На підставі вивчення імунних механізмів визначено особливості імунопатогенезу хронічного сечостатевого хламідіозу (ХССХ) та оптимізовано методи його діагностики та прогнозування перебігу. Обгрунтовано шляхи оптимізації лікування хворих з даною патологією з використанням методів імунокорекції. Досліджено частоту розповсюдженості ХССХ. У хворих на ХССХ виявлено активацію гуморальної ланки зі зниженням показників клітинного імунітету. На підставі дослідження цитокінової ланки імунітету обгрунтовано концепцію імунопатогенезу ХССХ. Зокрема, виявлено, що за умов генетично детермінованої високої продукції протизапального цитокіну ІЛ-10 пригнічується функція моноцитів-макрофагів і Т-хелперів I типу, що обумовлює зниження продукції ІЛ-12, необхідного для переходу Т-хелперів нульових у Т-хелпери I типу (ТХI). Проведено in vitro дослідження впливу препаратів "Манакс" і "Мікотон" і показано доцільність їх використання для лікування хворих на ХССХ. Патогенетично обгрунтовано й впроваджено у практику 3-етапне лікування хворих з використанням антибіотиків та імунотропних препаратів (тималіну, мікотону, лаферону, манаксу). За даними клініко-лабораторних показників встановлено, що запропонована методика лікування більш ефективна у порівнянні з традиційною терапією. Запропонований підхід рекомендовано для практичного використання.

  Скачати повний текст

Вперше в клінічній практиці використано методику визначення ступеня секреторства для дослідження місцевого імунітету. Встановлено зв'язок між типом перебігу інфекції сечостатевих шляхів у чоловіків (ІССШЧ) та їх здатності до хронізації, а також зі ступенем секреторства. Вперше проведено дослідження та з'ясовано природу протективного ефекту секреторства, що полягає в утворенні на поверхні клітин уроепітелію секреторів шару з аглютиногенів, які не дають збудникам ІССШЧ наблизитися до клітин уроепітелію та відтворити запальний процес. Вперше встановлено зв'язок між ступенем секреторства й імунологічною відповіддю пацієнта на інфекційного збудника.

  Скачати повний текст

Досліджено актуальну проблему підвищення якості діагностики, профілактики та диспансеризації хворих на інфекції сечової системи (ІСС) на амбулаторно-поліклінічному етапі надання медичної допомоги. Проаналізовано показники поширеності та захворюваності серед населення України групи хвороб "інфекції нирок" та хронічного циститу, обсягу обстеження, лікування та диспансеризації даної категорії пацієнтів. На піставі результатів соціологічного опитування й експеритизи якості діагностики, лікування, диспансерного спостереження та профілактики ІСС визначено основні недоліки й шляхи удосконалення роботи амбулаторної ланки. Розроблено програму клініко-організаційних заходів щодо підвищення ефективності надання медичної допомоги пацієнтам з ІСС за амбулаторних умов у період реформування галузі на засадах загальної практики, доведено її дієздатність та ефективність.

  Скачати повний текст

Науково обгрунтовано підходи до підвищення ефективності лікування хворих на змішану кандидо-герпетичну урогенітальну інфекцію. Наведено дані про клініко-анамнестичні особливості, етіологічні фактори запального процесу, супутню патологію з використанням сучасних методів діагностики у 120-ти жінок, хворих на урогенітальний кандидоз, серед яких у 90-та була діагностована герпесвірусна інфекція. У групі порівняння обстежено 30 хворих тільки на герпесвірусну інфекцію. У динаміці спостереження визначено стан неспецифічних факторів захисту, активності нейтрофілів, показників клітинного та гуморального імунітету, а також рівень фактора некрозу пухлин-alpha, alpha-інтерферону, секреторного імунглобуліну класу A у крові та вагінальному вмісті, диференційовані показання до призначення терапії шляхом порівняльного аналізу клінічних особливостей, перебігу захворювання, етіологічних факторів і стану імунного статусу. Виділено різні рівні клініко-лабораторних порушень у обстежених хворих, відповідно до яких об'єднали хворих на мікст-інфекцію у конкретні клініко-терапевтичні групи. Розроблено методику індивідуалізованої комплексної терапії з диференційованим призначенням специфічних засобів, патогенетичних препаратів, а також місцевих лікарських форм, що дозволило за відсутності ускладнень і небажаних ефектів одержати у дослідній групі хворих на мікст-інфекцію на 30 - 32-й день лікування виразний терапевтичний ефект, зменшити кількість рецидивів герпесвірусної інфекції протягом року у 2,1 раза, а також тривалість з 6,7 до 3,3 днів, досягти клініко-лабораторного одужання від кандидозу у 86,9 % хворих, за цього у 3,2 раза скоротити кількість рецидивів.

  Скачати повний текст

З'ясовано особливості змін NO-залежної активності нейрофілів і моноцитів крові щурів на формування у них фагоцитарного імунодефіциту за наявності глибоких структурних змін цих клітин у разі експериментального хронічного гіперімунокомплексного синдрому. Досліджено хворих на цей синдром за наявності хламідійної інфекції на фоні проявів імунодефіциту за кількісним і функціональним типом. Оцінено прояви імунодефіциту у хворих на хламідійну інфекцію на підставі адаптаційної гуморальної імунної відповіді, взаємопов'язаної з інтенсивністю синтезу специфічних антитіл та їх авідністю. Охарактеризовано внутрішньоклітинні цитокіно-регуляторні механізми T-хелперів I та II типів у хворих на зазначену інфекцію за наявності гіперімунокомплексного синдрому й імунодефіциту.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему підвищення ефективності діагностики, лікування та профілактики генітальної герпетичної інфекції з урахуванням особливостей патогенезу, хронічного рецидивного перебігу та чинників ризику розповсюдження захворювання. Установлено достатньо високий рівень і тенденцію щодо зростання захворюваності на рецидивний генітальний герпес (РГГ) серед меншканців Києва. Виявлено, що на РГГ хворіють переважно особи молодого репродуктивного віку. За цього чисельність жінок більша у порівнянні з чоловіками. Визначено, що на частоту та тяжкість загострень РГГ впливають мікстінфекційні ураження сечостатевого тракту, а також певні чинники ризику, зокрема, незастосування бар'єрних контрацептивів під час статевих контактів, переохолодження, нервово-психологічний стрес, вживання алкоголю. Запропоновано раціональну методологію загально клінічного, лабораторного та спеціального обстеження хворих на РГГ, а також контролю ефективності проведеного лікування. Розроблено патогенетично обгрунтовані методи комбінованої терапії РГГ на різних етапах перебігу захворювання. Установлено, що проведення короткочасного курсу противірусної системної терапії препаратом валацикловір з використанням імунопротектора - препарату кагоцел, сприяє суттєвому прискоренню негативації клінічних проявів рецидиву генітального герпесу. Виявлено, що застосування пролонгованого курсу відповідної етіотропної та імунокоригувальної терапії на етапі ремісії захворювання дозволяє зменшити кількість рецидивів і тяжкість їх проявів, а також знижує ризик інфікування статевих партнерів.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст