створено новий протизапальний фітопрепарат на базі ЛКПШ у формі ректальних супозиторіїв, який умовно названо "Ліпорозол". Вперше розроблено методики стандартизації плодів шипшини собачої за діючою речовиною, що обумовлює протизапальну активність галактоліпідом 1,2-діоктадека-9,12,15-трієноїл - галактозилгліцеролом (ДОТГГ). Вивчено процес екстрації плодів шипшини та коренів барбарису зрідженими газами (хладонами). Розроблено технологію виділення ЛКПШ та очищеної суми алкалоїдів барбарису. Досліджено основні показники якості одержаних серій субстанцій. Вперше в Україні на базі комплексу фізико-хімічних, біофармацевтичних, реологічних і фармакологічних досліджень розроблено склад і технологію протизапальних супозиторіїв з ЛКПШ системної дії, які за ефективністю не поступаються референс-препарату - диклофенаку-натрію. Розроблено методики якісного та кількісного аналізу препарату "Ліпорозол", які включено до проекту АНД.

  Скачати повний текст

Наведено результати вивчення впливу ненаркотичних анальгетиків на функціональний стан структур головного мозку тварин з метою виявлення особливостей центрального нейротропного компоненту знеболювальної дії анальгіну, диклофенак-натрію, ацетилсаліцилової кислоти, кеторолаку та кепотрофену за умов норми й експериментально невротичного стану. Отримано експериментальні дані про зміни в болезнеболювальній активності ненаркотичних анальгетиків мозку за умов експериментального невротичного стану. Доведено важливість ролі змін біоелектричної активності фронтального неокортексу, дорзальної ділянки гіпокампу та ретикулярної формації середнього мозку за умов експериментальної патології на показники антиноцицептивного потенціалу ненаркотичних анальгетиків.

  Скачати повний текст

Вивчено залежність антифлогістичної активності нестероїдних протизапальних засобів від електронно-просторової структури їх молекул. Виявлено кореляції між величинами протизапальної активності зазначених речовин і певними параметрами їх молекулярної будови. Розглянуто окремі аспекти механізмів їх протизапальної дії відносно двох медіаторів запалення - гістаміну та серотоніну. Застосовано кількісний підхід до оцінки ймовірності протікання процесів блокування молекул гістаміну та серотоніну, а також гальмування процесу утворення гістаміну молекулами досліджуваних речовин. Визначено електрохімічні властивості речовин та їх інтерпретацію, зважаючи на встановлені закономірності зв'язку між активністю, структурою та механізмами дії вказаних речовин.

  Скачати повний текст

Вперше проведено поглиблене вивчення протизапальної активності антагоніста рецепторів інтерлейкіну-1 АРІЛ-1, одержаного у Державному науково-дослідному інституті особливо чистих біопрепаратів Федерального медико-біологічного агентства Росії у Санкт-Петербурзі, "ДНДІ ОЧБ". Вперше встановлено антиексудативну, мембранозахисну, антиальтернативну й антипроліферативну активність АРІЛ-1, визначено умовно ефективну дозу АРІЛ-1 за протизапальною активністю. Вперше досліджено аналгетичну та жарознижувальну активність АРІЛ-1, встановлено залежність вираженості даної властивості препарату від режиму введення. Вперше зроблено комплексне оцінювання терапевтичної ефективності АРІЛ-1 на різних моделях запалення, адекватних захворюванням людини (модельному міокардиті, гепатиті, артриті). Експериментально доведено переваги використання АРІЛ-1 у порівнянні з відомими нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) та антиоксидантами, які полягають у широкому спектрі його фармакодинаміки та пояснюються здатністю АРІЛ-1 впливати на усі фази запальної реакції та регулювати імунну відповідь. Доведено, що АРІЛ-1 є препаратом, який поєднує фармакологічні властивості НПЗЗ з антиоксидантними.

  Скачати повний текст

Уперше теоретично обгрунтовано й експериментально доведено доцільність застосування вінборонової мазі як лікарського засобу з політропною дією у разі лікування ранових ушкоджень різної етіології. За допомогою експериментальних моделей асептичних і штучно інфікованих дермотомних, різаних й опікових ран установлено, що мазі, які містять вінборон (0,1 - 2 %), прискорюють репаративні процеси, викликають достатньо виразний анальгетичний ефект. За загоювальною дією (динамікою зменшення площі рани, терміном повного закриття ранового дефекту) вінборонова мазь за оптимальної концентрації (2 %) перевершує 10 %-ву метилурацилову мазь, та зіставлена з офлокаїновою за ступенем знеболювальної дії. За показником репаративної активності (міцністю зрощення країв рани) 2 %-ва вінборонова мазь на моделях асептичної різаної та інфікованої ран вірогідно переважає 10 %-ву метилурацинову та солкосерилову мазі. Зазначено щодо наявності антимікробних властивостей 2 %-вої вінборонової мазі, установлено, що механізми її ранозагоювальної дії взаємопов'язані зі стимулювальним впливом на мікроциркуляторні процеси у ділянці ушкодження, вазодилатуючим ефектом внаслідок ендотелійної дії препарату, активізацією білокпротекторної функції та наявністю антицитолітичних властивостей.

  Скачати повний текст

Проведено хіміко-токсикологічне дослідження препаратів групи нестероїдних протизапальних засобів - мелоксикаму та піроксикаму. Наведено результати виявлення цих препаратів за допомогою мікрокристалоскопічних реакцій, з використанням методів ультрафіолетової (УФ), інфрачервоної, ПМР-, хромато-мас-спектроскопії, капілярного електрофорезу, високоефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ), хроматографії у тонкому шарі сорбенту. Для кількісного визначення запропоновано чутливі й експресні методики: екстракційної фотометрії, УФ-спектрофотометрії, ВЕРХ і капілярного зонного електрофорезу. Вивчено умови екстракції мелоксикаму та піроксикаму з водних розчинів хлороформом, бенземом, толуеном, діетиловим етером, 1,2-дихлоретаном і н-гексаном залежно від pH середовища та наявності електролітів. Вивчено виділення мелоксикаму та пероксикаму з біологічного матеріалу за загальноприйнятими у хіміко-токсикологічному аналізі методами. Розроблено ефективний метод ізолювання мелоксикаму та піроксикаму з біологічного матеріалу (органів трупів) за допомогою суміші 30 %-го розчину ацетатної кислоти з ацетонітрилом (30:10). Запропоновано методики ізолювання мелоксикаму та піроксикаму з біологічних рідин (крові, сечі). Вивчено їх розподіл в органах отруєних ними тварин та їх зберігання у біологічному матеріалі за умов його гниття. За результатами проведених досліджень розроблено схему хіміко-токсикологічного аналізу біологічного матеріалу щодо присутності мелоксикаму та піроксикаму.

  Скачати повний текст

Проведено іммобілізацію нестероїдного протизапального препарату піроксикаму та протитуберкульозного препарату ізоніазиду на поліуретановому носії. Визначено характер динаміки вивільнення лікарських речовин з полімерного матеріалу за умов in vivo та in vitro. Висвітлено, що піроксикам пролонговано вивільняється з поліуретанового носія за умов in vivo. Проаналізовано, що під час імплантації в організм експериментальних тварин поліуретанові зразки з піроксикамом сприяють зменшенню виразності клітинних реакцій в оточувальних тканинах, знижують рівень активності кислотної та лужної фосфатаз, мають антипроліферативну активність, а також інгібують місцевий процес судиноутворення. Встановлено, що ізоніазид пролонговано вивільняється з сітчастого поліуретану протягом тривалого часу за умов in vitro. Висвітлено, що у разі імплантації в організм експериментальних тварин одержані поліуретанові зразки з ізоніазидом стимулюють макрофагальні елементи на всіх етапах асептичного запалення. Проведено насичення поліакриламідного гелю, модифікованого полівінілпіролідоном, протитуберкульозним препаратом. Вивчено динаміку вивільнення ізоніазиду з поліакриламідного гелю за умов in vitro. Розкрито можливість регулювання вивільнення ізоніазиду з поліакриламідного гелю за рахунок відсоткового вмісту полівінілпіролідону. Проведено модифікацію методу тканинної культури, за допомогою якої визначено ступінь токсичності гідрогелевих матеріалів. Розроблено комплексну систему медико-біологічних методів, що дозволяє оцінити біологічну активність, біосумісність й ефективність імплантаційних полімерних матеріалів. Показано, що полімерні матеріали з піроксикамом та ізоніазидом біосумісні, нетоксичні та можуть бути рекомендовані для проведення клінічних випробувань.

  Скачати повний текст

Вперше одержано дані про порівняльну знеболювальну активність аміноглікозидних антибіотиків (амікацину, гентаміцину, нетилміцину, тобраміцину, стрептоміцину, канаміцину) між собою та у порівнянні з нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП) (диклофенаком натрію). Обгрунтовано можливість сумісного використання аміноглікозидних антибіотиків з анальгетиками та НПЗП з метою зниження дози НПЗП й оптимізації фармакотерапії. Виявлено здатність деяких НПЗП і наркотичних анальгетиків впливати на судомну активність "респіраторних" і "класичних" фторхінолонів.

