Висвітлено вплив напруженого пневмоперитонеуму на системи дихання та кровообігу у хворих похилого і старечого віку. На основі спірометричних, реографічних та доплерографічних досліджень уточнено закономірності та механізми респіраторних й гемодинамічних порушень у даної категорії хворих на різних етапах лапароскопічної холецистектомії. Надано порівняльну оцінку впливу індивідуалізованих режимів пневмоперитонеуму на показники зовнішнього дихання та гемодинаміки. Розроблено прилад, який дозволяє моделювати умови, близькі до реального пневмоперитонеуму, і обгрунтовано вибір раціональних його параметрів. З метою профілактики ускладнень з боку органів дихання й кровообігу у пацієнтів зі зниженими резервними можливостями кардіореспіраторної системи запропоновано методику керованого пневмоперитонеуму, який реалізується як "програмований" змінний пневмоперитонеум.

  Скачати повний текст

Досліджено зміни дистресорної реакції організму у разі виникнення післяопераційних гнійно-септичних ускладнень (ГСУ) у хворих на гострі захворювання тонкої та тостої кишок. Вперше встановлено, що найбільш інформаційними для оцінювання даної реакції є рівні адреналіну та 17-кетостероїдів у добовій сечі. Вперше на основі статистичного аналізу виокремлено 15 факторів ризику розвитку післяопераційних ГСУ у невідкладній хірургії тонкої та товстої кишок і визначено прогностичну значущість кожного з них. Розкрито роль і значення гормональної стресорної реакції організму та стану зсідальної системи крові у прогнозуванні ризику післяопераційних ГСУ у невідкладній хірургії тонкої та товстої кишок. Розроблено й апробовано об'єктивізований спосіб бального оцінювання ризику ГСУ у невідкладній хірургії тонкої та товстої кишок з урахуванням параметрів гормональної стресорної реакції організму. Досліджено вплив анамнестичних даних, показників об'єктивного стану пацієнта, параметрів імунного статусу, запалення та ендогенної інтоксикації, окремих методів лікування хворих на гострі хірургічні захворювання тонкої та товстої кишок на виникнення ГСУ. Вперше запропоновано адаптовану до умов невідкладної абдомінальної хірургії методику медикаментної профілактики ГСУ, яка передбачає корекцію дистресорного стану пацієнта.

  Скачати повний текст

Вивчено поширеність недиференційованої дисплазії сполучної тканини серед хірургічних хворих, доведено значущість морфологічних змін сполучної тканини апоневрозу в розвитку неспроможності передньої черевної стінки. Визначено фенотипічні критерії діагностики дисплазії сполучної тканини апоневрозу, можливість її клінічного виявлення та критерії прогнозування ризику розвитку післяопераційних гриж. Обгрунтовано необхідність розмежування понять грижа та грижова хвороба. Створено алгоритм патогенетичного підходу до вибору методу реконструктивно-відновлювальних операцій на передній черевній стінці. Експериментально, морфологічно та клінічно доведено можливість і необхідність комбінації ало- та гетеропластичних матеріалів під час пластики черевної стінки. Розроблено спосіб інтропераційної профілактики грижоутворення.

  Скачати повний текст

Вперше з'ясовано особливості виявів ендотеліальної дисфункції до- та після проведення лапароскопічної холецистектомії у пацієнтів з хронічним калькульозним холециститом у поєднанні з варикозною хворобою вен нижніх кінцівок, а також впливу пневмоперитонеуму на кровообіг у венах нижніх кінцівок і згортальну систему крові у даної групи хворих. Вивчено перебіг процесів вільнорадикального окиснення й ендогенну інтоксикацію організму, а також стан плазматичних мембран гепатоцитів в до- та післяопераційному періодах у хворих з поєднаною патологією: варикозом вен нижніх кінцівок і хронічним калькульозним холециститом. Показано, що в запобіганні розвитку післяопераційних тромбозів за виконання лапароскопічних холецистектомій, слід приділяти увагу пацієнтам з супутньою варикозною хворобою вен нижніх кінцівок і хворим, у яких вона відсутня, залежно від ступеня розвитку ендотеліальної дисфункції.

