Вивчено реакцію алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну етилйодидом за присутності поташу. Встановлено, що основним продуктом даної реакції незалежно від використаного розчинника є 4-етоксипохідне. Зроблено спробу здійснити N-алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну після блокування 4-гідроксигрупи. Показано низьку ефективність 4-O-ацетильної захисної групи. Доведено, що алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-хлорхіноліну алкілгалогенідами нормальної будови з наступною трансформацією 1-алкіл-4-хлорхінолінів у 4-гідроксипохідні може рекомендуватися як препаративний метод одержання складних ефірів 1-алкіл-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Вивчено декілька варіантів одержання та здійснено синтез фторзаміщених анілідів і бензиламідів 1-R-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Структуру одержаних сполук підтверджено даними елементного аналізу та спектрів ПМР, а в окремих випадках - зустрічним синтезом і ренгеноструктурним аналізом. Проведено мікробіологічний скринінг даних речовин.

  Скачати повний текст

Вивчено мікробіологічні параметри, що визначають синергідну сумісність антимікробних властивостей антисептиків з антибіотиками і сульфаніламідами. Як маркери антисептиків терапевтичного призначення використано декаметоксин, фурацилін, риванол, хлорофіліпт і ектерицид. Встановлено, що оптимальна сумісність між антисептиками, антибіотиками і сульфаніламідами комплексно залежить від різнопланової відповідності механізмів дії порівнюваних препаратів на мікробну клітину, хімічної структури, походження і збіжності спекторів антимікробної активності. Для кожного з антисептиків встановлено синергідні антибіотики і сульфаніламіди, запропоновано для клінічного використання ефективні композиційні склади, мікробіологічно обгрунтовано компонентний склад антисептиків, антибіотиків і сульфаніламідів під час створення комплексних лікарських засобів антиінфекційного призначення.

  Скачати повний текст

Проведено порівняльний аналіз впливу протитуберкульозних препаратів (канаміцину, рифампіцину, рифабутину, офлоксацину, ізоніазиду) на імунну систему експериментальних тварин (морських свинок, щурів) і людей з інфільтративною формою туберкульозу. Проведено імунологічні тести: визначення рівнів люмінолзалежної хемілюмінесценції, B- і T-лімфоцитів, CD-маркерів. Показано, що у експериментальних тварин найменший пригнічувальний влив на імунітет здійснюють рифабутин і офлоксацин. На підставі даних, одержаних завдяки здійсненим клінічним дослідженням на людях, хворих на інфільтративну форму туберкульозу підтверджено результати, одержані у дослідах на тваринах. Проведено експериментальні дослідження на морських свинках, яким було введено комбінації зазначених препаратів, і показано, що імунотропна активність наявна у разі застосування ізоніазиду з офлоксацином та рифабутином. Зроблено висновок, що використання даних препаратів під час лікування хворих на туберкульоз легенів сприяє збереженю імунних властивостей організму людей і тварин.

  Скачати повний текст

Досліджено показники резистентності M. tuberculosis до протитуберкульозних препаратів на Одещині, а також можливості методу полімеразно-ланцюгової реакції (ПЛР) для визначення та відстеження резистентних штамів збудника туберкульозу. Показано, що в 2006 р. серед протитуберкульозних препаратів I і II рядів медикаментозна резистентність була найменшою дя піразинаміду та пефлоксацину, а найбільшою - для рифампіцину й офлоксацину. Метод мультиплексної алель-специфічної ПЛР виявив найбільшу специфічність у разі визначення мутацій в гені rpoB і найбільшу чутливість під час визначення мутації в гені katG, що зумовлювали резистентність до рифампіцину й ізоніазиду. Присутність мутацій у генах katG і rpoB частіше спостерігалась у хворих після перебування в місцях позбавлення волі або під час повторного лікування. Встановлено, що за наявності цих мутацій лікування туберкульозу є менш ефективним. За результатами визначення шести локусів високий рівень мутацій у генах katG і rpoB відзначався серед кластерів і груп M. tuberculosis. На підставі даних дослідження підтверджено важливість моніторингу медикаментозної резистентності збудника туберкульозу, показано значущість ПЛР-методу для визначення й ідентифікації резистентних штамів M. tuberculosis.

  Скачати повний текст

Вперше на штамах мікроорганізмів з природною і набутою стійкістю до антимікробних препаратів визначено ступінь впливу декаметоксину, ципрофлоксацину, офлоксацину, левофлоксацину та визначено їх антимікробні властивості залежно від різних негативних умов. Виявлено залежність досліджуваних препаратів від мікробного навантаження, вмісту білків, різного pH поживного середовища. Наведено дані про вплив антимікробних засобів на адгезивну здатність збудників бактеріальних інфекцій. Експериментально вивчено особливості формування резистентності мікроорганізмів за дії антисептиків і фторхінолонів. Вивчено вплив поєднаного застосування декаметоксину в комбінації з ципрофлоксацином в організмі тварин з гострою стафілококовою інфекцією. Доведено синергійну дію суббактеріостатичних доз декаметоксину та ципрофлоксацину.

  Скачати повний текст

Визначено вплив фармацевтичних факторів на фізико-хімічні властивості лікарських засобів, їх стабільність і термін зберігання. Доведено специфічну активність, нешкідливість опрацьованих лікарських засобів і встановлено відповідність їх вимогам Державної Фармакопеї України за показником "мікробіологічна частота". На опрацьовані лікарські засоби розроблено проекти аналітичної нормативної документації.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему пошуку нових протимікробних сполук у рядах метинових похідних хінолінію. Проаналізовано протимікробну активність і ступінь впливу на стійкі до хіміотерапевтичних засобів форми збудників інфекційних і гнійно-запальних захворювань 92 нових хімічних сполук. Вивчено швидкість формування стійких варіантів метинхінолінів до грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Досліджено токсичність, ефекти кумуляції, подразнювальну й алергізувальну дії найбільш активних сполук. Розроблено математичну модель скринінгу біологічно активних речовин. За допомогою обчислювального експерименту здійснено прогноз активності/неактивності у рядах похідних хінолінію.

  Скачати повний текст

З метою пошуку нових потенційних протитуберкулозних засобів у ряду заміщених бензиліденгідразинів хінолін-3-карбонових кислот розроблено препаративні методи та синтезовано нові похідні бензиліденгідразиди 1-R-4-гідрокси-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонових кислот та їх заміщених у бензиліденовій і хіноліновій частині молекули аналогів. Структуру синтезованих сполук підтверджено на підставі даних проведеного елементного аналізу, ядерно-магнітного резонасного та хроматос-спектрів, у певних випадках - рентгеноструктурного аналізу та зустрічного синтезу. Вивчено протитуберкульозні властивості одержаних речовин, що дозволило виявити в їх структурі фрагменти, які впливають на антиміко-бактеріальні властивості. Для проведення досліджень рекомендовано застосовувати 3-хлорбензиліденгідразид 1-етил-4-гідрокси-2-оксо-1,2-дигідрохінолін-3-карбонової кислоти, який проявив високу протитуберкульозну активність на чутливих до лікарських препратів штамах, а також на монорезистентних культурах. Сполука має низьку цитотоксичність, здатна затримувати ріст мікобактерій у макрофагах, а також здійснює бактерицидний вплив на туберкульозну паличку.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі пошуку нових протимікробних сполук в рядах азот- і залізовміщуючих гетероциклічних органічних речовин. Досліджено рівні протимікробної активності та спектр впливу щодо стійких до антибіотиків 96 речовин нового синтезу (36 похідних хіноліну та 60 фероценів). За допомогою обчислювального експерименту, розроблених алгоритмів і програм виявлено зв'язки "хімічна структура - протимікробна дія" у рядах хіноліну та визначено подальші шляхи синтезу сполук із заданими властивостями. Вивчено токсичність, ефекти кумуляції, подразнюючу та сенсибілізуючу дії деяких похідних хіноліну та фероцену. Визначено перспективу розробки лікувальних і профілактичних засобів проти дифтерії, лістеріозу, рахнельозу та гнійно-запальних захворювань, обумовлених стійкими до хіміотерапевтичних препаратів збудниками. Розроблено живильні середовища для вилучення і культивування аспорогенних анаеробних мікроорганізмів (пептококів і пептострептококів). Розширено показання клінічного застосування декаметоксину.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено антимікробну здатність кислих амінокислот з глюкогенними властивостями. Доведено, що рацемати та стереохімічні D-ізомери аспарагінової та глютамінової амінокислот відрізняються широким спектром помірно вираженої мікробоцидної активності щодо чутливих та антибіотикостійких штамів грампозитивних бактерій. Розроблено новий антисептик "Аспарцид", який відрізняється значною лікувально-профілактичною активністю у разі експериментальної локалізованої та генералізованої інфекції, яка етіологічно відтворена грампозитивними та грамнегативними мікроорганізмами з вираженими піогенними властивостями.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано методологічні підходи до мікробіологічних випробувань на етапах фармацевтичної розробки м'яких лікарських засобів (МЛЗ) на гідрофобних основах. Розроблено методику визначення числа життєздатних клітин мікроорганізмів у таких МЗ і методологічний підхід до дослідження ефективності їх антимікробної консервувальної дії. Експериментально доведено, що згідно з методологічним підходом фармацевтична розробка мазей і кремів на гідрофобних основах має базуватися на дослідженні ефективності антимікробної консервувальної дії, а за її відсутності - науково обгрунтованому виборі антимікробних консервантів. За результатами дослідження ефективності антимікробних консервантів з групи парабенів, а також феноксиетанолу та фенілетилового спирту визначено їх оптимальні концентрації у гідрофобних вазелінових основах. Показано, що гексиленгліколь і віск білий у складі препарату мометазон крем 0,1 % забезпечують необхідну ефективність антимікробної консервувальної дії (критерій А Державної Фармакопеї України (ДФУ)), за цього недоцільне введення антимікробного консерванта. За результатами мікробіологічних досліджень обгрунтовано та стандартизовано склади препаратів-генериків акридерм-мазі, акридерм-гента мазі, акридерм-ГК мазі та триакутана мазі, що за ефективністю антимікробної консервувальної дії відповідають критерію А ДФУ, а у разі комбінованих препаратів з бетаметазону дипропіонатом і антимікробними речовинами за спектром і ефективністю специфічної антимікробної дії перевищують відповідні референтні препарати.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження чутливості бактерій до антисептиків, антибіотиків; швидкості формування резистентності госпітальних ізоляторів стафілококу, C. albicans до лікарських антисептичних препаратів (АСП). Вивчено вплив слабкокислого та слабколужного середовища, білкового навантаження, різного мікробного навантаження на антимікробні властивості досліджуваних АСП. Проведено експериментальне обгрунтування дії АСП на адгезивну здатність стафілококу, C. albicans. Вивчено вплив протимікробних препаратів на гістологічну структуру тканин внутрішніх органів тварин. Одержані результати досліджень вказують на добру перспективу застосування таблетованих АСП септефрилу, себедину, септолете, ефізолу, аджисепту для лікування, профілактики гнійно-запальних захворювань ротової порожнини та горла.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням індукції інтерферонів I типу. Розроблено новий напрямок штучної стимуляції інтерфероногенезу, який грунтується на концепції направленого конструювання сполук - інтерфероногенів на основі молекулярних комплексів одноланцюгової РНК із синтетичними лігандами. Встановлено, що відповідно до ряду структурних умов, деяким інтеркаляторам притаманна здатність за умов взаємодії з молекулами одноланцюгової РНК утворювати в складі останніх стабільні дволанцюгові ділянки; а також вивчено фізико-хімічні параметри даного процесу. На моделі комплексу дріжджова РНК - тилорон гідрохлорид оцінено інтерфероногенну, противірусну та імуномодулюючу активності, а також рівень токсичності створених індукторів. Запропоновано гіпотезу щодо універсального механізму інтерфероногенезу, ключовим моментом якого є локальна деформація клітинної мембрани.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано та розроблено оптимальний склад, а також раціональну технологію виготовлення комбінованої мазі гексафен, що містить антисептики гексаметиленетрамін, фенілсаліцилат і репарант тіотриазолін, та використовується для лікування ран у другій та третій фазах ранового процесу внаслідок реалізації антисептичних властивостей цих речовин залежно від pH рани. Розроблено методики ідентифікації та кількісного визначення діючих речовин у препараті. Установлено оптимальні умови зберігання та підібрано раціональну упаковку мазі, що забезпечує стабільність препарату потягом двох років. На підставі результатів експериментальних досліджень доведено високу специфічну фармакологічну та мікробіологічну активність мазі для лікування ран у другій і третій фазах ранового процесу.

