З'ясовано роль важливих ланок патогенезу експериментальної печінково-ниркової недостатності, спричиненої комбінованим введенням тетрахлорметану й етиленгліколю. Показано, що деструктивний процес у печінці та нирках взаємопов'язаний з різким зниженням у них сульфігідрильних груп, активності супероксиддисмутази, змісту токоферолу та нагромадженням циркулюючих імунних комплексів та імуноглобулінів класів A, M, G, маркерів ендогенної інтоксикації, азотистих продуктів креатиніну та сечовини, а також зниження їх концентрації у сечі. З'ясовано, що введення в період розвитку печінково-ниркової недостатності препаратів "Селен" і "Полісорб" знижує активність процесів ліпопероксидації, покращує систему антиоксидантного захисту, зменшує вираженість токсичного синдрому, а ехінацї - сприяє зниженню вмісту імунних комплексів і концентрації у крові імуноглобулінів A, M, G. Доведено, що ефективність досліджених середників значно вища за комбінованого використання препаратів "Селен", "Полісорб" і "Ехінацея", що взаємопов'язана з одночасним впливом на різні патогенетичні ланки ушкоджень печінки та нирок за умови токсичного впливу тетрахлорметану й етиленгліколю.

  Скачати повний текст

Досліджено стан мембранних структур, антиоксидантну та дезінтоксикаційну системи захисту за умов токсичного ураження солянокислим гідразином та етиловим спиртом, запропоновано методи корекції їх порушень за допомогою антиоксидантів та ентеросорбента. Встановлено, що інтоксикація солянокислим гідразином призводить до пригнічення ферментної та неферментної ланок системи антиоксидного захисту, зниження функціональної активності мікросомальної системи дезінтоксикації, порушення стану плазматичних і мітохондріальних мембран гепатоцитів. Комбіноване застосування солянокислого гідразину й етилового спирту має потенціюючу дію на досліджувані показники, що призводять до ще більш виражених їх змін. Зазначено, що використання розчину прополісу, ліпосом з інкорпорованим токоферолу ацетатом та ентеросорбента полісорб з метою корекції викликаних порушень в певній мірі покращує показники антиоксидантного захисту, функціональної активності системи дезінтоксикації та стану плазматичних і субклітинних мембран, однак повної їх нормалізації не досягнуто. Встановлено, що поєднане застосування перерахованих засобів лікування зумовлює більш виражений позитивний ефект.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Показано, що у носіїв алелю D гена ангіотензин-перетворювального фементу, у порівнянні з гомозиготами II, антигіпертензивна ефективність еналаприлу більша, і поєднується у них з покращанням функції ендотелію на фоні лікування даним препаратом. Зіставлено інформативність різних показників судинної реактивності та виділено найбільш інформативні. Встановлено зв'язок вираженості антигіпертензивної дії еналаприлу у пацієнтів похилого віку з функціональним станом печінки, зокрема, динамікою активності мікросомального окиснення в печінці на фоні лікування даним препаратом. Надано можливість підвищення антигіпертензивної ефективності еналаприлу за додаткового використання гепатопротекторів.

  Скачати повний текст

Вивчено гепатопротекторну дію пірацетаму (100 мг/кг), цереброблізину (0,1 мл/кг) і мексидолу (100 мг/кг) у випадку гострого стресу. Показано, що за умов стресу дані препарати запобігають підвищенн активності ферментів-маркерів ушкодження гепатоцитів (аланінамінотрансферази й альдолази) та епітелію жовчних ходів (лужної фосфатази та гама-глутаматтранспептидази, знижують рівень білірубіну та покращують дезінтоксикаційну функцію печінки у тесті з бромсульфалеїном. Установлено, що ці ефекти розвиваються на фоні пригнічення перекисного окиснення ліпідів та зрушень співвідношення піруват/лактат у печінці в бік пірувату. У дослідах in vitro виявлено, що пірацетам, церебролізин і мексидол мають прямий вплив на процеси гліколізу та ліпопероксидації в гепатоцитах. Визначено, що цей вплив є дозозалежний, найбільшу широту ефективних концентрацій має мексидол.

  Скачати повний текст

Експериментально та клінічно обгрунтована альтернатива використання гепатопротекторів і вирішено питання їх взаємозамінності при різноманітних захворюваннях печінки. На основі фармакологічних, клінічних, біохімічних, гістоморфологічних методів дослідження проведено порівняння механізмів реалізації гепатозахисної дії антралю, тіотриазоліну, фламіну, холосасу та силібору. Виявлено в досліді та підтверджено в клініці, що препарати фламін та холосас з холеретичним ефектом чинять нормалізуючу дію на показники цитолізу та стан перекисного окислення ліпідів, але поступаються синтетичним препаратам - антралю та тіотриазоліну.

  Скачати повний текст

Встановлено, що вік суттєво впливає на ступінь метаболічних і морфологічних уражень гепатоцитів за дії кардіотоксичної дози адреналіну. Показано, що для старих тварин притаманний високий рівень пероксидації ліпідів за низької активності антиоксидантної системи. Доведено, що адреналінове ушкодження міокарда супроводжується суттєвими змінами імунного гомеостазу організму. Показано, що за дії адреналіну в кардіотоксичній дозі відбувається посилення ендогенної інтоксикації. Вперше встановлено більш виражений пошкоджувальний вплив адреналіну у кардіотоксичній дозі на мембранні структури гепатоцитів старих тварин.

  Скачати повний текст

Патогенетично обгрунтовано нові способи профілактики стрес- та радіаційноіндукованих розладів біоенергетичних процесів у тканинах печінки та еритроцитах, а також морфофункціональних зрушень у гепатоцитах застосуванням комбінації препаратів alpha-ліпоєвої кислоти та тіотриазоліну. Вперше виявлено нові властивості alpha-ліпоєвої кислоти, а саме - здатність запобігати спадковим ефектам впливу стресу та іонізуючої радіації, що виявляється зменшенням кількості тварин з нестабільністю геному в поколіннях gamma-опромінених щурів. Виявлено нові властивості alpha-ліпоєвої кислоти та тіотриазоліну запобігати порушенням біоенергетичних процесів, кінетики клітинних популяцій та мітотичної активності гепатоцитів, перекисної резистентності еритроцитів у поколіннях gamma-опромінених і стрес-уражених щурів.

  Скачати повний текст

Вивчено вплив похідних піридинкарбонових вислот на перекисну модифікацію мембран ендоплазматичного ретикулуму (ЕР) клітин печінки за умов інтоксикації тетрахлорметаном (ТХМ). Здійснено дослідження антирадикальної (АРА) та антиокиснювальної (АОА) активностей похідних піридинкарбонових кислот - речовин ПВ-2 - ПВ-7 та препарату "Амізон", а також вивчено їх здатність до комплексоутворення з сироватковим альбуміном людини. Сполуки з найбільш вираженими АРА та АОА (речовина ПВ-5 і амізон) використано для фармакологіних досліджень, в яких моделлю токсичного ураження печінки слугувало гостре отруєння щурів ТХМ. Показано, що введення отруєним ТХМ тваринам сполуки ПВ-4 та препарату "Амізон" призводить до зменшення вмісту в мембранах ЕР гепатоцитів перекисних продуктів ліпопереокиснення. Виявлено, що застосування амізону за умов отруєння щурів ТХМ призводить до нормалізації властивостей поверхні мембран та стабілізації структури їх білкових компонентів, а використання ПВ-4 коригує стан глибинних ділянок мембранних білкових молекул та нормалізує білково-ліпідну взаємодію. У разі введення отруєним ТХМ щурам речовини ПВ-4 або амізону спостерігається достовірне зниження у сироватці крові активності індикаторних ферментів цитолізу, а також зменшення інтенсивності процесів ліпопереокиснення, що дає змогу зробити висновок стосовно гепатопротекторних властивостей вивчених похідних піридинкарбонових кислот.

  Скачати повний текст

Вивчено гепато-моноцитарно-ендотеліальні асоціації NO-залежних процесів за умов хронічної гіперімунокомплексемії (ХГІК) та патогенетичні шляхи їх фармакокорекції корвітином. Визначено нормалізацію вмісту циклічних нуклеотидів. Зазначено, що введення корвітину супроводжується позитивними змінами в ультраструктурах печінки, моноцитів та ендотеліоцитів. За результатами дослідження зроблено висновок, що корвітин за умов хронічної гіперімунокомплексемії нормалізує імунологічні, біохімічні та ультраструктурні порушення і виявляє імуносуперсивний, протизапальний, цитопротекторний і ендотелійстабілізувальний ефекти.

