Оптимізовано вибір тактики лікування пацієнтів з гострою непрохідністю тонкої кишки злукового походження, у яких відзначено труднощі своєчасного вибору тактики лікування за допомогою традиційних методів оцінки кишкового стазу. Вивчено секреторно-резорбтивну та бар'єрну функції тонкої кишки, ендогенну інтоксикацію у разі кишкового стазу в 144 пацієнтів з використанням оригінальних методик, що грунтуються на динамічному дослідженні транслокації та абсорбції метиленового синього з просвіту кишки. Визначено критерії об'єктивізації ранніх ознак кишкового стазу, за якими визначено алгоритм вибору тактики лікування у категорії пацієнтів з гострою непрохідністю тонкої кишки злукового походження, що потребують додаткового дослідження кишкового стазу. Завдяки застосуванню запропонованого алгоритму термін вибору тактики скоротився до 3 годин, зменшилася частота післяопераційних ускладнень з 30,8 % до 25 %, а летальність - з 13,6 % до 11,1 %.

  Скачати повний текст

Доведено роль внутрішньочеревної гіпертензії в формуванні поліорганної недостатності та бактеріальної транслокації. Встановлено залежність толерантності хворих до раннього ентерального зондового харчування від вихідних значень та динаміки внутрішньочеревного тиску, що дозволило оптимізувати тактичні підходи шодо строків його призначення та зменшити частоту ускладнень пов'язаних з ентеральним харчуванням з 86,4 до 16,6 %. Доведено переваги диференційованої та недоцільність рутинної профілактичної післяопераційної череззондової декомпресії шлунка та кишечника. Розроблено покази до декомпресійної лапаротомії, вдосконалено алгоритм профілактики та лікування внутрішньочеревної гіпертензії.

  Скачати повний текст

Показано низьку чутливість рентгенологічних і сонографічних методів діагностики спайкової хвороби очеревини. Залежно від інформативності клініко-лабораторних та інструментальних ознак спайкової хвороби очеревини з урахуванням рівня діагностичної помилки обгрунтовано алгоритм діагностики різних форм цієї хвороби. Доведено діагностичну цінність відеолапароскопії у вивченні частоти та поширеності вісцеропаріетального спайкового процесу, на підставі цього вперше застосовано поділ передньої черевної стінки на чотири зони щодо локалізації післяопераційного рубця для визначення точки введення першого троакару. Визначено показання та протипоказання до операції динамічного лапароскопічного адгезіолізису. Удосконалено технічні аспекти мініінвазивного втручання у хворих на спайкову хворобу очеревини. Опрацьовано запропонований комплексний підхід до лікування таких хворих.

  Скачати повний текст

Вперше в експерименті доведено доцільність використання суміші гідрофільного та гідрофобного сорбентів у комбінації з катіонними поверхнево-активними антисептиками для проведення ентеросорбції, а також її ефективність у комплексному лікуванні хворих на гостру непрохідність кишок. Вперше розроблено і впроваджено у клінічну практику оригінальний спосіб визначення кількості, об'єму суспензії сорбенту для проведення ентеросорбції, кишкового лаважу, який забезпечує індивідуальні потреби хворого та є придатним для окремого виду або суміші сорбентів. Розроблена програма комплексного лікування хворих на гостру непрохідність кишок забезпечила достовірне зниження рівня ендогенної інтоксикації та кількості післяопераційних ускладнень, скорочення тривалості перебування у стаціонарі, зменшення післяопераційної летальності.

  Скачати повний текст

Індивідуалізовано хірургічну тактику та засоби запобігання спайкоутворенню в хворих на гостру спайкову непрохідність кишечника (ГСНК) з урахуванням ступеня ризику рецидиву спайкоуворення та порушень імунітету. Вивчено показники імунітету в хворих на гостру спайкову непрохідність і визначено прогностично значущі критерії рецидивного спайкоутворення. Встановлено субклітинні зміни лімфоцитів за гострої спайкової непрохідності та визначено в імунній відповіді в процесі хірургічного лікування даної категорії хворих. Розроблено високоефективні, зручні в практичному відношенні критерії прогнозної оцінки рецидивного спайкоутворення та визначено їх прогностичну цінність. Впроваджено до хірургічної практики способи об'єктивної оцінки неефективності консервативних заходів у разі ГСНК та засоби запобіганняння спайкоутворенню з врахуванням невисокого, помірного та високого ступенів ризику виникнення даного ускладнення: з 30,9 % до 18,0 % (на 12,8 %); летальності - з 5,9 % до 4,5 (на 1,5 %); поліпшення віддалених наслідків лікування на 36,6 % за рахунок добрих і відмінних результатів.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання покращання результатів лікування хворих на гостру спайкову непрохідність кишечнику, розроблено методи діагностики, прогнозування та лікування синдрому абдомінальної компресії. Вивчено причини несприятливих наслідків лікування хворих на гостру спайкову непрохідність кишечнику. Визначено кореляційний зв'язок між внутрішньочеревним та внутрішньокишковим тиском. Описано спосіб прогнозування поліорганної недостатності за гострої непрохідності кишечнику на основі патогенетично обгрунтованих критеріїв (внутрішньочеревний тиск, IL-8). Проаналізовано показники імунітету у хворих з синдромом абдомінальної компресії за гострої спайкової непрохідності кишечнику. Доведено роль даної компресії в розвитку синдрому системного запалення та поліорганної недостатності за виявленими ультраструктурними змінами головних паренхіматозних органів (легень, печінки, нирок), а також їх функціональних порушень. Розроблено спосіб купірування компартмент-синдрому за гострої спайкової непрохідності кишечнику залежно від рівня внутрішньочеревної гіпертензії. Відзначено зниження частоти післяопераційних ускладнень у хворих основної групи на 7,7 %, летальності на 1,5 %.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано вибір оптимальної лікувальної тактики у випадку хірургічного лікування (ХЛ) гострої тонкокишкової непрохідності. На підставі проведеного ретроспективного аналізу результатів ХЛ 137-ми хворих з даною патологією виявлено головну причину летального кінця - неспроможність швів анастомозу після резекції некротизованої ділянки кишки. Проведено експериментальне дослідження динаміки протікання кишкової непрохідності з вивченням загальнолабораторних і біохімічних змін. Викладено патоморфологічне обгрунтування розробленого об'єктивного інтраопераційного способу визначення межі життєздатності кишки у разі її резекції.

  Скачати повний текст

Визначено частоту та причини хронічних порушень дуоденальної прохідності (ХПДП) у хворих на хронічний калькульозний холецистит (ХКХ) до та після холецистектомії. Установлено взаємозв'язок між функціональним станом дванадцятипалої кишки у хворих на калькульозний холецистит та характер морфологічних змін слизової оболонки шлунка. Досліджено вплив холецистектомії на величину дуоденогастрального рефлюксу (ДГР) та виникнення рефлюкс-гастриту залежно від природи та ступеня компенсації передуючих ХПДП. Розроблено методику діагностики цієї хвороби з використанням методу оптичної біопсії. Оцінено ефективність оперативних втручань, що коригують ХПДП на підставі вивчення найближчих і віддалених результатів хірургічного лікування хворих на ХКХ, що поєднується з ХПДП. Запропоновано диференційований підхід до лікування та методу вибору операції у разі ХПДП після холецистектомії.

  Скачати повний текст

На підставі зіставлення результатів електрофізіологічних і патоморфологічних методів досліджень запропоновано об'єктивні інтраопераційні критерії вибору рівня резекції за експериментальної кишкової непрохідності. Розроблено та клінічно апробовано прецизійний кишковий шов, який відрізняється ідеальним сполученням однорідних тканин і мінімальною травматизацією відрізків кишки, що зшиваються. Досліджено особливості клінічного перебігу ранньої післяопераційної кишкової непрохідності (РПКН), наведено математичну оцінку частоти її окремих симптомів та ознак. За допомогою експертної діагностичної системи розроблено алгоритми ранньої та диференціальної діагностики механічної та функціональної форм РПКН. На підставі вивчення біохімічних показників гомеостазу визначено ступінь ендогенної інтоксикації у даної категорії хворих. Встановлено високий ризик розвитку РПКН (12,4 %) у разі наявності злукової хвороби. Запропоновано новий метод пролонгованої назоінтестінальної інтубації тонкої кишки, що забезпечує її декомпресію у ранній термін після релапаротомії та запобігає рецидиву РПКН.

  Скачати повний текст

На підставі результатів візуалізації вільної рідини у черевній порожнині за умов ультразвукового дослідження та визначення рівня внутрішньочеревного тиску розроблено метод діагностики странгуляцій кишечнику. Удосконалено спосіб зондової ентерографії, використання якого дозволяє зменшити тривалість транзиту контрасту просвітом тонкої кишки та кратність виконання контрольних рентгенографій. Удосконалено критерії ультразвукової діагностики защемлених і невправлюваних абдомінальних гриж, асоційованих з гострою непрохідністю кишечника. Розроблено пристрій для антеградної назоінтестинальної інтубації шлунково-кишкового тракту, який довзоляє виконати декомпресію привідної петлі тонкої кишки на етапі консервативної терапії. Запропоновано спосіб визначення життєздатності кишкової стінки, який дозволяє здійснити оцінювання ступеня відновлення мікроциркуляції кишкової стінки, на підставі чого провести економічну резекцію тонкої кишки у випадку її нежиттєздатності. Розроблено спосіб післяопераційного контролю життєздатності кишкової стінки, який забезпечує можливість виконання лапароскопічної ревізії кишки у ранньому післяопераційному періоді.

  Скачати повний текст