Дисертацію присвячено проблемі удосконалення імунофенотипування лімфоїдних клітин з метою підвищення ефективності диференціальної діагностики, класифікації та імунотерапії лейкозів та лімфом людини. В роботі розвивається новий напрямок в онкогематології, який грунтується на регулюванні диференціювання та апоптозу злоякісно трансформованих клітин через поверхневі рецептори. Створена перша вітчизняна панель моноклональних антитіл (МКАТ) проти антигенів диференціювання лімфоцитів людини. Виявлено новий антиген СDw150. Визначена експресія, структура та функції CDw150, показана його роль у регуляції диференціювання та апоптозу. Вперше отримані МКАТ ІПО-4 до антигену CD95. Вивчена експресія цього антигена в нормі і при лімфоїдних формах лейкозів та лімфом. Знайдено, що сигнал через CD40 модулює CD95-опосередкований апоптоз в В-клітинах в нормі та при хронічному лімфолейкозі. Показано, що МКАТ ІПО-10 розпізнають поліморфну детермінанту HLA-DR, а МКАТ ІПО-24 виявляють CD37. Визначена експресія цих антигенів при лейкозах та лімфомах. За допомогою МКАТ серії ІПО виділені підваріанти В-І гострого лімфобластного лейкозу та В-клітинного хронічного лімфолейкозу, встановлені фенотипічні особливості пухлинних клітин при волосатоклітинному лейкозі та негоджкінських злоякісних лімфомах. МКАТ серії ІПО запропоновані для використання у імунофенотипуванні, діагностиці, класифікації та імунотерапії пухлинних захворювань кровотворної тканини.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості динаміки сигнальних процесів у нормальних і пухлинних клітинах на моделях зародків тварин, що розвиваються, і трансформованих клітин у культурі. Експериментально обгрунтовано гіпотезу стосовно критичної ролі адаптерних/риштувальних білків в організації та координації сигнальних мереж, їх стехіометрії у надмодекулярних сигнальних комплексах щодо забезпечення специфічності й інтенсивності внутрішньоклітинного сигналювання. Показано, що основною закономірністю сигнальних процесів у ранньому ембріогенезі костистої риби в'юна (Misgurnus fossilis L.) є їх коливний характер. Відзначено, що скерованість регуляторного впливу екзогенних поліпептидних факторів росту (інсуліну та EGF) залежить від рівня активності сигнальних ланок в інтактних зародках (від пригнічення їх активності за високого рівня у контролі і, навпаки, до стимуляції - за низького рівня у контролі). Існування взаємоузгоджених осциляцій сигнальних процесів підтверджено на моделі еритролейкемії людини K562 з високим рівнем експресії онкогенної тирозинової кінази p210Bcr-Abl. нового адаптерного білка Ruk. Ідентифіковано домени та мотиви сигнальних білків, залучені до міжмолекулярної взаємодії. Виявлено осциляції у здатності пролін-багатих мотивів Ruk взаємодіяти з екзогенними лігандами. З'ясовано, що здатність адаптерного білка інгібувати активність ліпідеїнази залежить від стехіометрії у надмолекулярному комплексі. Виявлено зниження рівня експресії повнорозмірної форми Ruk у світлоклітинних карциномах нирки людини.

  Скачати повний текст

Визначено роль генів варіабельних дільниць важких ланцюгів імуноглобулінів (IgVH) субстратних клітин у комплексі з клініко-лабораторними ознаками захворювання в оцінці перебігу хронічної лімфоцитарної лейкемії В-клітинного походження. Обстежено 107 хворих на хронічну лімфоцитарну лейкемію (ХЛЛ) В-клітинного походження. Діагноз встановлено за клініко-гематологічними та імунофенотиповими критеріями. Дослідження IgVH генів проводили методом полімеразної ланцюгової реакції з наступним сіквенсом одержаних продуктів. За експресії немутованих генів (на відміну від мутованих) хворі на момент постановки діагнозу частіше мали В-симптоми, високий лейкоцитоз. Трансформація у синдром Ріхтера (8 випадків) відбулася лише у хворих з немутованими IgVH генами, причому у 5-ти хворих - за експресії IgVH-69 гену з гомологічними HCDR3 фрагментами. Частота досягнення ремісій під час лікування не розрізнялась залежно від мутаційного статусу IgVH генів, однак, їх тривалість була вдвічі більшою у хворих з мутованих IgVH генами. Хворі з немутованими IgVH генами та високою експресією антигену CD38 (показники доповнювали один одного) частіше потребували терапії II лінії. Встановлено чинники прогнозу загального виживання, прогресії та терміну терапії.

  Скачати повний текст

Розглянуто морфологічні, цитохімічні та імунофенотипові особливості, рівень експресії апоптоз-асоційованих маркерів та параметрів клітинного циклу (КЦ) гемопоетичних клітин за мієлодиспластичного синдрому (МДС). Для хворих було характерним порушення морфологічних ознак клітин кісткового мозку (КМ) і периферичної крові, їх ензимохімічної організації та рівня експресії деяких поверхневих антигенів, що відображає функціональну неповноцінність гемопоетичних клітин за МДС. Відмічено високий рівень апоптозу гемопоетичних клітин у хворих на МДС, що є їх маркерною ознакою. Встановлено залежність кількості апоптотичних клітин в КМ пацієнтів від форми захворювання. Даний параметр має достовірне прогностичне значення. Отримано дані щодо високого проліферативного потенціалу гемопоетичних клітин та значної варіабельності показників їх КЦ у хворих на МДС. Параметри КЦ та наявність анеуплоїдної популяції клітин мають прогностичне значення для оцінки загального виживання хворих.

