Показано низьку чутливість рентгенологічних і сонографічних методів діагностики спайкової хвороби очеревини. Залежно від інформативності клініко-лабораторних та інструментальних ознак спайкової хвороби очеревини з урахуванням рівня діагностичної помилки обгрунтовано алгоритм діагностики різних форм цієї хвороби. Доведено діагностичну цінність відеолапароскопії у вивченні частоти та поширеності вісцеропаріетального спайкового процесу, на підставі цього вперше застосовано поділ передньої черевної стінки на чотири зони щодо локалізації післяопераційного рубця для визначення точки введення першого троакару. Визначено показання та протипоказання до операції динамічного лапароскопічного адгезіолізису. Удосконалено технічні аспекти мініінвазивного втручання у хворих на спайкову хворобу очеревини. Опрацьовано запропонований комплексний підхід до лікування таких хворих.

  Скачати повний текст

З використанням клінічного матеріалу досліджено вплив хірургічних втручань на динаміку запальних змін і моторних порушень верхніх відділів травного каналу у хворих на портальну гіпертензію (ПГ) та доцільність комплексної санаторно-курортної реабілітації таких пацієнтів. Уперше вивчено вплив Hp на виникнення портальної гастропатії у хворих на ПГ та запропоновано методи його ерадикації. Проаналізовано зміни білково-амінокислотного обміну та неврологічного статусу у хворих на ПГ перед та після проведення реабілітаційних заходів. Опрацьовано і впроваджено в практичну медицину систему реабілітаційних заходів у хворих з синдромом ПГ після операції.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення метаболічних порушень у пацієнтів з механічною жовтяницею, обумовленою холедохолітіазом, виокремлено ознаки трьох основних варіантів перебігу синдрому ендогенної інтоксикації - компенсований, субкомпенсований, декомпенсований. У хворих з механічною жовтяницею, обумовленою холедохолітіазом, рівень ендогенної інтоксикації залежить від рівня білірубінемії й активності процесів ПОЛ. Вперше в порівняльному аспекті вивчено ефективність інфузійної терапії та плазмаферезу в ролі передопераційної підготовки в декомпенсованій стадії ендотоксикозу у хворих з механічною жовтяницею, обумовленою холедохолітіазом. Проведено оцінювання критеріїв ефективності плазмаферезу у хворих з механічною жовтяницею, обумовленою холедохолітіазом, на підставі чого розроблено показання та визначено протипоказання до застосування методу. Вивчення динаміки клінічних і лабораторних проявів синдрому ендогенної інтоксикації у хворих на механічну жовтяницю дозволило визначити оптимальні терміни включення плазмаферезу до комплексу лікувальних заходів, інтенсивність і об'єм плазмаферезу, характер плазмозаміщення, виявити можливі ускладнення, запропонувати заходи щодо їх запобігання та корекції. Доведено високу ефективність і доцільність застосування плазмаферезу в комплексному лікуванні хворих з механічною жовтяницею, обумовленою холедохолітіазом у разі використання ендоскопічної папілосфінктеротомії, черезшкірних черезпечінкових ендобіліарних втручань для корекції біліарної гіпертензії.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено можливості передопераційної діагностики некрозу кишки у хворих з гострою кишковою непрохідністю (ГКН). Доведено відсутність достовірних патогномоничних передопераційних симптомів виявлення некрозу кишки у хворих з ГКН. За допомогою аналізу клінічних симптомів і результатів обстеження 100 хворих різними етіопатогенетичними варіантами ГКН висвітлено відсутність достовірного підвищення частоти виявлення більшості клінічних симптомів гострої кишкової непрохідності у хворих з гангреною кишки у порівнянні з хворими з життєздатною кишкою. Вивчено можливості лазерної кореляційної спектроскопії плазми крові (ЛКС) у передопераційній неінвазивній діагностиці некрозу кишки. Основну групу досліджених склали 100 хворих з різними етіопатогенетичними варіантами ГКН, контрольною групою були 50 здорових донорів. Результатом обстеження плазми крові є індивідуальні гістограми, з сукупності котрих ПЕОМ формує усереднену гістограму групи. Проведено зіставлення усереднених ЛКС-гістограм донорів, хворих з різними етіопатогенетичними варіантами ГКН без деструкції кишки та з деструкцією, за допомогою якого виявлено суттєву відмінність, що підвищується з наростанням патологічних змін гомеостазу у випадку гангрени кишки. У процесі проведення класифікаційного аналізу порівняння груп гістограм хворих з деструкцією та без деструкції кишки за допомогою програми ПЕОМ "Багатомірний класифікатор" отримано достовірну різницю у розподілі зон дисперсії варіантів. Виявлено можливість діагностики некрозу кишки за методом ЛКС.

