Вперше виявлено значні порушення процесів перекисного окиснення ліпідів та зв'язаної з ними системи антиоксидантного захисту організму в осіб похилого та старечого віку, хворих на гострий калькульозний холецистит. Доведено, що ступінь прояву даних порушень прямо пропорційно корелює з важкістю перебігу патологічного процесу та є одним з індикаторних критеріїв, що відображають стан морфофункціональних змін у стінці жовчного міхура та вираженість деструкційних змін у ньому. Вивчено особливості морфогістологічних змін печінки у разі гострого та хронічного калькульозного холециститу у хворих похилого та старечого віку, у порівнянні з аналогічним захворюванням пацієнтів молодої вікової категорії. Визначено оптимальні терміни операційного лікування хворих похилого та старечого віку на гострий калькульозний холецистит з урахуванням результатів вивчення перебігу запального процесу в жовчному міхурі.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання запобігання та профілактики ускладнень під час виконання лапароскопічної холецистектомії у хворих на гострий калькульозний холецистит. Проведено аналіз 872 хворих з різноманітними формами гострого калькульозного холециститу, з яких 422 прооперовано лапароскопічним методом і 450 - через лапаротомний доступ. Наведено нові дані про механізм пошкодження жовчних проток і судин під час лапароскопічної холецистектомії. У процесі дослідження виявлено, що пошкодженню гепатікохоледоху сприяють технічні особливості її виконання, зокрема, особливі варіанти тракції жовчного міхура та візуалізації операційного поля на екрані монітора. Описано оригінальні технічні прийоми, що дозволяють запобігти пошкодженню жовчних шляхів у процесі виконання лапароскопічної холецистектомії, знизити частоту післяопераційних ускладнень. На підставі даних лапароскопії визначено діагностичні критерії, що дозволяють своєчасно, до розвитку ускладнень, перейти до відкритої операції. Доведено, що під час виконання лапароскопічного втручання, у хворих з наявністю щільного, запального інфільтрату на ділянці гепатодуоденальної зв'язки та трикутника Кало, який не дозволяє диференціювати судинні та протокові структури, а також у хворих з гострим гангренозним холециститом, деструктивним і некротичним процесами на ділянці шийки жовчного міхура та трикутника Кало, доцільно перейти до відкритої операції. Розроблено методику введення кисню в черевну порожнину, яка дозволяє знизити частоту гнійно-септичних ускладнень у післяопераційному періоді. Обгрунтовано нові підходи до використання лапароскопічної холецистектомії та інтраопераційної холангіографії.Виявлено, що показанням до виконання інтраопераційної холангіографії є ознаки холедохолітіазу: наявність дрібних конкрементів у жовчному міхурі, менших ніж 6 мм; розширення міхурної протоки більше, ніж 7 мм, і розширення діаметра гепатікохоледоху більше, ніж 10 мм або труднощі у виконанні операції за наявності аномалій чи варіантів розташування жовчних шляхів. Отримані дані дозволяють вибирати адекватну хірургічну тактику, спрогнозувати виникнення, клінічний перебіг і профілактику інтра- та післяопераційних ускладнень під час виконання лапароскопічної холецистектомії у хворих на гострий калькульозний холецистит.

  Скачати повний текст

Проведено порівняльне оцінювання ефективності виконання рентгенендоваскулярного хірургічного втручання (РХВ) у поєднанні з трансумбілікальною катетеризацією ворітної вени під час лікування хворих з ускладненнями портальної гіпертензії (ПГ) у разі цирозу печінки. Впроваджено до клінічної практики методику емболізації лівої шлункової вени з трансумбілікального доступу. На підставі результатів вивчення характеру порушень кровотоку в судинах гепатолієнального басейну та ускладнень ПГ визначено показання та послідовність виконання РХВ у разі лікування зазначених хворих. Розроблено нові способи рентгенохірургічного лікування ускладнень ПГ: портокавальне шунтування та спосіб лікування хворих на ПГ, ускладнену кровотечею.

  Скачати повний текст

Розглянуто оптимальний варіант інтенсивної терапії гепатоспланхнічної ішемії та проаналізовано її наслідки у потерпілих з політравмою. Визначено ефективність емпіричної реоксигенації загальної дії у потерпілих першої групи та з внутрішньопросвітковим ентеральним застосуванням перфторану у потерпілих другої групи.

  Скачати повний текст

Вивчено питання клінічної значимості лапароскопічної холецистектомії під час лікування жовчнокам'яної хвороби та її ускладнень на підставі аналізу віддалених результатів. Встановлено, що серед 262 пацієнтів, які перенесли лапароскопічну холецистектомію, відмінні результати мали 123 (47 %) і гарні - 58 (22 %), посередні - 59 (23 %) і погані - 22 (8 %) пацієнтів. Посередні віддалені результати лапароскопічної холецистектомії зумовлені, в першу чергу, хронічними порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунка та дванадцятипалої кишки, а також їх наслідками у вигляді гастродуоденостазу та дуоденогастрального рефлюкса з рефлюкс-гастритом у 51 % випадків. У 59 % пацієнтів зареєстровано погані віддалені результати лапароскопічної холецистектомії, обумовлені залишковою некоригованою та повторно виниклою після операції патологією жовчних шляхів. З'ясовано,що постлапарохолецистектомічний синдром (ПЛХС) у 74 % випадків обумовлений органічними та функціональними захворюваннями, не пов'язаними з патологією жовчного міхура та з його видаленням; у інших - некоригованою залишковою та післяопераційною патологією позапечінкових жовчних проток. Розроблено діагностичний алгоритм для профілактики ПЛХС, заснований на всебічному передопераційному та післяопераційному дослідженні органів черевної порожнини для виявлення та лікування супутніх захворювань.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено обстеження хворих на ускладнену жовчнокам'яну хворобу, зокрема, досліджено взаємозв'язок хронічних порушень дуоденальної прохідності та патології гепатикохоледоха та великого сосочка дванадцятипалої кишки (ВСДК). Науково обгрунтовано визначення градієнта тиску між дванадцятипалою кишкою та холедохом з використанням моніторингу у хворих на холедохолітіаз і стеноз ВСДК, що підтверджує наявність хронічних порушень дуоденальної прохідності зі схильністю до дуоденохоледохеального рефлюксу. Запропоновано раціональну хірургічну тактику із застосуванням транспапілярних ендоскопічних утручань. На підставі одержаних даних клініко-біохімічних і мікробіологічних досліджень доведено доцільність застосування для лікування хворих з холангітом назобіліарного дренування за допомогою удосконаленого дренажу. Проаналізовано результати впровадження у клінічну практику показань до диференційованого вибору транспапілярних ендоскопічних втручань із застосуванням сфінктерозберігальних ендоскопічних методик.

  Скачати повний текст

Вирішено науково-практичну проблему покращання результатів хірургічного лікування хворих на жовчний перитоніт залежно від ступеня тяжкості. Розроблено та обгрунтовано класифікацію, а також розроблено алгоритми діагностування та нові методи лікування, що є алгоритмами хірургічного лікування хворих на жовчний перитоніт як ускладнення гострого холециститу (новий напрямок лікування). Доведено, що хворим, яким був накладений високий гепатикоєюноанастомоз, притаманний більш низький рівень ретенеційної азотемії, неорганічного фосфору, активності аспартатамінотрансферази та лактатдегідрогенази крові у порівнянні з низьким холедоходуоденоанастомозом, що біохімічно обгрунтовує кращу ефективність високого біліарного анастомозу відносно до низького. Хворі, яким був накладений високий гепатиєкоєюноанастомоз, мали більш низьке напруження клітинного та гуморального імунітету та менші прояви дисбактеріозу товстого кишечнику у порівнянні з наявним низьким холедоходуоденоанастомозом. Установлено, що за умов комплексного хірургічного лікування жовчного перитоніту у разі проведення одноразової санації порожнини товстого кишечнику 0,001 %-вим розчином дезмістину у хворих відбувається суттєве зниження рівня мікрофлори E. coli, K. pneumoniae, K. aerogenes, Str. Faecalis, S. aureus, Staph. spp., Bacteroides spp., Bacillus spp., Peptococcus. Показано лікувальний вплив берламін-модуляру й інфезолу 100 за умов жовчного перитоніту.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Обгрунтовано патогенетичні підходи до хірургічного лікування жовчнокам'яної хвороби (ЖКХ), зокрема, у разі неускладненого перебігу поодинокого холецистолітіазу (ПХЛ). Обгрунтовано способи мініінвазивної холецистолітотомії у разі ПХЛ у поєднанні з післяопераційною корекцією превалюючих ланок патогенезу ЖКХ. Досліджено деякі патогенетичні ланки розвитку ПХЛ залежно від моторно-евакуаторної функції жовчного міхура (ЖМ), стану жовчоутворення та рівня холецистокініну сироватки крові (ХЦК). Встановлено, що у хворих на ПХЛ однією з причин коменеутворення є підвищення літогенних властивостей жовчі та гіпотонія ЖМ внаслідок недостатнього рівня ХЦК. Розроблено критерії відбору хворих для виконання мініінвазивної ХЛТ, запропоновано конкретні терміни та методи післяопераційної профілактики каменеутворення.

