Досліджено проблему хірургічного лікування хворих на механічну жовтяницю різного генезу. На підставі результатів вивчення показників гепатоспланхнічного кровотоку та холангіометричних показників до та після декомпресії жовчовивідих шляхів розкрито нові патогенетичні аспекти прогресування печінкової недостатності за механічної жовтяниці після декомпресії жовчних проток. На підставі дослідження взаємозв'язку між зниженням тиску у жовчовивідних шляхах після виконання декомпресії цих шляхів і підвищенням об'ємного кровотоку по воротній вені доведено, що мініінвазивні методи декомпресії жовчовивідних шляхів зменшують ризик розвитку післядекомпресійних ускладнень за рахунок зменшення реперфузії печінки після біліарної декомпресії. Обгрунтовано необхідність використання інтегральних систем оцінки тяжкості стану хворих (шкала SAPS II) за механічної жовтяниці в аспекті визначення тактики хірургічного лікування. Розроблено спосіб моніторингу тиску у жовчовивідних шляхах, використання якого дозволяє здійснити оцінення адекватності дренування жовчних проток після проведення декомпресії біліарного тракту. Розроблено спосіб дренування цих проток та пристрій для їх дренування, застосування яких дає змогу забезпечити адекватну декомпресію жовчовивідної системи та знизити кількість післяопераційних ускладнень, сприяючи поліпшенню результатів лікування хворих на механічну жовтяницю. Доведено, що використання мініінвазивних методів декомпресії біліарного тракту за цього захворювання доброякісної та злоякісної етіології дозволяє одержати найбільш сприятливі результати лікування, знизити післяопераційну летальність і кількість післяопераційних ускладнень. Удосконалено лікувально-діагностичний підхід до лікування хворих на механічну жовтяницю, що дозволило знизити летальність у таких хворих за умов доброякісного генезу з 4,0 % до 1,2 %, а в пацієнтів з механічною жовтяницею злоякісного генезу - з 10 % до 6,6 %.

  Скачати повний текст

Розглянуто оптимальний варіант інтенсивної терапії гепатоспланхнічної ішемії та проаналізовано її наслідки у потерпілих з політравмою. Визначено ефективність емпіричної реоксигенації загальної дії у потерпілих першої групи та з внутрішньопросвітковим ентеральним застосуванням перфторану у потерпілих другої групи.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати лікування 90-та потерпілих з ушкодженням печінки. Наведено епідеміологічні особливості травми печінки, визначено основні критерії перебігу травматичної хвороби у динаміці. Доведено значимість показників ендогенної інтоксикації та маркерів імунної відповіді у діагностиці тяжкості перебігу травматичної хвороби. Доведено, що запропоновані компоненти інтенсивної терапії дозволили обмежити ступінь залучення ушкодженої тканини печінки, досягти "режиму охорони органу" в післяопераційному періоді, зменшити вираженість інтоксикації в гострому періоді травматичної хвороби та кількість ускладнень, їх перевага полягає у зниженні порушень функції печінки на 41,63 % на фоні зниження тяжкості їх перебігу, частоти виникнення випадків госпітальної пневмонії - на 21 %, нагноєння ран - на 50 %.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати обстеження та лікування 400 хворих з жовчнокам'яною хворобою та 15-ти пацієнтів з виразковою хворобою. На підставі вивчення результатів оперативних втручань на органах гепатодуоденальної ділянки визначено основні фактори ризику пошкоджень позапечінкових жовчних протоків і судин під час виконання відкритої та лапароскопічної холецистектомії. Встановлено ефективність проведення інтраопераційної трансілюмінації у разі лапароскопічної холецистектомії для верифікації позапечінкових жовчних протоків і судин у випадках нетипових анатомічних варіантів і патологічних змін у гепатодуоденальній ділянці. Обгрунтовано можливість застосування інтраопераційної трансілюмінації для візуалізації позапечінкових жовчних протоків під час проведення оперативних втручань з приводу низької пенетрувальної виразки дванадцятипалої кишки. Оцінено ефективність проведення інтраопераційної трансілюмінації під час лапароскопічної холецистектомії у діагностиці холедохолітіазу, а також з метою контролю повноти холедохолітотомії. Розроблено методи й інструменти для інтраопераційної верифікації позапечінкових жовчних протоків і судин і діагностики холелітіазу, встановлено їх ефективність під час виконання оперативних втручань на органах гепатодуоденальної ділянки.

  Скачати повний текст

На підставі клінічного обстеження та узагальнення безпосередніх результатів дослідження, девіацій біохімічних показників та параметрів центральної гемодинаміки, дихальної системи у разі застосування методики альбумінового перитонеального діалізу та інших еферентних методів у процесі лікування хворих з печінковою недостатністю здійснено спробу систематизувати основі зміни, що відбуваються у метаболізмі, серцево-судинній та дихальній системах з метою вивчення ефективності лікувальних засобів і своєчасного виявлення та запобігання ускладненням. Для лікування хронічної печінкової недостатності розроблено програмну методику замісної терапії, що включає альбуміновий перитонеальний діаліз, ультрафільтрацію, сорбцію асциту з наступною внутрішньовенною реінфузією у комбінації з гіпербаричниою оксигенацією. Для лікуваня фульмінантної печінкової недостатності запропоновано варіанти замісної терапії альбуміновим перитонеальним діалізом з можливим комбінуванням з іншими еферентними методами гемокорекції (гемодіаліз з ультрафільтрацією, застосування дискретного плазмаферезу). Визначено ефективність використання методу альбумінового перитонеального діалізу у лікуванні хворих з хронічною та фульмінантною печінковою недостатністю.

  Скачати повний текст

Вивчено питання клінічної значимості лапароскопічної холецистектомії під час лікування жовчнокам'яної хвороби та її ускладнень на підставі аналізу віддалених результатів. Встановлено, що серед 262 пацієнтів, які перенесли лапароскопічну холецистектомію, відмінні результати мали 123 (47 %) і гарні - 58 (22 %), посередні - 59 (23 %) і погані - 22 (8 %) пацієнтів. Посередні віддалені результати лапароскопічної холецистектомії зумовлені, в першу чергу, хронічними порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунка та дванадцятипалої кишки, а також їх наслідками у вигляді гастродуоденостазу та дуоденогастрального рефлюкса з рефлюкс-гастритом у 51 % випадків. У 59 % пацієнтів зареєстровано погані віддалені результати лапароскопічної холецистектомії, обумовлені залишковою некоригованою та повторно виниклою після операції патологією жовчних шляхів. З'ясовано,що постлапарохолецистектомічний синдром (ПЛХС) у 74 % випадків обумовлений органічними та функціональними захворюваннями, не пов'язаними з патологією жовчного міхура та з його видаленням; у інших - некоригованою залишковою та післяопераційною патологією позапечінкових жовчних проток. Розроблено діагностичний алгоритм для профілактики ПЛХС, заснований на всебічному передопераційному та післяопераційному дослідженні органів черевної порожнини для виявлення та лікування супутніх захворювань.

  Скачати повний текст

Уперше науково обгрунтовано диференційоване застосування й ефективність основних інтегральних функціональних показників кардіореспіраторної системи (фракції викиду, ступеня легеневої недостатності) та рівня ендогенної інтоксикації, з розподілом на компенсований і декомпенсований типи, що визначають вибір і послідовність оперативних втручань у хворих з ускладненим холелітіазом і високим операційно-анестезіологічним ризиком, особливо в осіб з декоменсацією, які вимагають усунення тільки домінувального усладнення основного захворювання. Розвинуто й удосконалено диференційоване застосування мінімального правостороннього транспектрального лапаротомного доступу для виконання холецистектомії у хворих з високим операційно-анестезіологічним ризиком як альтернативу використовуваній традиційній лапаротомії, зокрема за різних видів конверсій лапароскопічного способу видалення жовчного міхура. Обгрунтовано ефективність диференційованого підходу з використанням регіонарних методів (субплевральної аналгезії, епідуральної анастезії) за схеми інтра- та післяопераційного знеболювання у хворих з ускладненим холелітіазом і поліморбідністю, зумовленою переважно серцево-судиними захворюваннями.

  Скачати повний текст

Наведено результати ретро- та перспективного аналізу хірургічного лікування хворих з механічною жовтяницею непухлинного та пухлинного генезу. Проаналізовано методи декомпресії біліарного тракту, визначено пріоритетність, показання та протипоказання до їх застосування залежно від характеру захворювання та рівня обструкції. Проведено стандартизацію ускладнень антеградних ендобіліарних втручань, виділено тяжкі та легкі ускладнення. Визначено причини виникнення ускладнень, пов'язані з недоліками методів декомпресії біліарного тракту, двомоментного дренування за Сельдингером. Впровадження вдосконалених методів антеградних ендобіліарних втручань дозволило зменшити частоту ускладнень дренувальних операцій з 29,4 до 14,4 %. Встановлено, що стентування біліарного тракту може бути остаточною маніпуляцією, альтернативною реконструктивним втручанням.

  Скачати повний текст

Цей метод застосовано для лікування 35-ти хворих на гострий холецистит (ГХ) у разі лапароскопічної холецистектомії. Одержано клініко-лабораторні дані, які свідчать про його ефективність у клініці. Проаналізовано 106 лапароскопічних операцій, виконаних лапаротомного доступу. Одержані результати досліджень дають змогу визначити лапароскопічну холецистектомію як операцію вибору у разі гострого калькульозного холециститу. Розроблено тактичну схему оперативного лікування хворих з гострим калькульозним холециститом. Відзначено, що лапароскопічна холецистектомія здійснюється в екстреному порядку протягом перших шести годин з моменту надходження до стаціонару у разі гострого гангренозного та гангренозно-перфоративного холециститу, жовчного перитоніту, біляміхурового абсцесу. Зазначено, що терміново, протягом 12 - 36-ти год., оперативному лікуванню підлягають хворі за наявності біляміхурового інфільтрату, флегмонозного та катарального холециститу. Вивчено та подано порівняльну оцінку стану імунореактивності організму в хворих на ГХ до та після лапароскопічної холецистектомії, лапароскопічної холецистектомії з кріовпливом на ложе жовчного міхура та традиційної холецистектомії. Відзначено значно більш ранню компенсацію імунологічних показників після лапароскопічних операцій. Розроблено шляхи профілактики інтраопераційних і післяопераційних ускладнень у разі лапароскопічної холецистектомії у хворих з ГХ.

  Скачати повний текст

На підставі вивчення ультраструктурних і гістоморфологічних змін клітинної будови печінки експериментально доведено, що використання ультразвукового впливу (УЗВ) за холецистектомії сприяє щадливому розтину та коагуляції тканин, стимуляції репаративних процесів, забезпечує стійкий гемо- та холестаз, що дозволяє запобігти коагуляційних некрозів у зоні оперативного втручання, які виникають за електрокоагуляційного впливу (ЕКВ). Вперше проведено експериментально-клінічне дослідження стану перекисного окиснення ліпідів у результаті дії монополярного електроду та ультразвуку на тканину печінки. У разі використання ЕКВ виявлено більш виражену запальну реакцію у тканині печінки та сироватці крові у порівнянні з УЗВ на тканинному та органному рівнях. Показано ефективність і безпечність застосування ультразвукового впливу для дисекції й коагуляції тканини за лапароскопічної холецистектомії у осіб з різними формами жовчокам'яної хвороби (ЖКХ), що сприяє зниженню інтра- та післяопераційних ускладнень. Проведено порівняльний аналіз результатів хірургічного лікування хворих на ЖКХ, оперованих лапароскопічним шляхом з застосуванням електрокоагуляційного та ультразвукового гемостазу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано дані обстеження та результати лікування 164-х пацієнтів за умов стаціонару за період 1993 - 2003 рр. з приводу гострого холецистопанкреатиту (ГХП). Визначено 4 форми ГХП: калькульозну, безкам'яну, ферментну та паразитарну (з деструкцією органів чи без деструктивних змін). Зазначеним хворим було проведено обстеження, а саме: ультразвукове дослідження органів гепатопанкреатобіліарної зони; ЕФГДС; визначення амілази крові та сечі, лужної фосфатази, амінотрансферази, білірубіну крові. Хірургічне лікування виконувалося хворим з ферментною та калькулозною, а також безкам'яною деструктивною формами ГХП. Установлено, що хворим з паразитарною та безкам'яною формами ГХП без деструктивних змін в органах показане консервативне лікування. З'ясовано, що основними елементами оперативного лікування ГХП варто вважати: відеоскопічну холецистектомію, зовнішнє дренування загальної жовчної протоки, широке дренування черевної порожнини з обов'язковим дренуванням сальникової сумки через Вінсловий отвір чи через печінково-шлункову зв'язку. Для уточнення характеру уражень жовчновивідних і панкреатичних проток під час операції виконували інтраопераційну холангіографію (69-м хворим), яка дозволяла визначати подальшу лікувальну тактику.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий напрямок у лікуванні ехінококозу печінки та легень - використання малоінвазійних відеоендоскопічних оперативних втручань за умов проведення комплексної терапії ехінококозу. З'ясовано, що за хімічної обробки повідон-йодом стінок залишкової порожнини після ехінококектомії неускладненої кісти та термічної обробки ускладненої кісти не залишається життєздатних ехінококових комплексів, які є причиною місцевих рецидивів захворювання. Розроблено оригінальні методи термічної санації ехінококової порожнини після ехінококектомії з використанням вуглекислотного та неодимового АІГ-лазера, аргонової діатермокоагуляції. Розроблено нові методики лапаро- та торакоскопічних втручань у разі ехінококозу. Опрацьовано показання до їх застосування та заходи щодо запобігання ускладненням і дисемінації інвазійного матеріалу під час операції. Доведено, що використання малотравматичного оперативного втручання на фоні протирецидивної консервативної терапії сприяє підвищенню ефективності лікування хворих на ехікокоз печінки та легень за рахунок зниження частоти рецидивів і ускладнень після операції, скорочення тривалості періоду соціальної та трудової реабілітації, зниження рівня летальності. Розроблено алгоритм раціонального вибору методики оперативного лікування залежно від локалізації, розмірів кісти, фази життєдіяльності паразита, наявності ускладнень.

