Узагальнено механізми розвитку псоріазу та псоріазу, поєднаного з артеріальною гіпертензією на підставі полісистемного оцінювання гомеостатичної функції організму та стану моніторингових показників обміну речовин і систем їх регуляції з урахуванням провідних факторів ризику. Аналіз та узагальнення результатів стану оксидантно-антиоксидантного й іонного гомеостазу, імунної, нейромедіаторної й ендокринної систем, судинних ендотеліальних факторів забезпечення умов мікроциркуляції крові свідчать про порушення їх кооперативної взаємодії в забезпеченні гомеостатичної функції організму хворих на псоріаз. В основі структурно-метаболічних порушень лежать зниження процесів біоенергетики, інгібування відновлювальних синтезів, продукції макроергічних субстратів, превалювання катаболічних процесів над анаболічними, активація активних форм кисню, порушення ендотеліальної функції. Дані зміни є причиною формування тканинної гіпоксії та розвитку дистрофічних і деструктивних змін з боку шкіри, м'язової та нервової тканин, а також інших органів. Доведено, що патогенетичні особливості розвитку псоріатичного процесу як у разі псоріазу, так і за поєднаного з артеріальною гіпертензією практично не відрізняються між собою.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання вдосконалення лікування хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) з гіпертензивною нефропатією (ГН) та визначено вплив негативних факторів на функцію нирок. Встановлено, що у хворих на ГХ з ГН ступінь гіпертензивного ураження нирок (ГУН) залежить від виразності інсулінорезистентності, дисліпідемії, активації неспецифічного системного запалення та наявності несприятливих показників добового моніторування артеріального тиску (АТ) (висока варіабельність систолічного АТ, порушення добового ритму за типом "non-dipper", високі абсолютні значення систолічного та діастолічного АТ). Доведено, що антигіпертензивна терапія (АГТ) лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом супроводжується нефропротекторним ефектом - достовірним збільшенням швидкості клубочкової фільтрації та зменшенням мікроальбумінурії; нефропротекторна дія препаратів більш виражена у хворих з добовим профілем "non-dipper", ніж у пацієнтів з добовим профілем "dipper"; лозартан та периндоприл зменшують активність неспецифічного системного запалення у хворих на ГХ з ГН, в процесі терапії лерканідипіном зафіксована тенденція до його зменшення; АГТ лозартаном, лерканідипіном та периндоприлом сприяє підвищенню чутливості тканин до інсуліну у хворих на ГХ з ГУН.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено алгоритм побудови переваго-зважувального інструменту оцінки HRQL на основі моделі подвійних рандомізованих ефектів (FGLM-оцінщик). Обгрунтовано методику профільного аналізу динаміки якості життя (ЯЖ), клінічних параметрів хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) впродовж лікування за умов стаціонару залежно від схем лікування й інших медико-біологічних чинників. Визначено робастність фармакоекономічної ефективності (ФЕ) висновків до спектру реальних ситуацій за методами реплікацій Монте-Карло та Феллера.

  Скачати повний текст

На підставі результатів кристалографічних, технологічних, біофармацевтичних і фармакологічних досліджень розроблено склади та раціональну технологію таблеток. Опрацьовано методики якісного та кількісного визначення діючих речовин в препаратах. Вивчено фізико-хімічні властивості досліджуваних таблеток і визначено умови та термін зберігання. Проведено експериментальне вивчення мікробіологічної чистоти та фармакологічної дії препарату.

