Розроблено патогенетично обгрунтовані підходи до попередження та корекції порушень моторно-евакуаторної функції шлунка у хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки після виконання ваготомії, вивчено роль серотонінової недостатності в розвитку постваготомічного гастростазу. Показано, що парасимпатична денервація шлунково-кишкового тракту в інтактних щурів і тварин з експериментальною виразкою викликає порушення обміну біогенних амінів, значно знижує рівень серотоніну та гістаміну в крові, тканинах шлунка. Виконання селективної та селективної проксимальної ваготомій хворим на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки викликає зниження концентрації серотоніну в крові, що на фоні застосування в післяопераційному періоді медпрепаратів - антагоністів серотоніну обумовлює розвиток відносної серотонінової недостатності. Серотоніну адипінат, застосований у перші дні після виконання ваготомії, ліквідує дефіцит серотоніну та підсилює міоелектричну активність шлунка, запобігає розвитку постваготомічного гастропарезу, а також сприяє зникненню явищ розвинутого гастростазу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано характер біохімічних, імунологічних порушень, патологічних змін органів езофагогастродуоденальної зони, стану секреторної функції шлунка, мікрофлори товстої кишки у хворих, що перенесли холецистектомію з приводу жовчнокам'яної хвороби. Обстежено 155 хворих та установлено залежність частоти виявленої патології від віку, тривалості хвороби та періоду після операції. З'ясовано взаємозв'язки між станом екскреторної функції печінки, мікрофлорою товстої кишки, імунологічними показниками та продуктами перекисного окиснення ліпідів. Застосування лікувального комплексу, що містить як препарат жовчі урсодезоксихолеву кислоту, покращує колоїдальні властивості жовчі та нормалізує показники імунограми, сприяє покращанню стану мікрофлори товстої кишки, запобігає накопиченню продуктів ліпопероксидації. Для усування проявів больового та диспепсичного синдромів доцільно застосовувати метод інтрадуоденальної інфузії краплинної терапії рослинним препаратом "Панкреофіл".

  Скачати повний текст

У хворих з гострою виразковою шлунково-кишковою кровотечею різного ступеня вивчено спектр сироваткового білка з використанням методу ДЕФ в ПААГ, кількісний вміст Ig G, A, M в цих фракціях, кількість та функціональну активність T- і B-лімфоцитів, активність трансферину, церулоплазміну, каталази, карбоангідрази, вміст заліза, цинку та міді, перекисне окиснення ліпідів і стан АОЗ, які вказують на значне ураження функціонального стану печінки та зниження імунологічної реактивності організму у разі постгеморагічної анемії. Ці дані взято за основу для визначення тактики та вибору методу оперативного втручання, розробки комплексного консервативного та післяопераційного лікування хворих, спрямованого на ліквідацію кровотечі та постгеморагічної анемії, а також виникнення гострої печінково-ниркової недостатності. Вперше у хворих з виразковими гастродуоденальними кровотечами виявлено виражену гіпоальбунемію та диспротеїнемію фракцій швидких і повільних посттрансферинів, яка характеризується зменшенням кількості альбумінів, підвищенням вмісту церулоплазміну та зниженням трансферину, зростанням білка в фракціях 13, 14, 21, 25, які мали прямий зв'язок з тяжкістю крововтрати і виникненням печінково-ниркової недостатності. У даних хворих виявлено високий рівень ДК і МДА, зниження вмісту трансферину, підвищення церулоплазміну та двохразове зниження активності арбоангідрази та каталази, що вказує на виражену гіпоксію з розвитком ендотоксикозу та зниження антиоксидантного захисту. Встановлено, що в хворих з виразковими кровотечами спостерігається майже дворазове зниження вмісту заліза, в порівнянні з контрольною групою, а також цинку з одночасним підвищенням у 2 - 2,5 рази вмісту міді, що вказує на значне порушення окисно-відновних процесів, особливо в паренхіматозних органах з їх вираженою гіпоксією.

  Скачати повний текст

Проведено різні порожнинні операції та мініінвазивні втручання, а також лапароцентез/лапароскопію. Показаннями до проведення мініінвазивних втручань під УЗ (ультразвук)-контролем за ускладнених форм гострого панкреатиту були гостра псевдокіста, оментобурсит, абсцес підшлункової залози та/або сальникової сумки, гострі асептичні парапанкреатичні рідинні скупчення в заочеревинній клітковині, септична флегмона заочеревинної клітковини, біліарна гіпертензія. Проаналізовано, що застосування мініінвазивних втручань під УЗ контролем в хірургічному лікуванні хворих на гострий панкреатит дозволило покращати результати лікування та знизити післяопераційну летальність з 36,3 до 3,2 %.