  Скачати повний текст

Проаналізовано частоту та причини материнської смертності у разі перитоніту після кесарева розтину (ППКР) в Україні за останні 18 років. На підставі установлених особливостей клініки та патогенезу ППКР удосконалено клінічну класифікацію захворювання та виділено основні варіанти його перебігу. Проведено оцінювання стану органів черевної порожнини та малого тазу у разі релапаротомії, що дозволило виявити найвірогідніші чинники ризику виникнення ППКР, установити основні причини й особливості поширення запального процесу. Виділено 6 варіантів стану швів на матці у хворих з ППКР, установлених на підставі результатів динамічного ехографічного дослідження та безпосередньо під час релапаротомії. Проведено морфологічне дослідження видалених органів у разі ППКР та виявлено переважну кількість випадків гнійного метроендометриту та метротромбофлебіту з некрозом міометрія та явною неспроможністю швів на матці. Установлено взаємозв'зок між клінічними, ехографічними, мікробіологічними, імунологічними та гемостазіологічними змінами у хворих з ППКР, що дозволило розвинути наявні дані про патогенез цієї патології, а також науково обгрунтувати необхідність підвищення ефективності прогностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів. Розроблено та впроваджено методику прогнозування ППКР на підставі використання комп'ютерного нейросіткового моделювання. Розроблено та впроваджено алгоритм прогностичних, лікувально-профілактичних і реабілітаційних заходів у хворих з ППКР, що дозволило зменшити частоту материнської смертності та захворюваності у пацієнток, розроджених абдомінальним шляхом.

  Скачати повний текст

Розроблено та застосовано новий метод оперативного лікування виразкової хвороби шлунка (ВХШ) у пацієнтів з I типом шлункових виразок - сегментарну резекцію шлунка з повним збереженням іннервованого пілорічного сфінктера та вагусних структур малого сальника, за якою об'єм сегменту шлунка, що видаляється, визначається характером кислотопродукції та ступенем дисрегенераторних змін слизової. Запропоновано метод оперативного лікування шлункових виразок II типу (поєднання з виразкою дванадцятипалої кишки або рубцем після її загоєння) на базі принципу розширеної сегментарної резекції тіла шлунка та передбачає одномоментне виконання дуоденопластики. Установлено, що розроблені пілорус-, вагусзберігаючі оперативні втручання у разі виразкової хвороби шлунка I, II типів включають у подальшому розвиток постгасторезекційних синдромів, а застосування пілорусмоделюючих резекцій шлунка у випадку III типу шлункових виразок мінімізує їх прояв.

  Скачати повний текст

Вивчено частоту, характер і причини ускладнень лапароскопічної холецистектомії за умов гострого холециститу. Розроблено заходи їх профілактики. Математичною формулою обгрунтовано залежність розміру рани, достатньої для видалення з черевної порожнини жовчного міхура, від товщини його стінки та найбільшого діаметра поперечного перерізу органу. Встановлено новий спосіб лапароскопічної холецистектомії. Застосування в клінічній практиці даного способу холецистектомії, порівняно з американським способом, забезпечує скорочення тривалості операції та зменшення кількості інтра- та післяопераційних ускладнень.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості клінічного перебігу перфоративної, кровоточивої, стенозувальної та пенетрувальної зацибулинної виразки (ЗЦВ). Розроблено метод передопераційної ендобіопсійної діагностики дуоденальної виразки. Вивчено особливості топографії великого сосочка дванадцятипалої кишки (ДПК), розроблено алгоритми інтераопераційної діагностики ЗЦВ ДПК і варіанти вибору хірургічного втручання залежно від виду ускладнення для попередження пошкодження спільної жовчної протоки (СЖП), великого сосочка ДПК, підшлункової залози. Систематизовано відомі прийоми та розроблено спосіб бімануальної компресії печінки для виявлення пошкодження СЖП і великого сосочка ДПК, вивчено клінічні прояви не діагностованого інтраопераційного пошкодження цих органів. Розроблено спосіб внутрішньої декомпресії шлунка та ДПК у разі органозберігальних операцій з приводу ЗЦВ ДПК. Запропоновано способи надворотарної резекції шлунка на відключення ДПК, закриття кукси ДПК у разі низько розміщеної кровоточивої дуоденальної виразки, хірургічного лікування виразкової хвороби, хірургічного лікування низько розміщених кровоточивих виразок ДПК, хірургічного лікування пошкодження великого сосочка ДПК в процесі операцій з приводу кровоточивих постбульбарних дуоденальних виразок.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему профілактики та лікування гнійно-запальних ускладнень у разі травматичних пошкоджень печінки у ранньому післяопераційному періоді. Проведено експериментальне дослідження на 140-ка безпородних собаках з метою вивчення впливу шовного матеріалу (ШМ) (вікрилу, дексону, капромеду, кетгуту) на тканину печінки за її травматичного пошкодження. Апробовано запропонований новий метод лікування травм печінки, який передбачає використання методики ВТЕ для запобігання гнійно-запальних ускладнень у дослідженому періоді. За результатами проведених досліджень виявлено, що оптимальним ШМ за травматичних пошкоджень печінки є вікрил. Відзначено, що застосування розробленого способу лікування гнійно-запальних ускладнень дозволило знизити їх кількість у ранньому післяопераційному періоді. Обгрунтовано використання запропонованого методу профілактики та лікування зазначених ускладнень. Завдяки застосуванню даної методики на фоні вікрилового шва, а також електричного поля постійного струму кількість гнійно-запальних ускладнень у цьому періоді знизилась на 13,2 % та скоротився термін перебування хворих у стаціонарі на 3,4 дні.

  Скачати повний текст

Розроблено способи визначення показань і лікування рецидивного холедохолітіазу. Визначено оптимальній вибір хірургічної тактики й адекватного оперативного втручання. Доведено, що застосування мініінвазивних технологій дозволяє усунути доброякісний рестеноз великого сосочка дванадцятипалої кишки у більшості хворих, а декомпресія біліарного тракту, як першого етапу підготовки хворих до радикальної операції у разі обтурації злоякісного походження, значно покращує результати хірургічного лікування та часто є остаточним втручанням. Випадків летальності не зафіксовано, знижено кількість післяопераційних ускладнень з 22 % до 5,9 %, скорочено тривалість перебування хворих у стаціонарі в 4,3 раза в порівнянні з групою хворих після відкритих операцій.

  Скачати повний текст

Вивчено проблему повторних оперативних втручань у разі деструктивного панкреатиту. Визначено показання та строки проведення повторних операцій, удосконалено оперативну техніку їх проведення, описано прогностичні фактори післяопераційного перебігу хвороби, проаналізовано його особливості у хворих на деструктивний панкреатит. З'ясовано зміст поняття "тривожний синдром", що характеризується наявністю клініко-лабораторних ознак несприятливого перебігу післяопераційного періоду. Обговорено післяопераційні ускладнення, наведено їх класифікацію. Досліджено структуру поліорганної недостатності, показано її зв'язок з сепсисом та синдромом системної відповіді на запалення. Встановлено основні показання для повторних оперативних втручань, обгрунтовано строки проведення повторних операцій. Запропоновано нові методи оперативного лікування деструктивного панкреатиту та гнійних ран. Створено прогностичну систему для застосування в післяопераційному періоді у хворих на деструктивний панкреатит та комп'ютерну програму для її реалізації.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена проблемі поліпшення результатів хірургічного лікування жовчно-кам'яної хвороби (ЖКХ). На основі значного за обсягом клінічного матеріалу вивчена частота поєднання патології органів езофагогастродуоденальної зони (ЕГДЗ) з ЖКХ. Детально розглянуті особливості клінічного перебігу захворювання у таких хворих, на основі чого запропоновано комплекс діагностичних заходів. За допомогою сучасних методів дослідження виявлені патологічні зміни органів ЕГДЗ при ЖКХ. Розроблені методи реабілітації хворих після холецистектомії. Розроблена хірургічна тактика у хворих з поєднаною патологією органів ЕГДЗ при гострому та хронічному холециститі.

