Проведено порівняльне оцінювання ефективності виконання рентгенендоваскулярного хірургічного втручання (РХВ) у поєднанні з трансумбілікальною катетеризацією ворітної вени під час лікування хворих з ускладненнями портальної гіпертензії (ПГ) у разі цирозу печінки. Впроваджено до клінічної практики методику емболізації лівої шлункової вени з трансумбілікального доступу. На підставі результатів вивчення характеру порушень кровотоку в судинах гепатолієнального басейну та ускладнень ПГ визначено показання та послідовність виконання РХВ у разі лікування зазначених хворих. Розроблено нові способи рентгенохірургічного лікування ускладнень ПГ: портокавальне шунтування та спосіб лікування хворих на ПГ, ускладнену кровотечею.

  Скачати повний текст

Розглянуто оптимальний варіант інтенсивної терапії гепатоспланхнічної ішемії та проаналізовано її наслідки у потерпілих з політравмою. Визначено ефективність емпіричної реоксигенації загальної дії у потерпілих першої групи та з внутрішньопросвітковим ентеральним застосуванням перфторану у потерпілих другої групи.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням діагностики та хірургічного лікування цирозу печінки (ЦП). На основі клінічного аналізу 68 хворих вивчені запальні зміни з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ)та порушення моторної функції, які супроводжують ЦП і залежать від ступеню варикозного розширення вен (ВРВ) стравоходу та шлунка, кількості кровотеч з ВРВ в анамнезі, ступеня печінкової недостатності. Ендоскопічна характеристика змін верхніх відділів ШКТ у хворих показала, що у 72% пацієнтів спостерігається езофагіт різного ступеню важкості, у 84% - гастрит. Моторні порушення у вигляді ГЕР спостерігаються у 74%, ДГР - у 17,6% хворих. У 23 (35,4%) хворих після сплено-декомпресивних операцій, не дивлячись на функціонуючий сплено-декомпресивний шутн, ВРВ стравоходу не спадаються. В зв'язку з чим у 2-х хворих на висоті кровотечі, а у 15 - в плановому порядку виконана ендоскопічна склеротерапія ВРВ стравоходу ІІІ ст. Кумулятивний аналіз стабільності хірургічного лікування по трьох основних параметрах - рецидив кровотечі, летальності до 5 років та портосистемної енцефалопатії показав, що задовільний результат лікування спостерігається у 92% хворих.

  Скачати повний текст

Досліджено питання діагностики та лікування допечінкової форми портальної гіпертензії (ПГ). На підставі клінічного аналізу 53-х хворих вивчено зміни портопечінкової гемодинаміки та її зв'язок з центральною у хворих з допечінковою ПГ після кровотеч з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка. Запропоновано діагностичний алгоритм у процесі визначення виду та рівня допечінкової блокади портального кровоплину. Проаналізовано вплив карліосумісної допилєграфії на стабільність та вірогідність результатів портопечінкової гемодинаміки у даних хворих. Введено у суть поняття локалізації допечінкової портальної гіпертензії "поширену" форму, що дозволяє визначити метод хірургічного лікування (ХЛ). Запропоновано критерії вибору способу ХЛ залежно від виду та рівня блокади портального кровоплину та етапність надання допомоги. Впроваджено у клінічну практичну діяльність ендоваскулярні хірургічні втручання з емболізацією лівої шлункової вени.

  Скачати повний текст

З використанням клінічного матеріалу досліджено вплив хірургічних втручань на динаміку запальних змін і моторних порушень верхніх відділів травного каналу у хворих на портальну гіпертензію (ПГ) та доцільність комплексної санаторно-курортної реабілітації таких пацієнтів. Уперше вивчено вплив Hp на виникнення портальної гастропатії у хворих на ПГ та запропоновано методи його ерадикації. Проаналізовано зміни білково-амінокислотного обміну та неврологічного статусу у хворих на ПГ перед та після проведення реабілітаційних заходів. Опрацьовано і впроваджено в практичну медицину систему реабілітаційних заходів у хворих з синдромом ПГ після операції.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати хірургічного лікування 304-х хворих на обструктивні захворювання органів панкреатодуоденальної зони, об'єднані до єдиної групи складних патологічних процесів, що обтурують протокові системи термінальних відділів холедоху, підшлункової залози та просвіт дванадцятипалої кишки. Розроблено робочу класифікацію цих захворювань. Розроблено алгоритм прогнозу розвитку післяопераційних ускладнень, який передбачає вибір хірургічної тактики, а також алгоритм діагностики та хірургічного лікування обструктивних захворювань органів панкреатодуоденальної зони з застосуванням розроблених триетапної хіургічної тактики, малоінвазійних і органозберігальних оперативних втручань, програми періопераційної профілактики післяопераційних ускладнень. Впровадження зазначених хірургічних методик та раціональна тактика дозволили скоротити кількість післяопераційних ускладнень від 43,3 % до 24,1 %, значно зменшивши їх тяжкість, а також знизити післяопераційну летальність від 9,9 % до 4,5 %.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему вибору раціональної хірургічної тактики у разі механічних ушкоджень печінки. Встановлено, що в зоні травми розвиваються некробіотичні, а в неушкоджених відділах печінки - дегенеративні та дисциркуляційні процеси. Виявлено кореляційний зв'язок між ступенем виразності цих порушень і тривалістю посттравматичного періоду. Встановлено, що блок гепатодуоденальної зв'язки як спосіб тимчасового гемостазу у разі ТП, призводить до збільшення зазначених порушень. Обгрунтовано застосування ОІР як ефективного засобу корекції патологічних зрушень під час лікування потерпілих з ТП. Вивчено можливість використання для місцевого лікування ран печінки мазевого препарату "Офлотримол-П", що не ушкоджує паренхіму та строму органа, позитивно впливає на перебіг репаративних процесів у рані печінки. Запропоновано спосіб місцевого лікування ран печінки та їх гнійних ускладнень з використанням мазі "Офлотримол-П". Систематизовано симптоми та ознаки у потерпілих з закритою травмою печінки. Розроблено діагностичний алгоритм, що дозволив знизити кількість діагностичних помилок, скоротити тривалість доопераційного періоду. Визначено обсяг первинної хірургічної обробки ран печінки, розроблено 2 групи оперативно-технічних прийомів профілактики гнійно-септичних ускладнень ТП.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання лікування синдрому портальної гіпертензії, обумовленої цирозом печінки та його ускладнень, з урахуванням патогенетичних механізмів її розвитку. На підставі результатів вивчення особливостей кровотоку, функціонального стану печінки, імунної реактивності за різноманітних видів печінкової недостатності розроблено тактику та головні напрямки лікувальних заходів. Наведено діагностичний та лікувальний алгоритми у разі кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу та шлунку. Запропоновано малоінвазивну методику кровотамування з створенням екстраанатомічного портокавального шунта та контрольованої гіпотонії. Розроблено методику внутрішньопечінкового портокавального шунта з використанням катетера. Здійснено порівняльну оцінку різноманітних методик ендоскопічного гемостазу для лікування портальних кровотеч. Наведено нову методику ендоскопічного гемостазу з використанням НВЧ-випромінювання. Розглянуто індивідуальний підхід щодо лікування хворих даної категорії з урахуванням рівня блоку портального кровотоку. Запропоновано хірургічну тактику з урахуванням стану хворого, ступеня тяжкості операційного ризику. Розроблено підхід щодо лікування хворих залежно від етіологічних особливостей захворювання. На підставі результатів аналізу виявлено перевагу даного комплексного підходу до хворих основної групи ( летальність знизилась на 33,8 %, позитивні результати збільшилися на 6,4 %).

  Скачати повний текст

Досліджено проблему профілактики та лікування гнійно-запальних ускладнень у разі травматичних пошкоджень печінки у ранньому післяопераційному періоді. Проведено експериментальне дослідження на 140-ка безпородних собаках з метою вивчення впливу шовного матеріалу (ШМ) (вікрилу, дексону, капромеду, кетгуту) на тканину печінки за її травматичного пошкодження. Апробовано запропонований новий метод лікування травм печінки, який передбачає використання методики ВТЕ для запобігання гнійно-запальних ускладнень у дослідженому періоді. За результатами проведених досліджень виявлено, що оптимальним ШМ за травматичних пошкоджень печінки є вікрил. Відзначено, що застосування розробленого способу лікування гнійно-запальних ускладнень дозволило знизити їх кількість у ранньому післяопераційному періоді. Обгрунтовано використання запропонованого методу профілактики та лікування зазначених ускладнень. Завдяки застосуванню даної методики на фоні вікрилового шва, а також електричного поля постійного струму кількість гнійно-запальних ускладнень у цьому періоді знизилась на 13,2 % та скоротився термін перебування хворих у стаціонарі на 3,4 дні.

  Скачати повний текст

З метою покращання результатів лікування хворих на цироз печіни (ЦП) розроблено та клінічно впроваджено новий малоінвазивний спосіб, призначений для стимуляції регенерації печінки за допомогою аргоноплазмової коагуляції. Встановлено, що після моделювання ЦП на дослідних тваринах 40,0 %-вим розчином чотирьоххлористого вуглеця, відбуваються патологічні морфофункціональні зміни у печінці з розвитком цирозу. Після проведення стимуляції регенерації печінки з використанням запропонованого способу у режимі 50 Вт у дослідних тварин виявлено позитивні морфологічні результати протягом 360 діб. У 38-ми (58,4 %) хворих на ЦП класу A та B за Child-Turcotte-Pugh установлено добрий клінічний результат й обгрунтовано доцільність та доведено ефективність запропонованого способу, який передбачає проведення ендовідеохірургічної стимуляції регенерації печінки за допомогою аргоноплазмової посегментної коагуляції, що дозволило покращити клінічний перебіг захворювання, білково-синтетичну, пігментну функцію печінки, виконати корекцію цитолітичного, мезенхімально-запального, холестатичного синдромів, покращити нагромадження радіофармпрепарату у печінці, кровопостачання у її судинах, зменшити прояви портального запалення, некрозів та фіброзу печінки. Це дозволило подовжити тривалість життя та його якість і знизити летальність з 21,4 % до 10,5 %.

  Скачати повний текст

З використанням морфологічного та морфометричного методів аналізу оцінено стан гепатоцитів у разі консервації печінки та за умов кризи відторгнення після трансплантації. Встановлено можливість та достатність використання простих морфометричних параметрів площі та оптичної щільності ядер гепатоцитів для оцінки структурних змін печінки. Виявлено, що зміни співвідношення ядер гепатоцитів з різними морфометричними ознаками відображають розвиток гідропічної дистрофії печінки. Об'єктивним критерієм ступеня розвитку дистрофічного процесу, а також визначення зворотності або незворотності дистрофічних змін гепатоцитів є коефіцієнт надмірності відносної організації системи.

  Скачати повний текст

Установлено особливості перебігу та морфологічних змін в органах черевної порожнини (ЧП) за хірургічної корекції портальної гіпертензії (ПГ). Проведено дослідження за умов динаміки гістологічного стану нирок за різних способів хірургічної корекції ПГ. Установлено, що у перші місяці після корекції формуванням спленоренального анастомозу у лівій нирці переважають процеси склерозу, а у правій - гіпертрофічні. Розроблено та морфофункціонально обгрунтовано новий спосіб спленоренального анастомозу, який регулює порційність надходження крові у ліву ниркову вену. На підставі морфологічних і морфометричних характеристик установлено оптимальну довжину резекції тонкої кишки для корекції ПГ. Визначено динаміку гістологічних змін в органах ЧП за даного способу корекції, яка зберігає близькі до норми параметри гемодинаміки у портальній системі та запобігає морфологічним змінам в органах ЧП.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням хірургічного лікування 107 хворих з вогнищевою патологією печінки. В експерименті вивчена морфологія репаративних процесів у печінці після виконання резекції. Досліджені в динаміці показники функціонального резерву печінки після використання різних методів резекції. В результаті проведеного аналізу висвітлені вірогідні прогностичні фактори летального кінця після розширених резекцій печінки. Запропоновано малотравматичний комбінований спосіб резекції печінки, спрямований на зменшення об'єму інтраопераційної крововтрати. Розроблено новий спосіб резекції печінки у хворих з механічною жовтяницею пухлинного генезу. Впровадження малотравматичних способів виконання резекції з урахуванням виявлених факторів ризику дозволило, порівняно з традиційними способами, значно покращити результати хірургічного лікування хворих з вогнищевою патологією печінки.

  Скачати повний текст

Здійснено дослідження з метою поліпшення результатів оперативного лікування хворих на цироз печінки (ЦП) на підставі виявлення факторів ризику та прогнозування розвитку печінкової недостатності (ПН) під час вибору методу оперативного втручання. Установлено, що ПН виникає у 33,9 % хворих на ЦП і є причиною смерті у 63,6 % випадків. Ризик її розвитку найбільш високий після шунтувальних операцій, за наявності асциту, поєднання асциту та кровотечі з ВРВ стравоходу та шлунка. Виявлено, що ПН супроводжується гіпопротеїнонемією, гіпоальбумінемією, підвищенням рівнів білірубіну, сечовини, креатиніну, активності ферментів АсАТ, АлАТ, ЛФ, зростанням анемії, лейкоцитозу, лімфопенії. Морфологічні зміни печінки у разі ПН відображають її функціональні резерви, а ризик розвитку ПН є найбільший у разі цирозу C-типу. Зазначено, що зниження печінкового кровотоку, лінійної швидкості портального кровотоку, збільшення діаметрів ворітної та селезінкової вен указують на погіршення функціональних резервів печінки. З'ясовано, що математична оцінка порушень функції печінки на підставі визначення маркерів малої недостатності печінки не дозволяє прогнозувати розвиток ПН, а оцінка тяжкості цирозу за Child-Turcotte-Pugh може бути використана для комплексного прогнозування ПН у хворих на цироз та вибору тактики лікування. Відзначено, що можливим є прогноз ПН, який базується на математичному аналізі клініко-лабораторних, морфологічних та інструментальних показників.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено дослідженням особливостей застосування лапароскопічної методики, біогемосорбції в лікуванні хворих із механічною жовтяницею доброякісного генезу, що ускладнена гострою печінковою недостатністю (ГПН). Вивчено вплив кріоконсервованих ксеногепатоцитів, окремо та в комбінації з фрагментами ксеноселезінки, на біохімічні, імунологічні показники та тривалість життя щурів після п'яти- і семидобової експериментальної механічної жовтяниці. В експерименті було використано 273 тварини. Висвітлено результати лікування 79 хворих, із них у 62 (79,1%) виявлена ГПН II ст., а у 17 (20,9%) - III ст. Хворим застосовували передопераційну лапароскопічну декомпресію жовчних шляхів, оперативне лікування, післяопераційне екстракорпоральне підключення кріоконсервованих ксеногепатоцитів окремо і в комбінації з фрагментами ксеноселезінки. Розроблена раціональна тактика лікування хворих із механічною жовтяницею доброякісного генезу, ускладненою гострою печінковою недостатністю. Застосування лапароскопічних методик та біогемосорбцій дозволило зменшити кількість ускладнень та летальних наслідків на 17,8% при оперативному лікуванні.

  Скачати повний текст

Висвітлено питання патогенезу, діагностики та хірургічного лікування ускладнень цирозу печінки. Досліджено зміни гепатоспланхнічного кровообігу у випадку цирозу, їх взаємозв'язок з порушенням функцій печінки, портосистемною енцефалопатією, локалізацією та вираженістю варикознорозширених вен. Обгрунтовано чіткі показання до виконання різних оперативних втручань залежно від стану регіонарної гемодинаміки. На підставі результатів досліджень розроблено раціональну тактику хірургічного лікування хворих на цироз печінки, що включає поєднання портодекомпресивних, лімфодренувальних і роз'єднувальних операцій, спрямованого на корекцію ускладнень, стабілізацію перебігу захворювання. Застосування запропонованих методів операції та хірургічної тактики дозволило попередити виникнення та прогресування портосистемної енцефалопатії, портальної гастропатії, отже, істотно поліпшити якість життя хворих. Впровадження розробленої тактики сприяло зменшенню летальності з 24 % (у разі застосування загальноприйнятих способів) до 16,4 %, частоти рецидивів кровотечі - з 30,3 до 12,5 %, портосистемної енцефалопатії - з 48,3 до 21,5 %, збільшенню показників виживання протягом 3 років - з 40 до 53 %.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати лікування 90-та потерпілих з ушкодженням печінки. Наведено епідеміологічні особливості травми печінки, визначено основні критерії перебігу травматичної хвороби у динаміці. Доведено значимість показників ендогенної інтоксикації та маркерів імунної відповіді у діагностиці тяжкості перебігу травматичної хвороби. Доведено, що запропоновані компоненти інтенсивної терапії дозволили обмежити ступінь залучення ушкодженої тканини печінки, досягти "режиму охорони органу" в післяопераційному періоді, зменшити вираженість інтоксикації в гострому періоді травматичної хвороби та кількість ускладнень, їх перевага полягає у зниженні порушень функції печінки на 41,63 % на фоні зниження тяжкості їх перебігу, частоти виникнення випадків госпітальної пневмонії - на 21 %, нагноєння ран - на 50 %.

  Скачати повний текст

Розроблено етіопатогенетичний підхід щодо лікування хворих з профузною кровотечею з варикозно розширених вен стравоходу та шлунка (ВРВСШ) у разі цирозу печінки (ЦП). Наукове дослідження проведено з використанням принципів індивідуалізованого вибору способу рентгенхіругічного втручання на підставі виявлення та корекції порушень гепатоспланхнічного кровообігу у хворих на ЦП. В експерименті на піддослідних тваринах доведено можливість рентгенхірургічного лікування тромбозу ворітної вени у разі ЦП, що є чинником, який обумовлює виникнення кровотечі. Для припинення профузної кровотечі з ВРВСШ розроблено та впроваджено методику формування екстракорпорального портокавального шунта, що забезпечує швидке зниження внутрішньопортального тиску та сприяє досягненню гемостазу. Розроблено й апробовано алгоритм лікувально-діагностичної тактики, що передбачає індивідуалізоване використання рентгенхірургічних методів гемостазу. Проаналізовано результати лікування основної та порівняльної груп хворих. Встановлено, що застосування запропонованого підходу для лікування основної групи хворих сприяє покращанню його результатів у найближчому та віддаленому періодах після операції, зокрема, виявлено зменшення рецидивів кровотечі з 43,5 % до 21 %, а загальної летальності з 71,6 % до 31,5 %.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст