Проведено дослідження комплексних антидіабетичних властивостей низькотоксичного похідного янтарної кислоти - фенсукциналу за умов експериментальної інсулінової недостатності, діабетичної судинної патології та інсулінорезистентності різного генезу. Обгрунтовано концепцію перспективності мультифакторної антидіабетичної терапії, згідно з якою створено теоретичну та методичну базу для розробки нових антидіабетичних засобів, які впливають на патогенетичний механізм розвитку цукрового діабету та істотно зменшують дію основних чинників ризику серцево-судинної патології. Доведено, що фенсукцинал стимулює регенерацію та секреторну функцію панкреатичних бета-клітин і захищає їх від деструкції діабетогенними чинниками. Встановлено позитивний вплив введення даного препарату на зниження інсулінорезистентності різного генезу, гальмування розвитку діабетичних мікро- та макроангіопатій за умов відносної та абсолютної інсулінової недостатності. Визначено можливі молекулярні механізми мультифакторної антидіабетичної дії фенсукциналу, пов'язані з поліпшенням біоенергетичних процесів і пригніченням оксидативного стресу в мітохондріях і зниженням неферментативного глікозилювання в діабетичних тварин. Експериментально обгрунтовано можливість використання фенсукциналу як потенційного фармакологічного засобу з комплексними антидіабетичними властивостями.

  Скачати повний текст

Розроблено диферецнійований підхід щодо застосування інгібітора ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) еналаприлу та блокатора кальцієвих каналів (БКК) лацидипіну за результатами гострих фармакологічних проб до початку лікування у хворих на хронічний гломерулонефрит (ХГН) та діабетичну нефропатію (ДН) з артеріальною гіпертензією (АГ). На основі порівняльного аналізу змін рівнів протеїнурії, стану ниркової гемодинаміки, систем перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ) - антиоксидантного захисту (АОЗ) і гемостазу у пацієнтів з ХГН та ДН з АГ у процесі річного спостереження за ефективністю антигіпертензивних засобів ІАПФ, БКК, антагоністів рецептора до ангіотензину II (АРА II) дістала подальший розвиток ідея про існування загальної універсальної ланки ушкодження нирок, пов'язана з впливом на цей орган ангіотензину II. Вперше виявлено неоднозначний ренопротекторний вплив пролонгованого застосування ІАПФ, БКК, АРАII залежно від стану ниркової гемодинаміки, змін ниркового функціонального резерву (НФР) і стадії захворювання. Доведено пряму залежність між величиною НФР, швидкістю клубочкової фільтрації (ШКФ) та параметрами антиоксидантної системи (АОС). Вперше у пацієнтів з ХГН і ДН з АГ виявлено ренопротекторні властивості лацидипіну, зумовлені його антиоксидантним, гіпохолестеринемічним впливом. Доведено здатність периндоприлу гальмувати перебіг ХГН, особливо у пацієнтів з нефротичним синдромом.