  Скачати повний текст

Розроблено показання та протипоказання до органозберігальної прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка під час лікування хворих на виразку шлунка I типу. Проаналізовано результати хірургічного лікування 172-х хворих на виразкову хворобу шлунка I типу за класифікацією Johnson. Показано динаміку зниження локального кровообігу слизової оболонки періульцерозної зони шлунка залежно від локалізації виразки за малою кривизною. На підставі проведеного морфологічного, морфометричного й імуноморфологічного дослідження з'ясовано кореляцію морфометричних змін артерій середнього та дрібного калібра у ділянці виразки з показниками локального кровообігу, місцевих імунних реакцій і важкістю диспластичних змін епітелію слизової оболонки шлунка. Обгрунтовано показання та визначено умови до виконання органоощадної прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка у хворих на виразку шлунка I типу. Запропоновано алгоритм вибору об'єму резекції ішемізованого сегмента шлунка залежно від локалізації виразки та поширеності морфологічних змін у ділянці виразкової інфільтрації. Застосування органоощадної прицільної резекції ішемізованого сегмента шлунка у поєднанні з селективною проксимальною ваготомією дозволяє у 93 % оперованих одержати відмінні та добрі результати. Вивчено зміни мінеральної щільності кісткової тканини у хворих, оперованих з приводу шлункових виразок I типу та показано, що пацієнти після обширних резекцій шлунка за методом Більрот-I та Більрот-II у 24,55 % та 51,4 % відповідно складають групу ризику розвитку остеопорозу і потребуть застосування медикаментозних лікувально-профілактичних заходів.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання лікування синдрому портальної гіпертензії, обумовленої цирозом печінки та його ускладнень, з урахуванням патогенетичних механізмів її розвитку. На підставі результатів вивчення особливостей кровотоку, функціонального стану печінки, імунної реактивності за різноманітних видів печінкової недостатності розроблено тактику та головні напрямки лікувальних заходів. Наведено діагностичний та лікувальний алгоритми у разі кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу та шлунку. Запропоновано малоінвазивну методику кровотамування з створенням екстраанатомічного портокавального шунта та контрольованої гіпотонії. Розроблено методику внутрішньопечінкового портокавального шунта з використанням катетера. Здійснено порівняльну оцінку різноманітних методик ендоскопічного гемостазу для лікування портальних кровотеч. Наведено нову методику ендоскопічного гемостазу з використанням НВЧ-випромінювання. Розглянуто індивідуальний підхід щодо лікування хворих даної категорії з урахуванням рівня блоку портального кровотоку. Запропоновано хірургічну тактику з урахуванням стану хворого, ступеня тяжкості операційного ризику. Розроблено підхід щодо лікування хворих залежно від етіологічних особливостей захворювання. На підставі результатів аналізу виявлено перевагу даного комплексного підходу до хворих основної групи ( летальність знизилась на 33,8 %, позитивні результати збільшилися на 6,4 %).

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему підвищення ефективності лікування хворих на розлитий перитоніт шляхом обгрунтування доцільності інтра- та післяопераційних санацій черевної порожнини 0,1 % розчином дезмістину на фоні комплексної антибактеріальної терапії з урахуванням різних критеріїв тяжкості розлитого перитоніту. Вперше показано роль підвищення рівня гістаміну, серотоніну, еластази, фіброногену, молекул середньої маси на фоні зниження концентрації протизапального цитокіну ЕМАП-II в прогресуванні розлитого перитоніту, а найбільш висока концентрація гістаміну та серотоніну в крові визначено у хворих з гнійним перитонітом внаслідок деструкції стінки товстої кишки, еластази - у випадку панкреатогенного перитоніту. Доведено високу ефективність інтра- та післяопераційних санацій черевної порожнини 0,1 % розчином дезмістину у порівнянні з іншими антисептиками у випадку розлитого та дифузного перитоніту на фоні комплексної антибактеріальної терапії, що призводить до зниження ступеня інфікування перитонеального ексудату, зменшення в крові маркерів системного запалення, більш сприятливого перебігу післяопераційного періоду. Показано позитивний вплив такої санації на функціональний стан печінки та нирок у випадку розлитого та дифузного перитоніту.

  Скачати повний текст

Встановлено лікувальні властивості кріоконсервованих гепатоцитів, фрагментів селезінки, ліофілізованих фетальних гепатоцитів та мозку на підставі порівняльного дослідження експериментальних моделей гострої та поступової ішемізації печінки. Вперше використано ліофілізований фетальний мозок. Доведено його імуностимулювальні та імуномодулювальні властивості та нетоксичність. Розроблено нові підходи щодо хірургічного лікування хворих з гепатопанкреатодуоденальною печінковою та поліорганною недостатністю (ГПН і ПОН). Науково обгрунтовано ефективність застосування клініко-тканинної терапії в їх комплексному лікуванні. Вперше в аспекті мембранної патології та імуногомеостазу досліджено особливості деяких етапів патогенезу хірургічної патології органів гепатопанкреатодуоденальної зони (ГПДз) у разі використання в комплексному лікуванні клітинно-тканинних препаратів. Проведено порівняльне дослідження біохімічних, імунологічних, морфологічних показників у здорових і хворих тварин у випадку застосування клітинно-тканинних препаратів різного рівня біоорганізації (фрагментів ксеноселезінки, ізольованих клітин печінки, ліофілізованих та фетальних печінки та мозку), вилучених з органів тварин ранніх термінів гестації. Вперше за використання КТП у лікуванні хворих з ГПН, ПОН проведено порівняльне вивчення біохімічних та імунологічних показників. Обгрунтовано доцільність та розроблено показання до виконання малоінвазійних втручань у поєднанні з екстракорпоральною детоксикацією за інтерогеморагічного лептоспірозу, ускладненного панкреатитом і панкреонекрозом. Доведено діагностичну та лікувальну цінність малоінвазійних втручань та ЕКД, БЕКД у групі хворих з ГПН, ПОН, сепсисом, панкреанекрозом та іктерогеморагічним лептоспірозом (ІГЛ). Проведено порівняльний аналіз ускладнень та летальності у хворих з біогемосорбцією, ретроградною або антеградною декомпресією ЖВШ перед операцією та післяопераційною біогемосорбцією та комплексною терапією, а також у пацієнтів з медикаментозною передопераційною підготовкою, ЕКД, операційним втручанням і післяопераційною медикаментозною терапією. Встановлено інформативність таких методів дослідження як УЗО, ЛПс, КТ, МРТ, ЕРПХГ. Розроблено та впроваджено алгоритм обстеження хворих з патологією органів ГПДз, ускладненою гострою печінковою та поліорганною недостатністю. Розроблено схему патогенезу поліорганної недостатності та патогенетичного лікування хворих з хірургічною патологією органів ГПДз, ускладненою ГПН і ПОН. Запропоновано та впроваджено новий спосіб оперативного лікування непрохідності дистального відділу загальної жовчної протоки. Розроблено пристрої та методи дренування черевної порожнини, заочеревинного простору за інфікованого некротичного панкреатиту. Обгрунтовано ефективний спосіб проведення озонованого ретроперитонеуму під час лікування хворих з гострим інфікованим некротичним панкреатитом.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Під час обстеження 150-ти осіб встановлено, що розвиток гострого запального процесу в черевній порожнині визначається глибокими змінами імунної системи. Про що свідчить нейтрофільний тип гемограми, активація гуморальної та кілерної ланки імунітету на фоні Т-клітинного імунодефіциту, значна активація макрофагально-моноцитарної системи, що проявляється зростанням рівнів інтерлейкінів IL-1?, IL-6, IL-8, туморнекротичного фактор-alpha (TNF-?). Вперше показано, що розвиток хронічного запального процесу в черевній порожнині визначається різноспрямованими змінами імунної системи, такими як лімфоцитарний тип гемограми, Т-клітинний імунодефіцит, активація гуморальної і кілерної ланок імунітету, прояви гіперчутливості I, IV типів, помірна активація макрофагально-моноцитарної системи: підвищений рівень IL-1?, IL-6, IL-8, TNF-?, IL-2, IL-10. Вперше доведено, що профіль секретованих макрофагально-моноцитарною системою цитокінів у обстежених групах хворих визначає тип запального процесу, що дозволяє диференціювати гострий та хронічний запальні процеси. Встановлено, що імунопровокаційна проба Коха загострює патогенетичні вияви хронічного запального процесу, що проявляється зміною цитокінового спектру крові та дозволяє уточнити діагноз абдомінальний туберкульоз.

  Скачати повний текст