  Скачати повний текст

Виявлено, що опіоїдні пептиди у разі експериментального алкогольного гепатиту запобігають патологічним змінам морфоструктури тканини печінки, зростанню активності гамма-глутамілтрансферази, а лей-енкефалін також зменшує активність аланінамінотрансферази сироватки крові. Визначено, що енкефаліни ефективно усуває пригнічуючу дію етанолу на секрецію кон'югованих і вільних жовчних кислот і ліпідів жовчі. Досліджено, що за блокади опіоїдних рецепторів налоксоном за умов експериментального алкогольного гепатиту зменшуються прояви індукованих етанолом структурних змін тканини печінки та не виявлено зростання активності аспартатамінотрансферази в сироватці крові. З'ясовано, що налоксон не змінює викликаного етанолом пригнічення секреції жовчних кислот, фосфоліпідів, холестеролу та тригліцеридів, а також зменшує вміст білірубіну в жовчі. Встановлено, що ефекти опіоїдних пептидів за умов змодельованого алкогольного гепатиту вказували на їх гепатопротективні властивості за умов алкогольної патології, що не виявлено у нормі.

  Скачати повний текст

Вивчено функціональний стан редокс-системи та встановлено особливості продукції цитокінів у печінці алкоголізованих перед спарюванням статевозрілих самців і самок. Досліджено перебіг цих процесів в онтогенезі їх виводку. Встановлено зміни цих процесів у дорослих жінок і чоловіків, які тривалий час вживали алкогольні напої. За результатами досліджень в алкоголізованих тварин у тканинах печінки та сироватці крові виявлено збільшення вмісту дієнових коньюгантів (ДК) і молотового діальдегіду (МДА) та зниження активності каталази та глутатіонтрансферази (ГТ). Спостережено зниження активності урокінази у тканинах печінки та її появу у сироватці крові, що за фізіологічних умов є неприпустимим. Досить суттєві зміни відбулися в алкоголізованих самців і самок у продукції цитокінів інтерлейкінів-1beta (ІЛ-1beta), фактора некрозу пухлин-alpha, ІЛ-8, ІЛ-6, ІЛ-2 і ІЛ-4. Визначено, що виразність виявлених змін та їх напрямок залежить від виду цитокіна. Встановлено, що більш суттєві зміни досліджених процесів відбулися у самок. Аналогічні за характером зміни цих процесів виявлено у крові жінок і чоловіків, які понад 10 років вживали алкогольні напої. На підставі результатів дослідження процесів перекисного окиснення ліпідів, активності антиоксидантних ферментів, урокінази та продукції цитокінів у самок і самців різного віку, одержаних від алкоголізованих попередників, установлено, що у них з віком збільшується вміст ДК, МДА у печінці та сироватці крові та наявні мінімальні відхилення у 24-місячних тварин. За цього у печінці й еритроцитах крові спостережено зниження активності каталази та ГТ, що свідчило про порушення мембран гепатоцитів, за цього встановлено зниження активності урокінази у тканинах печінки та наявність у сироватці крові. Доведено, що посилення інтенсивності процесів перекисного окиснення ліпідів супроводжується різким посиленням процесів продукції досліджених цитокінів.

  Скачати повний текст

Досліджено активність процесів фосфорилювання й АДФ-рибозилювання гістонових і негістонових білків хроматину ядер клітин печінки в інтактних і опромінених щурів та їх нащадків за сумарних доз 0,75 та 1,0 Гр. Досліджено взаємозв'язок між мітотичною активністю гепатоцитів і станом процесів фосфорилювання й АДФ-рибозилювання білків хроматину. Установлено, що за фізіологічних умов існують статеві та вікові відмінності в активності реакцій фосфорилювання та АДФ-рибозилювання гістонових і негістонових білків. У опромінених самців і самок щурів, а також на всіх досліджуваних етапах онтогенезу їх нащадків першого покоління виявлено дезорганізацію процесів фосфорилювання та АДФ-рибозилювання гістонових і негестонових білків хроматину ядер клітин печінки. Виявлені на молекулярному рівні порушення супроводжувалися змінами мітотичної активності гепатоцитів і зростанням у мікропрепаратах печінки кількості фігур патологічних мітозів (у самців у більшому ступені, ніж у самок).

  Скачати повний текст

Встановлено, що введення досліджених препаратів спричиняє відхилення морфофункціонального стану печінки, інтенсифікацію перекисного окиснення ліпідів, порушення антиоксидантного захисту у здорових тварин, поглиблює патологічні відхилення за умов хронічного гепатиту та гострої виразки шлунка. Встановлено, що застосування тіотриазоліну на тлі комбінованого введення противиразкових препаратів зменшує їх гепатотоксичні прояви у здорових тварин на тлі хронічного гепатиту та гострої виразки шлунка.

  Скачати повний текст

Експериментально обгрунтовано зниження токсичності парацетамолу (ПА) шляхом впливу на його біотрансформацію. Показано, що експериментальна композиція "Метавіт", до складу якої входить метіонін, а також ряд вітамінів і Zn у вигляді мікроелемента, введена щурам і мишам внутрішньошлунково спільно з токсичними дозами ПА, комбінації останнього з етанолом і на фоні алкоголізму здатна знижувати загальну гостру токсичність, а також гепатотоксичну дію анальгетика завдяки корекції механізмів його метаболізму в печінці, що перевищує ефективність метіоніну. Зменшення токсичної дії анальгетика відбувається завдяки зниженню залежного від цитохрому Р-450 2Е1 утворення реактивних метаболітів ПА, активації процесів кон'югації з глутатіоном, зменшенню інтенсивності вільнорадикального окиснення в печінці та нормалізації мітохондріального дихання.

  Скачати повний текст

Проведено порівняльний аналіз клінічних, біохімічних, імунологічних, мікробіологічних, токсикологічних показників при різних варіантах перебігу хронічних дифузних захворювань печінки та їх співвідношення в залежності від ступеня важкості синдрому ендогенної інтоксикації. Дисертація присвячена вивченню особливостей доклінічних та маніфестних форм ендотоксикозу у 140 хворих на ХДЗП в залежності від інтенсивності процесів пероксидного окиснення ліпідів, стану системи протирадикального захисту, факторів системного імунітету та неспецифічної резистентності, кількісного та видового складу аутофлори шкіри, вмісту в крові деяких мікроелементів. Встановлено та обгрунтовано можливість фармакологічної корекції ендотоксикозу, гіперліпопероксидації та вторинної імунної недостатності за допомогою антиоксиданту тіотриазоліну.

  Скачати повний текст

Установлено, що опікове ураження шкіри зумовлює пригнічення активності ксенобіотик-метастабілізувальних ферментів у печінці щурів, максимум якого виявлено на першому тижні, подальшу нормалізацію установлено протягом місяця. Найбільшою мірою гальмуються активності цитохромів P4502E1, 2C і 3A, а також ферментів кон'югації, меншою - цитохромів P4501 A2, 2D і арілестерази. На рівні організму це має прояв у сповільненні елімінації модельних препаратів "Амідопірин" і "Ацетанілід", лікарських засобів "Диклофенак натрію" та "Напроксен", зростанні їх анальгетичної дії. Ці зміни корелюють з підвищенням рівня малонового діальдегіду, дієнових кон'югатів, карбонільних груп білків, нітратів і нітритів, фактора некрозу пухлин-<$Ealpha> й інтерлейкіну-6, активності ксантиноксидази й оксидази D-амінокислот і падінням активності супероксидисмутази та каталази і асоціюється з ультраструктурними та біохімічними змінами у печінці (деструкцією мембран ендоплазматичного ретикулуму та мітохондрій, посилення солюбілізації компонентів мікросомальних мембран). Триметазидин переважає мексидол за мембранопротекторною дією та за здатністю захищати систему біотрансформації ксенобіотиків від опікового ураження.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Наведено порівняльний аналіз інтенсивності вільнорадикального окиснення ліпідів, активності протирадикальних систем у співвідношенні з морфофункціональними властивостями еритроцитів та станом внутрішньопечінкової гемодинаміки у разі токсичного ураження печінки. Вивчено патогенетичні особливості токсичних уражень печінки у 107 хворих відповідно до інтенсивності процесів пероксидного окиснення ліпідів, стану захисних протирадикальних систем, морфофункціональних властивостей еритроцитів, загального фібринолітичного та протеолітичного потенціалу плазми, мікроциркуляторних розладів у печінковому кровоносному руслі. Доведено, що включення препарату для системної поліензимної терапії "Вобензим 194" у лікувальний комплекс хворих на токсичні ураження печінки сприяє покращанню перебігу захворювання, нормалізації структурно-функціональних властивостей еритроцитів, інгібує неконтрольовану пероксидацію ліпідів та активує глутатіонову ланку протиоксидантного захисту.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст