Розроблено новий антимікробний лікарський препарат "Антифунгін". Наведено дані щодо антимікробної активності антифунгіну (АНФ), хлорнітрофенолу (НФ), нової синтетичної сполуки нітрону N - арилхінолілазометину (НАХ-4), декаметоксину (ДК), декаміну (ДМ), мірамістину (МР), одержані внаслідок проведених мікробіологічного, фізико-хімічного, фармацевтичного, фізіологічного досліджень на 152-х музейних, свіжевиділених штамах мікроорганізмів. Установлено протимікробний спектр нових антисептичних лікарських засобів. Вивчено особливості формування резистентності до антисептиків у стафілококів, кандид. Формування стійкості у мікроорганізмів до АНФ, ДМ, НАХ-4, ДК, НФ розглянуто як їх універсальний захисний механізм. З'ясовано, що антибіотикорезистентні штами стафілокока зберігають високу чутливість до АНФ та інших антисептиків. За результатами дослідження фізико-хімічної стабільності, протимікробної активності 5-ти серій АНФ показано, що препарат протягом тривалого часу добре зберігає специфічну дію стосовно стафілокока. У дослідах на тваринах не виявлено шкірно-подразнювальну, токсичну дію на організм АНФ, НФ, ДМ. За тривалих дослідів не виявлено змін вмісту гемоглобіну, кількості еритроцитів, лейкоцитів, лейкоцитарної формули периферичної крові, а також патоморфологічних змін шкіри, внутрішніх паренхіматозних органів. Відзначено, що застосування АНФ у 480-ти хворих забезпечило одужання пацієнтів з висівкоподібним лишаєм, епідермофітією, мікроспорією, кандидамікозом, стрептостафілодерміями.

  Скачати повний текст

Вперше на штамах мікроорганізмів з природною і набутою стійкістю до антимікробних препаратів визначено ступінь впливу декаметоксину, ципрофлоксацину, офлоксацину, левофлоксацину та визначено їх антимікробні властивості залежно від різних негативних умов. Виявлено залежність досліджуваних препаратів від мікробного навантаження, вмісту білків, різного pH поживного середовища. Наведено дані про вплив антимікробних засобів на адгезивну здатність збудників бактеріальних інфекцій. Експериментально вивчено особливості формування резистентності мікроорганізмів за дії антисептиків і фторхінолонів. Вивчено вплив поєднаного застосування декаметоксину в комбінації з ципрофлоксацином в організмі тварин з гострою стафілококовою інфекцією. Доведено синергійну дію суббактеріостатичних доз декаметоксину та ципрофлоксацину.

  Скачати повний текст

Висвітлено проблему пошуку нових протимікробних сполук у рядах метинових похідних хінолінію. Проаналізовано протимікробну активність і ступінь впливу на стійкі до хіміотерапевтичних засобів форми збудників інфекційних і гнійно-запальних захворювань 92 нових хімічних сполук. Вивчено швидкість формування стійких варіантів метинхінолінів до грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Досліджено токсичність, ефекти кумуляції, подразнювальну й алергізувальну дії найбільш активних сполук. Розроблено математичну модель скринінгу біологічно активних речовин. За допомогою обчислювального експерименту здійснено прогноз активності/неактивності у рядах похідних хінолінію.

  Скачати повний текст

Теоретично обгрунтовано та розроблено оптимальний склад, а також раціональну технологію виготовлення комбінованої мазі гексафен, що містить антисептики гексаметиленетрамін, фенілсаліцилат і репарант тіотриазолін, та використовується для лікування ран у другій та третій фазах ранового процесу внаслідок реалізації антисептичних властивостей цих речовин залежно від pH рани. Розроблено методики ідентифікації та кількісного визначення діючих речовин у препараті. Установлено оптимальні умови зберігання та підібрано раціональну упаковку мазі, що забезпечує стабільність препарату потягом двох років. На підставі результатів експериментальних досліджень доведено високу специфічну фармакологічну та мікробіологічну активність мазі для лікування ран у другій і третій фазах ранового процесу.

  Скачати повний текст

Визначено вплив фармацевтичних факторів на фізико-хімічні властивості лікарських засобів, їх стабільність і термін зберігання. Доведено специфічну активність, нешкідливість опрацьованих лікарських засобів і встановлено відповідність їх вимогам Державної Фармакопеї України за показником "мікробіологічна частота". На опрацьовані лікарські засоби розроблено проекти аналітичної нормативної документації.

