Встановлено, що виникнення некротично-запального ураження стопи (НЗУС) збільшується з віком хворого та тривалістю цукрового діабету (ЦД), який починається як хвороба обміну речовин, а завершується як судинне захворювання. Клініко-інструментальне обстеження стану кровопостачання нижньої кінцівки (НК)підтвердило дистальний тип і поширений характер ураження артерій НК. Підтверджено залежність частоти остеоартропатичних змін та ступеня кальцинозу артерій стопи від стану кровопостачання НК, віку хворих, тривалості декомпенсації та типу ЦД. Визначено, що НЗУС виявляється у формах: незагоєна операційної рани; поверхневого некрозу, виразки; глибокої виразки з поширенням на сухожилля, кістки; абсцесу, флегмони; гангрени. Проведено хірургічні втручання: некректомію, ампутацію, екзартикуляцію пальців; променеву резекцію; розкриття абсцесів, флегмон; ампутацію на рівні стопи, гомілки стегна. Проаналізовано показники глікемії, що надало можливість визначити оптимальні критерії інсулінотерапії у хворих на ЦД II типу, ускладнений НЗУС, які дали змогу скоротити термін перебування пацієнтів у стаціонарі; уникнути летальних випадків після ампутації на рівні гомілки або стегна, у більшості випадків зберегти опороздатність стопи, що сприяло покращанню результатів комплексного хірургічного лікування цієї категорії хворих.

  Скачати повний текст

Вперше на підставі дослідження ангіоархітектоніки з використанням методів математичного моделювання обгрунтовано диференційований підхід щодо планування та формування місцевих васкуляризованих клаптів гомілки та стопи. Розроблено новий метод пластики глибоких дефектів покривних тканин гомілки та стопи на підставі використання місцевих шкіряно-фасціальних клаптів з урахуванням ангіоархітектоніки нижньої кінцівки. Обгрунтовано диференційовані показання щодо вибору методів пластики глибоких дефектів гомілки та стопи залежно від їх локалізації, площі та глибини й експериментально підтверджено ефективність запропонованої технології їх хірургічного лікування.

  Скачати повний текст

Вперше оцінено ефективність застосування внутрішньоартеріальної довготривалої медикаментозної терапії сумісно з лазерним опроміненням ран у комплексному лікуванні нейропатично-інфікованої та змішаної форм синдрому стопи діабетика. Експериментально обгрутовано та клінічно апробовано вплив низькоенергетичного лазерного випромінювання хвиль різної довжини на чутливість мікрофлори до антибактеріальних препаратів. Розроблено метод пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії у комплексному лікуванні нейропатично-інфікованої та змішаної форм синдрому стопи діабетика. Вивчено динаміку показників рівня ендогенної інтоксикації, імунного захисту організму та вільнорадикального окиснення ліпідів у хворих з нейропатично-інфікованою та змішаною формами синдрому стопи діабетика у разі застосування методу пролонгованої регіонарної внутрішньоартеріальної комбінованої терапії.

  Скачати повний текст

Вивчено характер перебігу гострофазної реакції хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу у період формування та впродовж консервативного лікування нейропатичної виразки для визначення доцільності її модуляції щодо підвищення ефективності терапевтичних заходів. Встановлено, що розвиток діабетичної нейропатичної виразки є взаємопов'язаним з тривалістю ЦД 2-го типу, ступенем порушення метаболізму глюкози та наявністю діабетичної нейропатії. З'ясовано, що діабет без даного ускладення супроводжується ознаками вторинного імунодефіциту та хронічного стресу, підвищенням у периферичній крові вмісту фібриногену, пригніченням фібринолітичної активності та зменшенням концентрації сироваткового альбуміну. З'ясовано, що у випадках позитивного ефекту консервативного лікування відбувається регресія гострофазної реакції. Доведено, що активація синтезу реактантів гострої фази, насамперед фібриногену та білків, що пригнічують фібриноліз, певною мірою відповідальна за хронічний перебіг запалення та неможливість його нормальної репарації за нейропатичної виразки у хворих на ЦД 2-го типу. Зроблено висновок щодо доцільності визначення даних маркерів гострої фази як для моніторингу перебігу запалення, так і для своєчасного прогнозування ефективності консервативної терапії діабетичної нейропатичної виразки.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання оптимізації періопераційної діагностики міокардіальних ушкоджень у пацієнтів з безбольовим перебігом ішемічної хвороби серця (ІХС) і високим ризиком серцево-судинних (СС) ускладнень з метою підвищення безпеки та зниження летальності під час планових оперативних втручань з приводу гнійно-некротичних ускладнень діабетичної стопи. Впровадження дослідження рівня серцевого тропоніну I дозволило виявити у 26,5 % пацієнтів безбольовий перебіг ІХС з міокардіальним ушкодженням, що вказує на вірогідність розвитку періопераційних СС ускладнень. Одержано дані про особливості змін центральної гемодинаміки та варіабельності ритму серця, які вказують на перевагу гуморально-метаболічних механізмів регуляції кровообігу, його високу енергозатратність і зниження функціональних резервів діяльності функціонування СС системи у таких хворих. Зазначено, що застосування удосконаленої кардіотропної інфузійно-метаболічної терапії забезпечує інтраопераційну стабільність гемодинаміки, дозволяє зменшити дози інфузійних розчинів і кардіовазотоників для підтримки нормодинамії та нормотензії на тлі субарахноїдальної анестезії у хворих з гнійно-некротичними ускладненнями діабетичної стопи.

  Скачати повний текст

Розв'язано задачу підвищення ефективності діагностування та лікування діабетичної стопи у хворих на ожиріння. На підставі результатів вивчення функціональних, патоморфологічних топографо-анатомічних і клінічних особливостей діабетичної стопи за умов ожиріння розроблено та впроваджено алгоритм лікування осіб з цією патологією. Проведено обстеження та лікування 142-х пацієнтів, серед яких 109 - з надлишковою масою тіла й ожирінням. Вивчено функціональні зміни нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет (ЦД) з ожирінням і встановлено наявність передумов швидкого розвитку та тяжкого перебігу гнійно-некротичних уражень стопи у цих пацієнтів. За результатами патоморфологічного дослідження виявлено залежність перебігу запального процесу у стопі від маси тіла хворих на ЦД, що дало змогу з'ясувати причини високої частоти розповсюдження гнійного процесу у проксимальному напрямку та раннього розвитку вологої гангрени стопи. З застосуванням комп'ютерно-томографічного дослідження стопи виявлено сприятливі топографо-анатомічні умови перебігу патології діабетична стопа та дозволило на ранніх стадіях розвитку захворювання діагностувати локалізацію та вираженість деструктивно-запального процесу, що визначало подальшу хірургічну тактику лікування. На підставі результатів досліджень розроблено алгоритм лікування діабетичної стопи у хворих на ожиріння, запровадження якого в клініці дозволило зменшити частоту високих ампутацій нижніх кінцівок у пацієнтів з 14,7 % до 7,3 %.

  Скачати повний текст

Доведено, що за невропатичній формі діабетичної стопи характер змін на капілярному рівні має зв'язок з тяжкістю некротичного процесу. Встановлено, що критеріями прогнозування перебігу ранового процесу є локалізація гнійного осередку, термін очистки ранової поверхні та поява репарації у тканинах, спектр мікрофлори та ступінь обсіменіння тканин. Розроблено алгоритм лікування хворих, спрямований на усі патогенетичні ланки захворювання. Встановлено, що комплексний підхід до лікування хворих з гнійно-некротичними змінами за синдрому діабетичної стопи зменшує кількість повторних оперативних втручань, прискорює термін загоювання, збільшує кількість хворих з загоюванням ран первинним натяжінням, зменшує кількість ампутацій кінцівки.

  Скачати повний текст

Запропоновано нові методи лікування гнійно-некротичних ускладнень синдрому діабетичної стопи з урахуванням патогенетичних особливостей перебігу даної патології. Показано доцільність застосування у комплексному хірургічному лікуванні пункційної трансплантації фрагментів підшлункової залози новонароджених поросят з подальшою катетеризацією нижньої надчеревної артерії та одночасними операційними втручаннями на стопі. Через катетеризовану артерію у післяопераційному періоді запропоновано проводити внутрішньоартеріальну тривалу регіональну інфузію лікарських засобів в уражену кінцівку за допомогою пульсового дозатора протягом 7 - 10-ти діб. Серед хворих, яким проводили традиційне лікування, загоєння ран вдалося досягнути у 70,4 % випадків, у 29,6 % виконано ампутації нижньої кінцівки на рівні стегна. Показано, що у разі проведення внутрішньоартеріальної тривалої регіональної інфузії вдалося досягнути загоєння ран у 86,9 % та у 13,1 % виконано ампутацію нижньої кінцівки на рівні стегна. Виявлено, що у хворих, яким виконали трансплантацію фрагментів підшлункової залози новонароджених поросят, рановий дефект загоївся у 97,4 %, а у 2,6 % виконано високу ампутацію.

  Скачати повний текст

Вирішено проблему патофізіології - встановлено механізми порушення загоєння ран шкіри у діабетичних хворих і визначено нові напрями корекції дізрегенерації тканин. Клініко-лабораторні, біохімічні, імуноферментні та морфологічні дослідження у 212 хворих із синдромом діабетичної стопи (СДС) показали, що загоєння ран залежить від реактивності організму та проявляється зміною сенситивності рецепторів і стану внутрішньоклітинних сигнальних систем клітин-учасниць запалення. Детермінантою незагоєння ран за умов СДС є пригнічення фагоцитарної активності, кисень-залежного метаболізму нейтрофілів, дискоординація їх цитокінової продукції. Дисфункція моноцитів у хворих з незагоєнням ран обумовлена зниженням активності iNOS та відповіді на ЛПС, яке визначає порушення механізмів обмеження запалення, прогресуючу альтерацію тканин шкіри, пригнічення ангіогенезу та реакції міофібробластів. Зміна функціонального стану тромбоцитів за умов СДС пов'язана з гіперсенситивністю рецепторів I-го типу до ангіотензину П рецепторів, посиленням ефектів протеїнкінази C і фосфодіестерази 5 (ФДЕ-5). В експериментах, виконаних на 100 щурах з моделлю стрептозотоцинового діабету, доведено, що блокада рецепторів I-го типу до ангіотензину П рецепторів обмежує альтерацію й інфільтрацію дерми. Основний морфогенетичний ефект інгібітору ФДЕ-5 полягає у стимуляції проліферації ендотелію, фібробластів, кератиноцитів епідермісу.

  Скачати повний текст

Удосконалено класифікацію деструктивних і гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий дібет. З'ясовано роль "компартмент-синдрому" в розвитку цих ускладнень. Визначено диференційовані показання до застосування різних режимів лазерного випромінення на біологічні тканини у стані гнійно-некротичного ураження, включено до техніки хірургічного лікування таких процесів у нижніх кінцівках у хворих на цукровий діабет випромінення вуглекислотного лазера у постійному та перервно-імпульсному режимах у різних фазах ранового процесу, доведено можливість забезпечення послідовної стадійності перебігу гнійно-некротичного процесу у цих хворих.

  Скачати повний текст

Обстежено 1 250 хворих на цукровий діабет (ЦД) І типу (338 пацієнтів) та ІІ типу (912 пацієнтів) за період 2004 - 2007 рр. Розглянуто, що у структурі хворих на ЦД пацієнти з ЦД ІІ типу становили 73 %. На підставі проведеного комплексного вивчення клінічних і лабораторних особливостей синдрому діабетичної стопи у хворих на ЦД одержано нові дані стосовно факторів ризику розвитку синдрому діабетичної стопи (СДС). Висвітлено клінічну ефективність препарату реамберин на тлі базової терапії СДС. Визначено позитивний вплив реамберину на збільшення частоти повної регресії запального процесу. Доведено, що реамберин можна рекомендувати для лікування хворих на ЦД з наявністю СДС, ускладненого виразково-некротичним процесом. Запропоновано нову профілактичну модель за СДС, яка дозволяє вірогідно знизити відносний ризик розвитку та загальну частоту ампутацій у хворих на ЦД, а також знизити потребу в госпіталізації, призначенні антибактеріальних препаратів і оперативних втручань. Розроблено профілактичну модель СДС не вимагає значних витрат ресурсів охорони здоров'я, часу медичного персоналу та може бути організована на базі будь-якого лікувально-профілактичного закладу.

  Скачати повний текст

З використанням електротермометричних методів дослідження обгрунтовано оптимальну лікувальну тактику стосовно термінів виконання оперативних втручань у хворих на синдром стопи діабетика залежно від форми та ступеня важкості. Дана тактика сприяє вибору адекватного об'єму оперативного втручання. Розроблено об'єктивний спосіб оцінки здатності тканин післяопераційної рани до приживлення аутодермального трансплантату. Достовірність способу підтверджено клінічними даними та цитологічною картиною стану рани. Обстежено 105 хворих на синдром стопи діабетика різної форми та ступеня важкості. Застосована лікувальна тактика дозволяє зменшити кількість "високих" ампутацій, повторних оперативних втручань, скоротити тривалість стаціонарного лікування хворих, що підтверджено даними порівняльного аналізу результатів лікування 75 хворих контрольної групи.

  Скачати повний текст

Досліджено питання покращення результатів лікування хворих з гнійно-некротичним ускладненнями синдрому діабетичної стопи завдяки застосуванню декомпресивної фасціотомії футлярів гомілки у поєднанні з етапними хірургічними обробками гнійного осередку. Вивчено структуру гнійно-некротичних ускладнень за класифікацією Meggit - Wagner та визначено переважання поширення нозологічних форм деструктивного процесу, які відповідали III (абсцесу, флегмони, остеомієліту), IV (гангрени дистальної частини стопи) та V (тотальної гангрени стопи) ступеням ураження. З'ясовано, що у разі виникнення гнійно-некротичного процесу на тлі діабетичної стопи має місце підвищення субфасціального тиску у футлярах гомілки, що посилює ішемічні розлади кінцівки та сприяє поширенню деструктивних змін. Проведення передопераційного обстеження з використанням клінічного, доплерівського, сцинтіографічного та ангіографічного методів дослідження дає змогу встановити повний діагноз захворювання, визначити подальшу тактику лікування, обрати доцільне оперативне втручання. Розроблено методику оперативного лікування з гнійно-некротичними ускадненнями синдрому діабетичної стопи, яка передбачає виконання декомпресивної фасціотомії футлярів гомілки у поєднанні з етапними хірургічними обробками осередку деструкції.

  Скачати повний текст

Досліджено екологічні параметри мікробіоценозів шкіри нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет із синдромом стопи діабетика. Встановлено адгезивні властивості представників нормальної мікрофлори та збудників гнійно-некротичних процесів. Вивчено вплив евбіотика А-бактерина на склад мікробних угруповань шкіри. Доведено, що шкіра ступні хворих на цукровий діабет заселена аеробними та факультативно анаеробними мікроорганізмами. Виявлено, що серед таксонів навидового рангу домінують стафілококи, мікрококи, коринебактерії, бацили. З'ясовано, що ступінь вираження дисбіозу шкіри у хворих з синдромом стопи діабетика пов'язана з глибиною гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок. У разі місцевого застосування А-бактерину виявлено його суттєвий вплив на мікробне середовище шкіри, зокрема, зменшення щільності її колонізації, зникнення представників родини Enterobacteriaceae, родів Pseudomonas та Streptococcus, суттєво зменшення S. aureus. Показано, що більшість виділених мікроорганізмів є адгезивно активними, стафілококи та мікрококи - здебільшого середньо- та високоадгезивні, бацили й коринебактерії - адгезивні або низькоадгезивні. Виявлено, що зі збільшенням тяжкості гнійно-некротичних уражень нижніх кінцівок у хворих на цукровий діабет адгезивна активність стафілококів, мікрококів, коринебактерій зменшується, а адгезивність бацил зростає. Доведено, що аерококи, які входять до складу А-бактерину, впливають на адгезивність штамів, виділених з поверхні шкіри: частка середньоадгезивних мікроорганізмів збільшується, з високою адгезивною активністю - зменшується. Вивчено чутливість мікрофлори до антибіотиків. З'ясовано, що найчастіше мікроорганізми резистентні до пеніциліну, лінкоміцину. З урахуванням домінування стафілококів у мікробіоценозі найбільшу кількість антибіотикостійких варіантів знайдено в даному угрупованні стафілококів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертація присвячена проблемі реконструктивно-відновного лікування пацієнтів з ураженнями м'яких тканин підошвової поверхні ступні із застосуванням методу мікрохірургічної аутотрансплантації складних комплексів тканин. На основі анатомічних досліджень розроблено диференційний підхід до вибору методу пластики та виду аутотрансплантату. Запропоновано нові види оперативних втручань для лікування та профілактики трофічних розладів пересаджених тканин. Аналіз результатів хірургічного лікування 74 пацієнтів із застосуванням різноманітних методів пластики дефектів опорної поверхні ступні доводить доцільність та необхідність мікрохірургічної аутотрансплантації з реіннервацією пересаджених тканин.

  Скачати повний текст

Розглянуто проблему оптимізації результатів хірургічного лікування хворих на синдром стопи діабетика шляхом розробки комплексних патогенетичних диференційованих схем та алгоритмів багатокомпонентної терапії зазначеної патології. Наведено детальний опис особливостей клінічного перебігу синдрому стопи діабетика залежно від патогенетичної форми та глибини ураження. Вивчено варіанти порушень магістрального та локального кровообігу нижніх кінцівок, рентгенологічні та денситометричні критерії діабетичних остеоартропатій, морфологічні зміни тканин, особливості мікробіоценозів шкіри та ранових дефектів у хворих на синдром стопи діабетика. На підставі одержаних результатів розроблено комплексні патогенетичні схеми та алгоритми лікування, запропоновано оригінальну методику трансметатарзальної ампутації стопи, обгрунтовано доцільність використання субіотиків (А-бактерину), лімфостимулювальної терапії, керованого абактеріального середовища у лікуванні даної патології. Розроблено показання та техніку ранньої аутодермопластики ранових дефектів стоп. Запропоновано хірургічну класифікацію синдрому стопи діабетика.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено алгоритм вибору методу знеболення під час різних форм синдрому діабетичної стопи (СДС). Обгрунтовано та визначено оптимальні методи знеболення операцій у хворих з різними формами синдрому діабетичної стопи. Проведено порівняльну характеристику різних методів знеболення та визначено їх вплив на виникнення ускладнень периопераційного періоду у хворих залежно від форми діабетичної стопи. Визначено роль динаміки оцінок ступеня ураження тканин стопи у прогнозуванні перебігу синдрому діабетичної стопи. Уточнено фактори, що негативно впливають на процес одужання у хворих на СДС та мають значення предикаторів тяжкого перебігу післяопераційного періоду та смерті хворих.

  Скачати повний текст

Проведено обстеження та досліджено результати комплексного хірургічного лікування 166 хворих із синдромом діабетичної стопи. Встановлено, що вказаний синдром розвивається у хворих із субкомпенсованим і декомпенсованим цукровим діабетом на тлі ангіопатії, остеоартропатії, полінейропатії, нефропатії та кардіоміопатії. Виявлено залежність важкості перебігу гнійно-некротичного процесу на стопі від типу цукрового діабету, порушення кислотно-лужного балансу, процесів перекисного окиснення ліпідів і стану антиоксидантної системи захисту. Розроблено комплексне хірургічне лікування різних форм синдрому діабетичної стопи з урахуванням клініко-метаболічних змін. Доведено доцільність проведення розкриття неклостридіальних анаеробних флегмон підошовної поверхні стопи Н-подібним розрізом, а екзартикуляцію гангренозно зміненого пальця стопи - з резекцією 2/3 плюсневої кістки. Вивчено результати внутрішньовенного лазерного опромінення крові у комплексному хірургічному лікуванні хворих з ішемічно-гангренозною стопою.

  Скачати повний текст

Запропоновано новий метод пролонгованої озонотерапії хворих на синдром стопи діабетика, який передбачає внутрішньоартеріальне введення озоновмісного 0,9 % розчину натрію хлориду з наступним місцевим застосуванням озону у замкненому просторі. Вивчено дію озонотерапії на ультраструктуру ранових макрофагів і механізм їх активації за ішемічно-гангренозної форми синдрому стопи діабетика. Досліджено вплив регіональної пролонгованої внутрішньоартеріальної озонотерапії на перебіг ранового процесу, рівні глікемії та ендогенної інтоксикації у хворих на ішемічно-гангренозну форму синдрому стопи діабетика. Патогенетично обгрунтовано доцільність застосування регіональної пролонгованої озонотерапії у комплексному лікуванні таких хворих.

  Скачати повний текст