  Скачати повний текст

Для декаметоксин-, мірамістин- та етонійселективного електродів синтезовано нові елекродоактивні речовини та встановлено їх склад. З використанням синтезованих електродоактивних речовин розроблено різні мембранні композиції для іоноселективних електродів. Як компонент мембранної композиції замість активованого вугілля вперше використано препарат колоїдного срібла - "Коларгол". З'ясовано, що його використання призводить до зниження дрейфу потенціалу та зменшення часу встановлення рівноважного потенціалу електродів. За результатами досліджень виявлено оптимальний склад мембранних композицій для розроблених наноселективних електродів, здійснено дослідження найважливіших валідаційних характеристик для розроблених методів потенціометричного аналізу, згідно з якими проведено аналіз деяких лікарських форм з похибкою, що не перевищує вимог нормативно-аналітичної документації. На основі мембранних композицій розроблено твердоконстантні декаметоксинселективний, мірамістинселективний й етонійселективний електроди.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив слабко-кислого та слабко-лужного середовища, білкового навантаження, а також різного мікробного навантаження на антимікробні властивості антисептичних супозиторіїв. Проведено експериментальне обгрунтування дії антисептичних препаратів на адгезивну здатність стафілококів і ешерихій. Розкрито вплив протимікробних препаратів на гістологічну структуру тканин внутрішніх органів тварин.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено створенню нових антимікробних лікарських засобів та антимікробних хірургічних шовних і перев'язувальних матеріалів, а також клініко-експериментальній оцінці їх профілактичної та лікувальної ефективності. В дисертації наведено властивості нових протимікробних засобів амосепту, декасану, десептолу, офтадеку, палідеку, їх фізико-хімічні характеристики, хімічну стабільність в процесі тривалого зберігання. В експериментах на моделях гнійно-запальних захворювань доведено високу лікувальну ефективність створених антисептичних лікарських препаратів. Досліджено знезаражуючі властивості розчинів декаметоксину, а також вплив фізичних і клінічних способів знезараження на оптичні властивості полімерних метеріалів,що використовуються в офтальмології для корекції зору. Створені лікарські засоби і антимікробні матеріали впроваджено у промислове виробництво і медичну практику.

  Скачати повний текст

Досліджено аспект одержання нових біологічно активних речовин протитуберкульозної дії в ряду амідованих похідних 4-гідрокси-2-оксо-1,2,5,6,7,8-гексагідрохінолін-3-карбонових кислот. Розроблено простий метод синтезу вихідних складних ефірів зазначених кислот, який дозволяє одержувати цільові сполуки з замісниками у піридиновій та цикрогексановій частині молекули. З використанням методу дериватографії вивчено термічну поведінку одного з таких продуктів, що дозволило за умов амідування уникати термічного розкладання складноефірного угрупування й утворення небажаних 3H-хінолінів. Синтезовано велику групу анілідів і гетариламідів 4-гідрокси-2-оксо-1,2,5,6,7,8-гекса-гідрохінолін-3-карбонових кислот. Для підтвердження будови синтезованих речовин використано елементний аналіз, спектроскопію ядерно-магнітного резонансу (зокрема, методики гомоядерного ефекту Оверхаузера, двовимірної спектроскопії, гетероядерних багатоквантової та багатозв'язкової кореляцій), мас-спектрометрію, потенціометричне титрування, а також рентгеноструктурний аналіз. Вивчено протитуберкульозну активність всіх синтезованих амідованих похідних 4-гідрокси-2-оксо-1,2,5,6,7,8-гексагідрохінолін-3-карбонових кислот, що дозволило виявити певні закономірності взаємозв'язку структура - антимікобактеріальна дія та рекомендувати для подальшого дослідження за умов in vivo 3-фторанілід 1-ізо-бутил-4-гідрокси-2-оксо-1,2,5,6,7,8-гексагідрохінолін-3-карбонової кислоти як перспективний протитуберкульозний засіб.

  Скачати повний текст

Серед сполук нового синтезу у рядах похідних четвертинних солей акридину та фенантридину виявлено речовини з високим рівнем і перспективним спектром протимікробної активності у відношенні, головним чином, грампозитивних клінічно значимих бактерій та грибів роду Candida, прийнятними параметрами токсичності та низькими показниками швидкості формування резистентних форм мікроорганізмів. Визначено здатність обраних речовин впливати на процеси формування хромосомної резистентності до антибіотиків, елімінації епісомних генетичних детермінант та їх фагову трансдукцію, що відображає певні закономірності впливу на адаптаційний потенціал бактерійних популяцій. Знайдено речовини, здатні суттєво уповільнювати процес формування резистентності до аміноглікозидів у культурі E.coli, потенціювати процеси елімінації плазмідних факторів резистентності та пригнічувати їх фагову трансдукцію.

  Скачати повний текст