  Скачати повний текст

Наведено результати порівняльної оцінки протоколів традиційного знеболення опіоїдами, запобіжної аналгезії нестероїдними протизапальними препаратами і клофеліном або кетаміном і регіонарної правосторонньої субплевральної аналгезії у 131-го хворого похилого віку після лапароскопічних операцій. Установлено, що у таких хворих самооцінка післяопераційного болю менше, ніж її вегетативні прояви у вигляді ішемії міокарда, життєвонебезпечних аритмій, порушень гемодинаміки та кисневого режиму. Виявлено стійкі кореляційні зв'язки між інтенсивністю післяопераційного болю, кількістю аритмій, частотою серцевих скорочень і систолічним артеріальним тиском. Доведено, що для усунення післяопераційного болю в осіб похилого віку з серцевою недостатністю I - II функціонального класу (ФК) за NYHA після лапароскопічних операцій необхідно застосування запобіжної аналгезії з використанням нестероїдних протизапальних препаратів, кетаміну та клофеліну. Обгрунтовано використання правосторонньої субплевральної блокади як компонента післяопераційної аналгезії для зниження ризику виникнення життєво небезпечних порушень ритму серця й ішемії міокарда в осіб похилого віку з ХСН III - IV ФК за NYHA.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальну проблему сучасної колопроктології, а саме: можливості відтворення анатомо-топографічних структур, подібних до баугінієвого клапану людини. Розроблено конструкцію антирефлюксного ілеотрансверзоанастомозу (ІТА), за якою клапан моделюється виключно зі стінки товстої кишки.

  Скачати повний текст

Узагальнено результати хірургічного лікування 293-х пацієнтів з застосуванням методів абдомінопластики (87 осіб становили контрольну групу, 206 - основну). Розроблено критерії оцінювання стану шкіри, підшкірної жирової клітковини, м'язево-апоневротичного комплексу. Систематизовано клінічні прояви дефектів і деформацій передньої черевної стінки. Всіх пацієнтів розділено на 10 груп і розроблено алгоритм оперативних втручань. Як інструментальний метод обстеження використано визначення транскутанного pO2 тканин, застосовано прорамований електровплив на тканини передньої черевної стінки й інтраопераційний моніторинг зміни внутрішньочеревного тиску. Відзначено, що загальний відсоток ранніх післяопераційних ускладнень становив 8,74 %, які не вплинули на кінцевий естетичний результат (27,6 % у контрольній групі). Внаслідок застосування технології оперативних втручань у хворих з естетичними деформаціями та дефектами передньої черевної стінки одержано у 90,78 % хворих безпосередньо хороші та задовільні естетичні та функціональні результати, скоротити післяопераційний період у 1,5 - 2 раза. У віддаленому періоді спостереження протягом п'яти років виявлено хороші та задовільні результати у 97 % хворих.

  Скачати повний текст

Встановлено клініко-патогенетичні особливості перебігу післяхолецистектомічного синдрому (ПХЕС) у осіб з гіпертонічною хворобою (ГХ). Доведено, що поєданання даних хвороб сприяє виникненню атипового перебігу больового синдрому, збільшенню проявів та різноманітності диспепсичних та астеноневротичних скарг, частішому виникненню аритмій. Вперше визначено негативні зміни в показниках кальцієвого обміну у хворих з ПХЕС, виразність яких вірогідно змінюється у разі його поєднання з ГХ. Вперше наведено дані щодо стану ліпідного обміну у пацієнтів з ПХЕС та ГХ та визначено їх залежність від тривалості анамнезу жовчнокам'яної хвороби та артеріальної гіпертензії. Розглянуто механізми формування інсулінорезистентності у таких хворих. Доведено, що сукупний перебіг ПХЕС та ГХ сприяє збільшенню індексу маси тіла та формуванню метаболічного синдрому, що значно погіршує перебіг обох захворювань. Вперше розроблено й обгрунтовано тактику лікування хворих з ПХЕС та ГХ з використанням комбінації аторвастатину (ліпітину) та кальцеміну. Вивчено динаміку клінічних проявів, функціонального стану печінки та підшлункової залози у таких хворих та доведено, що дана комбінація препаратів позитивно впливає на імунологічні та біохімічні показники захворювань, зокрема, обумовлює відновлення метаболічного гомеостазу та дисбаланс в обміні кальцію, що підвищує ефективність лікування.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано, досліджено та впроваджено в клініку оптимальні варіанти периопераційного анестезіологічного забезпечення у разі малоінвазивних оперативних втручань. Установлено, що інтраопераційне використання бутарфенолу тартрату не змінює характер стрес-відповіді на хірургічну агресію. Гемодинамічний профіль під впливом пневмоперитонеуму вірогідно не відрізняється від стандартної тотальної внутрішньовенної анестезії (ТВА). Застосування нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) "за вимогою хворого" з метою післяопераційної аналгезії не усуває невропатичний компонент болю, тому не є ефективним. Використання НПЗП в режимі "запобіжної аналгезії" ефективно захищає хворих від больової агресії, а також зменшує прояв стрес-відповіді.