  Скачати повний текст

Досліджено антимікробну здатність кислих амінокислот з глюкогенними властивостями. Доведено, що рацемати та стереохімічні D-ізомери аспарагінової та глютамінової амінокислот відрізняються широким спектром помірно вираженої мікробоцидної активності щодо чутливих та антибіотикостійких штамів грампозитивних бактерій. Розроблено новий антисептик "Аспарцид", який відрізняється значною лікувально-профілактичною активністю у разі експериментальної локалізованої та генералізованої інфекції, яка етіологічно відтворена грампозитивними та грамнегативними мікроорганізмами з вираженими піогенними властивостями.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено створенню нових антимікробних лікарських засобів та антимікробних хірургічних шовних і перев'язувальних матеріалів, а також клініко-експериментальній оцінці їх профілактичної та лікувальної ефективності. В дисертації наведено властивості нових протимікробних засобів амосепту, декасану, десептолу, офтадеку, палідеку, їх фізико-хімічні характеристики, хімічну стабільність в процесі тривалого зберігання. В експериментах на моделях гнійно-запальних захворювань доведено високу лікувальну ефективність створених антисептичних лікарських препаратів. Досліджено знезаражуючі властивості розчинів декаметоксину, а також вплив фізичних і клінічних способів знезараження на оптичні властивості полімерних метеріалів,що використовуються в офтальмології для корекції зору. Створені лікарські засоби і антимікробні матеріали впроваджено у промислове виробництво і медичну практику.

  Скачати повний текст

Проведено порівняльний аналіз впливу протитуберкульозних препаратів (канаміцину, рифампіцину, рифабутину, офлоксацину, ізоніазиду) на імунну систему експериментальних тварин (морських свинок, щурів) і людей з інфільтративною формою туберкульозу. Проведено імунологічні тести: визначення рівнів люмінолзалежної хемілюмінесценції, B- і T-лімфоцитів, CD-маркерів. Показано, що у експериментальних тварин найменший пригнічувальний влив на імунітет здійснюють рифабутин і офлоксацин. На підставі даних, одержаних завдяки здійсненим клінічним дослідженням на людях, хворих на інфільтративну форму туберкульозу підтверджено результати, одержані у дослідах на тваринах. Проведено експериментальні дослідження на морських свинках, яким було введено комбінації зазначених препаратів, і показано, що імунотропна активність наявна у разі застосування ізоніазиду з офлоксацином та рифабутином. Зроблено висновок, що використання даних препаратів під час лікування хворих на туберкульоз легенів сприяє збереженю імунних властивостей організму людей і тварин.

  Скачати повний текст

Досліджено мікробіологічні властивості трьох нітронів арилхінолілів і мазей з декаміном, декаметоксином, етонієм, мірамістином. Встановлено, що протимікробна дія антисептичних препаратів залежить від несприятиливих фізичних, хімічних, біологічних умов. Виявлено особливості формування резистентних варіантів стафілококів та ешерихій. Розроблено методики якісного та кількісного визначення стабільності та складових компонентів мазі "Палісепт". В експерименті та клініці встановлено особливості перебігу стафілококових уражень шкіри після місцевих аплікацій палісепту. Доведено доцільність клінічного застосування антисептичного засобу "Палісепт" під час мікробних уражень шкіри.

  Скачати повний текст

Проведено скринінг та досліджено перспективні протимікробні гетероциклічні похідні хінолінію, що вміщують активні фрагменти аміноцукрів. Визначено й охарактеризовано патогени біотопу бронхолегеневої системи у хворих на обструктивний бронхіт (ОБ). Досліджено рівні протимікробної активності та вплив музейних і клінічних штамів мікроорганізмів IV, V, XVII - XX груп похідних аміноцукрохінолінію. Доведено наявність впливу певних досліджених сполук на базові фактори хвороботворності клінічно значущих патогенів, що вегетують в біотопі дихальних шляхів. Визначено їх протиадгезивну, антилізоцимну та протиімуноглобулінову активність, спроможність елімінувати плазміди ентеропатогенності й антибіотикорезистентності, а також запобігати мікмікробній передачі R-плазмід у процесі кон'югації. Вивчено гостру та хронічну токсичність, кумулятивні ефекти й алергізувальні / десенсибілізувальні властивості хінолінієвих сполук.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі пошуку нових протимікробних сполук в рядах азот- і залізовміщуючих гетероциклічних органічних речовин. Досліджено рівні протимікробної активності та спектр впливу щодо стійких до антибіотиків 96 речовин нового синтезу (36 похідних хіноліну та 60 фероценів). За допомогою обчислювального експерименту, розроблених алгоритмів і програм виявлено зв'язки "хімічна структура - протимікробна дія" у рядах хіноліну та визначено подальші шляхи синтезу сполук із заданими властивостями. Вивчено токсичність, ефекти кумуляції, подразнюючу та сенсибілізуючу дії деяких похідних хіноліну та фероцену. Визначено перспективу розробки лікувальних і профілактичних засобів проти дифтерії, лістеріозу, рахнельозу та гнійно-запальних захворювань, обумовлених стійкими до хіміотерапевтичних препаратів збудниками. Розроблено живильні середовища для вилучення і культивування аспорогенних анаеробних мікроорганізмів (пептококів і пептострептококів). Розширено показання клінічного застосування декаметоксину.

