Вперше вивчено динаміку розповсюдженості артеріальної гіпертензії (АГ) та основних чинників ризику в неорганізованій сільській популяції протягом 10-річного періоду. Досліджено розповсюдженість АГ у селі, її чинників ризику серед чоловіків та жінок залежно від соціальної та професійної орієнтації обстежених. Встановлено розповсюдженість поведінкових чинників ризику АГ у селі не лише окремо, але і у різних комбінаціях серед сільських чоловіків та жінок. Визначено рівень фізичної активності сільської популяції України залежно від віку, рівня освіти, сімейного стану та наявності АГ. Використано під час вивчення звички вживання алкоголю серед сільських жителів частотно-кількісний критерій, що характеризує інтенсивність вживання алкогольних напоїв та регіональні особливості звички поведінки. Висвітлено обтяжену спадковість серцево-судинних захворювань за батьківською та материнською лініями й особливості взаємозв'язку АГ з основними чинниками ризику в сільських пробандів з обтяженою спадковістю. Наведено порівняльну характеристику серед сільських жителів електрокардіографічних змін в осіб з нормальним та підвищеним артеріальним тиском. Виявлено кореляційну залежність між ішемічними змінами на електрокардіографію та чинниками ризику. Досліджено рівень ліпідів у сироватці крові серед сільських чоловіків та жінок залежно від наявності АГ у різних статево-вікових групах. Встановлено відносний ризик розвитку АГ в осіб з надлишковою масою тіла, гіперхолестеринемією та гіпертригліцеридемією. Визначено рівень смертності у сільській популяції України за 3-річний період у розрахунку на 1000 людино/років з урахуванням АГ та чинників ризику. Проведено порівняльну характеристику смертності сільського населення залежно від здійснених заходів щодо первинної та вторинної профілактики АГ.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

За результатами комплексних досліджень установлено більш високий ступінь кореляції середньодобової частоти серцевих скорочень (ЧСС) з "офісним" і середнім добовим артеріальним тиском (АТ) у порівнянні з "офісною" ЧСС. Доведено, що середня добова ЧСС асоційована з факторами ризику АГ: віком більше 40-ка років; чоловічою статтю; рівнем АТ більше 140/90 мм.рт.ст.; гіпертрофією лівого шлуночка (ЛШ); симпатикотонією (LF/HF більше 1,9). Визначено вплив ЧСС на клініко-гемодинамічні характеристики АГ, що дало підставу для його використання як критерія у комплексній оцінці захворювання. Установлено, що зниження АТ у разі стандартної двокомпонентної антигіпертензивної терапії еналаприла малеатом (10 мг/добу) і гідрохлортіазидом (25 мг/добу) пов'язано з діапазоном середньої добової ЧСС та співвідноситься з наступними факторами, зазначеними в порядку зменшення їх значимості: рівнем АТ (ступенем артеріальної гіпертензії, типом симпато-вагального балансу та типом геометрії ЛШ. Науково обгрунтовано можливість прогнозування вірогідності (завдяки розробленій математичній моделі) нормалізації АТ у разі стандартної двокомпонентної антигіпертензивної терапії з урахуванням факторів ризику та середньої добової ЧСС. Виявлено більше зниження АТ за умов трикомпонентної антигіпертензивної терапії еналаприла малеатом (10 мг/добу), гідрохлортіазидом (25 мг/добу) та верапамілом (240 мг/добу) у порівнянні з двокомпонентною терапією еналаприла малеатом (20 мг/добу) і гідрохлортіазидом (50 мг/добу) у хворих, в яких імовірність нормалізації АТ за стандартної терапії менша, ніж 70 %.

  Скачати повний текст

Виявлено чотири типи геометрії лівого шлуночка: нормальну геометрію, концентричне ремоделювання, концентричну гіпертрофію та ексцентричну гіпертрофію.

