Досліджено стан мікрофлори піхви, клінічний перебіг, стан специфічного та неспецифічного імунітету, ендокринного статусу у жінок з хронічними запальними процесами геніталій трихомонадно-хламідійної етіології, зокрема, з неплідністю. Встановлено, що за хронічної трихомонадно-хламідійної інфекції спостерігаються різні типи мікробіоценозу піхви. Вивчено взаємозв'язок між типом мікробіоценозу, клінічними проявами та функціональним станом імунної та ендокринної систем, розроблено алгоритм відповідності типу мікробіоценозу вираженості анатомічних та функціональних змін геніталій, імунної та гормональної систем. Запропоновано, обгрунтовано та впроваджено раціональну поетапну комплексну терапію залежно від типу мікробіоценозу. Наведено порівняльну характеристику гормональних та імунологічних показників до та після проведеного лікування за розробленими схемами. Встановлено, що їх застосування сприяє підвищенню відсотка клінічної та етіологічної виліковності та відновленню репродуктивної функції.

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності лікування урогенітального мікоплазмозу (УГМ) у жінок. Встановлено, що клінічний перебіг мікоплазмової інфекції урогенітального тракту жінок не залежить від виду мікоплазм, а визначається титром збудника в діагностичному матеріалі, наявністю супутньої мікст-інфекції та станом системи імунореактивності організму. З'ясовано, що чутливість та специфічність реакції прямої імунофлуоресценції, культурального методу DUO та полімеразної ланцюгової реакції у діагностиці мікоплазмової інфекції урогенітального тракту становить 64,7; 86,6 і 91,6 % відповідно. За допомогою ультраструктурних досліджень встановлено, що мікоплазми у слизовій оболонці шийки матки розташовуються інтерепітеліально, периваскулярно й інтраваскулярно. Доведено, що взаємодія мікоплазм із клітиною-хазяїном відбувається у декілька стадій: адгезії, інтердигітації мембран, лізису контактуючих мембран із наступним проникненням їх вмісту в цитоплазму клітини. В імунопатогенезі мікоплазмової інфекції урогенітального тракту виявлено дисбаланс імунної системи - риси вторинного клітинного імунодефіциту й активацію гуморальної ланки імунітету. Встановлено вплив функціонування імунної системи, стану імунокомпетентних клітин та їх здатності до продукції різних медіаторів на клінічний перебіг урогенітальної мікоплазмої інфекції. Обгрунтовано необхідність проведення комплексної терапії хворих на УГМ із використанням етіотропних препаратів та індуктора ендогенного інтерферону кагацел, що сприяє нормалізації імунного й інтерферонового статусу. Виявлено, що найкращий імуномоделювальний ефект спостерігається у разі застосування лікувальної схеми, до якої включено полімік і кагоцел. З'ясовано, що ступінь відновлення порушених показників імунітету залежить від перебігу захворювання, наявності моно- та мікст-інфекції.

  Скачати повний текст

Вивчено особливості клінічного стану та кольпоскопічної картини шийки матки на тлі генітального інфікування та встановлено спектр захворювань, які передаються статевим шляхом у жінок з папіломавірусною інфекцією. Визначено вірусне навантаження папіломавірусної інфекції та доведено його достовірний вплив на розвиток цервікальних інтраепітеліальних неоплазій. Висвітлено патологічні зміни імунного статусу жінок з патологією шийки матки.

  Скачати повний текст

На підставі проведеного порівняльного експерименту надано оцінку антисептичним супозиторіям з декаметоксином і бензалконієм хлориду. Наведено результати дослідження щодо швидкості формування резистентності мікроорганізмів до антимікробних препаратів. В експерименті досліджено сперміцидну, токсичну й алергізувальну дії супозиторіїв. Експериментально доведено антимікробну активність супозиторіїв з декаметоксином, визначено спектр їх дії щодо музейних і клінічних штамів мікроорганізмів, відмічено відсутність у речовин алергізувальної та токсичної дії на макроорганізми, а також сперміцидний ефект.

  Скачати повний текст

Обстежено 113 пацієнток, хворих на урогенітальний хламідіоз, і 111 здорових жінок. Здійснено порівняння діагностичної цінності методів визначення хламідіозу (культурального, реакції зв'язування комплементу (РЗК), імуноферментного аналізу (ІФА), методу прямої імунофлюоресценції (ПІФ) і полімеразної ланцюгової реакції (ПАР)). Відзначено високу інформативність методів ПІФ та ІФА. Значну кількість псевдопозитивних результатів (20 %) отримано методом ПЛР. Висвітлено роль гіпоетрогенії, зниженого рівня прогестерону та імунних зрушень у патогенезі урогенітального хламідіозу. Відзначено високу ефективність комплексного з аміксином лікування хламідіозу у порівнянні з використанням традиційних імуномодуляторів. Доведено, що використання аміксину в комплексному лікуванні хламідіозу сприяє раціональній підготовці жінок до вагітності.

  Скачати повний текст

Досліджено проблему зменшення частоти випадків дисменореї у жінок, що не народжували, за поєднаних форм урогенітальної інфекції. Вивчено клініко-мікробіологічні, імунологічні й ендокринологічні особливості клінічного стану таких жінок, а також удосконалено лікувальну методику. Розроблено метод лікування дисменореї за поєднаних форм урогенітальної інфекції, який дозволяє запобігти прогресуванню захворювання та зберегти якість життя молодих жінок. Розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зменшення частоти дисменореї в досліджених жінок шляхом використання комплексної медикаментозної терапії з застосуванням антигомотоксичних засобів мулімену, генікохелю, енгістолу й ехінацеї-композитум.

  Скачати повний текст

Вивчено ультразвукові й імунологічні параметри функціонування репродуктивної системи за умов безпліддя внаслідок запальних змін органів малого тазу та хламідіозу. Одержано дані щодо особливостей клініки, ультрасонографічної та ендоскопічної характеристик репродуктивних органів за трубно-перитонеального безпліддя внаслідок хламідіозу. Уточнено характерологічні особливості морфофункціонального стану репродуктивних органів у разі безпліддя внаслідок перенесеного хламідіозу. Удосконалено алгоритм обстеження подружжя за хламідіозу з використанням нової методики - експрес-тесту на хламідійну інфекцію, яку застосовано інтраопераційно під час лапароскопії. Запропоновано та науково обгрунтовано комплексну програму реабілітації репродуктивної функції у разі безпліддя, спричиненого хламідіозом, з використанням антихламідійного імуноглобуліну та роваміцину (спіраміцину).

  Скачати повний текст

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності лікування жінок репродуктивного віку, хворих на рецидивуючий генітальний герпес (РГГ). Узагальнено дані клініко-лабораторного обстеження 115-ти жінок репродуктивного віку, хворих на РГГ. Доведено патогенетичну роль імунологічних і метаболічних порушень в рецидиві захворювання, встановлено їх взаємообумовленість. Патогенетично обгрунтовано доцільність використання нової схеми лікування жінок, хворих на РГГ, що базується на застосуванні сучасного імуноактивного препарату з антиоксидантними, мембранностабілізувальними та детоксикуючими властивостями, та спрямована на нормалізацію імунологічної реактивності та відновлення метаболічного гомеостазу організму. Доведено ефективність розробленої схеми лікування жінок, хворих на РГГ, яка проявляється досягненням стійкої та повноцінної клініко-лабораторної ремісії захворювання.

  Скачати повний текст

Проаналізовано особливості патогенезу екскреторно-токсичного безпліддя у чоловіків під час хронічного бактеріального простатиту, трихомоніазу, хламідіозу, бруцельозу. Визначено взаємозв'язок патоспермії з нейрогуморальними та імунними порушеннями, печінковим і нирковим комлексом. Досліджено особливості патогенезу екскреторно-токсичного безпліддя залежно від етіології, що виявляються в різному ступені залучення органів і систем у патологічний процес. Відзначено, що зміни спермограми олігоастенотератозооспермії різної виразності є загальними для даного захворювання. Доведено, що хронічний простатит (бактеріальної, хламідійної, трихомонадної, бруцельозної) етіології призводить до зниження запліднювальної здатності еякуляту у результаті сполученого порушення складових репродуктивної функцій: гепотобіліарної системи, ендокринного статусу та розвитку вторинного імунодефіциту. Розроблено трьохетапне обстеження та лікування хворих на екскреторно-токсичне безпліддя, зокрема, діагностика та припинення запального процесу зі санацією статевих органів, діагностика і корекція всіх складових репродуктивної функції, стимуляція сперматогенезу.