  Скачати повний текст

Серед сполук нового синтезу у рядах похідних четвертинних солей акридину та фенантридину виявлено речовини з високим рівнем і перспективним спектром протимікробної активності у відношенні, головним чином, грампозитивних клінічно значимих бактерій та грибів роду Candida, прийнятними параметрами токсичності та низькими показниками швидкості формування резистентних форм мікроорганізмів. Визначено здатність обраних речовин впливати на процеси формування хромосомної резистентності до антибіотиків, елімінації епісомних генетичних детермінант та їх фагову трансдукцію, що відображає певні закономірності впливу на адаптаційний потенціал бактерійних популяцій. Знайдено речовини, здатні суттєво уповільнювати процес формування резистентності до аміноглікозидів у культурі E.coli, потенціювати процеси елімінації плазмідних факторів резистентності та пригнічувати їх фагову трансдукцію.

  Скачати повний текст

Досліджено аспект одержання нових біологічно активних речовин протитуберкульозної дії в ряду амідованих похідних 4-гідрокси-2-оксо-1,2,5,6,7,8-гексагідрохінолін-3-карбонових кислот. Розроблено простий метод синтезу вихідних складних ефірів зазначених кислот, який дозволяє одержувати цільові сполуки з замісниками у піридиновій та цикрогексановій частині молекули. З використанням методу дериватографії вивчено термічну поведінку одного з таких продуктів, що дозволило за умов амідування уникати термічного розкладання складноефірного угрупування й утворення небажаних 3H-хінолінів. Синтезовано велику групу анілідів і гетариламідів 4-гідрокси-2-оксо-1,2,5,6,7,8-гекса-гідрохінолін-3-карбонових кислот. Для підтвердження будови синтезованих речовин використано елементний аналіз, спектроскопію ядерно-магнітного резонансу (зокрема, методики гомоядерного ефекту Оверхаузера, двовимірної спектроскопії, гетероядерних багатоквантової та багатозв'язкової кореляцій), мас-спектрометрію, потенціометричне титрування, а також рентгеноструктурний аналіз. Вивчено протитуберкульозну активність всіх синтезованих амідованих похідних 4-гідрокси-2-оксо-1,2,5,6,7,8-гексагідрохінолін-3-карбонових кислот, що дозволило виявити певні закономірності взаємозв'язку структура - антимікобактеріальна дія та рекомендувати для подальшого дослідження за умов in vivo 3-фторанілід 1-ізо-бутил-4-гідрокси-2-оксо-1,2,5,6,7,8-гексагідрохінолін-3-карбонової кислоти як перспективний протитуберкульозний засіб.

  Скачати повний текст

Вивчено реакцію алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну етилйодидом за присутності поташу. Встановлено, що основним продуктом даної реакції незалежно від використаного розчинника є 4-етоксипохідне. Зроблено спробу здійснити N-алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-гідроксихіноліну після блокування 4-гідроксигрупи. Показано низьку ефективність 4-O-ацетильної захисної групи. Доведено, що алкілування 1H-2-оксо-3-карбетокси-4-хлорхіноліну алкілгалогенідами нормальної будови з наступною трансформацією 1-алкіл-4-хлорхінолінів у 4-гідроксипохідні може рекомендуватися як препаративний метод одержання складних ефірів 1-алкіл-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Вивчено декілька варіантів одержання та здійснено синтез фторзаміщених анілідів і бензиламідів 1-R-2-оксо-4-гідроксихінолін-3-карбонових кислот. Структуру одержаних сполук підтверджено даними елементного аналізу та спектрів ПМР, а в окремих випадках - зустрічним синтезом і ренгеноструктурним аналізом. Проведено мікробіологічний скринінг даних речовин.

