Надано комплексну клініко-фізіологічну характеристику анемічного та гіпоксичного синдромів, активності й адекватності продукції ендогенного еритропоетину (ЕПО) та їх взаємодії у хворих на гостру мієлоїдну лейкемію. Описано анемічний синдром шляхом встановлення змін і взаємозв'язків головних показників периферичного еритрону й еритроїдного паростка кісткового мозку, обміну заліза та біохімічних показників крові. Проаналізовано вплив анемічного синдрому на якість життя хворих і формування гіпоксичного синдрому. Визначено, що гіпоксичний синдром за показниками киснево-транспортної функції крові відповідає гіпоксії гемічного та змішаного типів. Досліджено активність ендогенного ЕПО у плазмі крові, оцінено динаміку ендогенного ЕПО на фоні хіміотерапії. Визначено дефіцит продукції ЕПО стосовно належного у відповідь на гіпоксію. Встановлено значення неадекватного вироблення ЕПО в розвитку анемії, виявлено зв'язок дефіциту ЕПО з порушенням метаболізму заліза.

  Скачати повний текст

Встановлено значення кількісного та видового складу мікробіоти слизових оболонок носової порожнини, зіва та кишечнику в розвитку інфекційно-запальних ускладнень (ІЗУ) у хворих на гостру та хронічну лейкемію в залежності від стадії захворювання та програм цитостатичної терапії. Виявлено найбільш значимі збудники інфекційних епізодів ІЗУ шляхом вивчення фізіолого-біохімічних властивостей контамінантів різних біотопів. Вивчено видовий склад грибів у біотопах хворих та етіологічну структуру збудників у разі мікотичних ускладнень. Проведено оцінювання системно-функціональних порушень гуморальної та клітинної ланок імунітету та визначено ступінь імунодефіцитних змін у хворих на лейкемію з інфекційними ускладненнями. Досліджено вплив сучасних антимікробних та імунокоригувальних засобів на етіологічні агенти ІЗУ, стан мікроекології біотопів та імунологічні характеристики хворих. Визначено вплив препаратів пуринових аналогів (на прикладі флударабіну) на фізіолого-біохімічні властивості мікроорганізмів. Розроблено алгоритм діагностики та прогнозу виникнення ІЗУ у хворих на лейкемію та рекомендації щодо застосування відповідної етіотропної терапії.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження частоти, спектру, діагностичного та прогностичного значення різних типів первинної цитогенетичної зміни та додаткових хромосомних аномалій за хронічної мієлоїдної лейкемії. Виявлено існування різних шляхів утворення химерного гена BCR/ABL - типової транслокації, комплексних транслокацій та субмікроскопічних інсерцій. Встановлено ідентичність похідної хромосоми 22 та гена BCR/ABL, утворених шляхом простої чи комплексної транслокації, та можливість утворення гена BCR/ABL без зміни морфології хромосом 9 i 22 внаслідок інсерцій. Розроблено алгоритм діагностики Ph-негативної BCR/ABL-позитивної хронічної мієлоїдної лейкемії. Встановлено частоту та спектр субмікроскопічних делецій в гені ABL/BCR у похідній хромосоми 9. Показано, що клональна еволюція у Ph-позитивних клітинах переважно проявляється у вигляді комплексних каріотипів. Виявлено, що додаткові аномалії найчастіше наведені дуплікацією Ph-хромосоми та трисомією хромосоми 8. Встановлено однакову частоту ранньої повної цитогенетичної відповіді на іматиніб у хворих з різними шляхами утворення гена BCR/ABL. Доведено, що характер первинної аномалії не змінюється в процесі лікування. Показано, що виявлення додаткових аномалій каріотипу у Ph-позитивних клітинах в процесі терапії є об'єктивним критерієм прогресії хвороби. Досліджено частоту та спектр вторинних змін у Ph-негативних клітинах на фоні цитогенетичної відповіді за лікування іматинібом.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено роль генів варіабельних дільниць важких ланцюгів імуноглобулінів (IgVH) субстратних клітин у комплексі з клініко-лабораторними ознаками захворювання в оцінці перебігу хронічної лімфоцитарної лейкемії В-клітинного походження. Обстежено 107 хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію (ХЛЛ) В-клітинного походження. Діагноз встановлено за клініко-гематологічними та імунофенотиповими критеріями. Дослідження IgVH генів проводили методом полімеразної ланцюгової реакції з наступним сіквенсом одержаних продуктів. За експресії немутованих генів (на відміну від мутованих) хворі на момент постановки діагнозу частіше мали В-симптоми, високий лейкоцитоз. Трансформація у синдром Ріхтера (8 випадків) відбулася лише у хворих з немутованими IgVH генами, причому у 5-ти хворих - за експресії IgVH-69 гену з гомологічними HCDR3 фрагментами. Частота досягнення ремісій під час лікування не розрізнялась залежно від мутаційного статусу IgVH генів, однак, їх тривалість була вдвічі більшою у хворих з мутованих IgVH генами. Хворі з немутованими IgVH генами та високою експресією антигену CD38 (показники доповнювали один одного) частіше потребували терапії II лінії. Встановлено чинники прогнозу загального виживання, прогресії та терміну терапії.

  Скачати повний текст

Розроблено систему прогнозування перебігу мієлодиспластичного синдрому (МДС), визначено, що запропонована лінійна прогностична система базується на оцінці головної патогенетичної характеристики МДС, яка полягає в безперервній прогресії захворювання. Визначено етап розвитку МДС, відповідно до якого встановлено прогноз захворювання. Виявлено особливість змін каріотипу у хворих на МДС, найбільш часто визначаються зміни хромосоми 5, ділі, залежно від частоти пошкодження, розташовані хромосоми 8, 7, і 20. Виявлено відсутність в патологічних клонах однієї з нормальних хромосом і утворення додаткових маркетних хромосом.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості структури DH і PH доменів білка Bcr та встановлено їх функціональну активність. За цього клоновано ділянки гена bcr, що відповідають DH і PH доменам, а також тандему DHPH білка Bcr і одержано рекомбінантні білки DH, PH і DHPH. Уперше проведено дослідження GEF-активностї DH домену Bcr окремо і разом з РH доменом за методом "pull down"-аналізу. Показано відсутність його GEF-активності щодо Rho-ГТФаз підкласів RhoA, Cdc42 і Rac1 in vitro та in vivo. Визначено ліпіди, що зв'язують з PH доменом Bcr з високою активністю. Показано вплив PH домену на субклітинну локалізацію білка Bcr-Abl.

  Скачати повний текст

Досліджено основні клініко-лабораторні дані хворих на гостру лімфобластну лейкемію (ГЛЛ) та гостру мієлобластну лейкемію (ГМЛ) без наявності клінічних і лабораторних ознак нейролейкемії та за умов нейрорецидиву. Вивчено динаміку вмісту тимодинкінази (ТК) у спинномозковій рідині (СМР) та сироватці крові пацієнтів. Установлено корелятивний зв'зок між клініко-гематологічними особливостями гострої лейкемії, вмістом ТК у СМР, сироватці крові хворих на ГЛЛ і ГМЛ на різних стадіях захворювання. Обгрунтовано доцільність і надійність використання додаткових критеріїв прогнозу виникнення та перебігу нейролейкемії, розроблених з використанням результатів дослідження динаміки вмісту ТК у сироватці крові та СМР дорослих хворих на ГМЛ і ГЛЛ. З урахуванням запропонованих прогностичних критеріїв розроблено схеми спостереження за процесом перебігу змін у центральній нервовій системі хворих на гострі лейкемії, що створює додаткові можливості для корекції лікувальної тактики.

  Скачати повний текст

Виявлено комплекс клінічних і гематологічних порушень, що характеризують перебіг фази акселерації хронічної мієлоїдної лейкемії (ХМЛ). Встановлено, що проявом імунологічних порушень у пацієнтів із ХМЛ стадії акселерації є розвиток глибокого імунодефіциту до початку хіміотерапії (ХТ), доведено їх зв'язок з імуносупресивною дією цитостатичних препаратів. Вперше охарактеризовано клініко-імунологічні показники пацієнтів, сформовані під впливом різних видів терапії - від режимів з помірною токсичністю до інтенсивних режимів ХТ. Детально досліджено зміни клінічних та імунологічних параметрів під впливом імунохіміотерапії (ІХТ) із включенням різних доз рекомбінантного інтерферону-альфа. Вперше виявлено відсутність достовірних змін клініко-імунологічних параметрів за використання малих і середніх доз рекомбінантного інтерферону (рІФН). Зроблено висновок про більшу ефективність малих доз препарату. Виявлено особливості дії рекомбінантного інтерлейкіну-2 (pІЛ-2) на склад периферичної крові та кісткового мозку під час проведення індукійних і консолідувальних курсів ІХТ. Доведено, що за ХМЛ у стадії акселерації включення pІЛ-2 у комплексну терапію сприяє нормалізації дисбалансу Т-хелперів, Т-супресорів і збільшенню кількості природних кілерних лімфоцитів. Вперше встановлено, що частота досягнення гематологічної ремісії та її тривалість залежить від інтенсивності ХТ і включення в протоколи терапії рекомбінантних цитокінів (інтерферону й ІЛ-2).

  Скачати повний текст

Вивчено біохімічні умови реалізації апоптозу та клітинної проліферації за рівнем енергозабезпечення, вмісту маркерних цитокінів IL-10, sCD30 та часу релаксації протонів водню у процесі пухлинної трансформації лімфоцитів у разі лімфопроліферативних захворювань (ЛПЗ). Для проведення дослідження були відібрані зразки сироватки та плазми від 74-х хворих на лімфоми. Проведено визначення у лімфоцитах рівня апоптозу за ДНК-фрагментацією з морфологічною детекцією з застосуванням Хехст 33342 за умов флуоресцентної мікроскопії, вивчено проліферативні процеси за активністю мітохондріальної дегідрогенази за результатами МТТ-тестування, проаналізовано енергетичний обмін за рівнем аденілових нуклеотидів, у сироватці крові проведено оцінювання показників загальної лактатдегідрогенази, рівнів IL-10 і sCD30, показників релаксометрії з використанням ядерно-магнітного резонансу. Хворі на ходжкінські лімфоми та неходжкінські лімфоми (НХЛ) були поділені на 3 групи відповідно до стадії прогресування. За результатами проведеного дослідження встановлено, що проліферативна активність лімфоцитів, залучених до патогенезу лімфом, значно зростає у разі прогресування цих хвороб, а кількість клітин, що гинуть шляхом апоптозу, зменшується. У трансформованих клітинах створюються несприятливі енергетичні умови для завершення апоптотичної загибелі. Протягом прогресування відбувалось зниження кількості аденозинтрифосфату (АТФ), аденозиндифосфату (АДФ) та збільшення аденозинмонофосфату (АМФ). Кількість загальної лактатдегідрогенази значно перевищувала верхню межу норми тільки у хворих на НХЛ на останніх стадіях. Збільшення пулу проліферуючих клітин відбувається на тлі експресії IL-10 та sCD30 та залежить від стадії та нозології лімфом.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості dbl-гомологічного (DH) домену у хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію (ХМЛ) та гостру лімфобластну лейкемію (ГЛЛ). Наведено результати аналізу первинної послідовності даної ділянки в складі химерного гена bcr/abl у хворих на ХМЛ та ГЛЛ на різних стадіях захворювання за допомогою зворотно-транскриптазної полімеразної ланцюгової реакції. Доведено, що у деяких хворих на ГЛЛ та ХМЛ з p210BCR/ABL мРНК на гострій стадії захворювання відбувається втрата різних за протяжністю ділянок DH домену. Описано 7 нових варіантів химерної BCR/ABL мРНК. Проаналізовано наслідки виявлених змін на характер функціонування білка. Запропоновано новий підхід до виявлення та диференційної діагностики Ph'-позитивних лейкемій, який дозволяє виявляти класичні, а також можливі неканонічні типи перебудов в bcr ділянці химерного гена bcr/abl.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження лектинового фенотипу субстратних клітин периферичної крові, кісткового мозку та лімфоїдних органів у хворих на мієлоїдні та лімфоїдні пухлини. Доведено, що склад глікокон'югатів мембрани відображає походження, напрямок і ступінь диференціювання малігнізованих гемопоетичних і лімфоїдних клітин. Встановлено та систематизовано зміни лектинозв'язувальних детермінант мембрани злоякісних клітин для FAB-варіантів гострої мієлоїдної лейкемії (ГМЛ) та лімфоїдних неоплазій з клітин-попередників і зрілих лімфоцитів. Доведено діагностичне та прогностичне значення лектинового фенотипу у разі даних патологій. Показано можливість використання лектинового фенотипу для оцінки прогресування В-клітинної хронічної лімфоїдної лейкемії (ХЛЛ), виявлено кореляційний зв'язок між експресією вуглеводних компонентів та деяких CD-маркерів. Продемонстровано особливості лектинового фенотипу субстратних лімфоцитів за B- та T-клітинних (низького та високого ступеня злоякісності) та окремих варіантів (за класифікацією ВООЗ) негоджкінських лімфом (НГЛ) з лейкемізацією. Виявлено відмінності вуглеводних залишків мембрани у разі лімфоїдних лейкемій, зокрема ХЛЛ та волосистоклітинної лейкемії (ВКЛ), та лімфом з лейкемізацією. Встановлено, що лектиновий фенотип субстратних клітин з уражених лімфоїдних органів (селезінки та лімфовузлів) у разі лімфоїдних пухлин відповідає характеристиці неопластичних лімфоцитів периферичної крові, а у разі НГЛ відзначається вищим рівнем сіалізації. Розроблено методику використання лектинового фенотипу злоякісних клітин для окремих варіантів гематоонкологічних хвороб з метою їх діагностики та диференційної діагностики.

  Скачати повний текст

Визначено клініко-гематологічні особливості перебігу гострої мієлобластної лейкемії (ГМЛ) залежно від вмісту сироваткової тимідинкінази (ТК). Виявлено взаємозв'язок між рівнем ТК у сироватці крові на початку захворювання та тяжкістю перебігу ГМЛ. Установлено, що чим вище значення ТК, тим більше злоякісним є лейкемічний клон. Розроблено критерії прогнозування відповіді на стандартну індукційну хіміотерапію (ХТ) на підставі початкових значень ТК. Оцінено ефективність лікування хворих на ГМЛ залежно від динаміки вмісту ТК до та після проведення курсу ХТ. Запропоновано методику прогнозування рецидиву ГЛ залежно від рівня сироваткової ТК у період ремісії. Доведено необхідність внесення змін до стратегії індукції ремісії у певної групи хворих на ГМЛ і теоретично обгрунтовано напрямки її вдосконалення.

  Скачати повний текст

Розглянуто морфологічні, цитохімічні та імунофенотипові особливості, рівень експресії апоптоз-асоційованих маркерів та параметрів клітинного циклу (КЦ) гемопоетичних клітин за мієлодиспластичного синдрому (МДС). Для хворих було характерним порушення морфологічних ознак клітин кісткового мозку (КМ) і периферичної крові, їх ензимохімічної організації та рівня експресії деяких поверхневих антигенів, що відображає функціональну неповноцінність гемопоетичних клітин за МДС. Відмічено високий рівень апоптозу гемопоетичних клітин у хворих на МДС, що є їх маркерною ознакою. Встановлено залежність кількості апоптотичних клітин в КМ пацієнтів від форми захворювання. Даний параметр має достовірне прогностичне значення. Отримано дані щодо високого проліферативного потенціалу гемопоетичних клітин та значної варіабельності показників їх КЦ у хворих на МДС. Параметри КЦ та наявність анеуплоїдної популяції клітин мають прогностичне значення для оцінки загального виживання хворих.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості перебігу В-клітинної хронічної лімфоцитарної лейкемії (ХЛЛ) в учасників ліквідації наслідків аварії (УЛНА) на ЧАЕС 1986 - 1987 рр. після опромінення у дозах від 1 до 118 сЗв, а також резистентність до лікування. Виявлено кореляційну залежність між тривалістю захворювання та дозою іонізуючого опромінення, більшою 20 сЗв. Досліджено експресію В-клітинних антигенів. Визначено після опромінення наявність дифузного типу інфільтрації кісткового мозку (КМ) лімфоцитами з розвитком фіброзу. Розроблено спосіб підготовки трепанобіоптату КМ для гістологічного дослідження, а також критерії діагностики прогресування захворювання та резистентності до лікування за результатами цитохімічного дослідження лімфоцитів периферичної крові та гістологічного дослідження трепанобіоптатів КМ. Доведено ефективність застосування флударбіну з циклофосфамідом як первинної терапії В-ХЛЛ в УЛНА, а також у випадках нестандартного лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості динаміки сигнальних процесів у нормальних і пухлинних клітинах на моделях зародків тварин, що розвиваються, і трансформованих клітин у культурі. Експериментально обгрунтовано гіпотезу стосовно критичної ролі адаптерних/риштувальних білків в організації та координації сигнальних мереж, їх стехіометрії у надмодекулярних сигнальних комплексах щодо забезпечення специфічності й інтенсивності внутрішньоклітинного сигналювання. Показано, що основною закономірністю сигнальних процесів у ранньому ембріогенезі костистої риби в'юна (Misgurnus fossilis L.) є їх коливний характер. Відзначено, що скерованість регуляторного впливу екзогенних поліпептидних факторів росту (інсуліну та EGF) залежить від рівня активності сигнальних ланок в інтактних зародках (від пригнічення їх активності за високого рівня у контролі і, навпаки, до стимуляції - за низького рівня у контролі). Існування взаємоузгоджених осциляцій сигнальних процесів підтверджено на моделі еритролейкемії людини K562 з високим рівнем експресії онкогенної тирозинової кінази p210Bcr-Abl. нового адаптерного білка Ruk. Ідентифіковано домени та мотиви сигнальних білків, залучені до міжмолекулярної взаємодії. Виявлено осциляції у здатності пролін-багатих мотивів Ruk взаємодіяти з екзогенними лігандами. З'ясовано, що здатність адаптерного білка інгібувати активність ліпідеїнази залежить від стехіометрії у надмолекулярному комплексі. Виявлено зниження рівня експресії повнорозмірної форми Ruk у світлоклітинних карциномах нирки людини.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

За результатами дослідження хворих, які проживали на забруднених територіях внаслідок аварії на ЧАЕС характерна атипова форма В-клітинного хронічного лімфолейкозу (В-ХЛЛ), висока частота інфекційних ускладнень, високий ступінь анемії, тромбоцитопенії, виражений лейкоцитоз. У хворих з атиповою формою В-ХЛЛ установлено наявність зниженого апоптозу пухлинних клітин у порівнянні з типовою, який визначається кількістю CD95 - позитивних клітин та рівнем спонтанного апоптозу, а також високий рівень експресії CD23, CD22, атиповий морфологічний варіант пухлинного клону, низький рівень ВГЛ, експресія активаційних та мієломоноцитарних антигенів, низький рівень апоптозу з несприятливими прогностичними чинниками. Установлено, що застосування препаратів інтерферону у випадку I - II стадій В-ХЛЛ є ефективним у хворих з низьким ступенем пухлинного прогресу, що сприяє збільшенню тривалості періоду до початку призначення цитостатичної терапії.

  Скачати повний текст

Наведено дані щодо вивчення впливу віку на клінічні особливості захворювання та патогенез анемії у хворих на В-клітинний хронічний лімфолейкоз (В-ХЛЛ). Обстежено хворих чотирьох вікових груп: молодого, зрілого, літнього та старечого. Встановлено залежність перебігу захворювання та особливостей порушення еритропоезу від віку. Доведено, що для хворих молодого та зрілого віку характерним є швидке прогресування захворювання, висока активність лейкозного процесу. Зазначено, що В-ХЛЛ у пацієнтів літнього та старечого віку відрізняється повільним розвитком хвороби. З'ясовано роль у розвитку анемії у хворих різних вікових груп порушень кістковомозкового кровотворення. Показано, що ознаки порушення еритропоезу більш виражені у пацієнтів старечого та літнього віку. Досліджено, що гемолітичні процеси, в основному аутоімунного генезу, посилюють анемічний синдром. Визначено залежність частоти виявлення аутоімунних антиеритроцитарних антитіл та їх властивостей від віку хворих. У 1/3 пацієнтів установлено ознаки прихованого гемолізу. Одержано дані про порушення проникливості мембрани еритроцитів у всіх хворих на В-ХЛЛ. Виявлено активацію процесу перекисного окислення ліпідів у мембрані еритроцитів. Установлено більш низькі показники заліза сироватки та коефіцієнту насиченості трансферину у хворих старечого віку у порівнянні з молодими та зрілими, що є однією з причин глибокого порушення еритропоезу у пацієнтів старечого віку.

  Скачати повний текст

Виявлено, що поліхіміотерапія (ПХТ) переважно впливає на клітинний імунітет зі зниженням загальної кількості Т-лімфоцитів, субпопуляцій Т-хелперів, Т-супресорів, збереженням зниженого співвідношення Т-хелперів/Т-супресорів, що супроводжується виникненням інфекційних ускладнень у 22 % хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію. Встановлено, що у разі імунокорекції тимогеном на тлі ПХТ досягається нормалізація кількісних (загальної кількості Т-лімфоцитів, субпопуляцій Т-хелперів, Т-супресорів) та якісних показників Т-клітинного імунітету (збільшується співвідношення Т-хелперів/Т-супресорів), а також паралельно зменшується кількість інфекційних ускладнень втричі. Визначено, що тимоген суттєво зменшує популяцію лімфоцитів з експресією антигену CD95. Доведено, що застосування лаферону після ПХТ викликає збільшення рівня Т-хелперів за умов збільшення загальної кількості Т-лімфоцитів (CD3), імунорегуляторного індексу, а також призводить до змешення в 1,5 рази інфекційних ускладнень. У деяких хворих виявлено феномен аутоеритрофагоцитозу, який є проявом ураження гуморальної ланки імунітету з підвищенням рівня ЦІК та IgA. Виявлено, що застосування лаферону та тимогену у лікуванні хворих десятиденним курсом нормалізує показники клітинного імунітету, зменшує ризик виникнення інфекційних ускладнень, покращує якість їх життя.

  Скачати повний текст