  Скачати повний текст

Наведено результати комплексного дослідження клінічного перебігу та лабораторних показників периферичної крові та кісткового мозку хворих на гострі лейкози, які зазнали дії іонізуючого випромінювання внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, порівняно з перебігом гострих лейкозів у жителів Київщини області до і після аварії. Охарактеризовано варіанти захворювання у хворих усіх груп, виділених за ФАБ-класифікацією. Обгрунтовано особливості клінічного перебігу гострих мієлобластних лейкозів і морфологічні та функціональні ознаки елементів гемопоезу в осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Показано значення активності цитохімічних реакцій в бластних клітинах периферичної крові та кісткового мозку, наявності мієлофібріозу для прогнозування перебігу гострого лейкозу. Запропоновано критерії з метою виділення груп підвищеного ризику щодо онкогематологічних захворювань серед опромінених осіб.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження лектинового фенотипу субстратних клітин периферичної крові, кісткового мозку та лімфоїдних органів у хворих на мієлоїдні та лімфоїдні пухлини. Доведено, що склад глікокон'югатів мембрани відображає походження, напрямок і ступінь диференціювання малігнізованих гемопоетичних і лімфоїдних клітин. Встановлено та систематизовано зміни лектинозв'язувальних детермінант мембрани злоякісних клітин для FAB-варіантів гострої мієлоїдної лейкемії (ГМЛ) та лімфоїдних неоплазій з клітин-попередників і зрілих лімфоцитів. Доведено діагностичне та прогностичне значення лектинового фенотипу у разі даних патологій. Показано можливість використання лектинового фенотипу для оцінки прогресування В-клітинної хронічної лімфоїдної лейкемії (ХЛЛ), виявлено кореляційний зв'язок між експресією вуглеводних компонентів та деяких CD-маркерів. Продемонстровано особливості лектинового фенотипу субстратних лімфоцитів за B- та T-клітинних (низького та високого ступеня злоякісності) та окремих варіантів (за класифікацією ВООЗ) негоджкінських лімфом (НГЛ) з лейкемізацією. Виявлено відмінності вуглеводних залишків мембрани у разі лімфоїдних лейкемій, зокрема ХЛЛ та волосистоклітинної лейкемії (ВКЛ), та лімфом з лейкемізацією. Встановлено, що лектиновий фенотип субстратних клітин з уражених лімфоїдних органів (селезінки та лімфовузлів) у разі лімфоїдних пухлин відповідає характеристиці неопластичних лімфоцитів периферичної крові, а у разі НГЛ відзначається вищим рівнем сіалізації. Розроблено методику використання лектинового фенотипу злоякісних клітин для окремих варіантів гематоонкологічних хвороб з метою їх діагностики та диференційної діагностики.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості dbl-гомологічного (DH) домену у хворих на хронічну мієлоїдну лейкемію (ХМЛ) та гостру лімфобластну лейкемію (ГЛЛ). Наведено результати аналізу первинної послідовності даної ділянки в складі химерного гена bcr/abl у хворих на ХМЛ та ГЛЛ на різних стадіях захворювання за допомогою зворотно-транскриптазної полімеразної ланцюгової реакції. Доведено, що у деяких хворих на ГЛЛ та ХМЛ з p210BCR/ABL мРНК на гострій стадії захворювання відбувається втрата різних за протяжністю ділянок DH домену. Описано 7 нових варіантів химерної BCR/ABL мРНК. Проаналізовано наслідки виявлених змін на характер функціонування білка. Запропоновано новий підхід до виявлення та диференційної діагностики Ph'-позитивних лейкемій, який дозволяє виявляти класичні, а також можливі неканонічні типи перебудов в bcr ділянці химерного гена bcr/abl.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості структури DH і PH доменів білка Bcr та встановлено їх функціональну активність. За цього клоновано ділянки гена bcr, що відповідають DH і PH доменам, а також тандему DHPH білка Bcr і одержано рекомбінантні білки DH, PH і DHPH. Уперше проведено дослідження GEF-активностї DH домену Bcr окремо і разом з РH доменом за методом "pull down"-аналізу. Показано відсутність його GEF-активності щодо Rho-ГТФаз підкласів RhoA, Cdc42 і Rac1 in vitro та in vivo. Визначено ліпіди, що зв'язують з PH доменом Bcr з високою активністю. Показано вплив PH домену на субклітинну локалізацію білка Bcr-Abl.

  Скачати повний текст

Наведено результати дослідження частоти, спектру, діагностичного та прогностичного значення різних типів первинної цитогенетичної зміни та додаткових хромосомних аномалій за хронічної мієлоїдної лейкемії. Виявлено існування різних шляхів утворення химерного гена BCR/ABL - типової транслокації, комплексних транслокацій та субмікроскопічних інсерцій. Встановлено ідентичність похідної хромосоми 22 та гена BCR/ABL, утворених шляхом простої чи комплексної транслокації, та можливість утворення гена BCR/ABL без зміни морфології хромосом 9 i 22 внаслідок інсерцій. Розроблено алгоритм діагностики Ph-негативної BCR/ABL-позитивної хронічної мієлоїдної лейкемії. Встановлено частоту та спектр субмікроскопічних делецій в гені ABL/BCR у похідній хромосоми 9. Показано, що клональна еволюція у Ph-позитивних клітинах переважно проявляється у вигляді комплексних каріотипів. Виявлено, що додаткові аномалії найчастіше наведені дуплікацією Ph-хромосоми та трисомією хромосоми 8. Встановлено однакову частоту ранньої повної цитогенетичної відповіді на іматиніб у хворих з різними шляхами утворення гена BCR/ABL. Доведено, що характер первинної аномалії не змінюється в процесі лікування. Показано, що виявлення додаткових аномалій каріотипу у Ph-позитивних клітинах в процесі терапії є об'єктивним критерієм прогресії хвороби. Досліджено частоту та спектр вторинних змін у Ph-негативних клітинах на фоні цитогенетичної відповіді за лікування іматинібом.

  Скачати повний текст

Висвітлено результати дослідження каріотипу клітин кісткового мозку та лімфоцитів периферичної крові пацієнтів з мієлодиспластичним синдромом (МДС), рефрактерними цитопеніями (РЦ), лейкоцитозом, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Вивчено частоту та спектр порушень каріотипу кісткового мозку і лімфоцитів периферичної крові в обстежених груп пацієнтів. На підставі дослідження каріотипу кісткового мозку виділено три групи ризику лейкемічної трансформації МДС: високого, низького та проміжного. Відзначено, що ризик трансформації МДС, зумовлений гострим лейкозом (ГЛ), вище у пацієнтів, які мають порушення каріотипу. Частина аберацій у пацієнтів із РЦ ідентична з абераціями, описаними у разі МДС та ГЛ, а частота трансформації лейкоцитозів у хронічні мієлопроліферативні захворювання вища у пацієнтів з аномальним каріотипом.

  Скачати повний текст

З'ясовано закономірності лейкемогенезу. Отримано аргументи щодо визначальної ролі генетичного пошкодження гемопоетичних клітин, яке зумовлює рівень лейкемічної трансформації, проліферативний потенціал генетично змінених клонів і здатність їх до диференціювання у хворих на злоякісні мієлопроліферативні захворювання. Встановлено, що окремим підтипам мієлодиспластичного синдрому (МДС), підваріантам гострої мієлоїдної лейкемії (ГМЛ) та різним фазам хронічної мієлоїдної лейкемії (ХМЛ) властива структурована картина кісткового мозку, під час якої його каріотипова характеристика дає можливість ідентифікувати лейкемічні клони, а імунофенотип гемопоетичних клітин відображає ступінь їх експансії в гемопоетичній системі. Запропоновано систему для прогнозування перебігу МДС. На підставі досліджень імунофенотипової та каріотипової характеристик бластних клітин виявлено нові відмінності двох патогенетичних типів ГМЛ - do novo та post МДС. Розроблено підходи до патогенетичної класифікації ГМЛ і виділено додаткові прогностичні критерії для оцінки перебігу хронічної мієлоїдної лейкемії. Описано особливості лейкемічних клонів у термінальній фазі хронічної мієлоїдної лейкемії.

  Скачати повний текст

Розроблено систему прогнозування перебігу мієлодиспластичного синдрому (МДС), визначено, що запропонована лінійна прогностична система базується на оцінці головної патогенетичної характеристики МДС, яка полягає в безперервній прогресії захворювання. Визначено етап розвитку МДС, відповідно до якого встановлено прогноз захворювання. Виявлено особливість змін каріотипу у хворих на МДС, найбільш часто визначаються зміни хромосоми 5, ділі, залежно від частоти пошкодження, розташовані хромосоми 8, 7, і 20. Виявлено відсутність в патологічних клонах однієї з нормальних хромосом і утворення додаткових маркетних хромосом.

  Скачати повний текст

Досліджено основні клініко-лабораторні дані хворих на гостру лімфобластну лейкемію (ГЛЛ) та гостру мієлобластну лейкемію (ГМЛ) без наявності клінічних і лабораторних ознак нейролейкемії та за умов нейрорецидиву. Вивчено динаміку вмісту тимодинкінази (ТК) у спинномозковій рідині (СМР) та сироватці крові пацієнтів. Установлено корелятивний зв'зок між клініко-гематологічними особливостями гострої лейкемії, вмістом ТК у СМР, сироватці крові хворих на ГЛЛ і ГМЛ на різних стадіях захворювання. Обгрунтовано доцільність і надійність використання додаткових критеріїв прогнозу виникнення та перебігу нейролейкемії, розроблених з використанням результатів дослідження динаміки вмісту ТК у сироватці крові та СМР дорослих хворих на ГМЛ і ГЛЛ. З урахуванням запропонованих прогностичних критеріїв розроблено схеми спостереження за процесом перебігу змін у центральній нервовій системі хворих на гострі лейкемії, що створює додаткові можливості для корекції лікувальної тактики.