  Скачати повний текст

Розроблено та вдосконалено методи синтезу та досліджено властивості похідних 1H-індол-2,3-діону та 6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну. Відпрацьовано методи синтезу основних похідних 1H-індол-2,3-діону, 6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну, 7H-бензо[c]-індоло[2,3-b]хіноксаліну та 1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліну. Розроблено зручний та м'який метод аміноетилування 1H-індол-2,3-діону та загальний метод синтезу 6-аміноалкіліндолохіноксалінів, що дозволяє одержувати широкий спектр відповідних похідних з високими виходами. Синтезовано раніше неописані аміноацилгідразони 1H-індол-2,3-діону та 1-(2-діетиламіноетил)-1H-індол-2,3-діону, 6-аміноалкіл-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліни, основні аміди й естери індолохіноксалін-6-ілкарбонових кислот, 7-аміноетил-7H-бензо[c]-індоло[2,3-b]хіноксаліни та 6-аміноетил-1,2,3,4-тетрагідро-6H-індоло[2,3-b]хіноксаліни. Методами спектрофлуориметрії, спектрофотометрії та віскозиметрії вивчено взаємодію синтезованих сполук з ДНК. Вперше встановлено, що аміноацилгідразони 1H-індол-2,3-діону є інтеркаляторами ДНК. Вперше встановлено індукцію інтерферону аміноацилгідразонами 1H-індол-2,3-діону та похідними індолохіноксаліну. Серед похідних індолохіноксаліну виявлено високоефективні низькотоксичні противірусні агенти й індуктори інтерферону.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розроблено технологію <$Egamma>-опромінювання антимікробних препаратів з метою підвищення стабільності під час зберігання. Здійснено вибір <$Egamma>-випромінювача, проведено дослідження технологічних, фізико-хімічних, мікробіологічних і фармакологічних властивостей стрептоміцину сульфату, обробленого <<$Egamma>-опромінюванням за дози 7 Гр. Теоретично й експериментально обгрунтовано потенціювальну здатність <$Egamma>-опромінювання підвищувати бактерицидні властивості даної речовини, подовжувати регламентні терміни її зберігання. З використанням моделі стрептоміцину сульфату досліджено механізм зниження антибактеріальної активності на початкових етапах "старіння". Установлено дозу <$Egamma>-опромінювання - 7 Гр, за якої забезпечуються відповідні відновлювальні фізико-хімічні та біологічні ефекти щодо специфічної активності антибіотика. Розроблено принципову схему технічного комплексу для дозованого <$Egamma>-опромінювання зразків антибіотиків.

  Скачати повний текст

Запропоновані способи одержання і здійснено синтез N-R-амідів 2-гідрокси-4-оксо-4H-піридо[1,2-альфа]піримідин-3-карбонових кислот. Будова доведена елементним аналізом, спектрами ЯМР, хроматомас-спектрометрією, УФ-спектро-фотометрією, а також рентгеноструктурним аналізом. Вивчені діуретичні та противірусні властивості синтезованих речовин, що дозволяє виявити закономірності взаємозв'язку "структура - біологічна дія" та рекомендувати для подальшого дослідження 2-діетиламіноетиламід 2-гідрокси-9-метил-4-оксо-4H-піридо[1,2-альфа]-піримідин-3-карбонової кислоти як перспективний протигерпесний засіб.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено створенню оптимального складу і технології вагінальних супозиторіїв і гелю з метронідазолом і мебетизолом. Досліджені різні групи допоміжних речовин і способи виготовлення вказаних м'яких лікарських форм. Розроблені методики визначення метронідазолу у поєднанні з мебетизолом у супозиторіях, гелях, біологічних рідинах - сироватці крові, вагінальному секреті, слині. Вивчені нешкідливість, специфічна активність розроблених вагінальних супозиторіїв і гелю, а також їх стабільність і протимікробна активність у процесі зберігання. Складені і впроваджені в практику інформаційні листи і рацпропозиції на склад і виготовлення м'яких лікарських форм для комплексної терапії вагінальних інфекційних захворювань.

  Скачати повний текст

Уперше теоретично та експериментально обгрунтовано склад та технологію нового комплексного лікарського препарату з антимікробними та імуномодулюючими властивостями на основі біологічно активних речовин біомаси великої бджолиної вогнівки та лікарської рослинної сировини, а також вивчено фізико-хімічні властивості, якісний склад та кількісний вміст основних діючих біологічно-активних речовин одержаного препарату. Встановлено, що розроблений комплексний препарат "Мелофіт" у визначенні притаманних фармакологічних властивостей поєднує широкий спектр антимікробної активності на грампозитивні та грамнегативні бактерії, мікобактерії туберкульозу та патогенні гриби. Вияви антимікробних властивостей суміщаються з імуностимулюючим впливом на системи неспецифічної резистентності та імунореактивності. Експериментально обгрунтовано доцільність використання комплексного препарату "Мелофіт" як імуномодулятора під час специфічної профілактики туберкульозу вакциною БЦЖ.

  Скачати повний текст