  Скачати повний текст

З метою більш широкого впровадження органозберігаючих операцій загальновизнану стадію декомпенсації поділено на стадії неповної та повної декомпенсації. Основною ознакою розрізнення цих стадій є оборотність (здатність скорочення шлунка), що визначають за допомогою балонографії натщесерце та у відповідь на крізьшкірну електрогастростимуляцію. Зроблено висновок, що хворим на пилородуоденальний стеноз зі стадією наповної декоменсації доцільно призначати органозберігаючі операції, у випадку повної декомпенсації - резекцію 2/3 шлунка. Розроблено раціональну лікувально-діагностичну програму передопераційної підготовки, яка протягом 2 - 3 тижнів забезпечує у 86,6 % випадків нормалізацію водно-електролітного та білкового балансу, загоєння виразки, поліпшення моторики шлунка.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів хірургічного лікування гострокровоточивих гастродуоденальних виразок (ГКГДВ) шляхом оптимізації виконання антрумектомії з ваготомією (АЕ + ВТ). Виявлено, що на тлі зниження з 40,9 % до 3,6 % загальної оперативної активності збільшується з 18,4 % до 30,8 % внаслідок поширеної виразкової деструкції частка АЕ + ВТ у разі ГКГДВ. Проведено порівняльний аналіз частоти та структури ранніх післяопераційних ускладнень (РПУ). За результатами патоморфологічних досліджень доведено, що у слизовій оболонці антрального відділу спостережено гіперпластичні (73,7 %) або субатрофічні (26,3 %) зміни, а м'язовий шар зазнає гіпертрофії, склерозу та різноспрямованої орієнтації волокон, що негативно впливає на моторику шлунка. Розроблено та впроваджено раціональну тактику й алгоритм виконання АЕ + ВТ у разі ГКГДВ, завдяки яким зменшилась кількість РПУ з 28,9 % до 13,2 %, деструктивного панкреатиту з 5,1 % і летальність з 2,1 % до 0. У віддаленому (до 10-ти років) періоді досягнуто зменшення з 42,3 % до 21,2 %. кількості постваготомних і пострезекційних синдромів. За даними анкетування (SF-36) досягнуто покращання якості фізичного, психічного та загального статусів життя пацієнтів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено динаміку структурних і функціональних змін у судинному руслі й оболонках тонкої та товстої кишок у формуванні синдрому функціональної недостатності у процесі розвитку обтураційного холестазу. Надано топічну та кількісну характеристику просторової перебудови архітектоніки кровоносних судин брижової та внутрішньоорганної частини. Досліджено реакції гемомікроциркуляторного русла всіх оболонок на розвиток механічної жовтяниці, а також особливості адаптації слизової, підслизової та м'язової оболонок тонкої та товстої кишок до нових умов травлення за відсутності поступлення жовчі. Показано характер перебудови системного й органного кровообігу у динаміці різних термінів механічної жовтяниці та їх взаємозв'язок з морфологічним станом судинного русла і склавих кишкової стінки. Доведено, що за зазначеної патології відбувається розвиток явищ функціональної недостатності тонкої та товстої кишки, визначено основні її патогенетичні складові. Подано порівняльну характеристику морфофункціонального стану судинного русла й оболонок тонкої та товстої кишок за різних методів декомпресії жовчних шляхів. Розроблено новий спосіб корекції ендогенної інтоксикації та функціональної недостатності кишки за механічної жовтяниці з використанням озонових ентеросорбентів. Розроблено нові способи зовнішнього дренування жовчних шляхів.

  Скачати повний текст

Методом лазерної доплерівської флоуметрії вивчено стан мікроциркуляції слизової оболонки шлунка у пацієнтів з гострим інфарктом міокарда (ГІМ). Розроблено математичну систему прогнозування виникнення та перебігу гострих гастродуоденальних кровотеч (ГГДК) у даних пацієнтів. Виявлено, що динаміка змін показників тропонінів І та Т у плазмі крові не тільки підтверджує наявність ГІМ у хворих, а також є одним з ключових факторів ризику виникнення ГГДК у цих осіб. Розроблено методи профілактики виникнення ГГДК у пацієнтів з ГІМ.