  Скачати повний текст

Досліджено сучасний стан і проблеми організації лікарського забезпечення хворих на есенціальну гіпертензію в Україні та світі. Проведено маркетингові дослідження вітчизняного фармацевтичного ринку лікарського забезпечення (ЛЗ) антигіпертензивної дії. Проаналізовано фактичний стан лікарського забезпечення хворих на есенціальну гіпертензію в Україні за даними історій хвороб пацієнтів. Проведено фармакоекономічне оцінювання основних груп антигіпертензивних ЛЗ, що застосовувались у фармакотерапії хворих на есенціальну гіпертензію. Обгрунтовано раціональні переліки препаратів для стаціонарного лікування хворих на есенціальну гіпертензію, опрацьовано варіанти поєднання ЛЗ з урахуванням потреб і витрат на закупівлю.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу низького додаткового кардіоваскулярного ризику спостерігаються зміни тромбоцитарного гемостазу, ліпідного обміну, клубочкової фільтрації, центральної та внутрішньосерцевої гемодинаміки, що свідчить про розвиток субклінічного ураження органів-мішеней: серця, нирок, головного мозку, судин. Встановлено фактори ризику серцево-судинних ускладнень впродовж 5-ти років у хворих на гіпертонічну хворобу низького додаткового ризику. Критерії несприятливого перебігу захворювання за шкалою SCORE у хворих на гіпертонічну хворобу низького додаткового ризику доповнено власними - величиною кінцево-систолічного об'єму, швидкістю кровотоку у середній мозковій артерії, ступенем адреналін індукованої агрегації тромбоцитів. Встановлено наявність дезагрегатності дії бісопрололу. Доведено, що застосування бісопрололу у хворих на гіпертонічну хворобу має переваги перед застосуванням епросартану, оскільки забезпечує кращий контроль за частотою серцевих скорочень та ефективніше пригнічує адреналін-індуковану агрегацію тромбоцитів.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у процесі старіння дванадцятипала кишка зазнає наступних перетворень: зменшується товщина слизової, м'язової оболонок, довжина ворсинок, висота покривних епітеліоцитів. Порушень структурного гомеостазу досліджуваного органа не виявлено, що підтверджувалося стабільністю підслизово-слизового, підслизово-м'язового, м'язово-слизового індексів, а також ядерно-цитоплазматичними відношеннями в епітеліоцитах. Вікові зміни артерій дванадцятипалої кишки характеризуються потовщенням стінки, звуженням просвіту, зниженням висоти ендотеліоцитів, зменшенням діаметра їх ядер та індексу Керногана та домінують в артеріях дрібного калібру. З віком зменшуються діаметри артеріол, прекапілярів, капілярів і розширюються посткапіляри та венули. Пострезекційна артеріальна легенева гіпертензія призводить до вираженого ремоделювання стінки дванадцятипалої кишки й її судинного русла з порушенням структурного гомеостазу досліджуваного органа на всіх рівнях його організації, що підтверджується суттєвими змінами співвідношень між просторовими характеристиками оболонок стінки дванадцятипалої кишки, а також між розмірами цитоплазми й ядер епітеліоцитів та ендотеліоцитів, зростанням відносних об'ємів ураження цих клітин. Найвираженіші структурні зміни виявлялися у тварин старшої вікової групи з ознаками серцевої декомпенсації.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено особливості ультраструктурних змін у капілярах міокарда лівого шлуночка серця щурів з спонтанною артеріальною й артеріальною гіпертензією, що розвинулась на фоні вродженого гіпотиреозу в віковому аспекті. Вперше проведено порівняльний ультраструктурний аналіз характеру та спрямованості змін у цих капілярах щурів у динаміці розитку зазначених захворювань. Встановлено доцільність використання препарату метаболічної дії тіотриазоліну в комплексі з гіпотензивним препаратом біпрололом під час лікування спадково індукованої стресом артеріальної гіпертензії. Розроблено теоретичне підгрунтя та висвітлено відновлювальний ефект у структурній організації кровоносних капілярів міокарда з одночасним застосуванням L-тироксину з кальцитоніном у замісній терапії вродженого гіпотиреозу.

  Скачати повний текст

Доведено доцільність проведення скринінгового обстеження на тиреотропний гормон у жінок з метаболічним синдромом у віковій категорії старше 50-ти років з метою виявлення гіпофункції щитоподібної залози. Досліджено можливість оптимізації гіполіпідемічної терапії, що дозволяє досягти цільових рівнів атерогених ліпідів крові: загального холестерину та холестерину ліпопротеїди низької щільності без підвищення дози статинів, а також шляхи подолання інсулінорезистентності у жінок з метаболічним синдромом і субклінічним гіпотиреозом, за допомогою використання комбінованої терапії, а саме додаткового призначення патогенетично обгрунтованої замісної гормональної терапії зі статинами.

  Скачати повний текст

Одержано дані щодо розподілу частот генотипів генів рецепторів АТІР (поліморфний маркер А1166С) у хворих на гіпертонічну дисциркуляторну енцефалопатію (ГДЕ) - жителів Полтавщини. Доведено взаємозв'язок генотипів рецепторів АТІР з сімейним анамнезом щодо інсульту та АГ, факторами ризику розвитку ГДЕ (гіперліпідемія, ожиріння, паління). Уточнено вплив поліморфізму генів рецепторів АТІР на клінічний перебіг ГДЕ. Встановлено залежність клінічного ефекту кандесартану в комплексній терапії хворих на ГДЕ II стадії від структури гена рецептора АТІР. На підставі аналізу даних епідеміологічного обстеження, вивченого взаємозв'язку між генотипами генів рецепторів АТІР та розвитком і перебігом ГДЕ, запропоновано визначення у пацієнтів наявності поліморфних варіантів А1166С гена рецептора АТІР з метою прогнозування розвитку АГ та ГДЕ, формування групи ризику для профілактики виникнення ускладнень і вибору гіпотензивної терапії.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне порівняльне вивчення ряду клініко-лабораторних та інструментальних показників і визначено інформативність доступних за умов сільської лікарської амбулаторії методів обстеження хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) жителів села для оцінки сумарного серцево-судинного ризику. Проведено оцінювання способу життя й його якості в пацієнтів з АГ, встановлено недостатній рівень контролю АГ і прихильності до лікування серед жителів села. Пріоритетним є впровадження в практику сільської сімейної медицини анкетування для оцінки способу й якості життя. Вивчено значення окремих генетичних маркерів у появі схильності до виникнення та перебігу АГ. Відзначено порівняльне вивчення комбінованого лікування АГ з включенням оригінальних препаратів і доступних вітчизняних аналогів і можливості з їх допомогою проведення ефективного контролю керованих факторів ризику.

  Скачати повний текст

Вперше визначено, що у хворих на коморбідну з остеоартрозом (OA) артеріальну гіпертензію (АГ) спостерігалися три типи ортостатичних реакцій (OP) систолічного артеріального тиску (CAT) і діагностичного артеріального тиску (ДАТ) за переважання гіпертензивного та три типи добового профілю (ДП) CAT з переважанням non-dipper, чотири типи ДП ДАТ з переважанням dipper. Доведено, що коморбідна з OA АГ у порівнянні з ізольованою, незалежно від типів ОР і ДП АТ, характеризувалася більшими частотами виникнення більш важких ступенів і стадій АГ та серцевої недостатності (СН). Вперше встановлено, що коморбідність АГ з OA не впливала на вихідні показники варіабельності серцевого ритму (ВСР), але за цього порушувала реакції на ортостаз. Вперше продемонстровано, що адекватний контроль АТ забезпечує поліпшення показників ВСР у хворих з різними типами ОР і ДП АТ з відновленням правильних реакцій на ортостаз. Вперше вивчено міграцію OP АТ у хворих на коморбідну з OA АГ на етапах терапії та встановлено, що міграція CAT у більшій мірі відбувалася в гіпертензивний тип, ДАТ - в гіпотензивний. Показано, що хворим з гіпотензивною й ізотензивною OP, dipper і night-peaker ДП CAT і night-peaker ДП ДАТ - необхідна більш інтенсивна антигіпертензивна терапія.

  Скачати повний текст

Обстежено 120 осіб із гіпертонічною хворобою (ГХ) II стадії й екстрасистолією та 30 осіб із ГХ II стадії без ознак екстрасистолії. Виявлено, що незалежними клініко-інструментальними предикторами розвитку суправентрикулярної екстрасистолії (СЕ) у хворих із ГХ II ст. є гіпертригліцеридемія, збільшення індексу атерогенності, збільшення лівого передсердя та наявність діастолічної дисфункції міокарда; шлуночкової екстрасистолії (ШЕ) - збільшення індексу міокарда лівого шлуночка (ІММЛШ), відносної товщини плечової артерії (ВТПА), наявність епізодів ішемії міокарда (ІМ) чи/або верифікованої ішемічної хвороби серця (ІХС), зниження рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХЛ ЛПВЩ), збільшення рівня систолічного артеріального тиску добового (САТдоб) і пульсового артеріального тиску добового (ПАТдоб); комбінованої екстрасистолії (КЕ) - гіпертригліцеридемія, збільшення індексу атерогенності, збільшення ІММЛШ чи/або індексу Соколова-Лайона, наявність епізодів ІМ, похилий чи старечий вік. Позитивний антиаритмічний ефект бісопрололу проявлявся в пацієнтів із ГХ II стадії, у більшій мірі, за ШЕ, а соталолу - за СЕ і КЕ.

  Скачати повний текст

Показано, що підвищення рівня активної форми ТФР-beta1 у пацієнтів, які страждають на артеріальну гіпертензію (АГ), асоціюється з більшою виразністю гіпертрофії міокарду, діастолічної дисфункції лівого шлуночку (ЛШ) та серцевої недостатності (СН). Виявлено, що підвищена активність ТФР-beta1 у хворих на АГ з наявністю ремоделювання серця супроводжується додатковим зростанням рівнів інтерлейкін (ІЛ)-1beta ІЛ-4 і ФНП-alpha. Продемонстровано ефективність включення ліпофлавону в комплекс лікування пацієнтів, які страждають на АГ з хронічною СН, у вигляді покращання діастолічної функції серця та зменшення проявів СН.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено, що група хворих на гіпертонічну хворобу, асоційовану з патологією екстракраніальних артерій, характеризується вірогідно більш високим рівнем гомоцистеїну та збільшенням атерогенного потенціалу плазми крові у порівнянні з хворими на гіпертонічну хворобу ІІ ст. Доведено, що у хворих на гіпертонічну хворобу, асоційовану з патологією екстракраніальних артерій, гіпергомоцистеїнемія відіграє важливу роль у процесах васкулярного ремоделювання та призводить до вірогідного зниження об'ємної швидкості мозкового кровотоку порівняно з практично здоровими особами та хворими на гіпертонічну хворобу ІІ ст. Відзначено, що призначення комбінованої протигіпертензивної та гіполіпідемічної терапії окрім наявності адекватного гіпотензивного ефекту є високоефективним способом корекції гіпергомоцистеїнемії та дисліпідемії, а також об'ємної швидкості мозкового кровотоку переважно у хворих на гіпертонічну хворобу, асоційовану з оклюзійно-стенотичними ураженнями екстракраніального відділу брахіоцефальних артерій.

  Скачати повний текст

Встановлено, що у щурів із артеріальною гіпертензією (АГ) перші ознаки ураження нирок з'являються у віком 7-ми діб і полягають у початкових явищах ремоделювання гломерулярних капілярів. В міру зростання тривалості експерименту до 1,5 місяців у щурів лінії спадкова індукована стресом АГ(СІС) у фільтраційному апараті нефрону зростають морфологічні зміни, які відображають дистрофічно-деструктивні процеси подоцитарного компоненту, які в окремих випадках набувають незворотного характеру. Вперше у щурів лінії СІСАГ виявлено епітеліальні периполярні клітини ниркового клубочка та наведено їх ультраструктурну будову. Констатовано, що на пізніх строках впливу спадкової артеріальної гіпертензії (САГ) відбувається зниження активності юкстагломерулярних клітин, що підтверджується зменшенням їх гранулярності. Імуногістохімічно й електронно-мікроскопічно досліджено апоптозну активність клітин нефрону у щурів із САГ у різні вікові терміни. Запропоновано теоретичні основи доцільності застосування біпрололу та тіотриазоліну в фармакологічній корекції АГ з метою попередження структурних змін в нирках у шурів лінії СІСАГ. Встановлено, що застосування beta-адреноблокатора біпрололу не попереджує формування морфологічних змін в нирках. Морфологічно аргументовано доцільність застосування тіотриазоліну у комплексній фармакологічній корекції гіпертензивної нефропатії.