  Скачати повний текст

Наведено результати діагностування та хірургічного лікування хворих на жовчнокам'яну хворобу, ускладнену непрохідністю термінального відділу холедоха. Розроблено нові методи діагностики та способи проведення операцій з застосуванням ендоскопічних технологій, які забезпечують етапний малотравматичний характер втручань, сприяють більш швидкій ліквідації запалення у жовчовивідній системі, нормалізації основних показників літогенності жовчі. Створено тактичний алгоритм діагностування та хірургічного лікування жовчнокам'яної хвороби, ускладненої непрохідністю термінального відділу холедоха. Доведено переваги запропонованої тактики та способів діагностування та хірургічного лікування цієї хвороби у порівнянні з традиційними, зокрема, виявлено зниження загальної летальності з 22,9 до 2,5 %, післяопераційної летальності - з 23,1 до 1,9 %, післяопераційних ускладнень - з 43,5 до 24,2 %, повторних операцій - з 29,2 до 2,9 %, рецидивів - з 27,1 до 8,7 %, а також покращання якості життя, нормалізацію функції печінки.

  Скачати повний текст

Визначено ефективність і доцільність, показання та протипоказання, оптимальні терміни виконання оперативних втручань з використанням малоінвазивних технологій у хворих на ускладнені форми жовчнокам'яної хвороби (ЖКХ) (обтураційні форми ЖКХ, гнійно-запальні екстраміхурові ускладнення, холедохолітіаз, синдром Міріззі та гострий біліарний панкреатит). Уперше експериментально у порівняльному аспекті вивчено ступінь ушкоджувальної дії, монополярної електрокоагуляції й кріовпливу на гістоморфологічну й ультраструктурну будову печінки та доведено можливість використання кріовпливу на ложе жовчного міхура з метою гемо- та жовчостазу, стимуляції регенерації слизової електротермопошкодження паренхіми печінки й ефективність кріодеструкції слизової оболонки задньої стінки жовчного міхура у разі лапароскопічної холецистектомії. Показано можливість виконання стимультанних операцій у хворих на ускладнені форми ЖКХ з супутньою патологією органів черевної порожнини й розроблено нові лапароскопічні способи лікування супутньої патології. Визначено показання й терміни конверсії у разі виконання лапароскопічної холецистектомії, з'ясовано ефективність релапароскопії у діагностиці та лікуванні післяопераційних ускладнень.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням діагностики та хірургічного лікування цирозу печінки (ЦП). На основі клінічного аналізу 68 хворих вивчені запальні зміни з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ)та порушення моторної функції, які супроводжують ЦП і залежать від ступеню варикозного розширення вен (ВРВ) стравоходу та шлунка, кількості кровотеч з ВРВ в анамнезі, ступеня печінкової недостатності. Ендоскопічна характеристика змін верхніх відділів ШКТ у хворих показала, що у 72% пацієнтів спостерігається езофагіт різного ступеню важкості, у 84% - гастрит. Моторні порушення у вигляді ГЕР спостерігаються у 74%, ДГР - у 17,6% хворих. У 23 (35,4%) хворих після сплено-декомпресивних операцій, не дивлячись на функціонуючий сплено-декомпресивний шутн, ВРВ стравоходу не спадаються. В зв'язку з чим у 2-х хворих на висоті кровотечі, а у 15 - в плановому порядку виконана ендоскопічна склеротерапія ВРВ стравоходу ІІІ ст. Кумулятивний аналіз стабільності хірургічного лікування по трьох основних параметрах - рецидив кровотечі, летальності до 5 років та портосистемної енцефалопатії показав, що задовільний результат лікування спостерігається у 92% хворих.

  Скачати повний текст

Досліджено питання діагностики та лікування допечінкової форми портальної гіпертензії (ПГ). На підставі клінічного аналізу 53-х хворих вивчено зміни портопечінкової гемодинаміки та її зв'язок з центральною у хворих з допечінковою ПГ після кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка. Запропоновано діагностичний алгоритм у процесі визначення виду та рівня допечінкової блокади портального кровоплину. Проаналізовано вплив карліосумісної допилєграфії на стабільність та вірогідність результатів портопечінкової гемодинаміки у даних хворих. Введено у суть поняття локалізації допечінкової портальної гіпертензії "поширену" форму, що дозволяє визначити метод хірургічного лікування (ХЛ). Запропоновано критерії вибору способу ХЛ залежно від виду та рівня блокади портального кровоплину та етапність надання допомоги. Впроваджено у клінічну практичну діяльність ендоваскулярні хірургічні втручання з емболізацією лівої шлункової вени.

  Скачати повний текст

Визначено діагностичну ефективність основних інструментальних методів обстеження жовчовивідних шляхів (ЖВШ). Проведено комплексне вивчення динаміки лабораторних показників ендогенної інтоксикації (ЕІ) й антиоксидантного захисту у хворих, оперованих з приводу механічної жовтяниці доброякісної етіології (МЖДЕ), встановлено їх відповідність клінічним проявам. Визначено особливості перебігу ЕІ у разі лікування механічної жовтяниці протоковими та транспапілярними методами. Доведено, що застосування внутрішньопортальної інфузії через катетеризовану пупкову вену препарату реамберин, поєднаної з впливом на тканини печінки ультразвуку середньої частоти, є високоефективним способом лікування печінкової недостатності й ендогенної інтоксикації у хворих на МЖДЕ. Встановлено, що даний метод лікування МЖДЕ достовірно ефективніше коригує клініко-лабораторні прояви ЕІ, ніж інфузія реамберину у центральну або периферичну вену. Удосконалено алгоритм проведення діагностичних і терапевтичних заходів у процесі хірургічного лікування МЖДЕ.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему хірургічного лікування хворих на механічну жовтяницю різного генезу. На підставі результатів вивчення показників гепатоспланхнічного кровотоку та холангіометричних показників до та після декомпресії жовчовивідих шляхів розкрито нові патогенетичні аспекти прогресування печінкової недостатності за механічної жовтяниці після декомпресії жовчних проток. На підставі дослідження взаємозв'язку між зниженням тиску у жовчовивідних шляхах після виконання декомпресії цих шляхів і підвищенням об'ємного кровотоку по воротній вені доведено, що мініінвазивні методи декомпресії жовчовивідних шляхів зменшують ризик розвитку післядекомпресійних ускладнень за рахунок зменшення реперфузії печінки після біліарної декомпресії. Обгрунтовано необхідність використання інтегральних систем оцінки тяжкості стану хворих (шкала SAPS II) за механічної жовтяниці в аспекті визначення тактики хірургічного лікування. Розроблено спосіб моніторингу тиску у жовчовивідних шляхах, використання якого дозволяє здійснити оцінення адекватності дренування жовчних проток після проведення декомпресії біліарного тракту. Розроблено спосіб дренування цих проток та пристрій для їх дренування, застосування яких дає змогу забезпечити адекватну декомпресію жовчовивідної системи та знизити кількість післяопераційних ускладнень, сприяючи поліпшенню результатів лікування хворих на механічну жовтяницю. Доведено, що використання мініінвазивних методів декомпресії біліарного тракту за цього захворювання доброякісної та злоякісної етіології дозволяє одержати найбільш сприятливі результати лікування, знизити післяопераційну летальність і кількість післяопераційних ускладнень. Удосконалено лікувально-діагностичний підхід до лікування хворих на механічну жовтяницю, що дозволило знизити летальність у таких хворих за умов доброякісного генезу з 4,0 % до 1,2 %, а в пацієнтів з механічною жовтяницею злоякісного генезу - з 10 % до 6,6 %.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу результатів хірургічного лікування 1455-ти хворих введено поняття "клініко-морфологічна форма захворювання", розроблено диференційовані діагностичну та лікувальну програми. Проведено порівняльне вивчення різних технологій холецистектомії: традиційної, а також малоінвазивної відкритої та лапароскопічної. За результатами топографо-анатомічних і клінічних досліджень доведено безпеку та ефективність малоінвазивних технологій. Зазначено, що впровадження в клінічну практику активної тактики під час лікування хворих на гострий холецистит на підставі диференційованого вибору методу втручання залежно від клініко-морфологічної форми захворювання з переважним використанням малоінвазивних технологій підвищує хірургічну активність в перші 6 годин після прибуття хворого у лікарню до 57,9 %, зменшити частоту післяопераційних ускладнень до 6,0 % і знизити летальність до 0,3 %.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанням профілактики печінкової недостатності у випадку хірургічного лікування механічної жовтяниці. Встановлено, що обтураційний холестаз супроводжується значними порушеннями гемодинаміки і функції печінки, структурно-просторовою дезорганізацією у мікроциркулярному руслі, глибина і ступінь яких знаходяться у прямій залежності від тривалості механічної жовтяниці, рівня біліарної гіпертензії. Ліквідація холестазу після довготривалої механічної жовтяниці супроводжується у перші дні після операції погіршанням мікроциркуляції, збільшенням ендогенної інтоксикації, поглибленням деструктивних змін у гепатоцитах, що у подальшому потенціює склеротичні процеси, сповільнює відновлення структури і функції печінки. Основною компенсаторною реакцією судинної системи печінки у випадку механічної жовтяниці у перші дні після декомпресії біліарних шляхів є обмеження припливу до органу крові воротною веною та збільшення потоку крові печінковою артерією. Цілеспрямоване застосування дозованого обмеження портального кровоплину у хворих на механічну жовтяницю разом з декомпресією жовчних шляхів сприяє більш ранній і повноцінній нормалізації внутрішньоорганної гемодинаміки, структури і функції печінки у післяопераційному періоді, що запопігаєрозвиткук гострої печінкової недостатності.

  Скачати повний текст

З використанням клінічного матеріалу досліджено вплив хірургічних втручань на динаміку запальних змін і моторних порушень верхніх відділів травного каналу у хворих на портальну гіпертензію (ПГ) та доцільність комплексної санаторно-курортної реабілітації таких пацієнтів. Уперше вивчено вплив Hp на виникнення портальної гастропатії у хворих на ПГ та запропоновано методи його ерадикації. Проаналізовано зміни білково-амінокислотного обміну та неврологічного статусу у хворих на ПГ перед та після проведення реабілітаційних заходів. Опрацьовано і впроваджено в практичну медицину систему реабілітаційних заходів у хворих з синдромом ПГ після операції.

  Скачати повний текст

Визначено причини несприятливих наслідків хірургічного лікування хворих на гострий холецистит (ГХ). Виявлено чинники операційного ризику. Розроблено та науково обгрунтовано критерії оцінки операційного ризику стосовно хворих на ГХ та показання до вибору способу й обсягу, а також визначено оптимальні терміни хірургічного втручання залежно від ступеня операційного ризику. Удосконалено лікувальну тактику в хворих на ГХ, застосування якої призводить до значного покращання результату лікування цієї патології. Розроблено та обгрунтовано показання до застосування двохетапних операцій, визначено оптимальні терміни їх виконання. Доведено доцільність і високу ефективність широкого застосування малотравматичних втручань у хворих на ГХ.

  Скачати повний текст