  Скачати повний текст

Вперше обгрунтовано концепцію розвитку токсико-септичного біліарного синдрому (ТСБС), виникнення якого обумовлено обструкцією жовчних шляхів з порушенням відтоку жовчі, біліарною гіпертензією та гіпербілірубінемією, які є чинниками ендотоксикозу тяжкого та вкрай тяжкого ступеня захворювання. З'ясовано, що біліарна гіпертензія обумовлює виникнення порушення гемодинаміки печінки, цитолізу, нагромадження продуктів тканинної деструкції, зниження функції ретикулоендотеліальної системи та клітин Купфера, підвищення проникності жовчних капілярів. Доведено, що механізм токсемії створює сприятливі умови для транслокації бактерій, мікробної токсемії, утворення міліарних абсцесів. Вперше встановлено, що локальний процес обтяжується системною токсемією, каскадом імунної дисфункції, що обумовлює універсальне ураження органів і систем з їх функціональними розладами. На підставі зіставлення даних обстеження визначено роль ендотоксинів мікробної асоціації як однієї з причин розвитку гемодинамічних порушень печінки й інших органів. Вперше встановлено ступені тяжкості ТСБС з урахуванням етіопатогенетичних чинників, адаптованих відповідно до шкали Glasgow, SOFA та Артем'євої-Напалкова з урахуванням коефіцієнта де Рітіса. Розроблено алгоритми діагностики та критерії вибору методів консервативного й оперативного лікування хворих з ТСБС. Удосконалено комплекс детоксикаційної терапії хворих з тяжким перебігом ТСБС у передопераційному періоді. Розроблено новий підхід щодо лікування хворих з обтураційними жовтяницями у структурі гепатобіліарної патології з застосуванням тактики етапного використання мініінвазивних технологій з залученням до комплексного лікування методів екстракорпоральної детоксикації. Встановлено критерії проявів ТСБС, розроблено його класифікацію й удосконалено методи лікування.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вирішено наукові завдання, які передбачають покращання результатів хірургічного лікування атипового й асимптомного холедохолітіазу на підставі вдосконалення методів діагностики та вибору методів мініінвазивного хірургічного втручання. Розроблено діагностичний алгоритм у доопераційному дослідженні у хворих з атиповими й асимптомними формами перебігу холедохолітіазу. Розроблено оптимальну хірургічну тактику у хворих з атиповими й асимптомними формами перебігу холедохолітіазу на підставі вивчення безпосередніх результатів їх хірургічного лікування. Проведено аналіз результатів одно- та двохетапного способу лікування.

  Скачати повний текст

Досліджено питання діагностики та лікування допечінкової форми портальної гіпертензії (ПГ). На підставі клінічного аналізу 53-х хворих вивчено зміни портопечінкової гемодинаміки та її зв'язок з центральною у хворих з допечінковою ПГ після кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка. Запропоновано діагностичний алгоритм у процесі визначення виду та рівня допечінкової блокади портального кровоплину. Проаналізовано вплив карліосумісної допилєграфії на стабільність та вірогідність результатів портопечінкової гемодинаміки у даних хворих. Введено у суть поняття локалізації допечінкової портальної гіпертензії "поширену" форму, що дозволяє визначити метод хірургічного лікування (ХЛ). Запропоновано критерії вибору способу ХЛ залежно від виду та рівня блокади портального кровоплину та етапність надання допомоги. Впроваджено у клінічну практичну діяльність ендоваскулярні хірургічні втручання з емболізацією лівої шлункової вени.

  Скачати повний текст

Розроблений алгоритм послідовного раціонального застосування сучасних діагностичних методів на всіх етапах обстеження й лікування пацієнтів з приводу лолецистолітіазу та підтверджено МХЛ. Встатовлено взаємозв'язок між вираженістю клінічних проявів, результатами ехографії та мікроскопічними змінами протокової жовчі у пацієнтів у разі ЖКХ, ускладнений МХЛ, що дозволило науково обгрунтувати комплекс лікування виявлених порушень. Опрацьовані показання до виконання ЕПСТ і ендобіліарної балонної дилатації БСДК з приводу ЖКХ, ускладненої МХЛ залежно від його стадії й якісного складу протокової жовчі. Вперше у пацієнтів з МХЛ, ускладненою МХЛ, доведено ефективність інтра- та постопераційної етапної дозованої дилатації ВСДК.

  Скачати повний текст

Удосконалено метод клінікоморфологічної діагностики та розроблено діагностичний алгоритм за умов незапальних захворювань підшлункової залози (НЗПЗ), ускладнених жовтяницею. Уперше описано морфологічні ознаки, запропоновано розподіл на стадії перебігу цирозу підшлункової залози, його відмінності від фіброзу підшлункової залози, запропоновано хірургічну тактику у випадку цих захворювань. Удосконалено критерії вибору та методи хірургічних втручань з приводу НЗПЗ, ускладнених жовтяницею, на етапі операційного втручання. Визначено показання та запропоновано техніку виконання резекційних і симптоматичних операцій у хворих з НЗПЗ, ускладненими жовтяницею. Уперше застосовано алголізацію нерезекційних форм раку підшлункової залози (РПЗ), ускладненого жовтяницею, та описано терапевтичний патоморфоз пухлини під дією етанолу. З'ясовано показання та описано терапевтичний патоморфоз пухлини під дією етанолу. Удосконалено показання та оцінено ефективність симптоматичних та паліативних втручань з приводу НЗПЗ, ускладнених жовтяницею, а також комплекс методів профілактики печінкової недостатності, що передбачає проведення операції екстракорпоральної гемокарбоперфузії та використання делігандизуючих сорбентів. Запропоновано методи профілактики шлунково-кишкової кровотечі у пацієнтів з НЗПЗ, ускладненими жовтяницею. Уперше розроблено метод неспецифічної імуномодулювальної терапії РПЗ, який може бути застосований за умов печінкової недостатності за наявності жовтяниці. Описано терапевтичний патоформоз РПЗ під впливом розробленої методики. Розроблено метод терапії больового синдрому у пацієнтів з НЗПЗ з використанням зворотного хімічного сегментного паравертебрального невролізу на фоні епідуральної анестезії.

  Скачати повний текст

Визначено частоту та причини хронічних порушень дуоденальної прохідності (ХПДП) у хворих на хронічний калькульозний холецистит (ХКХ) до та після холецистектомії. Установлено взаємозв'язок між функціональним станом дванадцятипалої кишки у хворих на калькульозний холецистит та характер морфологічних змін слизової оболонки шлунка. Досліджено вплив холецистектомії на величину дуоденогастрального рефлюксу (ДГР) та виникнення рефлюкс-гастриту залежно від природи та ступеня компенсації передуючих ХПДП. Розроблено методику діагностики цієї хвороби з використанням методу оптичної біопсії. Оцінено ефективність оперативних втручань, що коригують ХПДП на підставі вивчення найближчих і віддалених результатів хірургічного лікування хворих на ХКХ, що поєднується з ХПДП. Запропоновано диференційований підхід до лікування та методу вибору операції у разі ХПДП після холецистектомії.

  Скачати повний текст

Досліджено питання діагностики та хірургічного лікування 56 хворих на кістозну трансформацію жовчовивідних проток, розроблено діагностичний алгоритм для покращання результатів хірургічного лікування хворих з даною патологією. Вивчено характер і особливості клінічного перебігу кістозної трансформації поза-, та внутрішньопечінкових жовчних проток. Вдосконалено техніку оперативних втручань залежно від форми кістозної трансформації жовчовивідних проток. Здійснено порівняльний аналіз безпосередніх і віддалених результатів цих втручань з приводу кістозної трансформації жовчовивідних проток, розроблено оптимальну схему діагностики та лікування.

  Скачати повний текст