Досліджено патогенез, структуру, діагностику, прогнозування та корекцію біліарних порушень за результатами обстеження 284-х дітей. Виявлено патофізіологічні зміни, що свідчать про вірогідність виникнення розладів жочовиділення. Розроблено схеми корекції біліарної патології як ускладнення вірусного гепатиту (ВГ) А у дітей. Удосконалено методи лікування пацієнтів, які перехворіли на ВГ А. Для різних варіантів перебігу захворювання визначено найбільш характерні ехоскопічні ознаки, показники жовчі та імунологічні показники. Одержано нові дані щодо кореляційних зв'язків факторів холестазу, запалення та літогенезу. Побудовано факторну модель розвитку біліарних порушень у наслідках ВГ А. Створено математичний алгоритм розподілу дітей на групи. Виділено клініко-параклінічні показники (основні та допоміжні) для характеристики біліарних розладів. Обгрунтовано й апробовано комплекс патогенетичних заходів у дітей з біліарними порушеннями. Встановлено показання щодо призначення повторних курсів даної терапії. Визначено основні принципи диспансерного спостереження дітей з біліарними порушеннями, які перехворіли на вірусний гепатит А.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності лікування хронічних гастродуоденальних захворювань у дітей, зниження частоти їх рецидивів на базі диференційованого застосування антисекреторних препаратів з урахуванням холатотвірної функції печінки. Досліджено особливості клінічних проявів і динаміку перебігу хронічного гастродуоденіту та виразкової хвороби дванадцятипалої кишки. Визначено фактори ризику та розроблено критерії прогнозування перебігу хвороби у дітей. Проаналізовано показники пепсиногену-1 сироватки та гастрину плазми крові під впливом різних програм лікування. Визначено оптимальний спосіб лікування хронічних гастродуоденальних захворювань з урахуванням стану холатотвірної функції печінки. Надано оцінку ефективності різних терапевтичних комплексів з включенням антисекреторних препаратів та врахуванням їх впливу на холатотвірну функцію печінки.

  Скачати повний текст

Удосконалено методи діагностики ранніх порушень функціонального стану печінки у дітей з дисфункціональними розладами біліарного тракту на підставі вивчення жовчоутвірної та жовчовидільної функцій, внутрішньопечінкової гемодинаміки, вільнорадикального окиснення ліпідів та антиоксидантного захисту в жовчі та участі досліджуваного органу у процесах обміну. Показано провідну роль гіпокінетичної форми дисфункціональних розладів біліарного тракту, порушень внутрішньопечінкової гемодинаміки на рівні судин дрібного та середнього калібрів та інтенсифікації вільнорадикального окиснення ліпідів у формуванні ранніх порушень функції печінки. Обгрунтовано схему диференціальної діагностики порушеного або збереженого функціонального стану печінки у дітей з гіпокінетичною дискінезією жовчовивідних шляхів на підставі визначення діагностичних коефіцієнтів інформативних показників.

  Скачати повний текст

Розглянуто питання підвищення ефективності заходів профілактики та лікування хронічних хвороб гастродуоденальної зони у дітей молодшого шкільного віку з урахуванням взаємозв'язків між індивідуально-психологічними особливостями та основними ланками патогенезу хвороби. Одержано нові дані, які розширюють уявлення про патогенетичні особливості формування хвороб гастродуоденальної зони у дітей. Встановлено, що перебіг хронічного гастриту та хронічного гастродуоденіту (ХГД) у дітей характеризується високим нейротизмом, наявністю алекситимії, високою тривожністю, перешкодно-домінантним типом реакції на фрустраційні ситуації інтропунітивної спрямованості, стриманими агресивними та автоагресивними реакціями та субдепресією. Створено систему прогнозування ризику формування хронічних гастродуоденальних захворювань (ХГДЗ) у практично здорових дітей шкільного віку та розроблено профілактичну програму на базі використання психотерапевтичної корекції та застосування (за показаннями) ноотропних препаратів. Доведено високу ефективність використання психотерапевтичних технологій у комплексному лікуванні (з застосуванням схем ерадикації) хронічного Hp-асоційованого гастродуоденіту у дітей.

  Скачати повний текст

Досліджено ендоскопічні, морфологічні та клінічні особливості перебігу хронічних захворювань верхніх відділів травної системи, асоційованих з H.pylori у дітей. За допомогою скринінг-анкетування вивчено вікову поширеність гастроентерологічних скарг у школярів. Проаналізовано умови проживання, харчування та навчання дітей. Здійснено порівняльне дослідження ефективності основних інвазивних і неінвазивних методів діагностики H. pylori у дітей за допомогою ендоскопії, мазків-відбитків, уреазного тесту, морфологічного та бактеріологічного дослідження, імуноферментного та хроматографічного аналізу та "Stool-тесту". За допомогою методики якісної діагностики антигенів Helicobacter pylori у випорожненнях дитини "H. pylori Stool antigens test" визначено порівняльну ефективність різних методів ерадикаційної терапії (потрійної та квадротерапії) на основі препаратів бісмуту та інгібіторів протонної помпи. Досліджено сприймання і частоту побічних явищ під час застосування ерадикаційної терапії. Удосконалено принципи діагностики та лікування дітей з хронічними захворюваннями гастродуоденальної зони, асоційованими з Helicobacter pylori.

  Скачати повний текст

Вивчено перебіг хронічного гастриту (ХГ) та хронічного гастродуоденіту (ХГД) за неповної та повної клінічної ремісії у взаємозв'язку з клініко-ендоскопічною формою захворювання, інфікуванням Helicobacter pylori (HP). З'ясовано залежність деструктивних варіантів патології від віку. Наведено оцінку морфофункціонального стану шлунка в дітей у період неповної клінічної ремісії, який характеризується порушенням кислотопродукції, кислотонейтралізувальної функції шлунка, збереженням запальної інфільтрації та дистрофічно-альтернативних змін епітелію та власної пластини слизової оболонки шлунка (СОШ), ступінь та інтенсивність яких залежить від клініко-ендоскопічної форми захворювання. Доведено, що клініко-морфологічні форми ХГ та ХГД у дітей є фазами єдиного процесу, морфогенез яких характеризується поступовим збільшенням дистрофічних і некробіотичних змін, прогресуючим склерозом та гіпотрофією епітелію. На підставі результатів клініко-фізіологічних досліджень одноразової дії слабосульфідної маломінералізованої води на функціональний стан шлунка розроблено методику її питного застосування. Удосконалено систему вторинної профілактики загострень ХГ та ХГД у дітей шляхом питного використання слабосульфідної маломінералізованої води у реабілітаційному курсі, ефективність якого доведено позитивною динамікою клінічних проявів хвороби, покращанням кислотопродукції та кислотонейтралізації, зменшенням запальних і дистрофічних змін у СОШ та дванадцятипалої кишки, зниженням рівня антитіл до HP. Обгрунтовано доцільність питного використання даної води під час лікування дітей, хворих на ХГ і ХГД за запропонованою методикою.

  Скачати повний текст

Вперше у здорових дітей молодшого шкільного віку вивчено особливості функціонального стану шлунку та встановлено неоднорідність даної групи за типами моторно-евкуаторної та секреторної функцій, досліджено вплив на їх формування вегетативного гомеостазу та рівня адаптаційних можливостей організму. Визначено соціально-економічні та медико-біологічні фактори фізичного розвитку дитини та його гармонічності, а також функціонального стану шлунку та ризику виникнення функціональної диспепсії. З урахуванням даних факторів вперше зроблено порівняльну клінічну характеристику дітей групи ризику формування функціональної дисперсії за наявності синдрому дезадаптації. Встановлено, що пацієнти з дезадаптаційним синдромом і функціональною диспепсією мають вихідну ваготонію, але процеси регуляції функціонування шлунку в них різні. Найбільш виражені порушення вегетативного гомеостазу виявлено у дітей з синдромом дезадаптації та часом евакуації вмісту шлунку на 30-й хвилині. Вперше вивчено ефективність профілактично-лікувальних схем, в яких використано лікарські засоби корекції для змін вегетативного гомеостазу в поєднанні з прокінетиками та гомеопатичними препаратами для лікування дітей з синдромом дезадаптації. Доведено, що застосування запропонованих схем сприяє запобіганню розвитку у даній групі дітей функціональної диспепсії в 92,9 % випадків і підвищенню ефективності лікування досліджуваної патології у 68,2 %.

  Скачати повний текст

Виявлено, що перебіг карієсу у дітей з дисбактеріозом кишечнику розвивається на фоні погіршення гігієни порожнини рота, зниження швидкості слиновиділення, погіршення мікрокристалізації ротової рідини та показника тесту емалевої резистентності. Спостережено погіршення показників гомеостазу ротової рідини, зниження вмісту кальцію, неорганічного фосфору, pH у порівнянні з практично здоровими дітьми, що створює карієсогенну ситуацію в порожнині рота дітей цієї групи. У дітей з дисбактеріозом кишечнику виявлено зниження відсотка рухомих клітин букального епітелію, показника відношення амплітуди плазмолеми й амплітуди ядра клітин букального епітелію, що свідчить про послаблення захисних реакцій у порожнині рота та виявлений дисбіоз порожнини рота.

  Скачати повний текст

На підставі епідеміологічного моніторингу наведено порівняльну характеристику показників захворюваності органів травлення у дітей. Досліджено порушення мінерального гомеостазу за умов ендемічної недостатності за йодом у дітей двох геохімічних регіонів пригірської та низинної місцевості Закарпатської області. Доведено, що порушення мінерального гомеостазу є одним з можливих факторів ризику розвитку захворювань верхніх відділів травного тракту. Виявлено достовірні відмінності у рівнях мінерального гомеостазу з превалюванням низької мінеральної забезпеченості у дітей низинної місцевості на фоні йодної недостатності. Здійснено порівняльне вивчення рівнів мінерального гомеостазу сироватки крові дітей пригірської та низинної місцевості. Виявлено відмінності з превалюванням в значеннях вмісту заліза та показниках фосфору у школярів пригірської місцевості. Розроблено дві лікувально-профілактичні схеми для корекції порушень мінерального гомеостазу дітей з хронічним гастродуоденітом. Встановлено ефективність двохетапної схеми, за якою спочатку проведено корекцію діагностованої йодної недостатності препаратом калію йодиду, а потім - вітамінно-мінеральна корекція з урахуванням рівнів мінералів крові та сечі. Здійснено апробацію одномоментної схеми корекції, яка включає одночасне призначення препаратів калію йодиду та препарату "Теравіт". Доведено достовірні переваги двохетапної лікувально-профілактичної схеми вітамінно-мінеральної корекції порушень мінерального гомеостазу у дітей з хронічним гастродуоденітом на підставі порівняльної характеристики даних обстеження дітей з двох експериментальних та контрольної груп. Розроблено комп'ютерну програму для проведення нутрітивно-фармакологічної корекції порушень мінерального гомеостазу у дитячого контингенту з хронічним гастродуоденітом за умов ендемії з йодної недостатності.

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Розглянуто питання удосконалення та оптимізації профілактики та реабілітації хронічного гастродуоденіту (ХГД) у дітей на основі вивчення клініко-параклінічних особливостей перебігу та факторів ризику виникнення захворювання в різних клімато-географічних регіонах, шляхом розробки методу прогнозування вірогідності формування ХГД та Hp-інфікованості, розробки удосконаленої схеми первинної профілактики ХГД у дітей групи ризику його розвитку та розробки диференційованих методів етапного комплексного лікування та реабілітації. Встановлено особливості клінічного перебігу ХГД у дітей м.Києва, що відрізняється від перебігу хвороби у дітей, які мешкають у м. Бішкеці. Виявлено, що діти-кияни мають більш тяжкий перебіг захворювання. Визначено основні фактори ризику формування ХГД та досліджено їх характерні відмінності у дітей, які мешкають у м. Києві та Бішкеці. Розроблено диференційовані математичні моделі прогнозування можливості виникнення ХГД та Hp-інфікування у дітей Києва та Бішкеку. Удосконалено схему первинної профілактики ХГД у дітей групи ризику його розвитку. Висвітлено методику етапного комплексного лікування та реабілітації ХГД із включенням пробіотиків на стаціонарному етапі лікування та застосуванням біогенних стимуляторів і продуктів лікувального харчування на поліклінічному етапі реабілітації, диференційовано до дітей м. Києва та Бішкеку. Доведено ефективність запропонованого комплексного методу етапного лікування та реабілітації дітей.

  Скачати повний текст

Наведено результати обстеження 80-ти дітей, хворих на гостру пневмонію, та 60-ти - хворих на гострий обструктивний бронхіт. Описано особливості клінічних проявів порушення мікробіоценозу товстої кишки (ТК) у обстежених дітей, кількісний і якісний склад мікрофлори та стан місцевого імунітету ТК шляхом визначення імуноглобулінів у копрофільтратах (sIgA, IgA, IgG, IgM). За умов гострої бронхолегеневої патології вивчено вплив окремих фармакологічних груп антибіотиків, кількості та тривалості їх курсів на значення шляху введення цих препаратів на стан мікрофлори ТК. Для оцінювання дисбалансу аеробної та анаеробної мікрофлори запропоновано визначати індекс стабільності мікрофлори. Для комплексного лікування дітей грудного віку з гострою бронхо-легеневою патологією за наявностї порушень мікробіоценозу ТК використано пробіотичний препарат симбітер ацидофільний, що зумовлює нормалізацію індигенної мікрофлори, зменшення кількості умовно патогенних мікроорганізмів і покращання показників місцевого імунітету ТК.

  Скачати повний текст

Встановлено, що клінічна картина інфекційного мононуклеозу (ІМ) Епштейна-Барр вірусної етіології у дітей на сучасному етапі не зазнала суттєвих змін і характеризується притаманним їй у цілому симптомокомплексом. Доведено, що у всіх дітей, хворих на ІМ Епштейна-Барр вірусної етіології, відзначаються зміни печінки у вигляді структурної або структурно-функціональної її дезорганізації. Встановлено, що імунні параметри мають високу прогностичну значущість вже на ранніх етапах захворювання у визначенні розвитку структурно-функціонального стану печінки. Розроблено нові інформативні методи прогнозування розвитку можливого варіанта ураження печінки. Наведено прогностичну таблицю, використання якої вже на ранніх етапах маніфестації захворювання дозволяє з високою вірогідністю (95 %) передбачати формування варіанта структурно-функціонального стану печінки в динаміці захворювання. Доведено, що структурно-функціональні зміни печінки за ІМ у дітей не відновлюються до періоду ранньої реконвалесценції.

  Скачати повний текст

Запропоновано удосконалену методику діагностики гастроезофагеального рефлюксу (ГЕР) у дітей на базі оптимізації клініко-інструментального та морфологічного досліджень. Проведено комплексне обстеження дітей з ГЕР і бронхіальною астмою та вперше проаналізовано зв'язок між показниками добового pH-моніторингу стравоходу, морфологічними змінами слизової оболонки стравоходу з клінічними проявами ГЕР у дітей. Під час обстеження здорових дітей одержано показники, які в подальшому розглянуто як нормативні для дітей віком від 10-ти до 16-ти років. У результаті проведеного клінічного обстеження дітей з ГЕР встановлено відсутність патогномонічних симптомів, які дозволяють клінічно встановити діагноз ГЕР. Виявлено, що клінічні прояви ГЕР у дітей не залежать від ступеня ураження слизової оболонки стравоходу, але підвищення ацидності рефлюксату призводить до збільшення імовірності виникнення відчуття печії - одного з провідних симптомів ГЕР у дітей. Вперше показано, що у дітей з ГЕР з макроскопічно незміненою слизовою оболонкою під час гістологічного дослідження проявляються структурні зміни епітелію стравоходу. Встановлено, що у 86,84 % дітей, хворих на бронхіальну астму, ГЕР проявляється як кислим, так і лужним вмістом у стравоході. Для визначення діагностичної цінності різних методів обстеження розраховано показники чутливості та специфічності. Виявлено, що найбільшу високу діагностичну цінність для встановлення діагнозу ГЕР має добовий pH-моніторинг стравоходу. Вперше для діагностики ГЕР у дітей застосовано експрес-метод комп'ютерної базальної топографічної pH-метрії по довжині шлунка. Проаналізовано зв'язок між рівнем базальної секреції, кількістю та тривалістю рефлюксів. На базі одержаних результатів розроблено критерії й алгоритм діагностики ГЕР у дітей.

  Скачати повний текст

Досліджено питання підвищення ефективності діагностики та лікування хронічного товстокишкового стазу у випадку гастродуоденальної патології у дітей. Виявлено, що основними факторами його формування є аліментарні (порушення режиму прийому та характеру їжі, низька рухова активність, дефекти догляду та виховання в ранньому віці), органічні (природжена патологія товстої кишки) і порушення регуляції кишкової моторики внаслідок ваготонії. Показано, що хронічний товстокишковий стаз у разі гастродуоденальної патології у дітей супроводжується переважно запальними змінами слизової оболонки товстої кишки, одним із факторів розвитку яких є порушення мікроциркуляції та регіонального кровообігу в стінці кишки внаслідок хронічного запору. Розроблено концепцію формування хронічного товстокишового стазу у разі гастродуоденальної патології у дітей і принципи його корекції.

