Досліджено цитогенетичний ефект в лімфоцитах периферичної крові хворих на гліоми головного мозку за тестуючої дії in vitro модельних мутагенів мітоміцину С та диметоату. Визначено статистично достовірне підвищення частоти аберацій хромосом, рівня анеуплоїдних та мультиаберантних клітин у соматичних немалігнізованих клітинах (лімфоцитах периферичної крові) у хворих на гліальні пухлини. Виявлено зростання показників залежно від ступеня злоякісності пухлини. Доведено різницю в чутливості лімфоцитів периферичної крові обстежених осіб до дії мітоміцину С та диметоату. Відзначено, що рівень аберацій хромосом, індукований мітоміцином, найнижчий в групі хворих на злоякісні гліоми, а рівень аберацій хромосом, індукований диметоатом - однаковий у всіх пацієнтів. Проаналізовано залежність частоти аберацій хромосом в лімфоцитах периферичної крові від сумарного вмісту хлорорганічних пестицидів у крові, позитивний кореляційний зв'язок між вмістом хлорорганічних пестицидів у крові пацієнтів, які не мали професійного контакту з пестицидами, та кількістю мультиаберантних клітин у лімфоцитах периферичної крові у хворих на загальну соматичну патологію без новоутворень та у хворих на злоякісні гліоми головного мозку.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено універсальній реакції - набряк-набухання головного мозку, різні варіанти якого часто виникають при внутрішньочерепних пухлинах, обгрунтуванню та впровадженню у клініку методу екстракорпоральної детоксикації та дегідратації ультрафільтрації крові. Розглянуто недоліки консервативного лікування набряку-набухання мозку в післяопераційний період у нейроонкологічних хворих, що сприяють повільному регресу набряку-набухання мозку та приєднанню гнійно-запальних ускладнень. Обгрунтовано включення у комплекс лікувальних заходів методу ультрафільтрації крові, що прискорює ліквідацію набряку-набухання мозку шляхом виведення зовні внутрішньо-клітинної рідини, зменшує ендогенну інтоксикацію, не викликає порушення гемодинаміки, електролітного та білкового складу крові, явищ гемоконцентрації. Доведено, що показанням до застосування ультрафільтрації крові є значний післяопераційний набряк-набухання мозку, який недостатньо піддається медикаментозній терапії.

  Скачати повний текст

Отримано результати про участь у канцерогенезі злоякісних асроцитарних гліом біля 1 % генів, що експресуються у головному мозку. Визначено, що чотириразовее зниження кількості РНК зразка астроцитарної пухлини є його нормалізацією із зразком РНК головного мозку людини для адекватного нозерн-аналізу експресії досліджуваних генів. Виділено групи для 203 ідентифікованих генів із відомою функцією, які потенційно задіяні у комплексах процесів неопластичної трансформації астроцитів. Доведено, що активація переважно в гліомах інгібованого у нормі гена Sox-2 може визначати у пухлинах експресію генів, які функціонують лише в проліферованих ембріональних нервових клітинах. Встановлено значно виражену експресію інгібованого у нормі гена HC gp-39 тільки у гліобластомі, для діагностики якої він може використовуватись як молекулярний маркер.

  Скачати повний текст

Досліджено питання диференційованого підходу до хірургічного, консервативного та комбінованого лікування гліальних пухлин супратенторальної локалізації залежно від гістоструктури і локалізації пухлини, віку хворих, тяжкості вихідного стану, наявності порушень ліквоциркуляції, з урахуванням часу пухлинної прогресії. У ході оперативних втручань використовувались сучасні хірургічні технології - кріогенні, лазерні, ультразвукові, мікрохірургічні. Зазначено, що хірургічне лікування доповнювалось антибластичною хіміотерапією та променевою терапією. За умов протипоказань до хірургічного лікування, направленого на видалення пухлини, застосовувались альтернативні методи - паліативні лікворошунтувальні операції або консервативну антибластичну терапію. На підставі проведеного комп'ютерно-статистичного аналізу результатів лікування 1221 хворого встановлено основні прогностично сприятливі та несприятливі фактори, що визначають ризик оперативного втручання та віддалені його результати за показниками тривалості та якості життя хворого після операції. Вперше проаналізовано вплив поєднання різних прогностично значущих факторів на найближчий та віддалений прогноз на підставі підрахунку суми прогностичних коефіцієнтів. Розроблено алгоритм дифенційованого лікування гліом супратенторіальної локалізації, який дав можливість знизити частоту летальних випадків протягом останніх 10 років на 8 % і поліпшити віддалені результати лікування.