  Скачати повний текст

Установлено, що валсартан і лізиноприл, на відміну від доксазозіна, за рівного зниження АТ проявляють нефропротективні властивості вже після закінчення чотиритижневої терапії. Продемонстровано поліпшення якості життя хворих на тлі лікування вивченими антигіпертензивними засобами. Установлено, що чотиритижнева терапія лізиноприлом і валсартаном не впливає значною мірою на показники вуглеводного та ліпідного обміну. У разі лікування доксазозіном виявлено поліпшення ліпідного спектра плазми, зокрема зниження рівня коефіцієнта атерогенності. Показано, що монотерапія у хворих з АГ I - II ступенів з ДН з застосуванням досліджених препаратів за визначених доз протягом 4-х тижнів дозволяє досягти цільових рівнів АТ у 12,4 % хворих, що обумовлює необхідність використання двох і більше антигіпертензивних засобів у значної більшості пацієнтів даної категорії.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано методичні підходи щодо вдосконалення медикаментозного забезпечення хворих на цукровий діабет за умов медичного страхування. Проведено аналіз епідеміології захворюваності на цукровий діабет в Україні й у світі. Досліджено витрати систем охорони здоров'я на лікування цукрового діабету, виявлено їх збільшення з появою ускладнень. Проведено аналіз законодавчої бази з питань організації медикаментозної допомоги хворим на цукровий діабет, визначено основні проблеми реалізації існуючих пільг, обгрунтовано шляхи їх вирішення. Встановлено необхідність впровадження обов'язкового медичного страхування для хворих на цукровий діабет. Проаналізовано основні методи фармакоекономічних досліджень, визначено їх переваги та недоліки. Обгрунтовано вибір методів для фармакоекономічної оцінки схем лікування цукрового діабету. Запропоновано формулярний довідник, що є складовою формуляра і містить дані про антидіабетичні лікарські засоби відповідно до міжнародної класифікації АТС, основну фармакологічну інформацію, фармакотерапевтичні й фармакокінетичні особливості препаратів, а також інформацію про небажану дію у разі спільного застосування з іншими препаратами.

  Скачати повний текст

Вивчено патогенетичні механізми розвитку гіпертонічної хвороби (ГХ) у хворих з супутнім цукровим діабетом II типу. У таких хворих виявлено порушення нейрогуморальних механізмів, які беруть участь у регулюванні ГХ. Спостережено переважання вазоконстрикторних ефектів, про що свідчать підвищення рівня ендотеліну-1, тромбоксану, ангіотензину-II. З'ясовано, що дісліпідемія сприяє розвитку коронарної недостатності, більш тяжкому перебігу порушень серцевого ритму. Установлено, що лікування моксонідином супроводжується підвищенням рівня ендотеліальних медіаторів, які спричинюють розслаблення судин. За умов вживання даного препарату покращується кардіогемодинамічні показники, не спричинюються негативні порушення вуглеводного обміну. У разі лікування спіраприлом визначено позитивні зміни у простациклін-тромбоксанової системи, системи ренін-ангіотензин-альдостерон, покращення кардіогемодинамічних показників. Відзначено, що лікування лацидипіном супроводжується антигінальним ефектом, сприяє підвищенню толерантності до фізичного навантаження, а також знижує загальний периферичний судинний опір.

  Скачати повний текст

Вперше розкрито роль каналів TPRV1 не лише як температурних сенсорів ноцицептивного рівня у первинних сенсорних нейронах, а також як учасників регуляції процесу транзієнтного підвищення внутрішньоклітинної концентрації вільного кальцію. Показано залежність рівня внутрішньоклітинних кальцієвих осциляцій, обумовлених деполяризацією нейронів дорсальнокорінцевого гаглію за блокування капсаїцинових рецепторів, які експресуються в сомі даних нейронів. Виявлено залежність активаційної здатності TPRV1 за активації їх специфічними агоністами від рівня внутрішньоклітинного рівня кальцію за деполяризації клітини. Досліджено особливості впливу габапентіну на різні типи сенсорних нейронів в нормі та за умов розвитку стрептозотоцин-індукованого цукрового діабету. Показано модулювальні можливості габапентіну у процесі формування кальцієвих транзієнтів, обумовлених активацією каналів TPRV1.

  Скачати повний текст

З метою підвищення ефективності лікування хронічної серцевої недостатності (ХСН) у хворих на ішемічну хворобу серця (ІХС) в поєднанні з цукровим діабетом II типу запропоновано використання комплексної терапії з триметазидином і ловастатином з урахуванням особливостей ремоделювання, функціонального стану та вегетативної регуляції серця. Встановлено, що у хворих на ІХС в поєднанні з цукровим діабетом II типу ХСН I та II-А стадії II - III функціонального класів (ФК) формується за умов збереженої систолічної функції зі значною гіпертрофією лівого шлуночка, збільшення міокардіального стресу з порушенням діастолічної функції, переважно за гіпертрофічним типом, значного зниження загальної варіабельності серцевого ритму, підвищення тону симпатичної та парасимпатичної нервової системи, напруги регуляторних систем і зниження спектральних показників. Виявлено, що застосування еналаприлу та небівололу сприяє зменшенню ФК ХСН і проявів діастолічної дисфункції, виникненню антиангінального, антиаритмічного ефектів, покращанню структурно-функціональних показників, що зменшує дезадаптивне та інтерстиціальне ремоделювання лівого шлуночка. З'ясовано, що терапія еналаприлом, небівололом і триметазидином має достовірно кращий антиангінальний, антиаритмічний ефекти, покращує внутрішньосерцеву гемодинаміку та діастолічну функцію. Показано, що застосування еналаприлу, небівололу та ловастатину має достовірно кращий антиангінальний, гіполіпідемічний ефекти та зменшує прояви діастолічної дисфункції.

  Скачати повний текст

Установлено різні мезанізми пошкодження гепатоцитів у хворих на цукровий діабет (ЦД) I і II типів та їх вплив на розвиток дисліпідемій, а також показано патогенетичну роль порушень активності перекисного окиснення ліпідів (ПОЛ), активації системного запалення та імунного дисбалансу у клітинних і структурно-функціональних особливостях перебігу патологічного процесу. Доведено, що головну роль у розвитку та прогресуванні стеатогепатиту з синдромом цитолізу у хворих на ЦД I типу відіграють порушення імунної реактивності: дисбаланс функціонального стану T- і B-систем імунітету зі зменшенням рівня CD3+ лімфоцитів, дефіцитом і порушенням співвідношення між CD4+ і CD8+ за незміненої кількості CD72+ лімфоцитів, порушенням співідношення між CD4+ і CD8+ за незміненої кількості CD72+ лімфоцитів, підвищенні концентрації сироваткових Ig і циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та рівня <$Ealpha>-фактора некрозу пухлин і молекул середньої маси (МСМ), що зумовлює посилення дисліпідемії. Порушення ліпідного обміну у хворих на ЦД II типу характеризується суттєвим зростанням рівня тригліцеридів, загального холестерину (ЗХС), холестерину ліпопротеїдів низької густини і ліпопротеїдів дуже низької густини та зниженням ліпопротеїдів високої густини, що супроводжується вираженим дисбалансом у функціонуванні про- й антиоксидантного захисту організму та призводить до прогресуючого пошкодження гепатоцитів і переважним розвитком холестатичного синдрому. Установлено, що за позитивного ефекту на клінічні прояви ЦД стандартна базова терапія суттєво не впливала на вираженість клініко-лабораторних синдромів ураження печінки, імунної реактивності, системного запального процесу, функціональний стан вільнорадикального окиснення ліпідів, що зумовлює прогресування стеатогепатиту та дисліпідемії. Доведено, що використання вобензиму за комплексної терапії хворих на ЦД I типу дозволяє покращити клінічний перебіг ЦД та стеатогепатиту за рахунок безпосередньої дії препарату на ліпідний обмін, нормалізувати функціональну здатність печінки, ліквідувати системний запальний процес, вторинний імунодефіцитний стан, ендогенну інтоксикацію та відновлення рівноваги у функціонуванні системи ПОЛ. Доведено, використання біофлавоноїда кверцетину за умов комплексної терапії хворих на ЦД II типу з супутнім стеатогепатитом, призводить до суттєвого регресу дисліпідемії внаслідок безпосередньої дії препарату на ліпідний обмін, а також завдяки покращанню функціональної здатності печінки, за рахунок відновлення трансмембрального обміну у гепатоцитах, антоксидантного та імунного захисту, зниження проявів системного запального процесу й ендогенної інтоксикації.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано доцільність застосування препарату "Рексод" на різних етапах розвитку інсулінової недостатності. На базі комплексних експериментальних досліджень виявлено ангіо- та мембранопротекторні властивості препарату "Рексод", а також його позитивний вплив на відновлення антиоксидантного балансу. Встановлено, що у разі застосування препарату "Рексод" за умов експериментальної відносної й абсолютної інсулінової недостатності спостерігається достовірне посилення функціональної активності <$Ebeta>-клітин підшлункової залози, збільшення чутливості до інсуліну, покращання толерантності до вуглеводів. З'ясовано, що препарат "Рексод" за умов експериментальної абсолютної інсулінової недостатності зменшує розвиток діабетичної нефропатії та проявляє антиатерогенні властивості. Доведено, що "Рексод" проявляє антигіперглікемічні властивості лише за умов наявності патології, що супроводжується оксидативним стресом та порушенням вуглеводного обміну. Експериментально встановлено ефективність комбінованого застосування препарату "Рексод" з антиоксидантами та пероральними цукрознижувальними засобами. Доведено доцільність застосування препарату "Рексод" для корекції інсулінорезистентних станів, зокрема, метаболічного синдрому, з метою гальмування проявів відносної й абсолютної інсулінової недостатності, запобігання або ослаблення діабетичних мікро- та макроангіопатій.

  Скачати повний текст

Встановлено, що генералізований пародонтит (ГП) у обстежених хворих характеризується генералізованим запальним процесом у яснах, глибокими пародонтальними кишенями, схильністю до утворення пародонтальних абсцесів, активним деструктивним процесом в альвеолярній кістці. Показано, що показники, які характеризують стан тканин парадонту у хворих на інсулінозалежний цукровий діабет (ІЗЦД), залежить від тривалості, ступеня компенсації ІЗЦД. У разі експериментального срептозотоцинового та генетично спадкового діабету виявлено порушення мінерального складу альвеолярної кістки, зокрема, зниження вмісту кальцію, фосфору, магнію та калію. Доведено залежність активності протеолізу у даній кістці хворих на ІЗЦД від ступеня та перебігу ГП. На основі результатів даних досліджень обгрунтовано та розроблено спосіб комплексного лікування ГП у хворих на ІЗЦД із застосуванням інгібітора протеолізу - гордокса, екзогенного призначення препаратів кальцію та фторидів, та ендогенного застосування комплексу макро- та мікроелементів"Мільтріум".

  Скачати повний текст

На підставі експериментального та клінічного досліджень розроблена методика, яка дозволяє поліпшити результати хірургічного лікування гнійно-некротичних захворювань м'яких тканин у хворих на цукровий діабет І і ІІ типів з наявними ознаками діабетичних ангіопатій. Доведена ефективність поєднання активного дренування зашитої мікробно-забрудненої рани з введенням в її порожнину пінного аерозолю з діоксидином "Діоксизоль". Використання препарата є перспективним при дренуванні глибоких ранових порожнин і каналів із складною конфігурацією. Місцеве лікування гнійної рани із застосуванням "Діоксизолю" в умовах обов'язкової антидіабетичної терапії та комплексної корекції виявлених порушень у системі гомеостазу сприяє неускладненому перебігу ранового процесу, попередженню розвитку ранової мікрофлори, зниженню рівня та тривалості інтоксикації. Це дозволяє суттєво поліпшити результати лікування гнійної інфекції у хворих на цукровий діабет.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше визначено вплив кверцетину на метаболічні та функціональні прояви синдрому інсулінорезистентності різного генезу, індукованого високожировою, високовуглеводною дієтою та їх поєднанням із гіпоестрогенією. Визначено закономірності зв'язку хімічної структури із антиоксидантною активністю для похідних різних класів флавоноїдів та синтетичних похідних флавон-3-олу, обгрунтовано вибір кверцетину для доклінічних досліджень як потенційного засобу для корекції проявів метаболічного синдрому. Встановлено можливі механізми реалізації кардіопротекторних ефектів кверцетину, які пов'язані з поліпшенням кардіоміоцитів за умов метаболічного синдрому.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання розробки та апробації способу імуномодулюючої терапії хронічного пародонтиту на основі вивчення його етіологічних та патогенетичних особливостей під час інсулінової недостатності. Проаналізовано роль анаеробних бактерій як етіологічних агентів захворювання, їх здатність руйнувати комплемент, лізоцим та імуноглобуліни. Відзначено, що включення в терапію хронічного пародонтиту під час інсулінової недостатності лісобакту та амізону позитивно впливає на імунні, метаболічні та клінічні показники.

  Скачати повний текст

Вперше науково обгрунтовано можливість і доцільність використання мембраностаблізатора антралю й імунокоректора ербісолу з метою лікування хворих на просту (непроліферативну) діабетичну ретинопатію. Встановлено, що використання антралю у комплексному лікуванні зазначених хворих, нормалізує показники системного та місцевого імунітету за рахунок зниження концентрації циркулюючих імунних комплексів, рівня аутоімунних реакцій до антигенів ока, підвищення активності захисних факторів сльози - лізоциму та секреторного імуноглобуліну А. Доведено вплив антралю та ербісолу у комплексному лікуванні хворих на просту діабетичну ретинопатію на вираженість синдрому метаболічної інтоксикації за рахунок зменшення рівня середніх молекул у сироватці крові, на показники вільнорадикального окиснення ліпідів,зі зниженням рівня проміжних і кінцевих продуктів ПОЛ на тлі нормалізації активності ферментів антиоксидантного захисту. У разі включення мембраностабілізатора антралю та імунокоректора ербісолу до комплексного лікування хворих на просту діабетичну ретинопатію виявлено синергізм комбінованого застосування даних препаратів у вигляді сумації ефектів, що впливають на функціональні показники зорового аналізатора.

  Скачати повний текст

Досліджено ефективність аутолейкоцитарну перфузію ліків за умов комплексного хірургічного лікування пацієнтів з синдромом діабетичної стопи (СДС). Визначено низьку обізнаність хворих на цукровий діабет (ЦД) щодо цієї патології, а також вплив на формування СДС взаємообтяжуючих показників ризику, а саме: наявності гіпертензії, ожиріння, ретинопатії та протеїнурії на тлі не компенсованого ЦД - гіперглікемії. Показано, що СДС супроводжується значними гемодинамічними змінами та зростанням показників ендогенної інтоксикації. Установлено, що СДС поглиблює ендогенну інтоксикацію та взаємообтяжує ЦД, призводить до значних гемодинамічних порушень, виявлених доплерометричними дослідженнями. З'ясовано, що використання у комплексі лікування СДС аутолейкоцитарної перфузії ліків сприяє покращенню загального стану пацієнта, прискоренню компенсації ЦД, зменшенню рівня ендогенної інтоксикації. Відзначено, що аутолейкоцитарна перфузія ліків дозволяє скоротити тривалість лікування, здійснює клінічний ефект і може бути рекомендована для міждисциплінарного застосування. Визначено, що дана стратегія дозволила скоротити кількість ампутацій у 1,4 разів. Зроблено висновок, що для підвищення ефективності комплексного лікування й усунення ендогенної інтоксикації у пацієнтів з СДС у процесі лікування необхідно використовувати даларгін, який здійснює анаболічний ефект і моделює опіатергічні процеси протеосинтезу у пацієнтів з СДС.

  Скачати повний текст

Проаналізовано стан глікемічної компенсації у хворих на цукровий діабет (ЦД), вивчено поширеність ЦД першого та другого типів, їх ускладнень та летальність хворих залежно від характеру отримуваної терапії на Полтавщині, проведено порівняльну характеристику по Україні. Висвітлено особливості клінічного перебігу І та ІІ типів, показники залежно від віку хворих та тривалості захворювання. Досліджено вплив гетеротопічної трансплантації кріоконсервованої фетоплацентарної тканини на клінічний перебіг ЦД І та ІІ типів. Виявлено нормалізуючу дію фетоплацентарної тканини на метаболічні процеси у хворих на цукровий діабет, зокрема, позитивний вплив на вуглеводний, ліпідний обміни, сприяння гальмуванню процесів ліпідів. Доведено здатність фетоплацентарної тканини знижувати потребу в інсуліні, стабілізувати перебіг захворювання.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність застосування нового вітчизняного синбіотика "Біфтоп" під час лікування кишкового дисбактеріозу та стеатогепатозу, що виникли на фоні хронічного панкреатиту (ХП) та цукрового діабету (ЦД). Запропоновано використання деяких ферментів та фруктози для визначення функціонального стану печінки за порушеної екзокринної й ендокринної функцій підшлункової залози. Вивчено інтенсивність процесів перекисного окиснення ліпідів - антиоксидантного захисту (ПОЛ - АОЗ) і стан мікробіоценозу у хворих на ХП та ЦД. Доведено високу ефективність біфтопу у лікуванні хворих на ХП та ЦД, зокрема, виявлено швидке відновлення мікробіоценозу кишечника, покращення глікогенізації печінки, її функціональних показників, а саме: нормалізацію ферментного спектра та стабілізацію системи ПОЛ - АОЗ.

  Скачати повний текст

Вивчено клініко-неврологічні особливості перебігу діабетичної полінейропатії, досліджено вміст продуктів пероксидного окиснення ліпідів, окиснювальної модифікації білків, стан антиоксидантної системи крові, функцію периферичних нервів за допомогою стимуляційної електронейроміографії у 126-ти хворих на діабетичну полінейропатію (ДП). З'ясовано, що у хворих на ДП є наявними активація процесів ліпопероксидації, пригнічення активності захисних антиоксидантних систем та підвищення окиснювальної модифікації білків крові, зниження амплітуди М-відповіді та швидкості проведення збудження руховими волокнами периферичних нервів. Доведено, що у разі використання в комплексному лікуванні хворих на ДП мілдронату або тіотриазоліну на відміну від звичайної базисної терапії, відбувається пригнічення процесів пероксидного окиснення ліпідів, підвищення активності захисних антиоксидантних систем, зменшення окиснювальної модифікації білків крові. Зазначено, що найкращий ефект є наявним у разі одночасного призначення мілдронату та тіотриазоліну. Виявлено покращення нервової провідності периферичних нервів під впливом даних препаратів у хворих з тривалістю цукрового діабету до 10-ти років, про що свідчить вірогідне збільшення швидкості проведення збудження та амплітуди М-відповіді. Розроблено та впроваджено в клінічну практику схему застосування мілдронату та тіотриазоліну у комплексному лікуванні хворих на ДП.

  Скачати повний текст

Встановлено, що до основних патогенитичних чинників розвитку та прогресування діабетичної ретинопатії належать порушення мікрогемоциркуляції сітківки ока, імунної реактивності та активація процесів вільнорадикального окиснення ліпідів, пригнічення антиоксидантних систем захисту з розвитком синдрому капіляротрофічної недостатності, що в кінцевому результаті призводить до зниження гостроти зору, кольоросприйняття та контрастної чутливості у хворих на цукровий діабет. Показано, що включення в комплексну терапію інгібітора ангіотензинперетворювального ферменту моексиприлу та препарату для системної ензимотерапії вобензиму дозволяє суттєво покращити або нормалізувати кровопостачання сітківки ока, параметри вільнорадикального окиснення ліпідів та імунної реактивності у всіх хворих з васкулярною діабетичною ретинопатією, у 92 % - з ексудативною, у 86,4 % - з геморагічною та в 50 % - з проліферативною ретинопатією, що супроводжується покращенням показників функціональної здатності зорового аналізатора.

  Скачати повний текст