  Скачати повний текст

Вивчено етіологію, патогенез, клінічний перебіг хронічного неспецифічного невиразкового коліту (ХННК) у дітей, обгрунтовано принципи його діагностики, профілактики та лікування. На підставі результатів комплексного клініко-параклінічного дослідження, проведеного із застосуванням ендоскопічного, ренгенологічного, морфологічного, електроміографічного, реоректографічного, імунологічного, бактеріологічного та біохімічного методів, всебічно охарактеризовано стан товстої кишки у разі ХННК у дітей, зроблено порівняльне оцінювання інформативності діагностичних методів. Виділено найбільш суттєві анамнестичні та клінічні ознаки для діагностики ХННК. На підставі аналізу чинників ризику розвитку захворювання, особливостей його клінічного перебігу, морфологічного стану слизової оболонки товстої кишки, її моторики, тонусу та гемодинаміки, біоценозу кишечнику розроблено концепцію формування, клініко-морфологічну класифікацію та принципи терапії ХННК у дітей.

  Скачати повний текст

У процесі клінічних досліджень доведено участь неспецифічної протеїназно-інгібіторної системи (НПІС) у патогенезі пошкодження слизової оболонки у хворих із хронічною патологією гастродуоденальної зони. Наведено нормативи місцевого неспецифічного протеїназно-інгібіторного потенціалу (НПІП) у дітей контрольної групи. Встановлено, що показники даного потенціалу у дітей із функціональним порущенням шлунку практично не відрізняються від показників контрольної групи. Вивчено вплив періоду захворювання, ступеня тяжкості запального процесу, що протікає у слизовій оболонці гастродуоденальної зони, на показники неспецифічного протеїназно-інгібіторного шлункового секрету. Визначено, що у періоді загострення підсилюється активність неспецифічних протеїназ, максимальні зміни виявлено у хворих із ерозивним і гіпертрофічним гастритом, мінімальні - у випадку поверхневого гастриту. Досліджено, що включення у схему лікування ендоназального електрофорезу даларгіну ефективно коригує дисбаланс у місцевій НПІС у хворих з ерозивним гастритом. Доведено пряму залежність ступеня засіву слизової оболонки Helicobacter pylori з показниками активності НПІП. Виявлено компенсований стан місцевої НПІС у разі переходу від тощакової до стимульованої фази шлункової секреції у хворих із поверхневими формами ураження.

  Скачати повний текст

Доведено, що поєднана патологія гастродуоденальної та гепатобіліарної систем (ППГГС) супроводжується порушенням мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ). Досліджено, що зростання відсотка поширених та тяжких форм ураження слизової оболонки шлунка у дітей визначається наростанням остеопенічного синдрому. Встановлено частоту синдрому (56,6 %) в дітей з ППГГС. Виявлено залежність МЩКТ від ступеня ураження жовчовивідних шляхів та слизової оболонки шлунку. Доведено, що в патогенезі розвитку остеопорозу важливу роль відіграє тривалість грудного вигодовування, якість харчування в наступні роки життя та характер протирецидивного лікування захворювань травної системи. На підставі взаємозв'язку між дефіцитом кісткової тканини, величиною кісткової маси, отриманих за допомогою денситометрії розроблено математичну комп'ютерну програму прогнозування ступеня дефіциту та контролю за ефективністю корекції остеопенічного синдрому.

  Скачати повний текст

Досліджено особливості клінічного перебігу поєднаних хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту(ШКТ) у дітей, вивчено особливості клініко-анамнестичних даних та результати об'єктивного та інструментальних досліджень. На підставі результатів ультразвукової денситомерії вивчено зміни структурно-функціонального стану кісткової тканини(КТ) у дітей на фоні хронічних захворювань шлунково-кишкового тракту(ХЗ ШКТ). З'ясовано, що у дітей з ураженням тільки верхніх відділів ШКТ відбувається зниження показника кісткової тканини(КТ), у той час, як у дітей з хронічним неспецифічним невиразковим колітом(ХННК) зниження показника широкосмугового ослаблення ультразвуку(ШОУ) свідчить про значні зміни з боку трабекулярних компонентів КТ. Аналіз біохімічних маркерів кісткового ремоделювання показав, що у дітей з хронічно поєднаною патологією ШКТ гальмування темпів мінералізації та прискорення кісткової резорбції взаємопов'язане з наявністю ХННК та залежить від тривалості захворювання та ступеня ОП, а під час ХН НК пояснюється наявністю хронічного запального процесу та підтверджується підвищеним вмістом протизапальних та прозапальних інтерлейкінів (Іл-6) та ФНО-alpha сироватки крові. Виявлено, що під час проведення комплексної корекції ОП порушень з використанням комбінованих препаратів кальцію та вітаміну Д, виявлено доцільність застосування в комплексній терапії ХЗ ШКТ препараті з Ca після закінчення терапії основного захворювання, що дозволить підвищити ефективність лікувальних заходів щодо ОП порушень.

  Скачати повний текст