  Скачати повний текст

Доведено важливу роль розвитку ендогенної інтоксикації, імунорегуляторного дисбалансу за рахунок підвищення рівня прозапальних цитокінів і відсутності оптимального пригнічення протизапальних цитокінів, що пов'язане, перш за все, з їх недостатньою концентрацією. Одночасно визначено активацію Т-клітинного каскаду, що обумовлює підвищення продукції органоспецифічних аутоантитіл і є індуктором формування ускладнень. З'ясовано наявність у хворих змін характеристики комплексу інтима-медіа, що можна розглядати як передумову виникнення атеросклеротичного процесу. Під час проведення манжеткової проби визначено негативні показники: збільшення кількості та величини петехій на шкірі передпліччя, що вказувало на зниження резистентності судинної стінки внаслідок запалення.

  Скачати повний текст

Встановлено, що в патогенезі розвитку артеріальної гіпертензії у разі бронхіальної астми значне місце посідають порушення обміну кальцію. Доведено, що рівень іонізованого кальцію в крові зростає у разі бронхіальної астми III та IV ступенів важкості, за неконтрольованого її перебігу, легеневої недостатності, а також у разі поєднання бронхіальної астми з артеріальною гіпертензією. Встановлено, що за гормональнозалежної бронхіальної астми зростає концентрація паратгормону та знижується вміст кортизолу у крові незалежно від рівня артеріального тиску. Доведено, що включення до комплексної терапії бронхіальної астми в поєднанні з артеріальною гіпертензією антагоніста кальцію дилтіазему супроводжується нормалізацією рівня іонізованого кальцію у крові, стійким гіпертензивним ефектом, позитивним впливом на функцію зовнішнього дихання, наявністю контролю над перебігом бронхіальної астми.

  Скачати повний текст

Проведено оцінювання особливостей гемодинаміки, типів діастолічної функції та ремоделювання лівого шлуночка у хворих на артеріальну гіпертензію й артеріальну гіпертензію, поєднану з хронічним гепатитом. Експериментально виявлено різноманітні порушення в системі резистентності еритроцитів у гіпертензивних щурів у порівнянні з нормотензивними. Проведено оцінювання ефективності комплексного лікування з застосуванням метоболічної терапії. Зроблено висновок про доцільність включення тіотриазоліну в схеми лікування досліджених хвороб.

  Скачати повний текст

Наведено нове розв'язання задачі, пов'язаної з оптимізацією діагностики артеріальної гіпертензії (АГ) й інтерпретації змін показників внутрішньосерцевої гемодинаміки у хворих з синдромом обструктивного апное-гіпопное сну (СОАГС) та у разі його сполучення з хронічним обструктивним захворюванням легень (ХОЗЛ) на основі комплексного вивчення показників артеріального тиску (АТ) та ехокардіографічних показників. Визначено зв'язки між станом серцево-судинної системи, порушеннями дихання уві сні та показниками функції зовнішнього дихання. Проведено аналіз клінічного й інструментального обстеження 104-х хворих (50-ти хворих з СОАГС і 54-х хворих з сполученою патологією СОАГС та ХОЗЛ - перехресним синдромом (ПС)) та 10-ти практично здорових осіб. Встановлено, що у пацієнтів з СОАГС частіше виявляється АГ, концентрична гіпертрофія лівого шлуночка (ЛШ), діастолічна дисфункція ЛШ і систолічна легенева гіпертензія у порівнянні з групою контролю, зокрема, у хворих з ПС, АГ та легенева гіпертензія виявлялися достовірно частіше, ніж у здорових осіб та пацієнтів з СОАГС.

  Скачати повний текст