  Скачати повний текст

Визначено клініко-гематологічні особливості перебігу гострої мієлобластної лейкемії (ГМЛ) залежно від вмісту сироваткової тимідинкінази (ТК). Виявлено взаємозв'язок між рівнем ТК у сироватці крові на початку захворювання та тяжкістю перебігу ГМЛ. Установлено, що чим вище значення ТК, тим більше злоякісним є лейкемічний клон. Розроблено критерії прогнозування відповіді на стандартну індукційну хіміотерапію (ХТ) на підставі початкових значень ТК. Оцінено ефективність лікування хворих на ГМЛ залежно від динаміки вмісту ТК до та після проведення курсу ХТ. Запропоновано методику прогнозування рецидиву ГЛ залежно від рівня сироваткової ТК у період ремісії. Доведено необхідність внесення змін до стратегії індукції ремісії у певної групи хворих на ГМЛ і теоретично обгрунтовано напрямки її вдосконалення.

  Скачати повний текст

Виявлено комплекс клінічних і гематологічних порушень, що характеризують перебіг фази акселерації хронічної мієлоїдної лейкемії (ХМЛ). Встановлено, що проявом імунологічних порушень у пацієнтів із ХМЛ стадії акселерації є розвиток глибокого імунодефіциту до початку хіміотерапії (ХТ), доведено їх зв'язок з імуносупресивною дією цитостатичних препаратів. Вперше охарактеризовано клініко-імунологічні показники пацієнтів, сформовані під впливом різних видів терапії - від режимів з помірною токсичністю до інтенсивних режимів ХТ. Детально досліджено зміни клінічних та імунологічних параметрів під впливом імунохіміотерапії (ІХТ) із включенням різних доз рекомбінантного інтерферону-альфа. Вперше виявлено відсутність достовірних змін клініко-імунологічних параметрів за використання малих і середніх доз рекомбінантного інтерферону (рІФН). Зроблено висновок про більшу ефективність малих доз препарату. Виявлено особливості дії рекомбінантного інтерлейкіну-2 (pІЛ-2) на склад периферичної крові та кісткового мозку під час проведення індукійних і консолідувальних курсів ІХТ. Доведено, що за ХМЛ у стадії акселерації включення pІЛ-2 у комплексну терапію сприяє нормалізації дисбалансу Т-хелперів, Т-супресорів і збільшенню кількості природних кілерних лімфоцитів. Вперше встановлено, що частота досягнення гематологічної ремісії та її тривалість залежить від інтенсивності ХТ і включення в протоколи терапії рекомбінантних цитокінів (інтерферону й ІЛ-2).

  Скачати повний текст

Представлено результати цитохімічного та імунологічного дослідження бластних клітин у хворих гострою мієлоїдною лейкемією (ГМЛ). Показано значення активності пероксидази та хлорацетатестерази у бластних клітинах для диференційної діагностики FAB-підваріантів ГМЛ. Виявлено особливості імунологічного фенотипу лейкемічних клітин при FAB-підваріантах ГМЛ. Запропоновано імунологічну класифікацію ГМЛ, яка відображає імунофенотипічні ознаки лінійної належності та ступеня зрілості бластних клітин. Проведено аналіз співвідношення між FAB-підваріантами та імунофенотипічними підгрупами ГМЛ. Встановлено, що експресія антигену CD 15 є прогностично сприятливою ознакою щодо досягнення хворими ГМЛ повної ремісії.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено поглибленому вивченню показників захворюваності на гемобластози (лейкемії та лімфоми) та смертності від них протягом 1981-1994 років на теренах Івано-Франківської, а також Рівненської області, шість північних районів якої зазнали ураження радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Населення постраждалих районів зазнає впливу, переважно, внутрішнього іонізуючого опромінення. Виявлено зростання показників захворюваності та смертності у двох областях, переважно, в часовому інтеравлі1987-1994 рр. незалежно від забруднення теренів радіонуклідами. Зростання захворюваності констатовано серед населення старших вікових груп, а серед окремих нозологічних форм зростає захворюваність на негоджкінську лімфому, хронічну лімфоїдну лейкемію та мієломну хворобу. Не виявлено основного (базисного) фактору, котрий впливав би на захворюваність гемобластозами та смертність від них протягом досліджуваного періоду на теренах двох областей. Результати роботи використані для створення бази даних онкогематологічних захворювань і для раціонального планування гематологічної служби.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено вивченню механізмів набутої резистентності злоякісних клітин лінії L1210 лейкемії миші до дії протипухлинного препарату цисплатину. Встановлено, що клітини цієї лінії, які проявляють підвищену стійкісь до дії цисплатину, є резистентними до впливу трансформуючого фактора росту типу beta (ТФР beta). ТФР beta пригнічує ріст і індукує апоптоз у клітинах лінії L1210, але не в клітинах сублінії, резистентних до дії цисплатину. Причинами стійкості до впливу ТФР beta можуть бути знижена експресія в клітинах даної сублінії рецептора I типу ТФР beta та підвищена експресія білка Smad6 - внутрішньоклітинного інгібітора передачі сигналу цього цитокіна. Поява резистентності клітин лінії L1210 до дії цисплатину супроводжується змінами у складі глікопротеїнів клітинних мембран, підвищенням чутливості клітин до гіпертермії, а також підвищеною продукцією ТФР beta 1. Клітини лінії L1210 з підвищеною резистентністю до цисплатину зберігають чутливість до дії деяких рослинних лектинів, зокрема - аглютиніну 1 з омели.

  Скачати повний текст

Вивчено біохімічні умови реалізації апоптозу та клітинної проліферації за рівнем енергозабезпечення, вмісту маркерних цитокінів IL-10, sCD30 та часу релаксації протонів водню у процесі пухлинної трансформації лімфоцитів у разі лімфопроліферативних захворювань (ЛПЗ). Для проведення дослідження були відібрані зразки сироватки та плазми від 74-х хворих на лімфоми. Проведено визначення у лімфоцитах рівня апоптозу за ДНК-фрагментацією з морфологічною детекцією з застосуванням Хехст 33342 за умов флуоресцентної мікроскопії, вивчено проліферативні процеси за активністю мітохондріальної дегідрогенази за результатами МТТ-тестування, проаналізовано енергетичний обмін за рівнем аденілових нуклеотидів, у сироватці крові проведено оцінювання показників загальної лактатдегідрогенази, рівнів IL-10 і sCD30, показників релаксометрії з використанням ядерно-магнітного резонансу. Хворі на ходжкінські лімфоми та неходжкінські лімфоми (НХЛ) були поділені на 3 групи відповідно до стадії прогресування. За результатами проведеного дослідження встановлено, що проліферативна активність лімфоцитів, залучених до патогенезу лімфом, значно зростає у разі прогресування цих хвороб, а кількість клітин, що гинуть шляхом апоптозу, зменшується. У трансформованих клітинах створюються несприятливі енергетичні умови для завершення апоптотичної загибелі. Протягом прогресування відбувалось зниження кількості аденозинтрифосфату (АТФ), аденозиндифосфату (АДФ) та збільшення аденозинмонофосфату (АМФ). Кількість загальної лактатдегідрогенази значно перевищувала верхню межу норми тільки у хворих на НХЛ на останніх стадіях. Збільшення пулу проліферуючих клітин відбувається на тлі експресії IL-10 та sCD30 та залежить від стадії та нозології лімфом.

  Скачати повний текст