Дисертація присвячена пошуку шляхів подальшого удосконалення результатів органозберігаючих операцій при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, які полягали в розробці нових видів ваготомій та обгрунтуванні ерадикації Helicobacter pylori в післяопераційному періоді. Вивчено вплив стовбурової, селективної, селективної проксимальної, селективної дистальної, екстрагастральної ваготомії та ізольованої ваготомії великої кривизни шлунка на шлункову секрецію та моторно-евакуаторну функцію шлунково-кишкового тракту у собак. Висвітлюються результати хірургічного лікування 400 хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки. Розроблені критерії індивідуального підходу до виду органозберігаючих операцій, застосування екстрагастральної ваготомії і удосконалених методик селективної проксимальної ваготомії та ерадикація Helicobacter pylori в післяопераційному періоді забезпечило зниження відсотку рецидиву виразки до 3,5%.

  Скачати повний текст

Розроблено спеціалізовану лікувально-реабілітаційну програму догляду за постраждалими з колостомами після пошкоджень товстої кишки, доведено необхідність початку реабілітаційних заходів у гострому періоді абдомінальної травми. На відміну від загальноприйнятого розуміння реабілітації, як відновлення анатомічної цілісності товстої кишки, у запропонованій спеціалізованій програмі передбачено комплексне та поетапне застосування хірургічних, медичних, соціально-економічних, психологічних і професійних заходів протягом усього періоду лікування до повернення постраждалого у суспільство. Вперше у вітчизняній хірургії пошкоджень товстої кишки застосовано метод і розроблено методику оцінки якості життя постраждалих із стомами, показники якого доповнюють існуючі клініко-інструментальниі та є об'єктивними критеріями моніторингу лікувальних і реабілітаційних заходів. На підставі об'єктивних критеріїв оцінки якості життя обгрунтовано чинники, що негативно впливають на безпосередні та віддалені наслідки хірургічного лікування пошкоджень товстої кишки.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено наслідки впровадження методів профілактики післяопераційних ускладнень після холецистектомії за допомогою використання квіткового пилку, досліджено ранні етапи процесу жовчного літогенезу, а також розглянуто питання доцільності використання органозберігаючих оперативних втручань на жовчному міхурі. Наведено результати вивчення функціонального стану печінки, нирок і системи регуляції агрегатного стану крові у хворих на калькульозний холецистит (КХ). Проведено порівняльну оцінку лапароскопічної та лапаротомної холецистектомії, визначено вплив даних втручань на організм. Доведено ефективність використання квіткового пилку для лікування хворих на КХ після холецистектомії. Досліджено рані етапи процесу літогенезу в жовчному міхурі та доведено, що однією з основних причин жовчного каменеутворення є надлишкове утворення фібрину в жовчному міхурі на тлі зменшення ферментної фібринолітичної активності. Зазначено, що одним з методів запобігання цьому є накладання тимчасової холецистостоми. Доведено негативний вплив холецистектомії на функціональний стан тонкої кишки та опрацьовано новий метод діагностики літогенності жовчі.

  Скачати повний текст

На підставі динамічного спостереження та аналізу результатів лікування 82-х Hp-позитивних хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ДПК), ускладнену перфорацією, розроблено та впроваджено схему їх діагностики та лікування. Цей комплекс ерадикуючої терапії та методика видалення рубцево змінених тканин у даних хворих дають змогу проводити антихелікобактерну терапію з моменту оперативного втручання, супроводжуються ерадикацією Hp через 1 місяць у 85 % випадків, сприяють стабілізації стану клітинної та гуморальної ланок імунітету, зменшують кількість негативних сторонніх ефектів та рецидив виразки на 4 %, а також максимально зберігають фізіологічність бульбарної зони ДПК.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена проблемам вивчення критеріїв оцінки тяжкості та прогнозування перебігу гострої хірургічної патології органів черевної порожнини, ускладненої розлитим перитонітом з урахуванням показників імунного статусу, а також вибору методу ефективної імунокорекції на основі отриманих результатів. За допомогою статистичного аналізу розкрито патогенетичні механізми, які лежать в основі переходу компенсованих варіантів порушень імунного статусу в декомпенсовані у хворих з розлитим перитонітом. Розроблено ефективний та безпечний метод імунокорекції - аутоцитокінотерапія та удосконалено способи введення аутоцитокінів.

  Скачати повний текст

Запропоновано раціональну програму діагностики і лікування непрохідності жовчних протоків на тлі жовчокам'яної хвороби (ЖКХ). Стандартний комплекс інструментальних методів обстеження (ультразвукове сканування (УЗС), дуоденофіброскопія (ДФС), ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПБ)) доповнено методами "діагностичної" ендоскопічної папілосфінктеротомії(ЕПСТ), електротермометрії жовчних протоків, холангіоманометрії та бактеріологічного дослідження жовчі. Виявлено, що алгоритм послідовного застосування зазначених інструментальних методів діагностики забезпечує підвищення з 82,3 % до 96,7 % точності доопераційної діагностики патології жовчних протоків. Розроблено спосіб холангіоманометрії, що підвищує якість диференціальної діагностики стенозу і спазму великого дуоденального соска (ВДС). Ендоскопічні маніпуляції на першому етапі лікування (ЕПСТ, назобіліарне дренування (НБД), холедохолітоекстракція) удосконалено стосовно нестандартних ситуацій. Встановлено, що застосування модифікованого назобіліарного дренажу дозволяє поліпшити адекватну місцеву терапію гнійного холангіту і механічної жовтяниці з 80 % до 97,5 %, застосування способу канюляційної папілосфінктеротомії за керованим провідником за умови розташування ВДС у парапапілярному дивертикулі дозволяє збільшити частоту успішних маніпуляцій у таких ситуаціях з 62,5 % до 87,5 %. Зроблено висновок, що раціональна тактика двоетапного малоінвазивного лікування ЖКХ, ускладненої непрохідністю жовчних протоків, поєднуючи ендоскопічні лікувальні маніпуляції на першому етапі та лапароскопічну холецистектомію на другому етапі, дозволяє істотно поліпшити результати лікування хворих з даною патологією: частота ускладнень знизилася з 22,9 % до 15,4 %; летальність знизилась з 4,2 % до 1,2 %; середні терміни лікування скоротилися з 21,4 до 14,8 доби; частота повторних операцій зменшилася з 14,6 % до 7,1 %.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження газового складу крові, кислотно-основної рівноваги та серцевого ритму у пацієнтів з гострим холециститом та високим ступенем операційного ризику залежно від умов виконання хірургічного втручання. Виявлено основні причини виникнення ускладнень під час операції та в післяопераційному періоді, запропоновано шляхи їх ефективного уникнення. В експерименті розроблено П-подібний лапароліфт, встановлено його переваги та недоліки у порівнянні з віялоподібним. Досліджено особливості змін черевної стінки під час застосування лапароліфтингових конструкцій, що сприяє його ефективному впровадженню в клінічну практику під час проведення лапароскопічної холецистектомії у осіб з високим ризиком негативного впливу напруженого карбоксиперитонеума. На підставі порівняльного аналізу результатів хірургічного лікування пацієнтів з гострим холециститом та високим операційним ризиком виявлено переваги малоінвазивних лапароскопічних технологій, особливо у разі селективного застосування лапароліфтингових конструкцій, що сприяє зниженню кількості післяопераційних ускладнень на 11,4 %, летальності - на 3,12 %, оптимізації післяопераційної реабілітації хворих та покращанню умов виконання операції.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вперше запропоновано та досліджено експериментальну модель кісти печінки, яка за своїми параметрами максимально відповідає справжній кісті печінки у людини. За умов експерименту доведено ефективність впливу 96 % етилового спирту на епітеліальний шар справжньої кісти. Запропоновано й уніфіковано основні терміни, що використовують в даному розділі мініінвазивної хірургії. Розроблено нові та модифіковано існуючі варіанти черезшкірних доступів залежно від локалізації патологічних утворень, їх розмірів та особливостей нозологічних форм. Встановлено сезонну залежність частоти виявлення первинних піогенних абсцесів печінки. Визначено диференційно-діагностичні ознаки ехінококових моноцист і справжніх кіст печінки. Вперше відзначено етапність змін порожнин справжніх кіст печінки після їх склеротерапії за результатами динамічного ультразвукового дослідження.

  Скачати повний текст

Встановлено причини незадовільних результатів лікування хворих на гострий холецистит у разі застосування загальноприйнятого методу відкритої холецистектомії. Запропоновано методику виконання холецистектомії з використанням мінімального доступу та допоміжного маніпуляційного каналу, удосконалено технічні прийоми її здійснення. Проведено порівняльний аналіз змін показників гемостазу, центральної гемодинаміки, реографії печінки, цитокінової відповіді після виконання відкритої холецистектомії та втручання за розробленим методом. На підставі аналізу одержаних результатів доведено безперечні переваги здійснення холецистектомії з використанням мінімального доступу.

  Скачати повний текст

На підставі результатів комплексного обстеження визначено співвідношення постваготомічних та пострезекційних ускладнень, пов'язаних з ураженням жовчовивідної системи. Розглянуто характер моторно-евакуаторних змін жовчного міхура та встановлено чіткий кореляційний взаємозв'язок між гіпотонічно-гіпокінетичними розладами, ступенем вираженості запальних, дегенеративно-дистрофічних та атрофічних процесів у слизовій оболонці шлунку і дванадцятипалої кишки та розвитком холелітіазу. Досліджено основні біохімічні зміни жовчі у хворих після оперативних втручань на шлунку та дванадцятипалій кишці, що призводить до пігментного холелітіазу. Визначено, що морфофункціональні зміни печінки у хворих з післяоперативним холелітіазом мають ознаки неспецифічного реактивного гепатиту. Встановлено фактори ризику та особливості патогенезу пігментного холелітіазу після оперативних втручань на шлунку та дванадцятипалій кишці.

  Скачати повний текст

Досліджено локальний імунітет хворих на перитоніт, а також системну імунологічну відповідь з метою визначення критеріїв прогнозування післяопераційного перебігу й обгрунтування доцільності включення локальної імунотерапії у комплексне лікування хворих з даною патологію. На підставі одержаних даних встановлено, що за різних форм післяопераційного перебігу перитоніту (серозно-фібринозного та гнійно-фібринозного) відбуваються достовірні зміни локальної імунологічної відповіді. Відзначено, що дані зміни локального імунітету є проявом клінічних особливостей післяопераційного перебігу перитоніту. На підставі порівняльної оцінки результатів вивчення локальної та системної імунологічної відповіді встановлено, що зміни локальної імунологічної відповіді відбуваються у більш ранні строки та виражені у більшому ступені. Вперше проведено локальну імунотерапію поліоксидонієм хворих з гнійно-фібринозним перитонітом за спеціально розробленою схемою. Встановлено, що локальна імунотерапія поліоксидонієм поліпшує клінічний перебіг та модулює імунологічну відповідь.

  Скачати повний текст

Вивчено ефективність та проведено порівняльний аналіз малоінвазивних способів хірургічного лікування хворих на хронічний панкреатит, ускладнений псевдокістою підшлункової залози. Проведено аналіз перебігу раннього післяопераційного періоду, безпосередніх і віддалених результатів лікування та показано необхідність диференційованого підходу до вибору методу хірургічного втручання, зважаючи на анатомічні та функціональні зміни у стані паренхіми і протокової системи залози, позапечінкових жовчних шляхів, суміжних органів. Розроблено лікувально-діагностичний алгоритм для хворих на хронічний панкреатит, ускладнений псевдокістою підшлункової залози, використання якого сприяє покращанню результатів їх лікування. Рекомендовано використання запропонованих способів прогнозування розвитку гнійно-некротичних ускладнень псевдокіст підшлункової залози шляхом динамічного вивчення зміни титру мікробних тіл у вмісті кісти та їх профілактику з застосуванням препарату "Бактеріофаг".

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему лікування хвороб панкреатобіліарної системи із застосуванням лапароскопічних технологій. Зазначено, що дослідження патофізіологічних змін у хворого під час лапароскопічного втручання є базою для розробки безпечних технологічних параметрів малоінвазивної операції у разі супутніх захворюваннях серцево-судинної системи, хронічних гепатитах і цирозах печінки, цукровому діабеті та ожирінні. Доведено, що поєднане застосування оригінальних хірургічних інструментів і технологія локальної гіпертермії правого підребер'я дали можливість створити надійні профілактичні заходи та способи лікування гнійно-запальних післяопераційних ускладнень у хворих з деструктивними процесами панкреатобіліарної системи. Розроблено алгоритм лікування ускладнених форм жовчнокам'яної хвороби на підставі доцільності широкого використання малоінвазивних методів. Обгрунтовано методики лапароскопічного лікування порожнинних утворень печінки, підпечінкового простору та підшлункової залози (кіст та абсцесів).

  Скачати повний текст

Вивчено загальний та місцевий (концентрацію sIgA) імунітет, шлункове кислотоутворення, зараження слизової оболонки дванадцятипалої кишки Helicobacter pylori у хворих на кровавлячу виразку дванадцятипалої кишки, які зазнали тривалого впливу малих доз іонізуючого опромінення та у пацієнтів, які не мали в анамнезі радіаційного впливу. Не встановлено достовірних відмінностей у показниках загального імунітету, гелікобактерійного зараження дуоденальної зони та кислотвірної функції шлунка у перед- та післяопераційний періоди, між обома групами пацієнтів. На підставі отриманих результатів створено алгоритм, який містить опрацьовану оптимальну тактику та рекомендації для вибору методу хірургічного лікування, а також удосконалено основні напрямки післяопераційного лікування пацієнтів. Встановлено, що впровадження запропонованого алгоритму дозволило зменшити частоту післяопераційних ускладнень від 15,1 % до 7,1 %.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблеми лікування хворих на гострий панкреатит, ускладнений синдромом жовтяниці з пріоритетним застосуванням мініінвазивних технологій. На підставі аналізу результатів клінічного та лабораторного моніторингу показано ефективність застосування у хворих на біліарний гострий панкреатит, ускладнений синдромом жовтяниці, двохетапної хірургічної тактики, що полягає в ранній декомпресії жовчовивідних шляхів за допомогою ендоскопічної папілосфінктеротомії вже в перші дві доби з часу госпіталізації та виконання другим етапом, після стабілізації стану хворих, лапароскопічної холецистектомії. Показано, що у хворих на аліментарний гострий панкреатит методом вибору є комплексна консервативна терапія, а у випадку наростання білірубінемії - тимчасове ендобіліарне стентування. З'ясовано, що відкриті оперативні втручання в ранні терміни з моменту госпіталізації хворих в стаціонар проводяться у випадках, коли неможливо усунути блок жовчовивідних шляхів мініінвазивними методами, а в пізні терміни (2 - 3-й тиждень захворювання) - у випадку розвитку гнійно-септичних ускладнень панкреонекрозу. Доведено, що реалізація розробленої хірургічної тактики у хворих на гострий панкреатит, ускладнений синдромом жовтяниці дозволяє зменшити летальність після застосування мініінвазивних технологій до 1,64 %, після відкритих оперативних втручань до 18,75 %.

  Скачати повний текст

Запропоновано принципи індивідуалізованого хірургічного лікування хворих з рецидивом виразкової хвороби, ускладненої кровотечею, який виник після ушивання перфоративної виразки дванадцятипалої кишки. На сьогодні немає єдиної тактики лікування таких хворих, а існуючі засоби хірургічного втручання патогенетично не обгрунтовані та не завжди дають позитивні результати. Запропоновано диференційований підхід до вибору способів оперативного втручання з урахуванням ступеня важкості ішемії пілородуоденальної зони та ступеню стенозування вихідного відділу шлунка. Розширені обгрунтування органозберігаючих операцій, розроблені та впроваджені в практику ефективні способи поліпшення мікроциркуляції в слизовій оболонці пілородуоденальними виразками зменшили частоту ускладнень на 29,6 %.

  Скачати повний текст

На підставі комплексного аналізу результатів дослідження визначено та науково підтверджено певні механізми прогресування інтоксикації, а також причини високої летальності у разі панкреатиту. Установлено, що рідинні скупчення, які утворюються за гострого періоду, є головним джерелом інтоксикації. За цього посилюються патофізіологічні механізми ендотоксичного шоку та поліорганної недостатності у разі панкреатиту. Науково доведено, що показники оцінки тяжкості стану хворих, інтегровані в шкалі APACHE II, дані ультразвукового дослідження, рентгенокомп'ютерної томографії в динаміці дозволяють прогнозувати перебіг панкреатиту та можуть слугувати показаннями до раннього оперативного лікування. Виявлено високу кореляційну залежність об'єму рідинних скупчень та ексудату у черевній порожнині з тяжкістю захворювання. З'ясовано, що активізація хірургічної тактики за раннього терміну розвитку панкреонекрозу, застосування нового способу відеолапароскопічного розкриття і парапанкреатичної клітковини покращує клінічний перебіг захворювання та поліпшує результати лікування хворих.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання патогенезу, діагностики та хірургічного лікування ускладнень цирозу печінки. Досліджено зміни гепатоспланхнічного кровообігу у випадку цирозу, їх взаємозв'язок з порушенням функцій печінки, портосистемною енцефалопатією, локалізацією та вираженістю варикознорозширених вен. Обгрунтовано чіткі показання до виконання різних оперативних втручань залежно від стану регіонарної гемодинаміки. На підставі результатів досліджень розроблено раціональну тактику хірургічного лікування хворих на цироз печінки, що включає поєднання портодекомпресивних, лімфодренувальних і роз'єднувальних операцій, спрямованого на корекцію ускладнень, стабілізацію перебігу захворювання. Застосування запропонованих методів операції та хірургічної тактики дозволило попередити виникнення та прогресування портосистемної енцефалопатії, портальної гастропатії, отже, істотно поліпшити якість життя хворих. Впровадження розробленої тактики сприяло зменшенню летальності з 24 % (у разі застосування загальноприйнятих способів) до 16,4 %, частоти рецидивів кровотечі - з 30,3 до 12,5 %, портосистемної енцефалопатії - з 48,3 до 21,5 %, збільшенню показників виживання протягом 3 років - з 40 до 53 %.

  Скачати повний текст