  Скачати повний текст

На підставі результатів клінічного обстеження й узагальнення безпосередніх результатів хірургічного лікування лапароскопічним методом 513 хворих на гострий холецистит та його деякі ускладнені форми, зокрема: гострого холециститу на фоні кісти холедоха, механічної жовтяниці та холангіту, спонтанних внутрішніх біліарних нориць, гострого панкреатиту та портальної гіпертензії проаналізовано ефективність лапароскопічних втручань, частоту та причини конверсії у хворих на гострий холецистит та його ускладнені форми. Уперше виділено два види конверсії: через "необхідність" і "за розсудом". Запропоновано стандарти діагностики та лікування хворих з окремими ускладненими формами гострого холециститу. Досліджено причини конверсії та вплив різних чинників на її частоту. Встановлено, що лапароскопічна холецистектомія у 88 % випадків не потребує конверсії та є ефективним методом лікування хворих на гострий холецистит. Доведено, що на частоту конверсії у разі лапароскопічної холецистектомії суттєво впливають ускладнені форми гострого холециститу. Підтверджено, що після трьох діб від початку захворювання частота конверсії наближається до 100 %.

  Скачати повний текст

На підставі клінічного обстеження та узагальнення безпосередніх результатів дослідження, девіацій біохімічних показників та параметрів центральної гемодинаміки, дихальної системи у разі застосування методики альбумінового перитонеального діалізу та інших еферентних методів у процесі лікування хворих з печінковою недостатністю здійснено спробу систематизувати основі зміни, що відбуваються у метаболізмі, серцево-судинній та дихальній системах з метою вивчення ефективності лікувальних засобів і своєчасного виявлення та запобігання ускладненням. Для лікування хронічної печінкової недостатності розроблено програмну методику замісної терапії, що включає альбуміновий перитонеальний діаліз, ультрафільтрацію, сорбцію асциту з наступною внутрішньовенною реінфузією у комбінації з гіпербаричниою оксигенацією. Для лікуваня фульмінантної печінкової недостатності запропоновано варіанти замісної терапії альбуміновим перитонеальним діалізом з можливим комбінуванням з іншими еферентними методами гемокорекції (гемодіаліз з ультрафільтрацією, застосування дискретного плазмаферезу). Визначено ефективність використання методу альбумінового перитонеального діалізу у лікуванні хворих з хронічною та фульмінантною печінковою недостатністю.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати обстеження та лікування 137-ми хворих на гострий холангіт як супровідного захворювання у разі холедохолітіазу. Розроблено та впроваджено у практику діагностичний алгоритм, який дозволяє у максимально стислі терміни встановити діагноз гострого холангіту та визначити оптимальну лікувальну тактику з урахуванням важкості загального стану хворого за адаптованою шкалою APACHE II. Доведено ефективність запропонованої двохетапної тактики хірургічного лікування з використанням мініінвазивних технологій. Розроблено нові схеми антибактеріальної терапії хворих на гострий холангіт і його ускладнення. Впроваджено у практику нові препарати, декасан і мірамістин, як засоби регіонарної терапії гострого холангіту та холангіогенних абсцесів печінки. Виявлено, що запропонована діагностично-лікувальна тактика хворих на гострий холангіт у разі холедохолітіазу дозволяє зменшити кількість післяопераційних ускладнень, рівень летальності та покращати результати лікування.