  Скачати повний текст

Досліджено вплив нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) на систему судинно-тромбоцитарного гемостазу та комплексно вивчено фармакологічну активність комбінованого антиагрегантного засобу, що містить ацетилсаліцилову кислоту (АСК) (10 мг/кг) та тіотриазолін (2,5 мг/кг). Встановлено, що різні НПЗЗ чинять як стимулювальний, так і пригнічувальний вплив на функціональну активність тромбоцитів. Показано, що проагрегантні властивості не є клас-специфічним ефектом циклооксигенази-2 (ЦОГ) селективних препаратів. Сумісне застосування рофекоксибу з антиагрегантами дозволяє зменшити негативний проагрегантний вплив даного НПЗЗ. Показано, що комбінований препарат АСК з тіотриазоліном є більш ефективним і безпечним у порівнянні з монопрепаратом АСК, що виявляється в посиленні антиагрегантної дії та зменшенні негативного впливу на слизову оболонку шлунка. Механізм антиагрегантної дії даної комбінації, окрім незворотного пригнічення тромбоцитарної циклооксигенази, пов'язаний зі зменшенням оксидативного стресу, стабілізацією мембран тромбоцитів і гальмуванням вивільнення з них арахідонової кислоти, активацією NO-синтази тромбоцитів, збільшенням утворення оксиду азоту.

  Скачати повний текст

Виявлено ряд похідних норборену найбільш активних речовин, здійснено поглиблене дослідження анальгетичних і протизапальних властивостей за умов експериментальної патології, а саме: "ад'ювантного" артриту. Сполуки С-45, С-58 С-63 (найбільш активні) проявляють достатній антиноцицептивний ефект у порівнянні з новими анальгетиками та традиційними нестероїдними протизапальними засобами і НАА. За результатами нейрохімічних досліджень установлено, що похідні норборену ефективно знижують біомаркери запалення за умов "ад'ювантної" хвороби: сіроглікоїди, сіалові кислоти та глікозаміноглікани у сироватці крові та вміст оксипроліну в сечі. На підставі даних вивчення нових похідних норборену зроблено припущення, що протизапальні та знеболювальні властивості зумовлені властивістю ефективно гальмувати рівень простагладинсинтетази (ЦОГ) у тромбоцитарній масі, тканинах мозку та слизовій оболонці шлунку. За порівняльного аналізу непрямих методів вивчення антиооксигеназної активності введено умовний коефіцієнт співвідношення антиЦОГ-1 (ульцерогенний ефект) / антиЦОГ-2 (протизапальна активність), завдяки якому зазначено, що похідні норборену та нові анальгетики мають більш виразні терапевтичні ефекти за токсичні, що має прояв у більш виразній анальгетичній і протизапальній активності у порівнянні з ульцерогенною дією.

  Скачати повний текст

Диссертация посвящена вопросам взаимодействия обезболивающих лекарственных средств с лекарственными препаратами, обладающими свойствами ингибиторов микросомальных монооксигеназ. Установлено преимущественно изоэнзимспецифический характер взаимодействия ингибиторов с исследованными ферментами метаболизма ксенобиотиков. Показана взаимосвязь между интенсивностью процессов биотрансформации лекарственных препаратов и их фармакологической активностью. На примере индометацина и кетамина продемонстрирована возможность целенаправленного вмешательства в метаболизм, фармакокинетику и фармакодинамику отдельных групп лекарственных препаратов.

  Скачати повний текст

Досліджено розвиток больової поведінкової реакції у мишей після ізольованого та комбінованого застосування фармакологічних аналгетиків ("Аналгін" або "Трамадол") і мікрохвильового опромінення протибольової точи акупунктури (ТА) Е-36 за умов формалінового та ацетатного тестів. Запропонований підхід дозволяє забезпечити оптимальні рівні аналгезії за суттєвого зниження доз фармакологічних аналгетиків і, відповідно, зменшити побічні ефекти, які супроводжують дію фармакологічних агентів. Виявлено, що пригнічення функції серотонінергічної церебральної системи DL-парахлорфенілаланіном призводить до послаблення знеболювальних ефектів, спричинених комбінованим застосуванням половинних доз аналгіну або трамадолу та мікрохвильового опромінення протибольової ТА за умов соматичного та вісцерального болю. Пригнічення функції опіоїдної системи налоксоном послаблює знеболювальні ефекти комбінованого застосування половинної середньої дози аналгіну та мікрохвильового опромінення ТА лише у разі вісцерального болю.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Обгрунтовано нову методику медикаментозної болетамувальної терапії у разі підвищеної судомної готовності мозку (експериментальні еквіваленти епілепсії), а також за умов застосування антиепілептичних засобів. Між анальгетиками та протисудомними препаратами виявлено фармакодинамічний антагонізм, який виявляється послабленням анальгетиками (трамадол, диклофенак натрію, кетопрофен, кеторолак) протисудомної активності антиконвульсантів і зменшенням болетамувальної дії анальгетиків (трамадол, парацетамол, диклофенак натрію, парекоксиб, целекоксиб, кетопрофен, кеторолак, анальбен, бензофурокаїн) антиепілептичними препаратами, тобто утворюється "замкнуте коло". На підставі результатів нейрофізіологічних досліджень пояснено й описано механізм такого явища. Виявлено, що зниження активності ретикулярної формації та кори великих півкуль під впливом анальгетиків із проконвульсантним компонентом дії за умов епілептичної активності зменшує депримувальний вплив ретикулярної формації на гіпокамп і мигдалик, що обумовлює редукцію протисудомної дії антиконвульсантів. Виявлено, що гальмування дорзального гіпокампу антиконвульсантами знижує його пригнічувальний вплив на кору та сприяє зменшенню знеболювальної дії анальгетиків за умов пароксизмальної активності. Встановлено, що судоми, як і больове подразнення, ініціюють розвиток оксидативного стресу. Виявлено, що за умови сумісної дії анальгетиків (трамадол) та антиоксидантів (тіотриазолін, мелатонін, кверцетин) підвищується анальгетична активність болетамувальних засобів і нівелюється їх негативний вплив на протисудомний ефект антиконвульсантів. Доведено, що комбінування антиконвульсантів (карбамазепін, ламотриджин, габапентин, топірамат, вальпроат) і протисудомних засобів сприяє підвищенню антипароксизмальної активності протисудомних засобів, а у разі сумісної дії карбамазепіну та тіотриазоліну спостерігається також і виражений анальгетичний ефект. На підставі фармакологічних і токсикологічних досліджень доведено ефективність і безпечність сумісного застосування карбамазепіну та тіотриазоліну у разі підвищеної судомної готовності мозку та больового синдрому. Створено новий комбінований препарат Карбатрил у вигляді таблеток із вмістом карбамазепіну 150 мг і тіотріазоліну 100 мг. Експериментально доведено здатність нового препарату підвищувати ефективність лікування невропатичного больового синдрому, а також покращувати фармакотерапію епілепсії.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена обгрунтуванню доцільності використання антиоксидантів (ретинолу, токоферолу, аевіту, селени) та омепразолу як засобів підвищення ефективності та безпечності фармакотерапії нестероїдним протизапальним препаратом індометацином. Встановлено, що фармакотерапія індометацином поглиблює викликане ад'ювантним артритом зниження вмісту ретинолу та токоферолу в плазмі крові, спричиняє ушкодження шлунково-кишкового тракту. Включення до комплексу лікування антиоксидантів (аевіту та селени) ліквідує дефіцит вітамінів в організмі і зменшує ульцерогенний ефект індометацину. Максимальні гастропротекторні властивості виявлено при поєднанні аевіту з селеною. Омепразол уповільнює елімінацію незміненої форми індометацину з плазми крові, збільшує ефективність протизапальної терапії і зменшує частоту побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту. У хворих на ревматоїдний артрит встановлено зниження рівня селену в плазмі крові, показана доцільність включення до комплексу лікування антиоксидантів аевіту та селени. Це дозволило прискорити зворотній розвиток клінічних симптомів захворювання і зменшити частоту та важкість побічних ефектів індометацину.

  Скачати повний текст

Вивчено нефротоксичну дію нестероїдних протизапальних препаратів з селективним і неселективним інгібуванням циклооксигенази-2 й обгрунтовано доцільність використання триметазидину для корекції нефротоксичної дії та підвищення ефективності фармакотерапії індометацином. Показано, що нефротоксичність індометацину реєструється навіть у разі короткочасного застосування в середніх дозах і виявляється у дозозалежному зниженні клубочкової фільтрації, у зростанні вмісту сечовини та креатиніну в сироватці крові, у затримці натрію та калію, у зростанні екскреції з сечею гамма-глутамілтранспептази, аланін- та аспартатамінотрансферази. Німесулід і мелоксикам мають менший вплив на процеси фільтрації в нирках та ензимурію, ніж індометацин та діклофенак натрію. Показано, що нефротоксичність індометацину та діклофенаку натрію тісно корелює зі стаціонарною концентрацією препаратів у крові та вмістом їх глюкуронідних метаболітів у сечі. Доведено доцільність застосування триметазидину для профілактики нефротоксичної дії індометацину. Показано, що мізопростол і молсідомін за нефропротекторною активністю значно поступаються триметазидину, селеніту натрію та бета-каротину. Застосування триметазидину пацієнтів із захворюванням суглобів дозволяє практично повністю запобігти викликаній індометацином депресії клубочкової фільтрації, порушенню азотовидільної функції та посиленню ензимурії. Експериментально встановлено, що триметазидин має власну протизапальну активність і гальмує розвиток ад'ювантного артриту в щурів. Включення триметазидину до комплексу лікування індометацином у хворих на ревматоїдний артрит сприяє більш швидкій нормалізації клінічних і лабораторних показників активності запального процесу, ендогенної інтоксикації та ліпідної пероксидації.

  Скачати повний текст