За даними статево-вікової структури населення Харкова та медичної статистики захворюваності на рак розраховано популяційну частоту онкопатології. Виявлено, що за сучасних умов рак може розвинутися протягом життя у 7 % населення. Встановлено, що успадкованість раку легень та шлунка складає 45 - 53 %, частка середовищного фактора - 47 - 55 %. Обгрунтовано припущення щодо існування схильності до формування взагалі онкологічного фенотипу. Запропоновано концепцію онкологічного генеалогічного синдрому, існування якого доведено за допомогою генетичного аналізу. Встановлено, що генетична схильність до раку легенів та шлунка складає більше ніж 70 %. З'ясовано значення фактору професійної шкідливості, що підвищує ймовірність розвитку даної патології, але не впливає на локалізацію пухлини. Зазначено, що успадковуваність віку маніфестації раку у харківській пупуляції складає 85 %. Встановлено явище антипації, доведено, що захворювання у нащадків починається раніше, ніж у батьків. Визначено, що фактором підвищеного ризику розвитку раку у нащадка є рак легенів у батьків, наявність захворювання у батька, жіноча стать у особи, що консультується.

  Скачати повний текст

Проведено дослідження мікробіоценозу кишечнику в осіб з пухлинами товстої кишки. Встановлено, що за хронічних захворювань проксимальної частини травного тракту має місце активація грампозитивної аеробної (стафілококів, ентерококів) та анаеробної (клостидії) мікрофлори, а за ураження його дистального відділу відбувається проліферація грамнегативної аеробної (ентеробактерії, неферментуючі види мікроорганізмів) мікрофлори та бактероїдів. Здійснено порівняльну оцінку змін мікроекологічного статусу кишечнику у осіб з хронічними захворюваннями травного тракту та онкохворих. Показано, що зміни мікробіоценозу кишечнику за наявності пухлинного процесу супроводжуються підвищенням мітотичного індексу епітеліальних клітин і зростанням відношення лінолевої кислоти до арахідонової в сироватці крові хворих. Вивчено біологічні властивості мікроорганізмів, виділених від онкологічних хворих. Досліджено їх плазмідний спектр, фаготипи та серотипи, адгезивні властивості. Результати вивчення клінічного матеріалу апробовано в експериментах на мишах - носіях пухлини Ерліха. Встановлено, що найбільший ризик розвитку пухлин товстого кишечнику мають особи з гепатитами та хронічними колітами з констипаційним синдромом. Досліджено спектр вищих жирних кислот в метаболітах бактерій, ізольованих від онкологічних хворих. Показано етапність мікроекологічних змін у кишечнику у процесі розвитку пухлини. Показано, що у вказаній суміші має місце зростання відношення лінолевої кислоти до арахідонової у сироватці крові онкологічних хворих і тварин-пухлиноносіїв. Запропоновано комплексне використання показників мікробіоценозу кишечнику, вмісту жирних кислот і мітотичного індексу для моніторингу хронічних запальних процесів товстої кишки з метою визначення груп ризику.

  Скачати повний текст