  Скачати повний текст

Запропоновано нові методи лікування хворих з кровотечами із флебектазій стравоходу і шлунка за наявності декомпенсованого цирозу печінки. На підставі вивчення результатів комплексного обстеження та лікування 91-го хворого на цироз печінки, ускладнений асцитичним синдромом та кровотечею з флебектазій стравоходу та шлунка суттєво доповнено та розширено наукову концепцію розвитку поліорганної недостатності у даної категорії хворих. Вперше доведено, що підвищення внутрішньочеревного тиску у хворих з асцитом у разі кровотечі призводить до відносної гіповолемії, що викликає характерні порушення центральної гемодинаміки, зокрема, зниження серцевого індексу і тиску наповнення лівого шлуночка, зростання загального периферійного опору судин, артеріального тиску та частоти серцевих скорочень. Встановлено, що збільшення внутрішньочеревного тиску призводить до погіршення кровопостачання печінки внаслідок зменшення об'ємної перфузії портопечінкових судин і нижньої порожнистої вени та ниркових вен, що погіршує центральну гемодинаміку та клубочкову фільтрацію. Запропоновано методику лікування асциту методом діаліз-сорбції з реінфузією асцитичної рідини та альбуміновим перитонеальним діалізом за одночасної зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу. Запропоновано мініінвазивну ендоваскулярну методику зупинки кровотечі із варикозно розширених вен шлунка з використанням екстракорпоральних методів лікування асциту. Розроблено й апробовано нову стратегію надання хірургічної допомоги хворим з декомпенсованим цирозом печінки, ускладненим кровотечею з флебектазій стравоходу та шлунка. Показано, що впровадження нових методів хірургічного лікування в клінічну практику сприяє зниженню летальності від кровотеч до 34,1 %, у 26,4 % пацієнтів виявлено відсутність рецидивування асциту протягом 3-х років спостереження, а рецидиву кровотечі - у 57,7 % хворих.

  Скачати повний текст

Цей метод застосовано для лікування 35-ти хворих на гострий холецистит (ГХ) у разі лапароскопічної холецистектомії. Одержано клініко-лабораторні дані, які свідчать про його ефективність у клініці. Проаналізовано 106 лапароскопічних операцій, виконаних лапаротомного доступу. Одержані результати досліджень дають змогу визначити лапароскопічну холецистектомію як операцію вибору у разі гострого калькульозного холециститу. Розроблено тактичну схему оперативного лікування хворих з гострим калькульозним холециститом. Відзначено, що лапароскопічна холецистектомія здійснюється в екстреному порядку протягом перших шести годин з моменту надходження до стаціонару у разі гострого гангренозного та гангренозно-перфоративного холециститу, жовчного перитоніту, біляміхурового абсцесу. Зазначено, що терміново, протягом 12 - 36-ти год., оперативному лікуванню підлягають хворі за наявності біляміхурового інфільтрату, флегмонозного та катарального холециститу. Вивчено та подано порівняльну оцінку стану імунореактивності організму в хворих на ГХ до та після лапароскопічної холецистектомії, лапароскопічної холецистектомії з кріовпливом на ложе жовчного міхура та традиційної холецистектомії. Відзначено значно більш ранню компенсацію імунологічних показників після лапароскопічних операцій. Розроблено шляхи профілактики інтраопераційних і післяопераційних ускладнень у разі лапароскопічної холецистектомії у хворих з ГХ.

  Скачати повний текст

Розроблено модифіковану класифікацію локалізації юкстапапілярних виразок (ЮПВ) відносно великого дуоденального сосочка (ВДС) з метою більш чіткого розподілу тактичних алгоритмів хірургічного лікування виразки залежно від її класифікаційної належності. Встановлено оптимальні діагностичні заходи з метою визначення локалізації та характеру і ступеня ускладнення навколососочкової виразки. Розроблено лікувальний алгоритм тактики за ускладнених ЮПВ із визначенням термінів і необхідності консервативного, в тому числі антихелікобактерного, та хірургічного лікування відповідно до локалізації виразки, характеру та ступеня ускладнень. Розроблено нові методи оперативних втручань із реімплантацією ВДС за ускладнених ЮПВ (захищені патентами України), що дозволили знизити кількість післяопераційних ускладнень та післяопераційну летальність (у 2.3 раза, до 14,6 %), покращити найближчі та віддалені результати хірургічного лікування. Розроблено алгоритм вибору оперативного втручання за ускладнених ЮПВ з урахуванням класифікаційної приналежності та характеру ускладнень.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена розробці пілорусзберігаючого напрямку в невідкладній хірургії ускладнених дуоденальних виразок. У експерименті на безпородних собаках доведено більш глибоке пригнічення шлункової секреції, стимульованої пентагастрином, після пілорусзберігаючої дуоденопластики з селективною проксимальною ваготомією (СПВ) в порівнянні з іншими видами ваготомій. Запропоновані класифікації пілорусзберігаючих і пілорускоригуючих операцій. Розроблені нові способи пілорусзберігаючих операцій: розширююча комбінована дуоденопластика при стенозуючих кровоточивих та перфоративних виразках, клапанна дуоденопластика. Розроблені нові способи ваготомій (субтотальна СПВ, "Експрес"-спосіб інструментальної СПВ), а також чотири нових способи операцій при ускладнених навколососочкових виразках. Розроблені алгоритми тактики і застосування функціонально вигідних способів органозберігаючих операцій при гострокровоточивих і прободних виразках дванадцятипалої кишки.