  Скачати повний текст

Вивчено умови та головні причини виникнення ушкоджень жовчних проток, а також обгрунтовано шляхи їх профілактики. На підставі вивчення результатів відновлювальних і реконструктивних операцій розроблено та впроваджено у клінічну практику схеми хірургічної тактики у випадку ушкодження жовчних проток залежно від виду ушкоджень. Визначено, що для лікування потерпілих з колото-різаними пораненнями позапечінкових жовчних проток необхідно дотримуватися тих же принципів, що й для хворих з інтраопераційними ушкодженнями. Досліджено, що умовою зниження незадовільних результатів хірургічного лікування хворих з інтраопераційними ушкодженнями позапечінкових жовчних проток і колоторізаними їх пораненнями є перетворення некерованого каркасного дренування у кероване, а також розширення показань для виконання реконструктивних операцій, які повинні доповнюватися каркасним дренуванням у разі ширини створеного анастомозу менше 15 мм.

  Скачати повний текст

Вивчено проблему хірургічного лікування хворих зі складними дефектами черевної стінки на підставі результатів обстеження та лікування 160-ти хворих з великими та гігантськими післяопераційними вентральними грижами. Наведено визначення поняття "складних дефектів черевної стінки". Встановлено закономірності виникнення післяопераційних ускладнень у таких хворих залежно від стану імунологічної реактивності організму, стану тканин у зоні грижових воріт, бактеріологічного забруднення, ступеня підвищення внутрішньочеревного тиску після операції. Розглянуто процес проведення комп'ютерно-томографічного дослідження хворих з великими та гігантськими грижами на фоні ожиріння, що дозволяє виявити клінічно недіагностовані дефекти черевної стінки, оцінити вміст грижового мішка та черевної порожнини, а також вибрати оптимальну хірургічну тактику. Розроблено алгоритм лікувально-діагностичних заходів та вибору способу пластики черевної стінки з урахуванням можливості адаптації організму хворого до підвищення внутрішньочеревного тиску після операції. Використання вдосконалених методик алогерніопластики з застосуванням поліпропіленових протезів дозволяє успішно ліквідувати поширені дефекти черевної стінки, розширити межі операбельності, сприяти косметичній привабливості.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням біліодигестивного дренування методом холецистоєюностомії. У роботі з використанням традиційних та оригінальних способів вивчення функціонального стану органів шлунково-кишкового тракту досліджено вплив різних способів виключення ділянки порожньої кишки на суміжні та віддалені органи травного каналу. У порівняльному аспекті розглянуто ефективність різних способів виключення ділянки кишки з метою запобігання ентеробіліарному рефлюксу. Розроблено новий напрямок у біліоєюнальному дренуванні, який грунтується на концепції виключення із травлення максимально короткого сегмента порожньої кишки з обов'язковим формуванням у його гирлі клапанної перешкоди. За даних умов встановлено, що виключення ділянки порожньої кишки повним двобічним перетином нивелює негативний вплив подразнення її нерозбавленою хімусом жовчею на діяльність органів шлунково-кишкового тракту. Виявлено залежність розвитку явищ дуоденостазу від конструкції міжкишкового співустя у разі розташування анастомозу поблизу дуоденоєюнального переходу. Доведено, що навіть арефлюксний клапанний анастомоз не запобігає утворенню висхідної інфекції у жовчних шляхах. З метою запобігання даного недоліку проведено превентивні заходи, які спрямовано на анастезію кишкової брижі та очищення мобілізованого сегмента від вмісту органа. Запровадження розробок у клініку довело спроможність організму пацієнтів взагалі та його шлунково-кишкового тракту до нормалізації зрушень моторно-евакуаторної функції, що спричинені втручанням, дозволило значно покращити перебіг компенсаторно-пристосувальних процесів у порівнянні з традиційними способами застосування біліодигестивних анастомозів.

  Скачати повний текст

Проведено експериментальне вивчення морфофункціонального стану початкового відділу тонкої кишки у разі механічної жовтяниці. Доведено, що припинення надходження в кишку жовчі призводить до розвитку ерозивно-виразкового ураження її слизової оболонки (СО) внаслідок пошкоджувальної дії активного шлункового соку. Ці дані доповнено результатами клінічних досліджень, за яких установлено зміни характеру мікрофлори та порушення моторики дванадцятипалої кишки (ДПК), що погіршує перебіг захворювання. Удосконалено клініко-патофізіологічну класифікацію постхолецистектомічного синдрому (ПХЕС), а саме: захворювань та функціональних розладів, з урахуванням їх етіологічного чинника та дозволяє більш обгрунтовано вирішувати питання вибору раціональної лікувальної тактики. Запропоновано обгрунтований діагностичний алгоритм, що систематизує характер, об'єм і послідовність виконання певного комплексу методик та дозволяє остаточно деталізувати діагноз ПХЕС. Оптимізовано програму раціонального лікування захворювань, визначених як ПХЕС, яка дозволяє здійснити вибір показань до хірургічного або консервативного методів лікування. Розроблено спосіб холедохоєюноанастомозу (ХЄА). Удосконалено методику мобілізації початкового відділу тонкої кишки, що використовуються для формування ХЄА, забезпечує збереження її топографо-анатомічних зв'язків та дозволяє запобігти розвитку Py-стаз-синдрому. Розроблено спосіб арефлюксного ХЄА. Комплексно вивчено морфофункціональний стан ДПК за механічної жовтяниці до та після відновлення жовчотоку за допомогою стандартних і модифікованих ХЄА.

  Скачати повний текст

Досліджено питання корекції структурно-функціональних порушень печінки у хворих на калькульозний холецистит. Наведено дані обстеження 151-го хворого, яких прооперовано з використанням лапароскопічної холецистектомії. Відзначено, що найбільш інформативним методом для виявлення патологічних змін печінки є морфологічне дослідження біоптату, одержаного за розробленою методикою. За результатами морфологічного дослідження біоптату печінки показано, що структурні порушення печінки наявні у 91,5 % хворих на хронічний калькульозний холецистит (ХКХ), з яких у 63,7 % пацієнтів виявлено жирову дистрофію гепатоцитів. Визначено, що глибина порушення структурно-функціонального стану печінки у хворих на ХКХ залежить від тривалості анамнезу. Під час оперативного втручання з приводу ХКХ 52-м хворим після морфологічного підтвердження стеатозу печінки виконано хірургічну корекцію структурно-функціональних змін печінки крапковим електродом апарату хірургічної діатермії у шаховому порядку по передній поверхні правої та лівої частки печінки у кожній зоні зі зниженим електричним потенціалом. У післяопераційному періоді хворим проведено комплекс реабіліаційних заходів. На підставі віддалених результатів показано, що застосування медикаментозної та хірургічної корекції структурно-функціональних порушень печінки під час холецистектомії забезпечує покращання стану печінки, яке має прояв у зниженні на 76,9 % морфологічних змін печінки та її функціонального стану, про що свідчить покращання біохімічних показників у 64,2 % хворих та імунологічних - у 53,2 %. Розроблено шляхи покращання результатів хірургічного лікування хворих на холецистит, що дозволило зменшити частоту післяопераційних ускладнень і покращити якість життя у 92,3 % пацієнтів.

