Вивчено питання клінічної значимості лапароскопічної холецистектомії під час лікування жовчнокам'яної хвороби та її ускладнень на підставі аналізу віддалених результатів. Встановлено, що серед 262 пацієнтів, які перенесли лапароскопічну холецистектомію, відмінні результати мали 123 (47 %) і гарні - 58 (22 %), посередні - 59 (23 %) і погані - 22 (8 %) пацієнтів. Посередні віддалені результати лапароскопічної холецистектомії зумовлені, в першу чергу, хронічними порушеннями моторно-евакуаторної функції шлунка та дванадцятипалої кишки, а також їх наслідками у вигляді гастродуоденостазу та дуоденогастрального рефлюкса з рефлюкс-гастритом у 51 % випадків. У 59 % пацієнтів зареєстровано погані віддалені результати лапароскопічної холецистектомії, обумовлені залишковою некоригованою та повторно виниклою після операції патологією жовчних шляхів. З'ясовано,що постлапарохолецистектомічний синдром (ПЛХС) у 74 % випадків обумовлений органічними та функціональними захворюваннями, не пов'язаними з патологією жовчного міхура та з його видаленням; у інших - некоригованою залишковою та післяопераційною патологією позапечінкових жовчних проток. Розроблено діагностичний алгоритм для профілактики ПЛХС, заснований на всебічному передопераційному та післяопераційному дослідженні органів черевної порожнини для виявлення та лікування супутніх захворювань.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Проведено обстеження хворих на ускладнену жовчнокам'яну хворобу, зокрема, досліджено взаємозв'язок хронічних порушень дуоденальної прохідності та патології гепатикохоледоха та великого сосочка дванадцятипалої кишки (ВСДК). Науково обгрунтовано визначення градієнта тиску між дванадцятипалою кишкою та холедохом з використанням моніторингу у хворих на холедохолітіаз і стеноз ВСДК, що підтверджує наявність хронічних порушень дуоденальної прохідності зі схильністю до дуоденохоледохеального рефлюксу. Запропоновано раціональну хірургічну тактику із застосуванням транспапілярних ендоскопічних утручань. На підставі одержаних даних клініко-біохімічних і мікробіологічних досліджень доведено доцільність застосування для лікування хворих з холангітом назобіліарного дренування за допомогою удосконаленого дренажу. Проаналізовано результати впровадження у клінічну практику показань до диференційованого вибору транспапілярних ендоскопічних втручань із застосуванням сфінктерозберігальних ендоскопічних методик.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано патогенетичні підходи до хірургічного лікування жовчнокам'яної хвороби (ЖКХ), зокрема, у разі неускладненого перебігу поодинокого холецистолітіазу (ПХЛ). Обгрунтовано способи мініінвазивної холецистолітотомії у разі ПХЛ у поєднанні з післяопераційною корекцією превалюючих ланок патогенезу ЖКХ. Досліджено деякі патогенетичні ланки розвитку ПХЛ залежно від моторно-евакуаторної функції жовчного міхура (ЖМ), стану жовчоутворення та рівня холецистокініну сироватки крові (ХЦК). Встановлено, що у хворих на ПХЛ однією з причин коменеутворення є підвищення літогенних властивостей жовчі та гіпотонія ЖМ внаслідок недостатнього рівня ХЦК. Розроблено критерії відбору хворих для виконання мініінвазивної ХЛТ, запропоновано конкретні терміни та методи післяопераційної профілактики каменеутворення.

  Скачати повний текст

Наведено результати діагностування та хірургічного лікування хворих на жовчнокам'яну хворобу, ускладнену непрохідністю термінального відділу холедоха. Розроблено нові методи діагностики та способи проведення операцій з застосуванням ендоскопічних технологій, які забезпечують етапний малотравматичний характер втручань, сприяють більш швидкій ліквідації запалення у жовчовивідній системі, нормалізації основних показників літогенності жовчі. Створено тактичний алгоритм діагностування та хірургічного лікування жовчнокам'яної хвороби, ускладненої непрохідністю термінального відділу холедоха. Доведено переваги запропонованої тактики та способів діагностування та хірургічного лікування цієї хвороби у порівнянні з традиційними, зокрема, виявлено зниження загальної летальності з 22,9 до 2,5 %, післяопераційної летальності - з 23,1 до 1,9 %, післяопераційних ускладнень - з 43,5 до 24,2 %, повторних операцій - з 29,2 до 2,9 %, рецидивів - з 27,1 до 8,7 %, а також покращання якості життя, нормалізацію функції печінки.

  Скачати повний текст

Визначено ефективність і доцільність, показання та протипоказання, оптимальні терміни виконання оперативних втручань з використанням малоінвазивних технологій у хворих на ускладнені форми жовчнокам'яної хвороби (ЖКХ) (обтураційні форми ЖКХ, гнійно-запальні екстраміхурові ускладнення, холедохолітіаз, синдром Міріззі та гострий біліарний панкреатит). Уперше експериментально у порівняльному аспекті вивчено ступінь ушкоджувальної дії, монополярної електрокоагуляції й кріовпливу на гістоморфологічну й ультраструктурну будову печінки та доведено можливість використання кріовпливу на ложе жовчного міхура з метою гемо- та жовчостазу, стимуляції регенерації слизової електротермопошкодження паренхіми печінки й ефективність кріодеструкції слизової оболонки задньої стінки жовчного міхура у разі лапароскопічної холецистектомії. Показано можливість виконання стимультанних операцій у хворих на ускладнені форми ЖКХ з супутньою патологією органів черевної порожнини й розроблено нові лапароскопічні способи лікування супутньої патології. Визначено показання й терміни конверсії у разі виконання лапароскопічної холецистектомії, з'ясовано ефективність релапароскопії у діагностиці та лікуванні післяопераційних ускладнень.

  Скачати повний текст

Запропоновано підвищення ефективності комплексного лікування гнійно-запальних ускладнень (ГЗУ) жовчокам'яної хвороби. Встановлено, що регіонарне внутрішньоартеріальне введення лікарської речовини, що попередньо включалась в автологічні еритроцитарні тіні, призводить до максимального нагромадження останньої в стінці жовчного міхура та загальної жовчної протоки, уражених гнійно-запальним процесом. Розроблено новий спосіб регіонарної внутрішньоартеріальної антибіотикотерапії з використанням автологічних еритроцитарних тіней у разі комплексного лікування ГЗУ жовчокам'яної хвороби. Доведено клінічну ефективність запропонованого методу під час лікування хворих на флегмонозний та гангренозний калькульозні холецистити, гострий гнійний холангіт.

  Скачати повний текст

Визначено частоту та причини хронічних порушень дуоденальної прохідності (ХПДП) у хворих на хронічний калькульозний холецистит (ХКХ) до та після холецистектомії. Установлено взаємозв'язок між функціональним станом дванадцятипалої кишки у хворих на калькульозний холецистит та характер морфологічних змін слизової оболонки шлунка. Досліджено вплив холецистектомії на величину дуоденогастрального рефлюксу (ДГР) та виникнення рефлюкс-гастриту залежно від природи та ступеня компенсації передуючих ХПДП. Розроблено методику діагностики цієї хвороби з використанням методу оптичної біопсії. Оцінено ефективність оперативних втручань, що коригують ХПДП на підставі вивчення найближчих і віддалених результатів хірургічного лікування хворих на ХКХ, що поєднується з ХПДП. Запропоновано диференційований підхід до лікування та методу вибору операції у разі ХПДП після холецистектомії.

  Скачати повний текст

Визначено основні фактори ризику серцево-судинних ускладнень лапароскопічної холецистектомії (ЛХЕ), на підставі яких вдосконалено алгоритм обстеження, хірургічна тактика та методика виконання лапароскопічної холецистектомії, а також розроблено диференційований підхід щодо методу холецистектомії. Розроблено комплекс заходів, який дає змогу вірогідно підвищити ефективність діагностики супутньої серцево-судинної патології у хворих основної групи та знизити частоту серцево-судинних ускладнень ЛХЕ за хронічного калькульозного холециститу.

  Скачати повний текст

Уперше науково обгрунтовано диференційоване застосування й ефективність основних інтегральних функціональних показників кардіореспіраторної системи (фракції викиду, ступеня легеневої недостатності) та рівня ендогенної інтоксикації, з розподілом на компенсований і декомпенсований типи, що визначають вибір і послідовність оперативних втручань у хворих з ускладненим холелітіазом і високим операційно-анестезіологічним ризиком, особливо в осіб з декоменсацією, які вимагають усунення тільки домінувального усладнення основного захворювання. Розвинуто й удосконалено диференційоване застосування мінімального правостороннього транспектрального лапаротомного доступу для виконання холецистектомії у хворих з високим операційно-анестезіологічним ризиком як альтернативу використовуваній традиційній лапаротомії, зокрема за різних видів конверсій лапароскопічного способу видалення жовчного міхура. Обгрунтовано ефективність диференційованого підходу з використанням регіонарних методів (субплевральної аналгезії, епідуральної анастезії) за схеми інтра- та післяопераційного знеболювання у хворих з ускладненим холелітіазом і поліморбідністю, зумовленою переважно серцево-судиними захворюваннями.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано ефективні методи профілактики та лікування післяопераційного холедохолітіазу. Розроблено методику діагностування та проведено порівняльне дослідження сучасних способів лікування даної патології. Створено алгоритм обстеження пацієнтів з підозрою на післяопераційний холедохолітіаз та уніфіковано показання щодо застосування різних видів традиційних і малоінвазивних втручань. Розроблено комплекс практичних рекомендацій для профілактики рецидивного холедохолітіазу після відкритої та лапароскопічної холецистектомії. Встановлено причини невдалих спроб малоінвазивного усунення післяопераційного холедохолітіазу й обгрунтовано алгоритм вибору оптимальної хірургічної тактики лікування даної патології. Розроблено новий спосіб зовнішнього дренування загальної жовчної протоки та підпечінкового простору та оригінальну методику лікування резидуального холедохолітіазу, пріоритетність яких підтверджено патентами. З метою зменшення кількості післяопераційних ускладнень та покращання результатів лікування створено й апробовано схему профілактики післяопераційного холедохолітіазу. Експериментально підтвреджено ефективність запропонованих методів лікування та профілактичних заходів.

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена питанням лікування гострих гнійних холангітів та холестатичної печінкової недостатності у хворих на жовчокам'яну хворобу в ранньому післяопераційному періоді з використанням різних методик внутрішньотканинного електрофорезу. На основі експериментальних досліджень на собаках надано мікробіологічне обгрунтування позитивної дії електричного поля постійного струму, вивчена закономірність змін питомого електричного опору та рН жовчі. Розроблено та впроваджено в практику нові методи лікування гнійного холангіту та печінкової недостатності. При проведенні аналізу клініко-лабораторних показників дана порівняльна характеристика запропонованих і загальноприйнятих методів лікування.

  Скачати повний текст

Розроблено диференційовані методи раннього відновлювального лікування хворих після холецистектомії з приводу жовчнокам'яної хвороби (ЖКХ) з урахуванням характера та ступеня порушень у гастродуоденальній системі, а також особливостей вуглеводного обміну з метою підвищення ефективності терапії. На підставі результатів комплексного клінічного, лабораторного та інструментального обстеження хворих, визначення специфіки клінічного перебігу раннього відновлювального періоду, стану гепатопанкреатобіліарної та гастродуоденальної систем, прихованих порушень вуглеводного обміну, виявленого взаємозв'язку між важкістю уражень гастродуоденальної системи та порушеннями вуглеводного обміну розроблено диференційовані комплекси лікування з використанням фізіотерапевтичних методів. Досліджено безпосередні й віддалені результати лікування хворих після холецистектомії та доведено, що застосування запропонованих комплексів на етапі ранньої санаторно-курортної реабілітації залежно від характеру та ступеня патологічного процесу у гепатопанкеатобіліарній і гастродуоденальній системах, підшлункової залози та прихованих порушень вуглеводного обміну сприяє значному підвищенню ефективності лікування та запобігає розвитку стійких післяхолецистектомічних розладів і формуванню цукрового діабету II типу.

  Скачати повний текст

Розв'язано наукову задачу стосовно покращання результатів хірургічного лікування хворих на гострий (ГКХ) і хронічний калькульозний холецистит (ХКХ), ускладнений холедохолітіазом. Удосконалено методи діагностики та вибору мініінвазивних хірургічних втручань. На підставі вивчення анамнестичних даних, клінічного, лабораторного, черезшкірного ультразвукового досліджень (ЧУЗД) у таких хворих визначено критерії підвищеної ймовірності холедохолітіазу, які дозволяють установити показання до проведення ендоскопічної ультрасонографії, що утричі забезпечило підвищення діагностування каменів загальної жовчної протоки (ЗЖП). Доведено, що ендоскопічна ультрасонографія має значні переваги у порівнянні з ЧУЗД. Точність діагностики конкрементів гепатикохоледоха становить 97,2 %, а за даними ЧУЗД - 28,8 % і не залежить від форми холециститу, діаметрів ЗЖП та конкремента. Розроблено алгоритм діагностування холедохолітіазу у хворих на ГКХ і ХКХ. Проведено порівняння двохетапного методу видалення конкрементів з ЗЖП - ендоскопічної папілотомії (ЕПСТ) з наступною лапароскопічною холецистектомією (ЛХЕ) чи ЛХЕ з післяопераційною ЕПСТ - з одноетапним видаленням конкрементів ЗЖП через міхурову протоку або холедохотомічний отвір під час ЛХЕ та показано, що більш перспективним є одноетапне мініінвазивне втручання. За даного виду втручань зберігається функція великого сосочка дванадцятипалої кишки, відсутній ризик ускладнень ЕПСТ, які мали місце у 9,8 % хворих за двохетапного методу.

  Скачати повний текст

Проаналізовано результати обстеження та лікування 400 хворих з жовчнокам'яною хворобою та 15-ти пацієнтів з виразковою хворобою. На підставі вивчення результатів оперативних втручань на органах гепатодуоденальної ділянки визначено основні фактори ризику пошкоджень позапечінкових жовчних протоків і судин під час виконання відкритої та лапароскопічної холецистектомії. Встановлено ефективність проведення інтраопераційної трансілюмінації у разі лапароскопічної холецистектомії для верифікації позапечінкових жовчних протоків і судин у випадках нетипових анатомічних варіантів і патологічних змін у гепатодуоденальній ділянці. Обгрунтовано можливість застосування інтраопераційної трансілюмінації для візуалізації позапечінкових жовчних протоків під час проведення оперативних втручань з приводу низької пенетрувальної виразки дванадцятипалої кишки. Оцінено ефективність проведення інтраопераційної трансілюмінації під час лапароскопічної холецистектомії у діагностиці холедохолітіазу, а також з метою контролю повноти холедохолітотомії. Розроблено методи й інструменти для інтраопераційної верифікації позапечінкових жовчних протоків і судин і діагностики холелітіазу, встановлено їх ефективність під час виконання оперативних втручань на органах гепатодуоденальної ділянки.

  Скачати повний текст

Зазначено, що 25 - 30 % хворих, що надходять до хірургічного стаціонару, мають поєднані хірургічні захворювання. Доцільність стимульованих операцій у вигляді поєднаних патологій загальновизнана. Виконання симультанних операцій з поєднанням патології жовчного міхура та внутрішніх жіночих статевих органів обмежується травматичністю лапаротомії. Проаналізовано результати симультанних операцій на жовчних шляхах і органах малого таза жінки, виконаних у 161 хворої з застосуванням лапароскопічної техніки. У 121 хворої основним захворюванням була жовчнокам'яна хвороба, у 40 - захворювання матки та придатків. Запропоновано оригінальну класифікацію технічної складності операцій, яка обумовлює показання та протипоказання до симультанного втручання. Розроблено спосіб операцій, що характеризується трансвагінальним вилученням макропрепаратів. З використанням методу кардіоінтервалометрії показано, що травматичність симультанної лапароскопічної операції не перевищує травматичність операції, здійсненої з приводу одного з захворювань. Встановлено, що ризик ускладнень після симультанних операцій такий самий, як після операцій, обмежених холецистектомією або на органах малого таза, симультанні операції виключають ризик післяопераційних ускладнень, пов'язаних з поєднаною патологією, дозволяють уникнути повторних операцій.

  Скачати повний текст

На підставі аналізу виявлених під час оперативного втручання анатомо-топографічних змін органів гепатобіліарної зони у хворих синдромом Міріззі виділено вісім його типів. З метою корекції виявлених порушень у 36 (51,4 %) хворих виконано відновні, у 34 (48,6 %) - реконструктивні операції. Лапароскопічне втручання з приводу синдрому Міріззі успішно здійснено у 8 (10,3 %) пацієнтів. За результатами дослідження розроблено алгоритм доопераційного обстеження та хірургічного лікування хворих з синдромом Міріззі. Проведено багатофакторний кореляційно-регресійний аналіз вихідних даних з метою визначення їх прогностичної значущості для оцінки результатів хірургічного лікування. Доведено, що формування гепатокоєюноанастомозу з метою відновлення жовчовідтоку у разі синдрому Міріззі значною мірою сприяє зменшенню частоти ускладнень та покращанню віддалених результатів хірургічного лікування хворих.

  Скачати повний текст

Запропоновано раціональну програму діагностики і лікування непрохідності жовчних протоків на тлі жовчокам'яної хвороби (ЖКХ). Стандартний комплекс інструментальних методів обстеження (ультразвукове сканування (УЗС), дуоденофіброскопія (ДФС), ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія (ЕРХПБ)) доповнено методами "діагностичної" ендоскопічної папілосфінктеротомії(ЕПСТ), електротермометрії жовчних протоків, холангіоманометрії та бактеріологічного дослідження жовчі. Виявлено, що алгоритм послідовного застосування зазначених інструментальних методів діагностики забезпечує підвищення з 82,3 % до 96,7 % точності доопераційної діагностики патології жовчних протоків. Розроблено спосіб холангіоманометрії, що підвищує якість диференціальної діагностики стенозу і спазму великого дуоденального соска (ВДС). Ендоскопічні маніпуляції на першому етапі лікування (ЕПСТ, назобіліарне дренування (НБД), холедохолітоекстракція) удосконалено стосовно нестандартних ситуацій. Встановлено, що застосування модифікованого назобіліарного дренажу дозволяє поліпшити адекватну місцеву терапію гнійного холангіту і механічної жовтяниці з 80 % до 97,5 %, застосування способу канюляційної папілосфінктеротомії за керованим провідником за умови розташування ВДС у парапапілярному дивертикулі дозволяє збільшити частоту успішних маніпуляцій у таких ситуаціях з 62,5 % до 87,5 %. Зроблено висновок, що раціональна тактика двоетапного малоінвазивного лікування ЖКХ, ускладненої непрохідністю жовчних протоків, поєднуючи ендоскопічні лікувальні маніпуляції на першому етапі та лапароскопічну холецистектомію на другому етапі, дозволяє істотно поліпшити результати лікування хворих з даною патологією: частота ускладнень знизилася з 22,9 % до 15,4 %; летальність знизилась з 4,2 % до 1,2 %; середні терміни лікування скоротилися з 21,4 до 14,8 доби; частота повторних операцій зменшилася з 14,6 % до 7,1 %.

  Скачати повний текст

Досліджено питання діагностики та хірургічного лікування обтураційної жовтяниці як прояву постхолецистектомічного синдрому. Встановлено основні причини виникнення обтураційної жовтяниці після холецистектомії (ХЕ), виявлено особливості клініко-лабораторної діагностики обтураційної жовтяниці та печінкової недостатності після ХЕ. Запропоновано найбільш ефективну діагностичну програму для даної категорії хворих. Розроблено показання та критерії вибору найбільш раціональних засобів операцій у хворих на обтураційну жовтяницю після холецистектомії. Удосконалено та розроблено нові засоби операцій у разі холедохолітіазу, стенозу великого дуоденального соска, рубцевих стриктурах холедоху та спеціальний інструмент для зупинки кровотечі з судин гепатодуоденальної зв'язки (2 винаходи та 6 раціоналізаторських пропозицій). Визначено засоби профілактики післяопераційних ускладнень у таких хворих.

  Скачати повний текст

Розроблено способи визначення показань і лікування рецидивного холедохолітіазу. Визначено оптимальній вибір хірургічної тактики й адекватного оперативного втручання. Доведено, що застосування мініінвазивних технологій дозволяє усунути доброякісний рестеноз великого сосочка дванадцятипалої кишки у більшості хворих, а декомпресія біліарного тракту, як першого етапу підготовки хворих до радикальної операції у разі обтурації злоякісного походження, значно покращує результати хірургічного лікування та часто є остаточним втручанням. Випадків летальності не зафіксовано, знижено кількість післяопераційних ускладнень з 22 % до 5,9 %, скорочено тривалість перебування хворих у стаціонарі в 4,3 раза в порівнянні з групою хворих після відкритих операцій.

  Скачати повний текст