Обгрунтовано методику хірургічного лікування хворих на ускладнену кровотечею виразку дванадцятипалої кишки на підставі оцінювання морфологічних змін у зоні дуоденопластики. Розроблено комбінований (вузловий однорядний прецизійний екстрамукозний інвертований) шов для відновлення цілісності дванадцятипалої кишки після висічення виразки. Вивчено морфологічні зміни у зоні відновлення цілісності дванадцятипалої кишки після висічення виразки й обгрунтовано доцільність використання вузлового однорядного прецизійного екстрамукозного інвертованого шва. Розроблено спосіб мобілізації заднього півконтуру дванадцятипалої кишки у разі локалізації виразки на задній стінці цибулини дванадцятипалої кишки. Запропоновано алгоритм хірургічного лікування хворих на ускладнену кровотечею виразку дванадцятипалої кишки з використанням розроблених методик.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено в експерименті на собаках, секційному матеріалі та впроваджено в клінічну практику більш ефективні варіанти протистенотичного кінцевого анастомозу (ПСКА) за відновлення безперервності органів шлунково-кишкового тракту (ШКТ) в плановій та ургентній хірургії. Доведено за допомогою рентгенологічного й ендоскопічного методів дослідження їх функціональний стан і особливості морфологічної регенерації лінії швів ПСКА у різні терміни після оперативного втручання. Розроблено більш досконалу хірургічну техніку формування ПСКА, що підвищує ефективність втручання. Вперше надано експериментальне, клінічне та морфологічне обгрунтування доцільності застосування в клінічній практиці удосконалених способів формування ПСКА.

  Скачати повний текст

На підставі багатофакторного аналізу 1292-х пацієнтів із злоякісними (1125) та доброякісними (167) пухлинами шлунка (1992 - 2009-х pp.) вивчено перебіг та важкість кровотеч залежно від локалізації, типу, патоморфологічних особливостей пухлинного ураження. Встановлено структуру ендоскопічних стигмат та їх вплив на частоту ранніх рецидивів кровотеч. Патоморфологічними дослідженнями доведено вплив тканинно-стромальних факторів і особливостей пухлинної ангіоархітектоніки на перебіг кровотеч. Розроблені лікувально-тактичні підходи дозволили у разі злоякісних пухлин збільшити хірургічну активність з 44,3 % до 52,6 %, радикальні операції з 66,0 % до 75,9 %, зменшити екстреній операції з 10,5 % до 6,2 %, загальну летальність з 10,0% до 5,8%, післяопераційну - у 2,7 раза (з 11,6% до 4,3%), ускладнення після радикальних операцій у 2,4 раза, та нерадикальних - у 1,2 раза; у разі доброякісних неепітеліальних пухлин підвищити хірургічну активність з 80,0 % до 87,5 % без летальних наслідків, знизити екстренні операції у 2,5 раза (з 17,9 % до 7,1 %), післяопераційні ускладнення утричі; у разі поліпів довести хірургічну активність до 100 %, збільшити первинно-невідкладні ендоскопічні поліпектомії з 62,0 % до 87,8 %.

  Скачати повний текст

Встановлено, що в хворих з гострокровоточивими рецидивними постваготомними виразками (ГРПВВ) переважають помірного (48,4 %) та середнього (33,3 %) ступеня важкості кровотечі на відміну від хворих з гострокровоточивими рецидивними пострезекційними виразками (ГРПРВ), де в більшої частини відзначено кровотечу середнього (45,1 %) (48,4 %) ступеня. В цілому в хворих з гострокровоточими рецидивними виразками (ГРВ) кількість кровотеч помірного та середнього ступеня важкості в 2,3 рази переважають у порівнянні з хворими на хронічні гастро-дуоденальні виразки, ускладнені кровотечею, де здебільшого мають місце геморагії середнього та важкого ступеня. За результатами проведених патоморфологічних досліджень операційного та біопсійного матеріалу встановлено наявність виражених склеротичних процесів у периульцерозійній зоні з ознаками лімфостазу та набряку стінок шлунку та дванадцятипалої кишки зі значною запальною реакцією, яка призводить до виникнення гіпоксії, внаслідок чого порушуються регенеративні процесі в слизовій оболонці, що сприяє її пошкодженню патогенними факторами та розвитку рецидивної виразки після органозберігаючих операцій (ОЗО) та резекції шлунка (РШ). Визначено показники та терміни виконання оперативних втручань, критерії вибору методу реконструктивної операції. Розроблено три нових способи лікування ГРВ: хірургічне лікування кровоточивих виразок шлунку, ендоскопічне лікування виразкової гастродуоденальної кровотечі та спосіб ендоскопічної зупинки кровотечі.

  Скачати повний текст

Розроблено новий підхід щодо лікування, який грунтується на вікових особливостях етіопатогенезу та перебігу захворювання. Зазначено, що одержані результати вказують на різну патогенетичну роль кислотного фактору та H. pylori для застарілого та старечого типів виразки. Доведено, що зміни локальної фібринолітичної активності цибулини дванадцятипалої кишки відіграють роль у виникненні кровотечі та її рецидиву. Показано, що посиленню явищ ендотоксикозу сприяють зміни флори слизової оболонки тонкої кишки, а також розкриття та розширення судин усіх її оболонок. Досліджено, що даний магістральний тип галуження верхніх панкреатодуоденальних артерій несприятливо впливає на перебіг захворювання. Встановлено, що застосування даного комплексу заходів, який включає лікувальний алгоритм, ендоскопічне підведення інгібіторів фібринолізу, використання методів локального гемостазу у ході операцій на висоті кровотечі, активну хірургічну тактику "before", дозволяє суттєво покращати результати лікування.

  Скачати повний текст

Розроблено та застосовано новий метод оперативного лікування виразкової хвороби шлунка (ВХШ) у пацієнтів з I типом шлункових виразок - сегментарну резекцію шлунка з повним збереженням іннервованого пілорічного сфінктера та вагусних структур малого сальника, за якою об'єм сегменту шлунка, що видаляється, визначається характером кислотопродукції та ступенем дисрегенераторних змін слизової. Запропоновано метод оперативного лікування шлункових виразок II типу (поєднання з виразкою дванадцятипалої кишки або рубцем після її загоєння) на базі принципу розширеної сегментарної резекції тіла шлунка та передбачає одномоментне виконання дуоденопластики. Установлено, що розроблені пілорус-, вагусзберігаючі оперативні втручання у разі виразкової хвороби шлунка I, II типів включають у подальшому розвиток постгасторезекційних синдромів, а застосування пілорусмоделюючих резекцій шлунка у випадку III типу шлункових виразок мінімізує їх прояв.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему покращання результатів хірургічного лікування хворих на сполучені гастродуоденальні виразки на підставі вивчення ланок патогенезу захворювання, уніфікації показань до оперативного лікування й удосконалення методик оперативного втручання. Показано, що тривалий контакт слизової оболонки (СО) гастродуоденальної зони з ефедрином збільшує частоту розвитку сполучених виразок, спричиняє розвиток гіперплазії клітин залоз і кишкової метаплазії, уповільнює розвиток атрофії залоз. Досліджено стан мікроциркуляції СО шлунка. Вивчено метаболічний та імунний статус хворих на ізольовані та сполучені гастродуоденальні виразки, у яких зареєстровано тривалий контакт СО з ефедринвмісним препаратом. Вивчено клінічну ефективність розробленого дисертантом способу хірургічного лікування хворих на сполучені гастродуоденальні виразки, які мали в анамнезі тривалий контакт СО з ефедринвмісним препаратом. Вивчено патогенетичну ефективність глутаргіну, ербісолу та тимогену у комплексі хірургічного лікування хворих з ізольованими та сполученими гастродуоденальними виразками. Вивчено вплив даних препаратів на імунний та метаболічний статус прооперованих хворих. Розроблено та впроваджено в практику спосіб хірургічного лікування хворих зі сполученими виразками.

  Скачати повний текст

На підставі динамічного спостереження та аналізу результатів лікування 82-х Hp-позитивних хворих на виразкову хворобу дванадцятипалої кишки (ДПК), ускладнену перфорацією, розроблено та впроваджено схему їх діагностики та лікування. Цей комплекс ерадикуючої терапії та методика видалення рубцево змінених тканин у даних хворих дають змогу проводити антихелікобактерну терапію з моменту оперативного втручання, супроводжуються ерадикацією Hp через 1 місяць у 85 % випадків, сприяють стабілізації стану клітинної та гуморальної ланок імунітету, зменшують кількість негативних сторонніх ефектів та рецидив виразки на 4 %, а також максимально зберігають фізіологічність бульбарної зони ДПК.

  Скачати повний текст

Розглянуто особливості стану кукси шлунка та анастомоза у оперованих різних вікових груп після резекції з приводу ускладненої виразкової хвороби. Вперше встановлено, що як структура, так і функція кукси шлунка та нового анатомо-фізіологічного утворення мають специфічні вікові особливості, зумовлені поєднанням впливу хірургічного втручання та віком оперованих. Доведено, що виконана робота дозволяє підвищити ефективність діагностики та лікування оперованих зрілого, середнього та похилого віку у віддалені терміни після резекції шлунка у випадку ускладненої виразкової хвороби гастродуоденальної зони.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено специфічні зміни параметрів метаболічного гомеостазу та стану вегетативної нервової системи (ВНС). Запропоновано диференційоване комплексне лікування з урахуванням інтенсивності пероксидного окиснення ліпідів, активності антиоксидантної системи, стану ВНС та віку, яке за ефективністю достовірно відрізняється від аналогічного за стандартною методикою. На основі виявлених закономірностей запропоновано нові принципи лікування, ефективність якого достовірно відрізняється від стандартного.

  Скачати повний текст

Розроблено діагностичний та лікувальний алгоритми, системи прогнозування рецидивних кровотеч у разі синдрому Меллорі - Вейсса (СМВ) для поліпшення наслідків лікування. Створено класифікацію, орієнтовану на причини виникнення СМВ. Проведено патоморфологічний аналіз ділянки езофагокардіального переходу до типу підслизового варикозу, що розвивається внаслідок "прихованої" портальної гіпертензії, у поєднанні з конституційно обумовленою недостатністю сполучної тканини. Запропоновано діагностичний алгоритм, який з високою вірогідністю дозволив встановити діагноз ще до проведення ендоскопічного дослідження. Для визначення достовірних факторів, які призвели до розвитку рецидиву кровотечі (РРК) використано покроковий дискримінантний аналіз, що виявив 4 дискримінантні змінні, в процесі обчислення яких розроблено комп'ютерні програми та бальні формули з виділенням груп з низькою та високою ймовірністю виникнення РРК. На підставі отриманої прогностичної системи розроблено алгоритм лікувально-профілактичних засобів, внаслідок застосування якого частоту рецидивних кровотеч зменшено з 8,7 % до 3,4 %.

  Скачати повний текст

Вивчено механізми розвитку стравохідно-шлункових кровотеч, зокрема, синдром Маллорі - Вейсса та механізми адаптації печінки та слизової оболонки кардіального відділу шлунка до дифузних захворювань печінки і портальної гіпертензії з використанням патофізіологічних, гістологічних, біохімічних, інструментальних, клініко-лабораторних методів дослідження. Установлено, що моделювання портальної гіпертензії супроводжується перебудовою печінки за типом хронічного дифузного захворювання з розвитком деструктивних, регенераторних процесів і появою фіброзу, за цього підключаються патофізіологічні механізми ендогенізації патологічного процесу, які мають різний ступінь виразності та залежать від виду експерименту. Виявлено, що печінкова патологія у сполученні з портальною гіпертензією є причиною деструктивних процесів у слизовій оболонці кардіального відділу шлунка, розвивається портальна гастропатія. За цих умов вміст загальної води, експозиційна динаміка сорбції нейтрального червоного у тканині печінки й активність каталази крові підвищені. Гострі стравохідно-шлункові кровотечі зумовлені механізмами саногенної або патогенної адаптації печінки та слизової оболонки кардіального відділу шлунка до дифузних захворювань печінки і портальної гіпертензії. Запропоновано спосіб кількісного визначення функціонального резерву печінки за даними ультразвукової доплерометрії для прогнозування можливого результату розвитку процесу та вибору тактики лікування хворого. Розроблено методику визначення ультразвукової анатомії щура для здійснення експериментальних досліджень. Кількісно проаналізовано морфофункціональні показники печінкової патології з супутньою портальною гіпертензією, що дозволяє прогнозувати зміни у слизовій оболонці шлунка на різних стадіях розвитку процесу.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему обгрунтування вибору методів перативного втручання та принципів коригувальної терапії. Базуючись на результатах лікування 426-ти хворих на гастродуоденальну виразку, вивчено механізми розвитку післяопераційних ускладнень та причини незадовільних результатів їх хірургічного лікування. Зроблено висновок, що для здійснення оптимального вибору методу оперативного лікування виразкової хвороби необхідно проводити комплексне обстеження, за якого обов'язковим є вивчення стану верхнього відділу шлунково-кишкового тракту й аналіз даних клінічного, рентгенологічного, морфологічного й ендоскопічного досліджень, а також секреторної та моторно-евакуаторної функції шлунка і дванадцятипалої кишки (ДПК). Запропоновано та впроваджено до клінічної практики індивідуалізований підхід до вибору методу основного та додаткових втручань у хворих на гастродуоденальну виразку з метою усунення виявлених до операції функціональних і морфологічних змін верхніх відділів травного такту. Запропоновано алгоритм досліджень ДПК, який дозволяє у разі підозрюваних супутніх виразковій хворобі порушень дуоденальної прохідності здійснити диференціальну діагностику їх функціональних і органічних форм та клініко-рентгенологічну оцінку стадії цих порушень.

  Скачати повний текст

Проведено обстеження хворих на ускладнену жовчнокам'яну хворобу, зокрема, досліджено взаємозв'язок хронічних порушень дуоденальної прохідності та патології гепатикохоледоха та великого сосочка дванадцятипалої кишки (ВСДК). Науково обгрунтовано визначення градієнта тиску між дванадцятипалою кишкою та холедохом з використанням моніторингу у хворих на холедохолітіаз і стеноз ВСДК, що підтверджує наявність хронічних порушень дуоденальної прохідності зі схильністю до дуоденохоледохеального рефлюксу. Запропоновано раціональну хірургічну тактику із застосуванням транспапілярних ендоскопічних утручань. На підставі одержаних даних клініко-біохімічних і мікробіологічних досліджень доведено доцільність застосування для лікування хворих з холангітом назобіліарного дренування за допомогою удосконаленого дренажу. Проаналізовано результати впровадження у клінічну практику показань до диференційованого вибору транспапілярних ендоскопічних втручань із застосуванням сфінктерозберігальних ендоскопічних методик.

  Скачати повний текст

Наведено порівняльну оцінку ефективності фармакологічних і нефармакологічних методів корекції парезу шлунково-кишкового тракту в хірургічних хворих з урахуванням даних селективної електрогастроентерографії. Визначено фазові зміни центральної гемодинаміки та панкреатичного кровотоку після операцій на органах черевної порожнини, які найбільш виражені після резекції шлунку і гастректомії з великою лімфодисекцією. Доведено, що розлади центральної гемодинаміки та панкреатичного кровотоку відіграють важливу роль у патогенезі післяопераційного панкреатиту та розвитку тривалого післяопераційного парезу кишечнику. Проаналізовано ефективність комплексної терапії з адекватною корекцією порушень гемодинаміки та проведенням раннього ентерального харчування для профілактики та лікування післяопераційного парезу шлунково-кишкового тракту. Визначено роль стимулювальної терапії кишечнику на підставі моніторингу моторно-евакуаторної функції шлунково-кишкового тракту у зниженні кількості випадків парезу у післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст

На підставі результатів досвіду спеціалізованої клініки в лікуванні хворих з післяопіковими рубцевими стриктурами стравоходу (ПРСС) та шлунку уперше надано комплексну порівняльну оцінку застосованим оперативно-технічним методам лікувального бужування стравоходу. Вивчено показники гуморального антиоксидотоксінового та загального імунітету у хворих з наслідками хімічного опіку верхнього відділу травного каналу в подостром за хронічного періоду перебігу хвороби. На підставі одержаних даних доведено доцільність використання ентеросорбентів для протекції гастроінтестінального бар'єра й ослаблення транслокації кишкової мікрофлори в цих хворих. Уперше розроблено та апробовано методику ретроградного інтраопераційного проведення та внутрішньостравохідного встановлення кільцеподібної ниті-направника для бужування стриктур стравоходу з використанням мікрогастростоми, в тому числі й у хворих з ятрогенною перфорацією стравоходу. Запропоновано новий метод малоінвазивної ("кулісної") гастростомії, що дає змогу забезпечити гастроентеральне харчування, зберегти шлунок для можливої езофагогастропластики. Зазначено, що за використання цього методу зникає необхідність у спеціальній операції для її закриття. Надано клінічну оцінку методу бужування по кільцеподібній ниті-направника у хворих з протяжними і складними стриктурами, після ліквідації наслідків перфорації стравоходу, а також у комплексі лікувальних заходів у хворих зі спільним рубцевим ураженням стравоходу та шлунку. На підставі визначення групи хворих з ятрогенною перфорацією стравоходу у разі бужування визначено фактори ризику даного ускладнення та розроблено нові міри її профілактики та лікування. Розроблено критерії оптимального обсягу оперативного втручання на шлунку залежно від стану його стінки та довжини післяопікового рубцевого стенозу.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Досліджено можливість збереження функціонуючих м'язових волокон пілоричного сфінктера у зоні кровоточивої виразки. Розроблено та впроваджено нові способи зберігання та відновлення воротаря за наявності даної патології. Розроблено оригінальну методику прогнозування ускладнень, яка дозволяє вибрати адекватний об'єм оперативного втручання. Розроблено показання та протипоказання щодо застосування лапароскопічних операцій за кровоточивої виразки дванадацятипалої кишки. Досліджено моторну активність та функціональний стан шлунка та дванадцятипалої кишки після різних видів пілорозберігаючих та пілоровідновних оперативних втручань, встановлено зменшення післяопераційних ускладнень під час проведення даних операцій, вивчено зв'язок між способами їх виконання та результами залежно від важкості кровотечі.

  Скачати повний текст

Узагальнюються результати експериментальних досліджень і лікування 693 хворих виразковою хворобою. Подаються результати комплексного етапного лікування, включаючи санаторне під час хірургічних втручань, та розглядається його вплив на клінічні, лабораторні, імунологічні, гормональні фактори, активність кінінів та об'єктивні інструментальні критерії. Розроблені нові ефективні засоби операцій, запропонована методика комплексного етапного лікування, які поліпшують віддалені результати, зменшують тимчасову непрацездатність, інвалідизацію хворих і дають економічний ефект.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням покращання передопераційної діагностики та результатів хірургічного лікування хворих на виразкову хворобу шлунка і дванадцятипалої кишки. Проведено комплексне обстеження 276 хворих на гастродуденальні виразки. Під час допплеросонографічного дослідження в 63 (28,90%) хворих виявлено порушення прохідності черевного стовбура. Запропоновано комплекс критеріїв та розроблено алгоритм вибору методу операції з урахуванням допплеросонографічних даних.

  Скачати повний текст