  Скачати повний текст

Описано добові та міжсезонні особливості коливання показників про- й антиоксидантної ланок, протеолізу та фібринолізу у хворих на остеоартроз (ОА). Розвиток ОА характеризується втратою циркадіанної періодичності та реорганізацією 24-годинного рівня біохімічних показників; максимальні зміни співпадають за часом з маніфестацією клінічної симптоматики та визначається у першій половині ночі (22.00 - 2.00). Описано особливості добової динаміки зазначених факторів залежно від характеру захворювання (профілів вмісту відновленого глутадіону, активності каталази та малонового альдегіду з інверсними за первинним остеоартрозом (ПОА) та вторинним остеоартрозом (ВОА), тривалості (ОА до 1-го року характеризується суттєвим пригніченням системи антиоксидантного захисту (АОЗ) і гіперактивацією вільнорадикальної модифікації макромолекул, клінічних особливостей (за синовіїту значно вищі середньодобові рівні активності протеолітичної та вільнорадикальної деструкції протеїнів без додаткового порушення характеру часової організації) та наявності супутньої патології серцево-судинної системи (некорегована артеріальна гіпертензія за ОА призводить до ампліфікації дефіциту АОЗ, пригнічення сумарної фібринолітичної активності та ферментативної протеолітичної активності о 6.00). Наявність зазначених добових коливань параметрів, а також інверсність профілів біохімічних показників за ОА у порівнянні з такими здорових осіб визначає оптимальний час для оцінки вираженості деструктивних процесів і можливості біохімічного диференціювання ПОА і ВОА. Запропоновано враховувати добові коливання біохімічно-молекулярних факторів у разі планування наукових досліджень з метою з'ясування патогенезу ОА та дослідження терапевтичного потенціалу нових груп ліків. Ефективність стандартного лікування стосовно порушень спектру біохімічних показників за ОА у денний час позитивна, проте, недостатня у час їх максимальної вираженості - нічні години. Комплексне курсове застосування мелатонії (МТ) призводить до рівномірної регресії патологічних змін вмісту/активності досліджених параметрів вдень і вночі, а також до суттєвого покращання суб'єктивної симптоматики. Виявлено протекторний вплив МТ на стабілізацію рівнів артеріального тиску у хворих з поєднанням ОА і АГ за умов проведення терапії нестероїдними протизапальними препаратами. Досліджено вплив МТ на біохімічні показники та морфологічний стан тканин синовіально-хрящового комплексу, інтенсивність процесів програмованої клітинної загибелі за експериментального остеоартрозу, виявлено хондропротекторні властивості, зумовлені антиоксидантним потенціалом засобу.

  Скачати повний текст

Удосконалено існуючі методи інтерпретації результатів добового моніторування артеріального тиску (АТ) й установлено хронобіологічні та клініко-генетичні детермінанти формування гіпертрофії міокарда, ремоделювання лівого шлуночка (ЛШ) й ефективності антигіпертензивної терапії. Визначено хронобіологічні підходи до діагностики та лікування гіпертонічної хвороби (ГХ). Створено технологію постановки ступеня артеріальної гіпертензії (АГ) за результатами добового моніторування АТ. Розроблено спосіб аналізу варіабельності АТ на підставі динамічних характеристик короткострокових коливань. Виявлено високу частоту появи та різноманіття порушень хронобіологічної структури АТ. Установлено прогностично несприятливі варіанти хронобіологічних порушень АТ. Показано переваги хронотерапевтичного підходу до призначення антигіпертензивних препаратів і необхідність корекції хронобіологічних порушень АТ для оптимізації лікування з метою досягнення цільового рівня АТ й ефективної органопротекції. Виявлено розбіжності у реалізації негативного впливу АТ на прогресування гіпертрофії ЛШ залежно від поліморфізму гена ангіотензинперетворюючого фермента (АПФ). Генотип DD гена АПФ і генотип CC гена рецепторів першого типу до ангіотензину II впливає на гіпотензивну й органопротекторну ефективність антигіпертензивної терапії.

  Скачати повний текст

Вивчено функціональний стан ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ), ускладнену та неускладнену хронічною серцевою недостатністю (ХСН), на тлі різних схем терапії; розроблено показання для призначення агнтагоністів альдостерону під час лікування цієї категорії хворих. На підставі комплексного клініко-експериментального дослідження встановлено наявність гіперактивації РААС в хворих на АГ II - III ступеня. Встановлено, що вираженість цих змін більш значна в пацієнтів з АГ III ступеня, а також в осіб з супутньою ХСН. Проведене дослідження дозволило показати зміну активності РААС на тлі різних схем антигіпертензивної терапії. Доведено, що призначення інгібітора ангіотензинперетворювального фермента (АПФ) або бета-адреноблокатора пацієнтам з АГ II ступеня призводить до задовільного пригнічення активності РААС (активність реніну плазми достовірно зменшувалась на тлі застосування інгібітора АПФ, рівні ангіотензину II та альдостерону плазми крові значно знижувались та практично досягали нормальних величин). Зазначено, що прийом діуретика призводить до підвищення активності альдостеронової системи в хворих на АГ. Визначено категорії хворих на АГ, які потребують корекції стану альдостеронової системи: пацієнти з АГ III ступеня (особливо на тлі застосування діуретиків), хворі на супутню ХСН. Показано, що адекватна корекція стану альдостеронової системи досягається шляхом застосування антагоніста альдостерону спіронолактону - по 25 мг щодня вранці.

  Скачати повний текст

Установлено, що швидкість погіршення ниркової гемодинаміки та функції нирок у хворих на гіпертонічну хворобу (ГХ) вірогідно вища, ніж у практично здорових людей, а саме: зниження швидкості клубочкової фільтрації (ШКФ) протягом 11-ти років удвічі, а підвищення опору судин нирок - у 1,5 раза більш суттєве, ніж взаємопов'язані з віком зміни у практично здорових людей. Показано, що у хворих з несприятливими показниками добового моніторування артеріального тиску (АТ) (порушення добового ритму, висока варіабельність) погіршення функції нирок за попередні 11 років було більш значним, що мало прояв у суттєвому зниженні ефективності ниркового плазмотоку (ЕНП) та ШКФ у хворих з порушеним добовим ритмом систолічного артеріального тиску (САТ) або високими аболютними значеннями САТ у денний час. Одержано дані щодо наявності факторів, які підвищують сумарний ризик ускладнень - гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), мікроальбумінурії (МА), ожиріння, перенесеного інфаркту міокарда (ІМ) - асоціюються з погіршенням функціонального стану нирок у хворих на ГХ. Зниження ниркового плазмотоку, ШКФ і часу напіввиведення ізотопу у хворих за наявності зазначених факторів вірогідно більше, ніж за їх відсутності. Для чоловіків характерна більш суттєва негативна динаміка ниркового плазмотоку, фільтраційної фракції і опору судин нирок у порівнянні з жінками. Виявлено, що найбільш важливими факторами, які сприяють розвитку хронічної ниркової недостатності, є рівень ШКФ, величина САТ, а також величина опору судин нирок. На підставі результатів дослідження показано, що лікування карведілолом неоднаково впливає на функцію нирок, а саме: воно сприяє нормалізації плазмотоку, клубочкової фільтрації, опору судин нирок у хворих зі зниженою функцією нирок і не впливає на ці параметри у хворих з їх нормальною функцією.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Удосконалено діагностику функціонального стану ендотелію, базуючись на результатах вивчення вазоділататорних і вазоконстрикторних чинників регуляції судинного ендотелію (ендотелійзалежної та ендотелійнезалежної вазодилатації, ендотеліальної та індуцибельної NO-синтази, метаболітів оксиду азоту й ендотелін-1), ступеня активності антиоксидантної системи для патогенетичного обгрунтування лікування хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з супутнім ожирінням. За результатами обстеження 25-ти хворих на АГ з супутнім ожирінням виявлено ендотеліальну дисфункцію у 86 % випадків, яка супроводжується судинним ремоделюванням (збільшенням товщини комплексу інтіма-медіа, зменшенням діаметра судин, порушенням енделій опосередкованої вазодилатації), дисбалансом у системі оксиду азоту, оксидантним стресом. Установлено, що порушення у системі, що регулює наявність в організмі людини оксиду азоту, притаманні хворим на АГ з супутнім ожирінням, характеризуються зниженням у крові рівня чинників, що відображають стан ендотелійзалежного компоненту підтримки гомеостазу та надмірною їх концентрацією. Ця гетерогенність змін у системі NO асоціюється з розвитком оксидантного стресу та підвищенням рівня вазоконстриктору ендотеліну-1. За результатами дослідження запропоновано практичні рекомендації для впровадження у відділеннях терапевтичного та кардіологічного профілю.