  Скачати повний текст

З'ясовано особливості та закономірності розвитку, становлення топографії та кровопостачання клубово-сліпокишкового відділу кишки людини за даними морфологічного та клінічного дослідження. Уточнено дані щодо становлення топографії клубово-сліпокишкового відділу кишки, терміни диференціювання кишкової стінки, кишки у цілому. Проаналізовано формотворення та самоліквідації фізіологічної грижі передньої черевної стінки. Установлено кореляції між соматотипом і особливостями топографії клубово-сліпокишкового відділу кишки, зіставлено певні розміри тіла та кишок. Наведено дані про будову відділів кишки та її стінки протягом онтогенезу. Визначено вікову динаміку розвитку та становлення клубово-сліпокишкового відділу кишки протягом пре- та постнатального періодів онтогенезу.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему сучасної колопроктології - покращання результатів якості життя хворих після реконструктивно-відновних операцій, внаслідок видалення функціонально-активних відділів товстої кишки, зокрема, ілеоцекального відділу, ободової кишки, ампули прямої кишки та її сфінктерного апарату. Розроблено способи формування тонко- і товстокишкових анатомо-функціональних резервуарних конструкцій нового типу після правобічної геміколектомії, колектомії, колектомії з передньою резекцією або екстирпацією прямої кишки, після передньої резекції та екстирпації прямої кишки залежно від особливостей анатомічного взаєморозташування відрізків тонкої та прямої, ободової та прямої кишки. Розроблено методи сфінктерозберігальних операцій за дистальної локалізації злоякісних пухлин прямої кишки, способи з'єднання відрізків кишечнику, профілактики та лікування ускладнень загоєння міжкишових анастомозів і анатомо-функціональних резервуарних конструкцій. Проведено порівняльний аналіз результатів виконання нових реконструктивно-відновних операцій у 132-х хворих дослідної групи та загальноприйнятих реконструктивно-відновних операцій - у 135-ти хворих контрольної групи. Доведено переваги нових методів реконструктивно-відновних операцій, що вказує на значне зменшення частоти виникнення та ступеня вираженості тяжких патологічних станів, зокрема, рефлюкс-ілеїту, постколектомічного синдрому, синдрому низької передньої резекції, вторинної анальної інконтиненції, а також кількості хворих з довічною ілео-, колостомою, частоти ускладнень загоєння міжкишкових анастомозів і анатомо-функціональних конструкцій, післяопераційної летальності, значне покращання функціональних результатів, якості життя та соціально-трудової реабілітації пацієнтів.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено в експерименті на собаках, секційному матеріалі та впроваджено в клінічну практику більш ефективні варіанти протистенотичного кінцевого анастомозу (ПСКА) за відновлення безперервності органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) в плановій та ургентній хірургії. Доведено за допомогою рентгенологічного й ендоскопічного методів дослідження їх функціональний стан і особливості морфологічної регенерації лінії швів ПСКА у різні терміни після оперативного втручання. Розроблено більш досконалу хірургічну техніку формування ПСКА, що підвищує ефективність втручання. Вперше надано експериментальне, клінічне та морфологічне обгрунтування доцільності застосування в клінічній практиці удосконалених способів формування ПСКА.

  Скачати повний текст

Наведено наукове обгрунтування застосування аутогемотрансфузійної терапії в комплексі підготовки хворих до хірургічного втручання та використання аутокрові в процесі його виконання, з метою виключення або зменшення застосування донорської крові. Установлено взаємозв'язок між об'ємом нагромадженої крові, ступенем тяжкості оперативного втручання, видом застосованої гемостимулювальної терапії та змінами в показниках, властивих периферичній ланці еритрону. Доведено ефективність застосування невеликих доз еритропоетину. Удосконалено та оптимізовано методики забору аутокрові, визначено зв'язок між характером захворювання, видом операції, що планується та об'ємом можливої крововтрати. Показано, що ці дані дають можливість планувати аутогемотрансфузійну програму. Зазначено, що узагальнені результати дослідження дозволили сформувати алгоритм дій лікаря в процесі планування та проведення аутогемотрансфузії. На основі принципів даної терапії зроблено висновки про те, що в 75 - 80 % випадків хірургічним хворим у процесі операції можуть не застосовуватися компоненти донорської крові.

  Скачати повний текст

Встановлено, що найскладніше діагностувати хворих зі змішанами формами жовтяниці, коли в клінічних, лабораторних і сонографічних показниках присутні озаки обтураційної та паренхіматозної жовтяниці. Розкрито морфологічну природу дифузних захворювань печінки, які мають місце у 78 % хірургічних хворих з синдромом жовтяниці. Доведено, що за обтурації жовчовивідних шляхів на тлі хронічних дифузних захворювань печінки першим етапом хірургічного лікуванням має бути ендоскопічна або інтервенційна декомпресія жовчих шляхів і застосування екстракорпоральних методів детоксикації. Розроблено діагностичні алгоритми синдрому жовтяниці, математично-статистичні моделі, що дозволяють провести диференційну діагностику з точністю до 85 %.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст