На підставі комплексного патогістологічного, гістохімічного (ГХ), імуногістохімічного (ІГХ) і комп'ютерного монометричного дослідження вперше визначено основні морфологічні типи фіброзу печінки у хворих на хронічний вірусний гепатит С: перисинусоїдально-центробулярний (ПСЦБ), портально-септальний, перицелюлярний і змішаний фіброз. Охарактеризовано молекулярно-клітинні особливості морфогенезу перисинусоїдально-центробулярного та перицелюлярного фіброзу печінки у таких хворих. Обгрунтовано прогностичні ГХ та ІГХ ознаки імовірного прогресування основних типів фіброзу печінки. Вперше доведено, що в прогресуванні ПСЦБ фіброзу важливу роль відіграє проліферація перисинусоїдальних зірчастих клітин і поява в печінці нових поколінь alpha-SMA+ фіброгенних зірчастих клітин, тоді як прогресування портально-септального фіброзу обумовлює імуноклітинна деструкція печінки, поява активних септ та активованих alpha-SMA+ фібробластів. На підставі проведених ІГХ досліджень у біоптатах печінки продемонстровано, що у хворих на ХГС С у разі фіброзу печінки зростає продукція матриксної металопротеїнази ММР-9 і її тканинного інгібітора ТІМР-1 не тільки перисинусоїдальними зірчастими клітинами та макрофагами, а також і гепатоцитами та лімфоцитами імуноклітинних інфільтратів. Набули подальшого розвитку уявлення про мікроскопічні особливості стабільного й активного цирозу печінки та про основні патоморфологічні шляхи прогресування та декомпексації цирозу печінки.

  Скачати повний текст

У наркоспоживачів з вірусними гепатитами (ВГ) вивчено стан основних ланок регуляції гомеокінезу. Досліджено дозозалежний імуносупресивний і цитотоксичний вплив опіатів і сурогатів опію та його можливі механізми. Показано, що у порівнянні з хворими на ВГ, що не вживають наркотики, у наркоспоживачів мають місце: різка активація протеолізу та перекисного окиснення ліпідів, недостатність системи анти-протеазного захисту й антистресових систем, клітинний імунодефіцит, активація інтерфероногенезу, високий рівень печінкового фіброгенезу та розвитку малігнізації. Доведено негативний вплив абстиненції на патогенез ВГ з високою імовірністю летальності. Обгрунтовано необхідність застосування замісної терапії агоністами опійних рецепторів у наркозалежних хворих на ВГ. Оптимізовано режими та дози застосування інтерфероногенів. Показано можливість розвитку ускладнень застосування інтерфероногенів у цих хворих та розроблено методи їх прогнозування. Обгрунтовано доцільність застосування глюкокортикоїдів та запропоновано оптимальні режими й дози їх використання.

  Скачати повний текст

Вперше встановлено особливості ендогенної інтоксикації та метаболічних порушень у хворих на хронічні дерматози на тлі вірусних гепатитів залежно від їх етіології та перебігу. Вперше доведено, що прогноз перебігу хронічних дерматозів у хворих з хронічними вірусними гепатитами пов'язаний з видом дерматозу, наявністю ендогенної інтоксикації за молекулами середньої маси 260 та присутністю хелікобактерасоційованого гастродуоденіту. Показано клініко-епідеміологічні особливості хронічних алергічних, ліхеноїдних та акнеіформних дерматозів залежно від етіології та характеру перебігу вірусних гепатитів. Науково обгрунтовано оригінальний комплексний метод лікування хронічних дерматозів у хворих з хронічними вірусними гепатитами із застосуванням амінокислот, дезінтоксикаційних і метаболічних засобів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Визначено клініко-патогенетичні особливості перебігу хронічного гепатиту С (ХГС) за різних мутантних алелів гену гемохроматозу. З'ясовано, що у 31,68 % хворих на ХГС виявляються мутантні алелі гену гемохроматозу з переважанням мутації H63 D. Встановлено частоту розвитку синдрому перевантаження залізом у хворих на ХГС і його зв'язок з поліморфізмом гену гемохроматозу. Доведено, що наявність мутацій гену гемохроматозу супроводжується вірогідним збільшенням рівнів показників обміну заліза. Показано наявність вираженого гемосидерозу у переважної більшості пацієнтів з поліморфізмом гену HFE, встановлено наявність тенденції до підвищення відсотка гемосидерозу за зростання інтенсивності фібротичних змін в органі.

  Скачати повний текст

Показано, що у хворих на ХГС спостерігались зміни показників метаболізму заліза, серед яких найбільш істотними було зростання рівня сироваткового феритину, що особливо підвищувався у випадках високої біохімічної активності та високого вірусного навантаження. Доведено, що рівень ендогенного еритропоетину у таких хворих втричі перевищував нормальні показники, водночас вміст розчинних рецепторів трансферину був у 1,2 раза нижчим у порівнянні зі здоровими людьми. Вперше визначено частоту та характер змін ферокінетики у хворих на ХГС під впливом проведення комбінованої противірусної терапії. Встановлено, що під її впливом відбувається зниження рівня сироваткового заліза та зростання вмісту феритину. Вперше виявлено зростання рівня ендогенного еритропоетину незалежно від відповіді на терапію та зростання вмісту розчинних рецепторів трансферину у хворих, які відповіли на терапію.

  Скачати повний текст

Встановлено частоту поєднаних форм гострого гепетиту В (ГГВ) і простого герпесу (ПГ). На основі проведеної оцінки соматичного статусу й імунних зрушень у осіб із рецидивним ПГ залежно від частоти рецидивів протягом року з'ясовано обтяжливий преморбідний фон, на якому розвинуто ГГВ. Наведено основні клінічні симптоми й охарактеризовано віддалені наслідки ГГВ у осіб із рецидивним ПГ залежно від частоти рецидивів ПГ протягом року, за наявністю яких доцільним є індивідуальний підхід під час диспансерного нагляду.

  Скачати повний текст

Вперше у Подільському регіоні України виявлено поширеність різних генотипів HCV серед хворих на хронічний гепатит C (ХГС). Встановлено залежність виявлених генотипів HCV від статі, віку, шляхів і факторів інфікування, а також тривалості захворювання. Вперше досліджено клінічні та біохімічні особливості перебігу ХГС у хворих з різними генотипами HCV. Встановлено, що у разі наявності у сироватці крові 1-го генотипу HCV спостерігається більш важкий перебіг захворювання. На підставі аналізу біоптатів виявлено морфологічні особливості ураження печінки за інфікування різними генотипами HCV. Проведено порівняльне вивчення основних біохімічних показників і морфологічних змін у тканині печінки залежно від генотипу HCV. Вперше встановлено зв'язок між рівнем вірусного навантаження, ступенем активності запального процесу в печінці та наявністю у сироватці крові хворих на ХГС різних генотипів HCV. Визначено вміст селену та глутатіонпероксидази у сироватці крові хворих на ХГС з різними генотипами HCV. Вперше на підставі ацінки коваріаційних залежностей і кореляційних зв'язків між епідеміологічними, клінічними, біохімічними та морфологічними показниками розроблено структурну модель перебігу гепатиту C залежно від генотипу HCV. Доведено, що перебіг ХГС залежить від генотипу вірусу з вірогідністю понад 99,999 %.

  Скачати повний текст

Вивчені епідеміологічні особливості гепатиту А (ГА) серед різних контингентів Збройних Сил України. Встановлена визначальна роль впливу особливостей військово-професійної діяльності та матеріально-побутового забезпечення на інтенсивність розвитку епідемічного процесу серед особового складу окремих видів та родів військ. Визначені основні (проміжні та кінцеві) чинники та шляхи передачі збудника гепатиту А в військових колективах. Встановлена висока ефективність індуктора ендогенного інтерфероногенезу - мефенамінової кислоти та обгрунтована можливість її застосування для екстренної профілактики гепатиту А серед особового складу ЗС України. Вдосконалена система епідеміологічного нагляду за гепатитом А в ЗС України і запропонована її структурно-функціональна схема, яка включає впровадження методів специфічної лабораторної діагностики, моніторингу за циркуляцією збудника в навколишньому середовищі та на об'єктах ризику, масового скринінгу контингентів підвищеного ризику інфікування, використання імуноглобуліну спрямованої дії та індукторів ендогенного інтерферону (мефенамінової кислоти), як засобів екстренної профілактики, вакцинацію особового складу, як контингентів підвищеного ризику інфікування. Реалізація цієї системи епідеміологічного нагляду дасть можливість підвищити ефективність профілактичних заходів при ГА в ЗС України.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Вивчено печінковий кровобіг у 100-а хворих на хронічні вірусні гепатити (ХВГ) з використанням методу реогепатографії. Здійснено зіставлення клініко-лабораторних, сонографічних і морфологічних проявів ХВГ зі змінами реографічних показників залежно від етіології, активності та стадії захворювання. На підставі комплексного морфофункціонального дослідження печінки уточнено механізми початку формування портальної гіпертензії у разі ХВГ. Висвітлено патоморфологічні особливості ХВГ B, C, B + C у взаємозв'язку з клінічними, лабораторними та вірусологічними маркерами цих інфекцій. На підставі біохімічних, реографічних і морфологічних даних визначено клінічну цінність реогепатографії у діагностиці порушень печінкового кровообігу на різних стадіях ХВГ. Досліджено взаємозв'язок між порушенням печінкового кровообігу за показниками реогепатографії та ступенем фібротичних змін печінки у випадку ХВГ, установлено кореляційний зв'язок зазначених процесів. Розроблено неінвазивний спосіб оцінки ступеня фіброзу печінки у даних хворих за допомогою інтегративного індексу, з використанням показників реогепатографії, ультразвукового дослідження та вмісту гаммаглобулінів сироватки крові.

  Скачати повний текст

Вивчено етіологію різних типів кріоглобулінемії та фактори, що сприяють їх формуванню. Базуючись на результатах обстеження та лікування 10-ти хворих на гострі гепатити B, C і B + C, 297-ми - на хронічні гепатити B, C і B + C, 51-го - на вірус-асоційований цироз печінки, а також 20-ти хворих на первинний та метастатичний рак печінки, досліджено питання імунопатогенезу, клінічних проявів, чутливості до етіотропної та імунотропної терапії у хворих на гострі та хронічні вірусні гепатити. З використанням традиційних методів клінічного обстеження та епідеміологічного аналізу хворих на гепатити B і C з супутньою кріоглобулінемією та базуючись на обов'язкових діагностичних стандартах, виконано біохімічні, імунологічні та серологічні дослідження. З застосуванням методу полімеразної ланцюгової реакції досліджено віремію за збудників гепатитів і герпесів. Визначено вміст цитокінів і гормонів за результатами імуноферментних тестів. На підставі комплексного аналізу клініко-лабораторних та інструментальних досліджень установлено вплив кріопатії різних типів на виявлення вірусу в організмі, характер перебігу вірусного гепатиту, ураження печінки та спектр позапечінкових проявів, ефективність противірусної терапії та ризик розвитку побічних ефектів, спричинених противірусними засобами. Вивчено вплив змішаної кріоглобулінемії на персистенцію вірусу, формування особливостей імунної відповіді та цитокінового балансу, які створюють сприятливі умови для персистенції вірусу в організмі та неефективності етіотропної терапії. Доведено, що у хворих на хронічний гепатит C диференційоване визначення типу кріоглобулінів у сироватці крові ефективне для прогнозування перебігу гепатиту, можливого формування певних позапечінкових проявів, розвитку ускладнень та визначення чутливості до етіотропної та імунотропної терапії. Установлено, що виявлення кріоглобулінів III типу у хворих на хронічний гепатит C є раннім, об'єктивним і дешевим скринінговим маркером схильності до формування автоімунних процесів, зокрема внаслідок інтерферонотерапії, а також розвитку HCV-асоційованої гепатоцелюлярної карциноми. Виявлення кріоглобулінів II типу у таких хворих асоціюється зі швидким розвитком HCV-асоційованого цирозу печінки. На підставі одержаних даних обгрунтовано нове розв'язання проблеми підвищення ефективності імунотерапії за рахунок диференційованого лікування хворих з різними типами кріоглобулінемії. Установлено, що використання дипіридамолу сприяє зменшенню проявів кріоглобулінемії III типу та нормалізації біохімічних показників функції печінки у хворих на хронічний гепатит C, підсилює противірусний ефект терапії рекомбінантним альфа-інтерфероном. Застосування препарату урсодезоксихолевої кислоти більш ефективне у хворих на хронічний гепатит C з кріоглобулінемією II типу у порівнянні з кріоглобулінемією III типу. Таке лікування сприяє нормалізації функції печінки та продукції цитокінів, а також усуненню проявів кріопатії.

  Скачати повний текст

На підставі узагальнення результатів проведених комплексних клініко-лабораторних досліджень виявлено особливості змін функціонального стану системи циклічних нуклеотидів в динаміці перебігу гострого вірусного гепатиту В (ГГВ) тяжкого ступеня у хворих чоловіків і жінок. Доведено наявність істотних відмінностей між показниками даної системи залежно від віку та статі хворого. Показано, що незважаючи на проведене лікування за загальновизнаною схемою за умов стаціонару, спостерігались істотні відхилення у показниках вмісту циклічних та аденілових нуклеотидів. Встановлено, що незалежно від віку у хворих чоловіків виявлено більш глибокі порушення їх вмісту, а також, що з віком у хворих чоловіків і жінок виразність виявлених змін посилюється, а ефективність лікувальних заходів знижується. Показано, що використання в комплексній терапії гепа-мерцу та розторопші плямистої викликало позитивні зміни досліджених процесів і клініко-лабораторних показників.

  Скачати повний текст

Вивчено частоту та структуру позапечінкових уражень у хворих на хронічний гепатит С. Одержано нові дані щодо клінічного перебігу захворювання з різними позапечінковими ураженнями, уточнено уявлення про їх зв'язок з рівнем вірусемії у крові та генотипом. Встановлено, що у хворих з вираженими ознаками кріоглобулінемії та негативними і невизначеними результатами імуноферментного аналізу середній вміст рибунуклеїнової кислоти вірусу гепатиту С (HCV-RNA) у крові вірогідно менший, ніж у групі порівняння. Визначено особливості клітинного та гуморального імунітету щодо ядерних антигенів. Встановлено, що найвищі показники автоімунної реактивності імуноцитів зареєстровані за шкірного васкуліту та ураження щитовидної залози. З'ясовано, що у хворих з хронічним гепатитом С з ураженням дрібних судин шкіри більш виражені зміни в показниках, які характеризують клітинний імунітет, що свідчить про провідну роль клітинного автоімунного компоненту в патогенезі васкулітів. Доведено необхідність скринінгу певних категорій хворих на anti-HCV та HCV-RNA, що дозволяє діагностувати та вчасно розпочати противірусну терапію. Розроблено новий оригінальний метод лікування хворих з автоімунними проявами шляхом внутрішньошкірної імунізації автолейкоцитами. Виявлено, що імунізація автолейкоцитами у більшості хворих призводить до вірогідного зменшення вмісту антинуклеарних антитіл (ANA) та кріоглобулінів у крові, а також клінічної стабілізації та зменшення проявів шкірного васкуліту та гломерулонефриту.

  Скачати повний текст

Міститься порівняльна оцінка ефективності застосування комбінованої антиоксидантної терапії - настоянки арніки гірської та альфа-токоферол ацетату при лікуванні хворих на вірусні гепатити А, В, С, Д, Е. Використано новий метод оцінки стану окисно-відновних процесів, який грунтується на визначенні ступеня окиснювальної модифікації білків. Встановлено, що залежно від тяжкості захворювання у пацієнтів підвищуються показники пероксидного окиснення ліпідів та окиснювальної модифікації білків, знижується антиоксидантний захист організму, детоксикаційна функція печінки. Застосування настоянки арніки гірської та альфа-токоферол ацетату у хворих на вірусні гепатити А, В, С, Д, Е відновлює динамічну рівновагу між інтенсивністю процесів окиснення ліпідів та білків і антиоксидантною системою, прискорює нормалізацію клініко-біохімічних порушень, зменшує частоту залишкових проявів.

  Скачати повний текст

Встановлено високу розповсюдженість запальних захворювань пародонта у осіб з різними варіантами перебігу хронічного вірусного гепатиту В. У результаті клініко-лабораторного дослідження виявлено зниження місцевих імунологічних факторів захисту та значне підвищення концентрації умовно патогенної мікрофлори в тканинах парадонта. Доведено високу ефективність місцевого застосування антибактеріального засобу "Парагель" під індивідуальну капу та диференційованого використання імунокоригувальних препаратів "Імудон", "Лаферон" та антигіпоксичного препарату "Бемітіл" у комплексному лікуванні та профілактиці загострень генералізованого пародонтиту у хворих з різними фазами перебігу хронічного вірусного гепатиту В.

  Скачати повний текст

Визначено термін придатності противірусного препарату за умов тривалого зберігання. Доведено, що комплексне лікування хворих ХВГ В із застосуванням віаферону сприяє нормалізації клінічних, біохімічних і електролітних показників в організмі пацієнтів, елімінації HBeAg, HBsAg з крові.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Наведено результати фармакоекономічного опрацювання стандарту терапії пацієнтів із парентеральними вірусними гепатитами та розроблено рекомендації щодо удосконалення соціально-економічних регулювальних переліків лікарського забезпечення (ЛЗ) для оптимізації лікарського забезпечення хворих на хронічні вірусні гепатити (ХВГ) в Україні. Вивчено структуру та тенденції захворюваності на ХВГ. Методом щомісячного моніторингу проведено маркетинговий аналіз вітчизняного ринку противірусних препаратів. Проаналізовано тендерні, вікові, соціальні характеристики вітчизняних пацієнтів із ХВГ для диференційованого підходу до відшкодування вартості ЕПТ. Досліджено реальний стан лікарського забезпечення хворих на ХВГ в Україні ретроспективними методами клініко-економічного аналізу та проведено фармакоекономічний аналіз рекомендованих схем терапії для пацієнтів із ХГС і ХГВ. Обгрунтовано вибір препаратів до соціально-економічних переліків ЛЗ методом експертних оцінок і розроблено фармацевтичну складову стандарту медичної допомоги хворим на ХВГ, показано можливі джерела реімбурсації вартості лікування для цієї категорії пацієнтів.

  Скачати повний текст