  Скачати повний текст

Вперше запропоновано оригінальний спосіб лікування неспицифічного бактеріального та кандидозного вульвовагінітів, який дозволяє досягти ефективної ерадикації й елімінації патогенної та умовно-патогенної мікрофлори. Обгрунтовано вибір фотосенсибілізатора, діапазон довжин хвиль некогерентного світлового випромінювання видимого спектра й експозицію впливу. Доведено, що метод фотодинамічної терапії має переваги у порівнянні з традиційною терапією, дозволяє уникнути формуванню мультирезистентних штамів мікроорганізмів, сприяє стимуляції факторів клітинної та гуморальної ланки локального та системного імунітету.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексний аналіз імунного стану та функціональної активності клітин, що його формують, за хламідіозу, уреа- та мікоплазмозу. Встановлено, що імуноагресивні особливості збудників урогенітальних інфекцій (УІ) суттєво впливають на різні ланки природної резистентності макроорганізму. Доведено недостатність Т-клітинної ланки імунітету, обумовлену пригніченням кількості 3D+ і CD4+ целюлярних елементів і функціональної активності лімфоцитів, що залежить від спектра етіологічних факторів. Продемонстровано домінуючий серед представників мікоплазм імуноагресивний вплив Ureaplasma urealyticum. Вперше у хворих на УІ виявлено імунологічний дисбаланс: підвищену кількість клітин-попередників реалізації антитілоутворення, пригнічення вмісту імуноглобулінів і стану компенсаторних можливостей організму зв'язування антигенів. Доведено дестабілізувальний вплив на фагоцитарну реакцію урогенітальної мікст-інфікованості. Виявлено дискоординацію змін цитокінового профілю у хворих на УІ. Встановлено клініко-імунологічну ефективність сумісного застосування імунотропних засобів спорідненої та, частково, різновекторної дії - циклоферону та ехінацеї композитум.

  Скачати повний текст

Виявлено головні патогенетичні чинники, що призводять до розитку безплідності в жінок з цитомегаловірусною інфекцією (ЦМВІ). Визначено вплив цитомегаловірусу (ЦМВ) на рівень неспецифічного імунологічного захисту організму, ендокринну функцію яєчників, гіпофіза у інфертильних жінок. Досліджено зміни фолікулогенезу, анатомічний стан і функціональну активність маткових труб, лапароскопічну картину маткових труб, особливості ураження матки і яєчників, ступінь вираження спайкового процесу у випадку ЦМВІ. Встановлено, що ступінь виразності патологічних змін зростає пропорційно тривалості безплідності. Зазначено, що традиційний метод лікування ЦМВІ левамізолом за схемою Фарбера недостатньо ефективний як у клінічному відношенні, так і за здатністю нормалізувати імунні й ендокринні порушення. Запропоновано комплексне етіопатогенетичне лікування ЦМВІ, що враховує клінічний перебіг захворювання, локалізацію ЦМВІ, ступінь активності процесу та включає специфічну і неспецифічну імунокоригувальну, антиоксидантну, мембраностабілізувальну й загальнозміцнювальну терапію та фізіотерапію. Зроблено висновок, що використання запропонованого комплексного алгоритму обстеження інфертильних жінок з ЦМВІ та комплексного етіопатогенетичного лікування ЦМВІ забезпечує досягнення стійкого терапевтичного ефекту і значного поліпшення показників відновлення репродуктивної функції.

  Скачати повний текст

Визначено роль самостійної та поєднаної хламідійно-вірусної інфекції у розвитку перинатальної патології. Уточнено взаємозв'язок між клінічними, ехографічними, кардіотокографічними, доплерометричними, ендикринологічними, імунологічними та вірусологічними змінами у жінок з хламідійною інфекцією, що зустрічається самостійно та в поєднанні. Встановлено зв'язок між функціональними та морфологічними змінами фетоплацентарного комплексу після загальноприйнятої та запропонованої методик лікування хламідійно-вірусної інфекції. Розроблено та впроваджено методику індивідуального прогнозування акушерських і перинатальних ускладнень у жінок з хламідійно-вірусною інфекцією на підставі використання нейросіткової комп'ютерної програми з використанням клінічних, імунологічних, ехографічних, ендокринологічних і мікробіологічних даних.

  Скачати повний текст

Здійснено клініко-лабораторне дослідження ефективності лікування різними протигерпетичними препаратами рецидивуючого генітального герпесу (РГГ) та РГГ в асоціації з мікоплазменною та уреаплазменною інфекціями. Підтверджено наявність патогенетичного зв'язку розвитку РГГ зі змінами імунологічного статусу організму жінок та порушеннями імунологічної реактивності. Показано, що застосування сучасних протигерпетичних препаратів (ватрекса, циклоферона, полівалентної герпетичної вакцини, мазі "Герпевір - КМП") забезпечує високий клінічний ефект у разі лікування РГГ, але спричинює побічні дії: нудоту, головний біль, діарею, алергоподібні реакції. Установлено, що протефлазід за запропонованою схемою усуває дисбаланс між гуморальною та клітинною ланками імунітету, що є наявний внаслідок РГГ, знижує частоту рецидивів на 19 %, нормалізує мікробіоценоз піхви, вдвічі прискорює реепітелізацію у разі герпетичних ендоцервіцитів, зменшує психоемоційну напругу і не спричинює побічні явища. Виявлено позитивний клінічний ефект протефлазіду стосовно мікс-інфекції. Обгрунтовано доцільність та переваги застосування у комплексній терапії протефлазіду для лікування РГГ в асоціації з мікоплазменною й уреаплазменною інфекціями.

  Скачати повний текст

Запропоновано нове наукове вирішення задачі стосовно визначення цитологічних та імуноцитохімічних особливостей епітелію піхвової поверхні та цервікального каналу шийки матки жінок фертильного віку за умов вірусного та бактеріального інфікування з метою виявлення ранніх структурних змін. У результаті проведеного комплексного цитологічного та імуноцитохімічного дослідження мазків з піхвової поверхні та цервікального каналу шийки матки жінок розроблено імуноцитохімічні та цитоморфологічні критерії ушкодження епітелію та визначено індекси апоптозу та проліферації для кожної з груп досліджень, що може бути використано у практиці патоморфологічних лабораторій для оптимізації ранньої диференціальної діагностики та розробки обгрунтованої індивідуальної тактики лікування жінок за вірусного та бактеріального інфікування.

  Скачати повний текст

Встановлено еколого-епідеміологічні особливості зоонозних та антропонозних хламідіозів у південному регіоні України. Вперше в даному регіоні виявлено широку циркуляцію хламідій C.psittaci, C.trachomatis, C.pneumoniae в популяціях птахів, тварин та людей. Встановлено високу залежність C.psittaci диких птахів та ссавців, визначено етіологічну роль C.psittaci, C.trachomatis, C.pneumoniae за широкого спектру патології у жінок, чоловіків та дітей. Удосконалено специфічну діагностику хламідіозів. Розрозроблено алгоритм діагностики хламідійної інфекції у хворих з різним перебігом інфекційного процесу. Наведено порівняльну характеристику біологічних властивостей регіональних штамів C.trachomatis і C.psittaci. Виявлено нові ензоотичні території з орнітозу, підтверджено високий епізоотичний потенціал природного осередку орнітозу в Чорноморському біосферному заповіднику. Встановлено антропургічний осередок зоонозних хламідіозів на території тваринницького комплексу. Виявлено високу інфікованість хламідіями осіб, що віднесені до "груп епідризику". Зареєстровано широке розповсюдження урогенітальних та екстрагенітальних форм хламідійної інфекції серед хворих з різною патологією, підтверджено можливість формування родинних осередків хламідіозів. Вперше встановлено in vitro антихламідійна активність мірамістину та показано високу ефективність етіопатогенетичного лікування хворих на різні форми хламідіозів у разі місцевого застосування препарату. Розроблено комплекс науково обгрунтованих рекомендацій з удосконалення системи профілактики зоонозних та антропонозних хламідіозів.

  Скачати повний текст

На підставі визначення особливостей гормонального й імунного гомеостазу поглиблено існуючі уявлення щодо патогенезу розвитку порушень репродуктивної функції у жінок з урогенітальними інфекціями. Доведено, що наявність внутрішньоклітинних урогенітальних інфекцій супроводжується змінами клітинної та гуморальної відповіді, що проявляється реакціями системного та місцевого імунітету й обумовлює дисбаланс субпопуляцій T-лімфоцитів, B-лімфоцитів, зміну рівнів імуноглобулінів G, M, A та циркулюючих імунних комплексів, зміну рівня NK-клітин, вмісту лізоциму і sig A. Встановлено, що характерні зміни цитокінового балансу (підвищення рівня прозапальних цитокінів IL-1, TNFalpha, INFgamma і зниження синтезу IL-10) відображують співвідношення регуляторних Th -клітин з хелперною функцією. Визначено, що переважання Th хелперів 1 типу, особливо на фоні зниженної продукції IL-10 та NK-клітин внаслідок перенесеної урогенітальної інфекції, створює умови для запобігання настанню вагітності й її успішного завершення. Визначені імунні зсуви поглиблюють дисбаланс статевих стероїдних гормонів, що обумовлює порушення репродуктивної функції. Встановлено фактори ризику розвитку порушень репродуктивної функції на фоні урогенітальних інфекцій і визначено показники, що можуть бути критеріями оцінювання формування їх різних форм. Доведено ефективність етіотропної терапії урогенітальних інфекцій з включенням гормонотерапії й імуномодуляторів, що мають протизапальну дію, яка здійснюється за рахунок пригнічення надлишкового синтезу активованими макрофагами прозапальних цитокінів (IL-1, TNFalpha, INFgamma) і посилення синтезу IL-10, що сприяє відновленню рівноваги в імуногормональних взаємовідношеннях і нормалізації репродуктивної функції.

  Скачати повний текст

На підставі клініко-лабораторних і функціональних методів дослідження встановлено особливості акушерської та перинатальної патології за наявності у вагітних сифілітичної та хламідійної інфекції у "чистому" та в поєднаному варіанті. Науково обгрунтовано, розроблено та впроваджено практичні рекомендації щодо зниження частоти акушерських і перинатальних ускладнень на підставі використання вільпрофена та хофітола за розробленою схемою, що дозволило знизити частоту перинатальної смертності та захворюваності у вагітних з поєднаною сифілітичною та хламідійною інфекціями.

  Скачати повний текст

Дано оцінку впливу урогенітальної інфекції обох статевих партнерів на формування ускладнень гестаційного процесу та розвиток перинатальної патології. Розроблено метод диференційованої санації подружжя в різні періоди вагітності з подальшою реабілітацією біоценозу шлунково-кишкового тракту й урогенітальних органів за використання еубіотиків для зняття побічної дії антибіотиків і відновлення нормальної мікрофлори шлунково-кишкового тракту та статевих шляхів. Розроблено алгоритм діагностики урогенітальних інфекцій в подружній парі та створено програму санації партнерів в різні терміни вагітності з урахуванням трансформації мікробіоценозу, що відбувається на фоні лікування.

  Скачати повний текст

Проведено порівняльне вивчення поширеності хламідійної інфекції, з'ясовано спектр патології та клініко-епідіміологічні особливості хламідіозу серед різних вікових груп неповнолітніх. Показано залежність виявлення хламідійної інфекції від фаз менструального циклу: у разі циоскопії імовірність виявлення хламідій чітко зростає в лютеіновій фазі та в передменструальний період. Найбільшу величину титру хламідійних антитіл визначено у фолікулярній фазі, а найменшу - у периовулярний період; виявлення хламідійного антигену зростає в периовулярний період і зберігається протягом лютеінової фази. Одержані докази залежності виявлення хламідійної інфекції від фази менструального циклу дали змогу обгрунтувати новий підхід у діагностуванні хламідіозу в дівчат-підлітків та жінок дітородного віку, який передбачає під час проведення діагностичних досліджень враховувати фази фізіологічного менструального циклу, забір матеріалу для досліджень з осередків уражень, використовувати не окремі лабораторні тести, а їх комплекси. Оцінено ефективність та переносимість еритроміцину та макролідів нового покоління (азітроміцину, кларитроміцину, спіроміцину, джозаміцину) під час лікування різних форм хламідійної інфекції у вагітних, що годують грудьми, дітей та підлітків. Аргументовано їх правильне дозування, дотримання режиму прийому, що забезпечує стійкий терапевтичний ефект (95,2 %) макролідних антибіотиків за відсутності побічної дії в цього контингенту хворих. На підставі результатів дослідження обгрунтовано комплекс специфічних заходів щодо профілактики поширення хламідійної інфекції серед дітей і підлітків з урахуванням соціально-психологічних вікових особливостей; створення системи первинної медико-санітарної допомоги цьому контингентові хворих.

  Скачати повний текст