Проведено експерименти з оптимізації експресії гена clfA S. aureus, що кодує пластівцевоутворюючий фактор (ПЛФ), у клітинах E.coli XLI-Blue. На основі штаму E. coli BL21(DE3)Gold розроблено систему для конститутивної експресії рекомбінантного ПЛФ, перевагами якої є простота та низька собівартість процесу культивування штаму-продуцента. За допомогою твердофазного імуноферментного аналізу (ТІФА) проаналізовано сироватки хворих на кістково-гнійну та інфекцію верхніх дихальних шляхів і здорових донорів різних вікових категорій щодо рівня та афінності антитіл до ПЛФ. Установлено, що за стафілококової інфекції відбувається підвищення титру та афінності анти-ПЛФ-антитіл, а виявлення їх у сироватці крові має діагностичне та прогностичне значення, що зумовлює використання ПЛФ у ТІФА для діагностики інфекцій стафілакокової етіології. На основі рекомбінантного ПЛФ запропоновано експериментальну модель системи ТІФА для виявлення антитіл до ПЛФ, що впроваджена в роботу лабораторії мікробіології та хіміотерапії інституту травматології та ортопедії АМН України та використовується в межах комплексного дослідження для встановлення стафілококової етіології захворювань.

  Скачати повний текст

Встановлено стимулюючий вплив KJ, доданого в живильне середовище, на антагоністичну активність аерококів, що продукують водень пероксид. За аналогією з механізмами використання аніонів на тканинному та клітинному рівні макроорганізму доведено, що аерококи володіють KJ-пероксидазною активністю і використовуючи продукований водень пероксид окислюють KJ до стану гіпойодиду, який проявляє значно більшу бактерицидну дію, ніж нативний водень пероксид. Виявлено, що за умов гіперкапничної гіпоксії введення білим мишам лізату аерококів на 40 % збільшувало тривалість їх життя в порівнянні з контрольною групою; у разі експериментальної стафілококової інфекції комплекс аерококів з калієм йодидом сприяв більш швидкому загоєнню ран в порівнянні з контролем. Визначено умови йодування органічних молекул за допомогою продуцентів водню пероксиду та неорганічних сполук йоду.

  Скачати повний текст

Із застосуванням комплексного підходу вивчено явище бактеріоносійства S.aureus. Показано, що частота назального носійства S.aureus у медичного персоналу хірургічних відділів та студентів-медиків, які постійно відвідують відділення хірургічного та акушерсько-гінекологічного напрямку, становить 12,6 - 23,3 %. Уперше з'ясовано залежність частоти носійства золотистого стафілококу від пори року у студентів. Установлено, що більшість штамів S.aureus (53,8 %), виділених від бактеріоносіїв постійного типу, мали ознаки патогенності, належали до II фагогрупи (30,5 %), були метицилінрезистентними (52,2 %), щ дає змогу робити висновок, що виділені збудники є можливими збудниками внутрішньолікарняної інфекції. Установлено їх важливу роль у формуванні постійного типу бактеріоносійства. Зазначено, що провідне значення мають антилізицимна та протиінтерферонова активності, виявлені у 72,08 та 79,49 % вивчених штамів відповідно. Проаналізовано ступінь прояву комплексу факторів персистенції у штамів S.aureus та доведено необхідність повторного (2, 3-разового) визначення ознак персистенції для виявлення типу носійства. Установлено, що бактеріоносійство S.aureus постійного типу формується на фоні зниженої гуморальної та клітинної ланок імунної відповіді. Доведено, що основною причиною формування носійства постійного типу є зниження механізмів неспецифічного протиінфекційного захисту. На підставі результатів порівняння сануючої ефективності стафілококового полівалентного лікувального бактеріофагу, фітопрепаратів та пробіотику "Біоспорин" з урахуванням його імунорегулювальної здатності розроблено новий ефективний метод санації бактеріоносіїв S.aureus.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження тейхоєвої кислоти клітинної стінки Staphylococcus aureus штаму Wood 46 та її імунобіологічної активності. Вперше виявлено здатність тейхоєвої кислоти викликати явище "метаболічного вибуху" в перитонеальних макрофагах мишей. Встановлено, що тейхоєва кислота за низьких і середніх концентрацій стимулює, а за високих - інгібує цитолітичну активність природних кілерних клітин мишей. Проведено порівняльний аналіз модулювального впливу тейхоєвої кислоти та стандартного стимулятора лімфоїдних ліній - форбол міристат ацетату (ФМА) на вказані клітини. За сумісної дії даних речовин встановлено їх дозозалежний інгібуючий вплив. Досліджено динаміку гуморальної імунної відповіді на тейхоєву кислоту стафілокока у мишей різних генетичних ліній. У мишей лінії BALB/C виявлено низький рівень відповіді, а лінії C57BL - високий. Встановлено наявність взаємозв'язку між імунною і ендокринною системами, визначено роль щитовидної залози у розвитку імунної реакції піддослідних мишей на введення тейхоєвої кислоти.

  Скачати повний текст