  Скачати повний текст

Встановлено, що на тлі лікуванням хворих на гіпертонічну хворобу з різним рівнем підвищення маси тіла комбінація лацидипіну з кандесартаном має перевагу в порівнянні з комбінаціями бісопрололу з індапамідом і фозіноприлу з гідрохлортіазидом стосовно корекції порушень вазоактивного пулу оксиду азоту на підставі підвищення активності e-NOS, протягом всього часу лікування, так і ефективності антиоксидантного впливу шляхом зниження рівня 8-ізопростану, через два місяця лікування. Визначено, що з приводу покращання функціонального стану ендотелію, на підставі зниження активності i-NOS комбінації лацидипіну з кандесарганом і фозіноприлу з гідрохлортіазидом має практично однаковий відсоток зниження, який за період лікування у стаціонарі поступається комбінації бісопрололу з індапамідом і перевищує останню комбінацію протягом двох місяців лікування.

  Скачати повний текст

Встановлено особливості функціональних та органічних порушень гемодинамічного забезпечення діяльності серцево-судинної, дихальної, вегетативної нервової систем, вертебробазилярного басейну в 107 хворих на артеріальну гіпертензію (АГ). Обгрунтовано доцільність призначення дозованих гіперкапнічно-гіпоксичних (ГГТ) і ВЕМ-тренувань у комплексному лікуванні та реабілітації хворих на АГ. Проаналізовано клінічні ефекти їх терапевтичного впливу на функціональний стан досліджуваних систем. Доведено доцільність вибору бета-адреноблокаторів атенололу та небівололу для лікування АГ на підставі гострих фармакологічних тестів, зважаючи на їх вплив на систему зовнішнього дихання та мозковий кровообіг. Результати клініко-лабораторних і функціональних досліджень свідчать, що ГГТ і ВЕМ-тренування сприяли нормалізації вегетативного забезпечення функціональних порушень досліджуваних систем, підвищили порогове навантаження, толерантність до нього та фізичну працездатність.

  Скачати повний текст

Уперше доведено, що розвиток гіпоксії легеневої вторинної (ГЛВ) взаємопов'язаний з функціонуванням гліколізу та мітохондріального електронно-транспортного ланцюга в ендотеліальних клітинних легеневих артеріях. Показано, що значний внесок у розвиток ГЛВ здійснюють електричні сигнали, які можуть утворюватися на мембрані ендотеліоцитів та поширюватись на гладеньком'язові клітини (ГМК) легеневих артерій за участю міоендотеліальних електричних комунікацій. Установлено, що формування електричних сигналів від ендотелію до ГМК під дією гіпоксії обумовлене гліколізом і електронно-транспортним ланцюгом в ендотеліоцитах. Відзначено, що одержані дані поглиблюють сучасні уявлення про участь ендотелію у регуляції тонусу кровоносних судин та функціональні особливості судин легеневого та системного кіл кровообігу.

  Скачати повний текст

Розглянуто експериментальну фармакодинаміку та фармакокінетику аплікаційних лікарських форм за умов експериментальної патології. Висвітлено ефективність ніпруцелу у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) і з схильністю до гіпертензивних кризів (ГК). Доведено переваги інтраназального застосування німодипіну у хворих на АГ з церебральними кризами на фоні гіпертензивної ремодуляції брахіоцефальних артерій. Визначено ефективність ректального застосування еналаприлу у разі кардіальних ГК на фоні гіпертензивної ремодуляції міокарда лівого шлуночка серця (ЛШ). Встановлено, що визначення цереброваскулярної реактивності за допомогою букальної аплікації ніпруцелу дозволяє оптимізувати тактику терапії церебральних кризів. Доведено доцільність диференційного призначення трансмукозних лікарських форм вазодилататорів в терапії неускладнених ГХ, зокрема, ніпруцелу букально - у разі неускладнених кардіальних і церебральних криз, гель-німодипіну інтраназально - у разі неускладнених церебральних криз на фоні гіпертензивної ремодуляції екстрацеребральних артерій, еналаректу - у разі неускладнених кардіальних ГК на фоні гіпертензивної ремодуляції міокарда ЛШ.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено алгоритм побудови переваго-зважувального інструменту оцінки HRQL на основі моделі подвійних рандомізованих ефектів (FGLM-оцінщик). Обгрунтовано методику профільного аналізу динаміки якості життя (ЯЖ), клінічних параметрів хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) впродовж лікування за умов стаціонару залежно від схем лікування й інших медико-біологічних чинників. Визначено робастність фармакоекономічної ефективності (ФЕ) висновків до спектру реальних ситуацій за методами реплікацій Монте-Карло та Феллера.

  Скачати повний текст

У ході дослідження встановлено вікові та гендерні особливості поширеності факторів кардіоваскулярного ризику у хворих на гіпертонічну хворобу, взаємозв'язок між порушеннями метаболічних показників і статтю, рівнем артеріального тиску, атерогенезом і формуванням певного типу гіпертрофії лівого шлуночка. Доведено важливу роль маркерів імунозапалення (ФНП-альфа, ІЛ-6, ІЛ-4, СРБ) у прогресуванні гіпертонічної хвороби у жінок та виникненні метаболічних порушень. Визначено вплив менопаузи на погіршення антропометричних показників, вуглеводного та ліпідного обміну, розвиток вираженого дисбалансу регуляторних цитокінів. Запропоновані схеми комбінованої антигіпертензивної терапії для жінок з віковими гормональними та метаболічними порушеннями сприяли підвищенню лікувальних ефектів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше встановлено особливості ультраструктурних змін у капілярах міокарда лівого шлуночка серця щурів з спонтанною артеріальною й артеріальною гіпертензією, що розвинулась на фоні вродженого гіпотиреозу в віковому аспекті. Вперше проведено порівняльний ультраструктурний аналіз характеру та спрямованості змін у цих капілярах щурів у динаміці розитку зазначених захворювань. Встановлено доцільність використання препарату метаболічної дії тіотриазоліну в комплексі з гіпотензивним препаратом біпрололом під час лікування спадково індукованої стресом артеріальної гіпертензії. Розроблено теоретичне підгрунтя та висвітлено відновлювальний ефект у структурній організації кровоносних капілярів міокарда з одночасним застосуванням L-тироксину з кальцитоніном у замісній терапії вродженого гіпотиреозу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Під час обстеження хворих на гіпертонічну хворобу за допомогою магнітно-резонансної томографії у разі прогресування ступеня артеріальної гіпертензії виявлено прогресуючу дилатацію порожнини правого шлуночка і гіпертрофію його міокарда, що значно підвищує ризик розвитку ускладнень. Встановлено, що наявність легеневої гіпертензії у даних хворих якісно змінює переднавантаження правого шлуночка і призводить до зниження підвищеного венозного тонусу. Виявлено динаміку змін внутрішньоміокардіального напруження правого шлуночка у всіх категорій хворих на гіпертонічну хворобу поряд з відсутністю змін інотропізму його міокарда, оціненого за допомогою кінцево-систолічних кривих "об'єм - тиск". За допомогою факторного аналізу виявлено найбільш суттєві детермінанти розвитку змін структурно-функціонального стану правого шлуночка у зазначених хворих.

  Скачати повний текст