  Скачати повний текст

Визначено біохімічні й ангіодермометричні діагностичні маркери спайкоутворення на підставі комплексного аналізу вивчення перебігу спайкової хвороби. З'ясовано, що III та IV типи судинної реактивності з високим ступенем вірогідності свідчать про схильність до патологічного спайкоутворення. Встановлено закономірність між ступенем ішемії парієнтальної та вісцеральної очеревини та вираженістю спайкового процесу. Основним критерієм прогнозування вірогідності утворення патологічного спайкоутворення є стійка ішемія тканин очеревини, яка визначається типом судинної реактивності. З'ясовано, що в динаміці формування спайкового процесу важливу роль відіграє кровопостачання тканин. У зонах ішемії спостерігається трансформація мезенхімальних клітин у фібробласти із зниженою синтетичною функцією. Диструкція сполучної тканини призводить до стимуляції колагеногенезу в зонах ішемії. Внаслідок дизкординації цих процесів виникає спотворений колагеногенез, який реалізується поширеним формуванням спайок.

  Скачати повний текст

Розроблено та впроваджено у практику нові способи діагностики некротичного панкреатиту (НП) та його ускладнень за визначенням концентрації метану в крові, ранньої ознаки запальної інфільтрації жирової клітковини заочеревинного простору - симптому "бахромчастості". Наведено результати застосування лікувальної тактики у хворих на гострий панкреатит, яка передбачає пріоритетне використання мініінвазивних методів, переважно в ензимо-токсичній фазі захворювання, за наявності локальних ускладнень НП і використання лапаротомних втручань - найчастіше у період гнійно-септичних ускладнень панкреонекрозу. Запропоновано спосіб лікування хворих із ферментним перитонітом за допомогою перитонеального діалізу з використанням полійонних розчинів, збалансованих з плазмою крові. Встановлено, що операцією вибору в період гнійно-септичних ускладнень є панкреатосеквестректомія з видаленням усіх некротизованих тканин підшлункової залози та парапанкреатичної клітковини, доповнена тривалим післяопераційним лаважем сальникової сумки. Застосування запропонованих підходів до діагностики та лікування дозволило зменшити післяопераційну летальність хворих з важким перебігом гострого панкреатиту з 26 до 11,6 %.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано хірургічне лікування хворих на гострий біліарний панкреатит (ГБП). Наведено експериментальні моделі ГБП та його ускладнень, а також вивчено патогенетичні механізми перебігу та прогресування ГБП, проведено електронно-мікроскопічне дослідження ступеня ураження органів-мішеней, виділено маркери несприятливого прогнозу. За результатами дослідження встановлено, що залежно від тяжкості синдрому інтоксикації відбувається структурна перебудова гомеостазу організму, за якої наявне домінування порушень окиснювально-антиоксидантної та імунної систем. Розроблено математичну модель багаточинникового статистичного аналізу, яка дає змогу здійснювати адекватне оцінювання стану захисно-пристосованих реакцій організму та з'ясувати взаємодію між різними компонентами імунної системи, що дозволяє одержати можливіть швидкої ідентифікації порушень та визначення хірургічної стратегії. Згідно з розробленими моделями ГБП запропоновано алгоритми хірургічної тактики, що дозволило знизити показники розвитку ускладнень і післяопераційної летальності.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми розробки тактики лікування та вибору терміну оперативного втручання щодо хворих з гастродуоденальними кровотечами, зважаючи на ризик виникнення післяопераційної пневмонії на грунті розладів сурфактантної системи легень. На засадах використання замісної терапії з застосуванням екзогенного сурфактанту розроблено новий напрямок лікування дихальних розладів, пов'язаних з гастродуоденальними кровотечами. Встановлено, що у випадку таких кровотеч у хворих відбуваються значні порушення стану сурфактантної системи легень, які проявляються у вигляді збільшення статичного поверхневого натягу конденсату вологи видихуваного повітря. Доведено ефективність інгаляційного застосування препарату сурфактанта "Сукрим" з метою створення достатньої концентарції екзогенного аналогу до відновлення кількісного та якісного складу ендогенного сурфактанту. Запропоновано спосіб прогнозування розладів сурфактантної системи легень у випадку гастродуоденальних кровотеч.

  Скачати повний текст