  Скачати повний текст

Проведено удосконалення методики магніторезонансних (МРТ) дослідження структур задньої черепної ямки (ЗЧЯ) з використанням додаткових можливостей та програм, спеціального алгоритму згідно з належністю пухлин до внутрішньо- та позамозкових пухлин, гліом стовбуру мозку і метастазів ЗЧЯ. Розроблено спеціальний алгоритм для диференціальної діагностики пухлин мосто-мозочкового кута, в першу чергу, акустичним невріном, гліом стовбуру та навколостовбурових пухлин ЗЧЯ. За даними МРТ досліджень визначено семіотику різних груп і видів пухлин ЗЧЯ. Досліджено кореляцію форми та контурів пухлин з характером їх росту та ступенем злоякісності. Висвітлено критерії диференціальної діагностики різних груп і видів пухлин ЗЧЯ.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему вдосконалення діагностування та хірургічного лікування аденоми гіпофіза з інсультоподібним перебігом на підставі результатів хірургічного лікування 92-х таких хворих, які знаходились на лікуванні в ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А.П.Ромоданова АМН України" з 1996 р. до 2006 р. і були оперовані. Проаналізовано 99 історій хвороб, з яких 45 - жінок, 47 - чоловіків. Їх середній вік становив 43,7 років. Запропоновано термін "аденома гіпофіза з інсультоподібним перебігом". Обгрунтовано критерії виділення окремої клінічної групи таких випадків аденом гіпофіза. Виявлено, що проблеми неадекватної діагностики цієї патології в Україні призводять до несвоєчасного хірургічного лікування та незадовільності його результатів. Розглянуто відмінності перебігу захворювання, неврологічної симптоматики, ендокринних проявів, інструментальної, лабораторної та диференціальної діагностики аденом гіпофіза з інсультоподібним перебігом. Вивчено особливості оперативних втручань, інтраопераційних змін, гістоструктури таких аденом. Показано важливість оцінювання та корекції гіпопітуітаризму. Обгрунтовано неохідність оперативних втручань у ранні строки від початку захворювння танссфеноїдальним доступом. З використанням результатів дослідження визначено шляхи покращання діагностування та хірургічного лікування аденом гіпофіза в Україні.

  Скачати повний текст

За результатами генної експресії (SAGE) та диференційної гібридизації охарактеризовано зміни експресії генів в астроцитарних гліомах, асоційовані з певними властивостями пухлинних клітин. За допомогою SAGE ідентифіковано 129 генів, експресія яких суттєво здійснюється у гліобластомах. Ці гени можна використовувати для молекулярної характеристики пухлин головного мозку. Гени становлять обмежену кількість функціональних груп. Диференційну експресію деяких генів показано вперше у пухлинах головного мозку. У гліобластомі, найбільш злоякісній формі гліом, знайдено акумуляцію гетерогенних Alu-вмісних нуклеотидних послідовностей, а також генералізовану інактивацію транскрипції мітохондріального геному, асоційовану з деструкцією мітохондрій у пухлинних клітинах. На підставі зіставлення результатів SAGE і мікроарейного аналізу 117-ти диференційно експресованих генів можна визначити як гени, продукти яких є потенційними молекулярними маркерами гліальних пухлин.

  Скачати повний текст

На світлооптичному рівні встановлено патоморфологічні особливості олігоастроцитом (ОА) півкуль великого мозку. Виявлено неоднорідність їх гістологічної структури та різноманітність взаємодії компонентів. Установлено критерії анаплазії ОА. Вперше вивчено особливості генної експресії ОА та показано їх генетичну неоднорідність за рівнем експресії генів - основного протеїну мієліту (MPB) і гліофібрилярного кислого протеїну (GFAP). Проведено генетично-морфологічне зіставлення для ОА. Встановлено динаміку змін гістоструктури ОА у разі продовженого росту пухлини, що визначає результативність повторних операцій. Виявлено особливості комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії (МРТ) та однофотонно-емісійної комп'ютерної томографічної (ОФЕКТ) семіотики ОА та відмінності томографічних даних ОА різного ступеня анаплазії. Встановлено відмінні ознаки ОА від гліальних пухлин іншої гістоструктури за даними КТ, МРТ, ОФЕКТ. Установлено залежність клінічних проявів ОА від гістологічної структури та ступеня анаплазії пухлини. Обгрунтовано тактику хірургічного лікування хворих на ОА півкуль великого мозку з урахуванням особливостей їх гістологічної структури. Оптимізовано тактику нейрохірургічного лікування хворих з продовженим ростом ОА. Встановлено ефективність розроблених методів хірургічних втручань з диференціальним застосуванням мікрохірургічної та лазерної техніки для ОА різної гістологічної структури.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Обгрунтовано можливість покращання результатів комбінованого лікування хворих з гліомами лобово-кальозної локалізації (ГЛКЛ) шляхом застосування сучасних методів діагностики та диференційованого використання хірургічних і нехірургічних способів лікування з урахуванням даних клініко-статистичного прогнозування. Проаналізовано результати лікування 401-го пацієнта з ГЛКЛ. Дана категорія осіб знаходилася на лікуванні в Інституті нейрохірургії у 1986 - 2006 рр. Вивчено хірургічну анатомію лобово-кальозної ділянки, на підставі одержаних результатів розроблено тривимірні моделі її зон (секторів). Обгрунтовано можливості проведення топографо-анатомічного моделювання з використанням методів просторової геометрії (побудови площин, трикутників). Наведено топографо-анатомічну характеристику кожного з варіантів лобово-кальозних гліом (структури мозку, прилеглих артерій, вен, провідних шляхів, які уражаються пухлиною). Виділено 4 основні топографо-анатомічні варіанти ГЛК, які відрізняються за клінічним перебігом і тактикою хірургічного лікування: кальозно-латеральний (51 %), кальозно-передньо-базальний (26 %), кальозно-прецентральний (15 %), кальозно-медіальний (8 %). Розроблено тактику хірургічного лікування хворих з різними топографо-анатомічними варіантами лобово-кальозних гліом. Виділено спільні риси й особливості основних етапів оперативного втручання, проведеного з метою видалення таких пухлин. Детально розглянуто доступи, визначено критичні моменти, яким необхідно приділити особливу увагу під час проведення хірургічної операції для кожного топографо-анатомічного варіанта гліальних пухлин. Проаналізовано післяопераційну летальність хворих з різними топографо-анатомічними варіантами лобово-кальозних гліом. Вивчено показники виживання хворих з ГЛКЛ, на підставі яких встановлено основні прогностичні фактори розвитку захворювання.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування епідермоїдних пухлин задньої черепної ямки. Досліджено клініко-неврологічні, комп'ютерно-томографічні та магнітно-резонансні ознаки даних пухлин, вивчено їх анатомо-топографічні особливості. Виявлено кілька варіантів розповсюдження епідермоїдних пухлин задньої черепної ямки. Встановлено, що важливим чинником для хірургічного лікування даних пухлин є визначення анатомо-топографічних взаємовідносин капсули пухлини з черепними нервами та судинами. За результатами досліджень розроблено методику хірургічного лікування, яка дозволила значно покращити лікування епідермоїдних пухлин. Проаналізовано фактори ризику виникнення післяопераційного асептичного менінгіту та визначено методи його профілактики.

  Скачати повний текст

Уперше встановлено частоту дислокаційних ускладнень за хірургічного лікування хворих з гіомами півкуль великого мозку та визначено їх роль у структурі післяопераційної летальності. З'ясовано основні причини та патофізіологічні механіми розвитку дислокацій мозку. Установлено основні патогенетичні типи цих дислокацій: латеральний, аксіальний, змішаний, що формуються на доопераційному етапі залежно від локалізації пухлини, об'ємних характеристик патологічного вогнища. Доведено, що поглиблення та трансформація латерального типу дислокації у більш небезпечні - змішаний і аксіальний, мають пряму залежність від радикальності проведеної операції та об'єму внутрішньої декомпресії у разі виникнення післяопераційних гемодинамічних, набрякових і ліквородинамічних ускладнень. Визначено прогностичну цінність окремих факторів та їх сполучень, що впливають на ризик розвитку післяопераційних дислокаційних ускладнень на передопераційному етапі: локалізації, ступеня анаплазії пухлини, ступеня застійних явищ на очному дні, статусу хворого до операції та сумарного об'єму патологічного вогнища; на інтраопераційному етапі, рівня напруження твердої мозкової оболонки, радикальності операції, об'єму внутрішньої декомпресії, загальної крововтрати, методики забезпечення гемостазу, ступеня реляпсу мозку після операції, характеру дренування післяопераційної рани; на післяопераційному етапі: часу відновлення та рівня свідомості, показників температури тіла у найгострішому та гострому післяопераційному періодах. Показано можливість прогнозування виникнення дислокаційних ускладнень за результатами суми несприятливих прогностичних коефіцієнтів у кожного конкретного хворого.

  Скачати повний текст

Вивчено роль лізосомних цистеїнових катепсинів у деградації білків за канцерогенезу. Установлено, що у випадку пухлинної транформації тканин (нервової та ендокринної) відбуваються порушення функціонального стану лізосом, які мають прояв у збільшенні активності та змінах внутрішньоклітинної компартменталізації цистеїнових катепсинів B, L і H. Розроблено схему виділення та очищення термостабільних ендогенних білкових інгібіторів цистеїнових катепсинів з тканин головного мозку без новоутворень і гліобластоми людини. Установлено відмінності у фізико-хімічних властивостях інгібіторів, їх здатності пригнічувати активність цистеїнових катепсинів. Показано, що катепсини B, L і H гідролізують фібронектин, зокрема за присутності ендогенного інгібітору, та сприяють утворенню фрагментів у широкому діапазоні молекулярних мас. Досліджено фізико-хімічні властивості цистеїнових катепсинів, виділених і очищених з папілярної та фолікулярної карцином щитовидної залози (ЩЗ) людини. Установлено, що гідроліз тиреоглобуліну катепсинами змінюється за канцерогенезу ЩЗ. Показано можливість використання показника рівня активності цистеїнових катепсинів у плазмі крові хворих для моніторингу перебігу захворювання. З використанням експериментальної моделі післяопераційного соматогенного болю у щурів досліджено участь цистеїнових катепсинів у алгічній системі мозку. Установлено, що введення металотіонеїнів моделює ферментативну активність катепсинів. З урахуванням результатів дослідження зроблено висновок щодо можливості розгляду цистеїнових катепсинів як додаткових показників оцінки агресивності та спрямованості перебігу патологічних станів.

  Скачати повний текст

Розроблено глікопептидні вакцини, вивчено безпечність їх застосування та протипухлинну ефективність на експериментальних моделях інтракраніального злоякісного росту. За результатами проведених досліджень з пухлинної тканини головного мозку виділено й охарактеризовано глікопептидну фракцію з молекулярною масою 50 кДж. Глікопептидна протипухлинна вакцина (ГПВ) є високоочищеним глікопептидом, одержаним з пухлинної тканини шляхом протеолітичного гідролізу та наступного функціонування за методом іонної хроматографії, що виявляє певну імуномоделювальну та протипухлинну активність. На підставі результатів дослідження протипухлинної дії вакцин, розроблених на основі глікопептидів пухлинних клітин, показано їх ефективність в експериментах in vivo на різних моделях злоякісного росту (гліоми 101.8, меланоми B16, карциносаркоми Уокер і раку Ерліха). Доведено безпечність, показано відсутність загальнотоксичної, місцеподразнювальної, алергізувальної дії ГПВ. Зазначена композиція вітамінів може бути використана для активації систем протипухлинного захисту та стимуляції імунної відповіді. За результатами аналізу імунологічних ефектів, спричинених ГПВ, установлено, що реалізація протипухлинної дії вакцин найвірогідніше відбувається на фоні підвищення рівня цитотоксичних реакцій, опосередкованих клітинами лімфоцитарного ряду.

  Скачати повний текст

Вивчено можливості однофотонної емісійної комп'ютерної томографії (ОФЕКТ) у діагностиці пухлин головного мозку. Доведено доцільність її застосування у комплексі з іншими інтроскопічними методами діагностики. Оптимізовано показання до застосування цього методу у нейроонкологічних хворих. Визначено кількісні та якісні показники ОФЕКТ з вогнищевих утворень головного мозку та критерії диференційної діагностики новоутворень. Установлено чутливість ОФЕКТ і доцільність її зстосування залежно від характеру пухлини, її гістоструктурних особливостей, кровопостачання, меж росту та розповсюдженості перифокального набряку. Застосовано й обгрунтовано диференційований підхід до вибору радіофармацевтичних препаратів для уточненої діагностики пухлин головного мозку та розповсюдження перифокального набряку. Впроваджено проведення ОФЕКТ моніторингу хворим для виявлення продовженого росту пухлини головного мозку, оцінювання ефективності лікування. Установлено переваги ОФЕКТ у діагностуванні малігнізації та рецидиву пухлини. Розроблено методику комплексного радіонуклідного обстеження хворих з метастазами головного мозку з метою виявлення первинного вогнища та додаткових метастатичних уражень. Наведено методику застосування зображень, одержаних внаслідок проведення магнітно-резонансної терапії та ОФЕКТ. Доведено доцільність цього методу у хворих з пухлинами головного мозку для проведення стереотаксичної біопсії.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено питанню радіонуклідної діагностики супратенторіальних гліом головного мозку. В роботі оцінені можливості комплексної сцинтиграфії у діагностиці ступеня анаплазії пухлин на доопераційному етапі. Встановлено, що інтенсивність сцинтиграфічної візуалізації пухлин визначається васкуляризацією новоутворень та рівнем анаплазії пухлинної тканини. Локалізація гліом не впливає на виразність їх сцинтиграфічної візуалізації. Співставлення кількісних показників радіонуклідного та морфометричного досліджень виявили наявність кореляційної залежності між ними. Комплексна сцинтиграфія є більш точною у діагностиці ступеня злоякісності гліом порівняно з комп'ютерною томографією, магнітно-резонансною томографією та ангіографією. Одержані результати доводять високу інформативність радіонуклідного дослідження, яке дає унікальну, тільки йому властиву інформацію про характер новоутворення, що дозволяє більш чітко вибирати лікувальну тактику.

  Скачати повний текст

Дисертацію присвячено проблемі удосконалення хірургічного лікування гліом супратенторіальної локалізації. Вперше на матеріалі 119 випадків комплексно досліджені особливості гліом лобово-скроневої ділянки мозку. Визначені топографічні варіанти нейроектодермальних пухлин цієї ділянки головного мозку та простежені шляхи їх переважного поширення. Вивчено характер взаємовідносин гліальних пухлин різного ступеня злоякісності з шарами стінок магістральних судин. Проведено об'єктивізацію ступеня злоякісності гліом за даними вивчення апоптозу.

  Скачати повний текст

Вивчено діагностичні можливості комплексного використання магніто-резонансної томографії (МРТ) та ангіографії (МРА) у виявленні захворювань судин головного мозку. Показано їх роль і місце в діагностичному алгоритмі обстеження хворих з судинною патологією головного мозку. Розроблено методики постобробки МР ангіограм з використанням алгоритму проекції максимальної інтенсивності (MIP - maximum intensite projection) та мультипланарної реконструкції (MPR), що дозволяє істотно поліпшити якість діагностики. Визначено роль застосування контрастуючих агентів у МР ангіографіографії та можливості її застосування за різних видів захворювань головного мозку. Показано, що використання розроблених підходів дає можливість значно скоротити терміни обстеження хворих з судинною патологією головного мозку та точно встановити діагноз на етапі амбулаторного діагностичного процесу, що зумовлює кращий прогноз перебігу судинних захворювань головного мозку. На підставі одержаних даних МРТ та МРА рекомендовано використовувати як об'єктивні методи визначення ефективності проведеного лікування.

  Скачати повний текст

Вперше розроблено метод лікування хворих з продовженим ростом гліом супратенторіальної локалізації. Визначено діагностичну інформативність комп'ютерної томографії (КТ), магнітно-резонансної томографії, однотонної емісійної КТ за продовженого росту гліальних пухлин. Запропоновано топографічні варіанти продовженого росту гліальної пухлини півкуль великого мозку (ГППВМ), що дозволяє оптимізувати тактику оперативного втручання, прогнозувати його результати. Виявлено чинники, які прогностично визначають доцільність і можливість проведення реоперацій за продовженого росту гліом. Доведено, що проведення реоперацій за продовженого росту ГППВМ дозволяє покращити якість життя не менше, ніж 60 % хворих.

  Скачати повний текст